Рішення

від 23.11.2018 по справі 910/12699/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2018Справа №910/12699/18

Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12699/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКГМ

(03049, м.Київ, вул.Калінінградська, буд.8А, кв.15, код ЄДРПОУ 37686828)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа

(04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37826592)

про стягнення 60 000,00 грн,-

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АКГМ , 24 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа , про стягнення 60 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Суп Медіа неналежно виконано умови Договору поставки №79 від 27.02.2018 в частині здійснення поставки вже оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю АКГМ товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа суму попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн за непоставлений відповідачем товар та пеню у розмірі 30 000,00 грн за порушення строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 відкрито провадження у справі №910/12699/18, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена Ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103047798330 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8.

04.10.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103047798330 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, дата довідки 03.10.2018.

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 03.10.2018 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу Ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2018.

30.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 надано оригінали документів, долучених до матеріалів позовної заяви.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 23.11.2018 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Суп Медіа (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АКГМ (далі - покупець) укладено договір поставки №79 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п.2.1 договору, вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору.

Згідно з п.3.1.1 договору, товар має бути поставлений постачальником протягом 3 календарних днів з дня дати оплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад отримувача, розташований за адресою м. Київ.

Положеннями п.3.3 договору встановлено, що факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця.

Згідно з даним договором покупець має здійснити оплату постачальнику у розмірі 50% шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплату 50% при одержанні товару (п.4.1 договору).

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 26.08.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами погоджено специфікацію №1 до договору поставки №79 від 27.02.2018, зі змісту якої вбачається, що сторони домовились про поставку електроштабелера ZOWELL з доставкою на суму 60 000,00 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю Суп Медіа виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю АКГМ рахунок №1028 від 27.02.2018 на суму 60 000,00 грн.

27.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю АКГМ на виконання умов договору сплатило на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа суму попередньої оплати вартості товару, згідно виставленого рахунку №1028 від 27.02.2018 за поставку електроштабелеру в розмірі 30 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №10 від 27.02.2018

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю АКГМ на виконання укладеного Договору перерахувало 30 000,00 грн на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа у якості попередньої оплати та у повному обсязі виконало свої зобов'язання щодо сплати вартості товару, який повинен бути поставлений відповідачем протягом 3 календарних днів з дня дати оплати.

07.03.2018 позивач звернувся із претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа про вимогу виконати свої зобов'язання за Договором поставки №79 від 27.02.2018 з поставки товару, а у разі неможливості здійснити поставку товару, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю АКГМ попередню оплату вартості товару, перераховану 27.02.2018 за рахунком №1028.

23.07.2018 позивач повторно звернувся із вказаною претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа , втім відповіді на вказані претензії Товариство з обмеженою відповідальністю Суп Медіа не надало.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив поставку товару, погодженого у специфікації та рахунку №1028, а також не повернув на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн, які були сплачені позивачем за поставку товару згідно Договору. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн попередньої оплати, а також пеню у розмірі 30 000,00 грн за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, як попередню оплату за поставку товару, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, поставку товару, визначеного договором, на суму 60 000,00 грн не здійснив.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Доказів поставки товару як на суму попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн, так і на суму, визначену сторонами у рахунку та специфікації (60 000,00 грн), матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 30 000,00 грн пені за прострочення поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.1.1 Договору сторони погодили, що товар має бути поставлений постачальником протягом 3 календарних днів з дня дати оплати.

Як встановлено судом вище, позивач здійснив оплату 27.02.2018, отже, товар мав бути поставлений не пізніше 02.03.2018.

Судом встановлено, що поставку товару відповідачем не здійснено.

За змістом ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно п.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - порушення строків постачання продукції.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п.3.1.1 договору, постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив що він є арифметично вірним, оскільки 10% за кожен день прострочення становить більше 50% від суми, на яку відповідач повинен був здійснити поставку, а тому пеня у розмірі 30 000,00 грн є обґрунтованою.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37826592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКГМ (03049, м.Київ, вул.Калінінградська, буд.8 А, кв.15, код ЄДРПОУ 37686828) суму попередньої оплати у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп за непоставлений товар та пеню у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп за порушення строків поставки товару.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суп Медіа (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37826592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКГМ (03049, м.Київ, вул.Калінінградська, буд.8 А, кв.15, код ЄДРПОУ 37686828) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська