Рішення

від 07.11.2018 по справі 914/2331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018 Справа №914/2331/17

За позовом: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, Яворівський район, м.Яворів, вул. Львівська, 19; ідент.код: 07930854)

до Відповідача: Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» (81052, Львівська область, Яворівський район, с.Старичі, вул.Шептицького, 2-А; ідент.код: 39689726), -

Третя особа (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6; ідент.код: 00034022), -

за участю: Військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20), -

про: визнання недійсним ОСОБА_2 №4 від 19.02.2016 (укладеного Позивачем та Відповідачем) та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (загальною площею 36520,2га).

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Прокуратури: не з'явився;

Позивача: ОСОБА_3 - Довіреність № 11 від 01.08.18;

Відповідача: ОСОБА_4 - Довіреність б/н від 14.03.18, ОСОБА_5 -Довіреність Б/Н від 08.10.18;

Третьої особи: ОСОБА_6 - Довіреність № 220/408/Д від 26.06.18.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району подано Позовну заяву з вимогами:

-визнати недійсним Договір №4 від 19.02.2016, укладений, із Підприємством об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» (Відповідач), для врегулювання взаємовідносин між Позивачем, як користувачем земельної ділянки, та Відповідачем, як користувачем мисливських угідь;

-зобов'язати Відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею 36520,2га), у межах, визначених Додатками до Рішення ОСОБА_1 обласної ради №1439 від 15.09.2015.

Крім цього, Позивачем подано Відповідь на відзив.

Підставами заявлених вимог Позивачем зазначено:

-Міністерство оборони України, відповідно до ст. З Закону України Про Збройні Сили України та п. З Положення про Міністерство оборони України (затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011), є центральним органом виконавчої влади і головним органом у сфері оборони і військового будівництва;

-підпунктом 75 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Міністерство оборони України здійснює, в установленому порядку, відчуження військовою майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність;

-стаття 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачає, що суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

-Яворівська КЕЧ району є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України;

-з метою реалізації повноважень, визначених ст. 10 Закону України Про Збройні Сили України , у сфері квартирно-експлуатаційного забезпечення військ Міністром оборони України видано Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (затверджене Наказом №448 від 03.07.2013);

-пунктом 2.2 вказаного Положення визначено, що Головне КЕУ Збройних Сил України організовує роботу, пов'язану з будівництвом військових об'єктів, експлуатацією і ремонтом військових містечок, забезпечує використання земельних ділянок;

-Квартирно-експлуатаційні управління ЗСУ є територіальними органами військового управління ЗСУ і призначені для реалізації у військах державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності (п. 2.3 Положення);

-згідно з п. 5.14 Положення, фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань (відповідно до кошторису Міністерства оборони України), обліковуються Квартирно-експлуатаційним відділом;

-Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є державною установою, яка створена Міністерством оборони України, підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню та є складовою частиною Збройних сил України;

-Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є органом військового управління в системі Збройних Сил України, є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину район ;

-згідно з Положенням про Яворівську КЕЧ району, майно, яким користується Яворівська КЕЧ, є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління;

-Яворівська КЕЧ району користується і розпоряджається майном на свій власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству;

-Рішенням ОСОБА_1 обласної Ради № 1439 від 15.09.2015, на підставі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства, було ухвалено Рішення про надання у користування Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі мисливські угіддя у межах 36 520,2 га. (на 15 років) у визначених межах, згідно з Додатками до цього Рішення;

-19.02.2016 Яворівською КЕЧ району та Підприємством об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі", з посиланням на Рішення №1439, укладено Договір №4 про співпрацю та організацію взаємовідносин (далі-Договір №4);

-згідно з п. 1.1 ОСОБА_2 № 4, предметом цього ОСОБА_2 є врегулювання, згідно з ч.6 ст.21 Закону України Про мисливське господарство та полювання , взаємовідносин між Сторонами: користувачем земельної ділянки (Яворівською КЕЧ) та користувачем мисливських угідь (МРГ Старичі ), тобто: визначення їх прав і обов'язків при здійсненні взаємовідносин, - для досягнення мети цього ОСОБА_2;

