Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/12075/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2018Справа № 910/12075/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест

до Товариства з обмеженою відповідальністю Параді Компані

про стягнення 240 273,39 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Ткаченко Т.О. за довіреністю № 97 від 18.07.2018

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Параді Компані (відповідач) про стягнення 240 273,39 грн. на підставі Договору поставки № ОР/11 від 02.01.2018, з яких: 209 955,18 грн. основного боргу, 20 995,52 грн. 10% штрафу, 9 322,69 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №ОР/11 від 02.01.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 22.10.2018 о 10:00 год., повідомлено сторін, що їх явка в судове засідання є не обов'язковою.

У судове засідання, призначене на 22.10.2018, з'явився представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала (ч. 8 ч. 202 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 відкладено судове засідання на 19.11.2018 о 16:00 год.

У судове засідання, призначене на 19.11.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове 19.11.2018 засідання не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 про відкриття провадження у справі № 910/12075/18 та з ухвалою від 22.10.2018 були направлені відповідачу за адресою: 03680, м. Київ, пров. Радищева, буд. 4, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, призначеному на 19.11.2018, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Параді Компані (покупець, відповідач) був укладений Договір № ОР/11 (надалі - Договір, Договір № ОР/11 від 02.01.2018), відповідно до п. 2.1 якого, постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. Загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ зазначена в документах, які визначені у п. 3.3 цього Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору товар поставляється постачальником на підставі заявок покупця, підтвердженням заявок служать виписані постачальником рахунки-фактури, які є додатками до даного Договору і його невід'ємною частиною. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками відповідних накладних (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що умови оплати - оплата 100% вартості кожної поставки товару протягом 30 календарних днів, з дати поставки. Ціна на товар встановлюється в гривнях з урахуванням ПДВ (ціна розрахована відповідно до міжбанківського курсу у співвідношення гривні до євро (долару США). При зміні курсу євро (долара США) у бік збільшення більше, ніж на 2%, ціна на неоплачений товар підвищується пропорційно збільшенню курсу валют. Покупець компенсує витрати у зв'язку із зміною курсових різниць. Доплата здійснюється покупцем протягом 5 календарних днів з дня повідомлення про це покупця і направлення йому додаткового рахунку-фактури (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При надходженні оплати від покупця, у першу чергу, відбувається погашення заборгованості за попередню поставку товару, незалежно від того, яке призначення платежу вказано покупцем, таким чином, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу послідовно. Черговість зарахування платежів за даним Договором наступна: спочатку зараховується оплата за раніше відвантажений товар. Після цього зараховується оплата за товар, поставлений пізнішими календарними датами (п. 4.8 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення покупцем строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У випадку, якщо покупець порушив строки оплати більше ніж на 2 (два) банківських дні, він додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі - 10% від суми заборгованості, що виникла на момент оплати товару (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в кожному випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару, отриманого згідно Договору № ОР/11 від 02.01.2018, виконував, але не повністю та несвоєчасно. Відповідач здійснював оплату лише частково. Внаслідок зазначеного, станом на момент подання позову у відповідача утворився борг по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі Договору № ОР/11 від 02.01.2018, в сумі 209 955,18 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем було нараховано на суму боргу 9 322,69 грн. пені та 20 995,52 грн. 10% штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № ОР/11 від 02.01.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на підставі Договору № ОР/11 від 02.01.2018, відповідно до видаткових накладних № КИ00032273 та № КИ00032277 від 07.06.2018 на загальну суму 66 734,64 грн., № КИ00032575 від 08.06.2018 на загальну суму 4 931,78 грн., № КИ00033123 від 12.06.2018 на загальну суму 53 788,80 грн., № КИ00033813 та № КИ00033816 від 14.06.2018 на загальну суму 13 137,60 грн., № КИ00035222 від 21.06.2018 на загальну суму 18 064,80 грн., № КИ00035912 від 25.06.2018 на загальну суму 58 618,80 грн., № КИ00037011 від 02.07.2018 на загальну суму 4 761,60 грн., № КИ00037883 від 05.07.2018 на загальну суму 18 064,80 грн. та № КИ00038458 від 09.07.2018 на загальну суму 59 371,20 грн., позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 297 474,02 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 297 474,02 грн. приймаються судом в якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 297 474,02 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Додатково факт поставки позивачем відповідачу товару на вказану суму підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № КИ00002124 від 07.06.2018, № КИ00002150 від 08.06.2018, № КИ00002183 від 12.06.2018, № КИ00002224 від 14.06.2018, № КИ00002315 від 21.06.2018, № КИ00002360 від 25.06.2018, № КИ00002438 від 02.07.2018, № КИ00002486 від 05.07.2018, № КИ00002528 від 09.07.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний здійснювати 100% оплату вартості кожної поставки товару протягом 30 календарних днів, з дати поставки.

Таким чином, повна оплата товару повинна була бути здійснена:

- за видатковими накладними № КИ00032273 та № КИ00032277 від 07.06.2018 у строк до 07.07.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00032575 від 08.06.2018 у строк до 08.07.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00033123 від 12.06.2018 у строк до 12.07.2018 включно;

- за видатковими накладними № КИ00033813 та № КИ00033816 від 14.06.2018 у строк до 14.07.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00035222 від 21.06.2018 у строк до 21.07.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00035912 від 25.06.2018 у строк до 25.07.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00037011 від 02.07.2018 у строк до 01.08.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00037883 від 05.07.2018 у строк до 04.08.2018 включно;

- за видатковою накладною № КИ00038458 від 09.07.2018 у строк до 08.08.2018 включно.