-24.01.1980 Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області прийнято рішення № 20 Про видачу Державного акту на право користування землею Янівській квартирно-експлуатаційній частині району , яким Янівській КЕЧ району, як структурному підрозділу Збройних Сил, видано Державний акт Б № 040634 на право користування земельною ділянкою площею 39163.82 га, згідно з яким земля надана для державного використання та встановлено межі землекористування;

-відповідно до Директиви МОУ № Д/115/1/911, Янівську КЕЧ було розформовано, оперативне управління земельною ділянкою веде Яворівська КЕЧ району відповідно до територіальної відповідності; з урахуванням ч. 2 ст.14 Закону України Про Збройні Сили України та ст. 1 Закону України Про використання земель оборони ;

-земельна ділянка набула статусу земель оборони, відноситься до державної власності, є територією з особливим режимом функціонування та належить військовій установі на праві оперативного управління;

-зазначені обставини доведені при розгляді судової справи №813/7500/14 га, підтверджено Ухвалою Вищою адміністративного суду України від 25.06.2015 у справі №К/800/14198/15;

-фактично Рішенням ОСОБА_1 обласної ради №1439 та ОСОБА_2 № 4, Підприємству Старичі передані у користування землі оборони (загальною площею 36.5 га);

-Міністерством оборони України, як фактичним користувачем земельної ділянки, дозволів та будь-яких погоджень щодо передачі земель оборони на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки, а також - укладення ОСОБА_2 № 4, не надавалось;

-укладення ОСОБА_2 №4 Про співпрацю та організацію взаємовідносин призвело до недотримання вимог абз.3 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України та використання земель оборони у спосіб, не передбачений Законом України Про використання земель оборони , і стало причиною їх нецільового використання, оскільки земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони";

-порядок використання земель оборони чітко регламентований та визначений у ст. 4 Закону України Про використання земель оборони , згідно з якою військові частини, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування;

-укладення ОСОБА_2 на використання земель оборони за відсутності порядку надання дозволів на таке використання, визначеного Кабінетом Міністрів України, суперечить вимогам Закону;

-Рішенням Міністра Оборони України від 31.05.2017 року № 18009/з/35-2016 було вирішено припинити дію ОСОБА_2 №4 від 19.02.2016 р. Про співпрацю та організацію відносин ;

-статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, права власника здійснюють органи державної влади га органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією;

-відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави;

-згідно з вимогами ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

-до земель державної власності, за змістом статті 84 Земельного кодексу України, належать землі оборони, а згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, землі оборони можуть перебувати лише в державній власності;

-згідно зі ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

-згідно з приписами ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, за поданням центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також - власниками або користувачами земельних ділянок;

-тобто, - питання щодо надання права користування земельною ділянкою землями оборони для потреб мисливського господарства необхідно погоджувати з Міністерством оборони України і така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.10.2014 у справі № 910/21108/13, від 02.02.2016 у справі № 902/1607/13;

-враховуючи, що при укладенні ОСОБА_2 № 4, Яворівська КЕЧ району вийшла за межі своїх повноважень, в частині передачі земель оборони для ведення мисливського господарства, та порушила вимоги Закону України Про використання земель оборони , Земельного кодексу України, наявні підстави для визнання недійсними ОСОБА_2 №4;

-Яворівська КЕЧ району є органом військового управління та, відповідно до Державного акта Б№040634, є землекористувачем земель оборони, а власником земельних ділянок є держава в особі Міністерства оборони України, як постійного правокористувача земельних ділянок, що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-Міністерство оборони України, як фактичний користувач земельної ділянки, повинно було надати дозвіл (погодження) щодо: передачі мисливських угідь на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки, а також - укладення ОСОБА_2 № 4, однак відповідний дозвіл чи погодження - не надавались;

-Яворівська КЕЧ району не погоджується зі ствердженням Відповідача, що ОСОБА_2 №4 не передбачено використання земель оборони, не відбулась передача будь-яких земель, не відбулась зміна їх цільового призначення, оскільки, на підставі Рішення ОСОБА_1 обласної ради №1439, Підприємству Старичі надано в користування мисливські угіддя, які

знаходяться на землях оборони, а тому передання їх без погодження

Міністерства оборони України є протиправним;

-питання щодо надання права користування мисливськими угіддями, що розташовані на землях оборони, необхідно було погоджувати як з Міністерством оборони України (фактичним постійним землекористувачем), так і з Військовими частинами А4150, А2615, які, згідно з Актами прийому-передачі від 27.03.2006 та 06.07.2015, прийняли на відповідальне збереження та експлуатацію земельні ділянки.

Третьою особою (Міністерство оборони України) надано Пояснення стосовно позову, у яких викладено обгрунтування наявності підстав для його задоволення, та, зокрема, зазначено:

-Рішенням №1439 від 15.09.2015 ОСОБА_1 обласної ради та ОСОБА_2 №4 Відповідачу фактично передані у користування землі оборони;

-Міністерством оборони, як фактичним користувачем земельної ділянки, дозволів та будь-яких погоджень щодо: передачі земель оборони (на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки) та укладення ОСОБА_2 №4 - не надавались;

-укладення ОСОБА_2 №4 призвело до недотримання вимог абз.3 ч.5 ст.20 ЗК України та використання земель оборони у спосіб, не передбачений Законом Про використання земель оборони , і стало причиною їх нецільового використання;

-Міністром оборони України прийнято Рішення №18009/з/35-2016 від 31.05.2017 про припинення ОСОБА_2 №4 (у суд Рішення - не надано);

-питання щодо надання права користування землями оборони для потреб мисливського господарства необхідно погоджувати з Міністерством оборони України, про що зазначено у Постановах Вищого господарського суду України: від 09.10.2014 у справі №910/21108/13, від 02.02.2016 у справі №902/1607/13;

-при укладенні ОСОБА_2 №4 Яворівська КЕЧ вийшла за межі своїх повноважень, тому, - позовні вимоги є обґрунтованими.

11.12.2017 Військовою прокуратурою ОСОБА_1 гарнізону Західного регіону України подано Пояснення стосовно обставин спору, у яких, зокрема, зазначено:

-у межі мисливських угідь, визначених Додатком до Рішення №1439 від 15.09.2015 ОСОБА_1 обласної ради, входить територія Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_7 (Яворівський військовий полігон);

-землі Яворівського військового полігону, згідно з нормами ст.14 (ч.2) Закону України Про збройні сили України та ст.1 Закону України Про використання земель оборони , належать до земель оборони, оскільки вони були закріплені у безстрокове користування за Янівською квартирно-експлуатаційною частиною району Яворівського району, правонаступником якої є Яворівська КЕЧ району;

-згідно з нормою ст.77 ЗК України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України;

-нормами ст.4 Закону Про використання земель оборони визначено порядок використання земель оборони: військові частини, за погодженням з органом місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування;

-відповідно до норми ст.20 (п.3 ч.5) ЗК України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом Про використання земель оборони ;

-саме Міністерству оборони України, як уповноваженому державою органу управління, належало право вирішення питання щодо надання (погодження) користувачу мисливських угідь права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства, яке б (право) і було підставою для прийняття рішення про надання мисливських угідь та укладення спірного ОСОБА_2 про умови ведення мисливського господарства;

-Відповідачем, усупереч вимогам ст.ст.21, 22 Закону Про мисливське господарство та полювання , питання щодо надання права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства не погоджено з Міністерством оборони України, що зумовлює неправомірність укладення спірного ОСОБА_2;

-укладення ОСОБА_2 на використання земель оборони, за відсутності порядку надання дозволів на таке використання (визначеного Кабінетом Міністрів України), суперечить вимогам закону;

-Яворівська КЕЧ району, укладаючи Договір, вийшла за межі своїх повноважень;

-згідно з нормами статей 203, 215 ЦКУ, наявні підстави для визнання спірного ОСОБА_2 недійсним.