В позовній заяві позивач зазначив, що вказані поставки товару були ним здійсненні при наявності несплаченого повністю відповідачем боргу за попередню поставку товару.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідачем були здійснені оплати у період з 11.07.2018 по 31.08.2018 за отриманий товар на загальну суму 87 518,84 грн. Зазначене підтверджується позивачем доданим до позовної заяви реєстром платіжних документів від 06.09.2018.

Відповідно до п. 4.3 Договору, при надходженні оплати від покупця, у першу чергу, відбувається погашення заборгованості за попередню поставку товару, незалежно від того, яке призначення платежу вказано покупцем, таким чином, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу послідовно.

Крім того, пунктом 4.8 Договору передбачено, що черговість зарахування платежів за даним Договором наступна: спочатку зараховується оплата за раніше відвантажений товар. Після цього зараховується оплата за товар, поставлений пізнішими календарними датами.

З огляду на зазначене, всі перераховані відповідачем кошти, зараховувались позивачем поступово по мірі їх надходження спочатку в оплату боргу за попередню поставку товарів, а надлишок цих коштів - на рахунок поставки, що є предметом позову.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних № КИ00032273 та № КИ00032277 від 07.06.2018, № КИ00032575 від 08.06.2018, № КИ00033123 від 12.06.2018, № КИ00033813 та № КИ00033816 від 14.06.2018, № КИ00035222 від 21.06.2018, № КИ00035912 від 25.06.2018, № КИ00037011 від 02.07.2018, № КИ00037883 від 05.07.2018 та № КИ00038458 від 09.07.2018.

У зв'язку із зазначеним, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар станом на момент подання позову становить 209 955,18 грн. (297 474,02 грн. - 87 518,84 грн. = 209 955,18 грн.). Сума боргу підтверджена позивачем наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків за період з 07.06.2018 по 05.09.2018.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 209 955,18 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на підставі Договору № ОР/11 від 02.01.2018 (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з 9 322,69 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, на підставі п. 7.2 Договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний здійснювати 100% оплату вартості кожної поставки товару протягом 30 календарних днів, з дати поставки.

Отже, враховуючи зазначене, строк оплати товару:

- за видатковими накладними № КИ00032273 та № КИ00032277 від 07.06.2018 сплинув 07.07.2018;

- за видатковою накладною № КИ00032575 від 08.06.2018 сплинув 08.07.2018;

- за видатковою накладною № КИ00033123 від 12.06.2018 сплинув 12.07.2018;

- за видатковими накладними № КИ00033813 та № КИ00033816 від 14.06.2018 сплинув 14.07.2018;

- за видатковою накладною № КИ00035222 від 21.06.2018 сплинув 21.07.2018;

- за видатковою накладною № КИ00035912 від 25.06.2018 сплинув 25.07.2018;

- за видатковою накладною № КИ00037011 від 02.07.2018 сплинув 01.08.2018;

- за видатковою накладною № КИ00037883 від 05.07.2018 сплинув 04.08.2018;

- за видатковою накладною № КИ00038458 від 09.07.2018 сплинув 08.08.2018.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті, відповідач з порушенням строків оплати, передбачених умовами Договору, здійснював оплату за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № КИ00032273 та № КИ00032277 від 07.06.2018, № КИ00032575 від 08.06.2018, № КИ00033123 від 12.06.2018, № КИ00033813 та № КИ00033816 від 14.06.2018, № КИ00035222 від 21.06.2018, № КИ00035912 від 25.06.2018, № КИ00037011 від 02.07.2018, № КИ00037883 від 05.07.2018 та № КИ00038458 від 09.07.2018.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 7.2 Договору, сторони узгодили, що за порушення покупцем строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши розрахунок пені в загальній сумі 9 322,69 грн., наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем враховано положення, ч. 6 ст. 232 ГК України, вірно визначено періоди нарахування пені по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням частково здійсненних відповідачем оплат.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за визначені позивачем періоди по кожній видатковій накладній окремо за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 9 322,69 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 995,52 грн. штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, що виникла на момент оплати товару, на підставі п. 7.3 Договору, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати більше ніж на 2 (два) банківських дні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.3 Договору, у випадку, якщо покупець порушив строки оплати більше ніж на 2 (два) банківських дні, він додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі - 10% від суми заборгованості, що виникла на момент оплати товару.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати за поставлений позивачем товар.

За таких обставин, враховуючи наявну у відповідача заборгованість в розмірі 209 955,18 грн. та положення пункту п. 7.3 Договору, вимога позивача про стягнення 20 995,52 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач разом із позовною заявою № 07/9 від 07.09.2018 подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається тільки з суми судового збору. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3 604,10 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Параді Компані (03680, м. Київ, пров. Радищева, буд. 4; ідентифікаційний код 39653930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 72-А; ідентифікаційний код 22902499) 209 955,18 грн. (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 18 коп.) основного боргу, 9 322,69 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 69 коп.) пені, 20 995,52 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 52 коп.) штрафу та 3 604,10 грн. (три тисячі шістсот чотири гривні 10 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.11.2018.

Суддя Гумега О.В.