Відповідачем подано Відзиви на позов та Заперечення на відповідь на відзив, у яких викладено обґрунтування безпідставності вимог Позивача, та, зокрема, зазначено:

-Законом України Про мисливське господарство та полювання визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства і полювання;

-відповідно до статті 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання , мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

-статтею 9 Закону України Про мисливське господарство та полювання передбачено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних. Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення, в установленому порядку, питань надання в користування мисливських угідь;

-відповідно до пункту 1 Рішення ОСОБА_1 обласної ради від 15.09.2015 №1439 Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі , на підставі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства щодо надання в користування мисливських угідь, Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі надано у користування мисливські угіддя у межах 36520,2 га (на 15 років) у визначених межах, згідно з Додатками до цього Рішення;

-пунктом 2 Рішення ОСОБА_1 обласної ради доручено ОСОБА_1 обласному управлінню лісового та мисливського господарства, у місячний термін, укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачем мисливських угідь;

-згідно зі статтею 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання , ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь, а умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь;

-29.09.2015 ОСОБА_1 обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Підприємством об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі укладено Договір №78, яким передбачено права та обов'язки сторін при веденні мисливського господарства;

-частиною 6 статті 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання передбачено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами, тому, - Яворівською КЕЧ та Підприємством об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі укладено Договір № 4 про співпрацю та організацію взаємовідносин;

-згідно з пунктом 1.1. ОСОБА_2 № 4, предметом договору є врегулювання взаємовідносин між Сторонами: користувачем земельної ділянки (Яворівською КЕЧ) та користувачем мисливських угідь (МРГ Старичі ), тобто, - визначення їх прав і обов'язків при здійсненні взаємовідносин для досягнення мети цього ОСОБА_2;

-відповідно до статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також - власниками або користувачами земельних ділянок;

-висновок Позивача, що погодження на надання у користування мисливських угідь має надаватися виключно Міністерством оборони України, та про те, що Міністерство оборони України є фактичним користувачем земельної ділянки, не відповідає дійсним обставинам справи;

-стаття З Закону України Про господарську діяльність у Збройних силах України передбачає, що суб'єктами господарської діяльності у Збройних силах України є військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

-Яворівська КЕЧ району є органом військового управління в системі Збройних сил України та є юридичною особою;

-згідно з територіальною відповідністю, землекористувачем земельної ділянки площею 39163,82 га є Яворівська КЕЧ району, що підтверджується також і правовою позицією Яворівської КЕЧ, зокрема: пред'явленням вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

-проте вказане питання взагалі не стосується оспорюваного ОСОБА_2, відповідно до умов якого не відбувалась передача у користування мисливських угідь, а лише відбулось врегулювання взаємовідносин між користувачем земельної ділянки (Яворівською КЕЧ) та користувачем мисливських угідь (МРГ Старичі );

-не відповідає дійсності та спростовується змістом оспорюваного ОСОБА_2 ствердження Яворівської КЕЧ про те, що за ОСОБА_2 № 4 фактично передані у користування землі оборони (загальною площею 36,5 га) і це призвело до недотримання вимог абз. 3 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України;

-Абз. 3 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлює, які земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони , і випадки використання земель оборони визначені нормою ст.4 Закону;

-оспорюваним ОСОБА_2 № 4 не передбачено використання земель оборони, не відбулась передача будь-яких земель (від Яворівської КЕЧ до МРГ Старичі ), як і не відбувалась зміна їх цільового призначення;

-відповідно до чинного законодавства та фактичних обставин, мисливські угіддя і земля та земельна ділянка є різними об'єктами цивільних прав і цивільного обороту;

-Земельний кодекс України (ст. 79) визначає земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами;

- мисливські угіддя визначаються Законом України Про мисливське господарство і полювання (ст. 11) як ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;

- користування мисливськими угіддями і користування земельною ділянкою , на якій розміщені ці угіддя, це - користування різними об'єктами цивільного обороту, і підстави отримання права користування такими об'єктами та процедура отримання цих прав - різні;

-правовий статус і цільове призначення земельної ділянки на території Міжнародного центру миротворчості і безпеки (Яворівського полігону), у зв'язку з отриманням МРГ Старичі мисливських угідь у користування, як і у зв'язку з укладенням ОСОБА_2 № 4, -не змінились;

-Яворівська КЕЧ, заявляючи вимоги про визнання договору недійсним, у позовній заяві посилається на загальні положення Цивільного кодексу України щодо підстав та наслідків недійсності правочинів (статті 203, 215, 216) та не визначає, з яких саме підстав Договір № 4 від 19.02.2016 має бути визнаний недійсним;

- Договір № 4 від 19.02.2016 Про співпрацю та організацію взаємовідносин не суперечить положенням чинного законодавства;

-питання правомірності надання у користування мисливських угідь (у Львівській області) Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі було предметом дослідження у справі № 910/18835/17, у якій Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.12.2017 відмовлено у задоволені позову Яворівської КЕЧ про: визнання незаконними та скасування п.п. 1, 2 Рішення ОСОБА_1 обласної ради від 15.09.2015 № 1439 Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальськс господарство Старичі та визнання недійсним ОСОБА_2 № 78 від 29.09.2015 про умови ведення мисливського господарства, укладеного ОСОБА_1 обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Підприємством об'єднання громадян Мисливсько-рибальськс господарство Старичі ;

-у справі 910/18835/17 суд першої інстанції встановив правомірність надання Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі в користування мисливських угідь, зазначаючи, що доводи позивача щодо необхідності отримання згоди власника земельної ділянки (Міністерства оборони України) на передачу в користування мисливських угідь не спростовують факту погодження вказаного питання землекористувачем, що підтверджує прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного Рішення відповідно до вимог ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання ;

-Судом першої інстанції у справі № 910/18835/17 також встановлено, що земельна ділянка, після надання в користування мисливських угідь Підприємству об'єднання громадян Мисливсько-рибальське господарство Старичі , залишається у користуванні Яворівської КЕЧ, цільове призначення земельної ділянки, при наданні мисливських угідь в користування, - не змінилося; саме Яворівська КЕЧ є користувачем земельної ділянки, що належить до державної власності;

-також господарський суд зазначив, що надання в користування мисливських угідь не підтверджує зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить до земель оборони, не припиняє користування земельною ділянкою постійного землекористувача, відповідно, - погодження, надане землекористувачем, не свідчить про реалізацію ним права розпорядження земельною ділянкою;

-Верховний Суд, у Постанові від 13.06.2018 у справі № 910/18835/17, вказав, що, зважаючи на норми статей 79, 90,95 ЗК України, статей 1, 21. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об'єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, а тому, рішення про надання у користування мисливських угідь не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельну ділянку;

-у Позовній заяві Яворівська КЕЧ не зазначає, якими діями Відповідача та які перешкоди створюються у користуванні Позивачем земельною ділянкою загальною площею 36520, 2 га, у межах, визначених Додатками до Рішення ОСОБА_1 обласної ради від 15.09.2015№ 1439, докази таких обставин - не надано;

-Відповідач здійснює свою діяльність виключно відповідно до Закону України Про мисливське господарство та полювання та укладених договорів, і жодним чином не створює Яворівській КЕЧ перешкод у користуванні земельною ділянкою;

-з урахуванням норм статті 16 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги є різними способами захисту порушених прав, позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не є похідною;

-Позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного ОСОБА_2 недійсним та створення Відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, що є підставою для відмови у позові;

-у Відповіді на відзив Позивач стверджує про необхідність погодження надання мисливських угідь у користування Міністерством оборони України та Військовими частинами А4150, А 2615, проте, правомірність надання мисливських угідь у користування та дотримання відповідної процедури не є предметом спору у даній справі;

-питання правомірності надання МРГ Старичі мисливських угідь у користування, про які зазначає Позивач у Відповіді на відзив, вже досліджено господарськими судами у справі № 910/18835/17 ;

-посилання Яворівської КЕЧ, у Відповіді на відзив, на протиправність Рішення ОСОБА_1 обласної ради від 15.09.2015 №1439 та повторення доводів, які вже було оцінено та спростовано Верховним Судом, свідчить про невизнання Яворівською КЕЧ остаточного рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим, а тому такі доводи Позивача не можуть вважатися обгрунтованими та такими, що підлягають дослідженню при розгляді цієї судової справи;

-зі змісту ОСОБА_2 № 4 Про співпрацю та організацію взаємовідносин прямо вбачається, що цей Договір не є підставою виникнення прав на земельну ділянку та/або прав на мисливські угіддя, саме тому незрозумілим є повторювані доводи Яворівської КЕЧ на те, що для передачі мисливських угідь та/ або земельної ділянки у користування необхідне погодження Міністерства оборони України і Військових частин, які, крім цього, взагалі знаходяться поза предметом доказування у справі, оскільки не стосуються оспорюваного ОСОБА_2, за яким не передавалась у користування земельна ділянка та не передавались у користування мисливські угіддя;

-з огляду на зазначене, з урахуванням висновків Верховного суду України щодо застосування норм матеріального права, не може бути жодних порушень вимог земельного законодавства при укладенні ОСОБА_2 № 4 Про співпрацю та організацію взаємовідносин ;

-безпідставними також є посилання Яворівської КЕЧ на те, що Міністром оборони прийнято Рішення від 31.05.2017 про припинення ОСОБА_2 №4 від 19.02.2016, оскільки Міністерство оборони не є стороною цього договору, та, крім цього, таке Рішення не свідчить і не може свідчити про недійсність ОСОБА_2;

-необгрунтованим є зазначення Позивачем, у Відповіді на відзив, про необхідність отримання погодження Військових частин А 4150, А2615 на передачу у користування мисливських угідь, враховуючи, що передача мисливських угідь у користування не є предметом спору у даній справі, окрім цього, питання щодо користування мисливськими угіддями досліджувалося також і у справі № 813/7500/14: в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 зазначено, що мисливські угіддя знаходяться на земельній ділянці, яка, відповідно до Рішення Виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів від 24 січня 1980 року № 20 Про видачу державного акту на право користування землею Янівській квартирно-експлуатаційній частині району та Державного акта на правокористування землею Б № 040634, надана у безстрокове та безплатне користування Янівській КЕЧ (в межах, згідно з планом землекористування), яка, на підставі Наказу заступника Командувача військами Західного оперативного командування з будівництва і розквартирування військ № 11 від 25 травня 1998 року розформована, всі фонди та земельні ділянки передані правонаступнику -Яворівській КЕЧ району , що підтверджується довідкою начальника ЯворІвської КЕЧ району від 04 грудня 2014 року № 2869.

-що стосується покликань Яворівської КЕЧ на передачу військовим частинам А4150 га А2615 земельних ділянок на відповідальне збереження та експлуатацію, відповідно до Актів від 27.03.2006 та 06.07.2015, то такі Акти не є підставою виникнення прав на землю, визначених главою III Земельного кодексу України.

Судом, Ухвалою від 09.10.2018, відмовлено у задоволенні Клопотань Позивача про залучення до участі у справі Військових частин (як третіх осіб).

07.11.2018, у судовому засіданні з розгляду справи по суті, судом, на підставі норм ст.118 ГПК України, постановлено Ухвалу про залишення без розгляду Клопотання Відповідача про визнання відсутності правових підстав для участі прокурора у справі, яке подано з порушенням строків, встановлених на заявлення клопотань (ст.ст.161 (ч.1), 182 (п.10 ч.2) ГПК України), та, крім цього, обґрунтовано нормами ГПК України у новій редакції, яких не було на час вступу Прокурора у справу (27.11.2017).

Представники Учасників процесу надали (усно) пояснення стосовно обставин спору (з відповідними обгрунтуваннями).

Справу, згідно нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив :

На підставі норм статей 9, 21, 22, 23 Закону України Про мисливське господарство та полювання , ОСОБА_1 обласною радою прийнято Рішення №1439 від 15.09.2015 Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Підприємству об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» , яким:

-Відповідачу надано у користування, на 15 років, мисливські угіддя у межах, визначених Додатком до Рішення, яким також встановлено загальну площу угідь - 36520,2га (у тому числі: польові - 11658га; лісові - 23706,2га; водно-болотні - 1156га);

-ОСОБА_1 обласному управлінню лісового та мисливського господарства доручено укласти договір з Відповідачем про умови ведення мисливського господарства.

Отже, ОСОБА_1 обласною радою (Рішенням №1439 від 15.09.2015) встановлено межі мисливських угідь та надано такі угіддя Підприємству Старичі у користування.

Законність Рішення, прийнятого ОСОБА_1 обласною радою, встановлено Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17.

Законом України Про мисливське господарство та полювання , норми якого були правовою підставою Рішення, прийнятого ОСОБА_1 обласною радою, зокрема, встановлено:

-мисливське господарство (як галузь) - це сфера суспільного господарства (ст.1);

-ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь (ст.21);

-мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, які можуть бути використані для ведення мисливського господарства (ст.1);

-користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства .., з наданням у їх користування мисливських угідь (ст.1);

-до повноважень Обласних рад належить вирішення, в установленому порядку, питань щодо надання мисливських угідь у користування (ст.9);

-мисливські угіддя надаються у користування (для ведення мисливського господарства) Обласною радою за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з: Обласною державною адміністрацією та власником або користувачем земельної ділянки (ст.22);

-умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, та користувачем мисливських угідь (ст.21);

-відносини між власниками або користувачами земельних ділянок та користувачами мисливських угідь регулюються відповідним договором (ст.21);

-користування мисливськими угіддями є платним, а умови плати визначаються у договорі, укладеному користувачем мисливських угідь та власником чи постійним користувачем земельної ділянки (ст.24).

Отже, Львівська обласна рада, приймаючи Рішення про надання Відповідачу мисливських угідь, діяла відповідно до наданих їх повноважень (ст.9 Закону).

29.09.2015, на підставі Рішення ОСОБА_1 обласної ради, Відповідачем (користувач мисливських угідь) та ОСОБА_1 обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено Договір №78 про умови ведення мисливського господарства, обов'язковість якого передбачено нормою ст.21 Закону.

Крім цього, відповідно до вимог ст.21 (ч.6) Закону, Відповідачем та Позивачем 19.02.2016 укладено Договір №4 про співпрацю та організацію взаємовідносин, умовами якого передбачено:

-предметом ОСОБА_2 є врегулювання (згідно з нормою ч.6 ст.21 Закону Про мисливське господарство та полювання ) взаємовідносин між Сторонами: Яворівською КЕЧ як користувачем земельної ділянки та Підприємством Старичі як користувачем мисливських угідь (п.1.1);

-Підприємство Старичі (Користувач мисливських угідь) має право та зобов'язаний здійснювати свою діяльність, - щодо користування мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ, - відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі - використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням (п.2.1, 2.2);

-Яворівська КЕЧ, за якою закріплена, на праві користування, земельна ділянка, у межах якої розміщені мисливські угіддя, надані у користування Підприємству Старичі , сприяє даному Підприємству у користуванні ним мисливськими угіддями (п.2.2);

-Договір діє упродовж часу користування Підприємством Старичі мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ (п.3.1).

Усупереч вимогам ст.24 Закону, Сторонами, у ОСОБА_2 №4, не встановлено плати за користування (Відповідачем) мисливськими угіддями.

Проте, 17.10.2016 Сторонами укладено Додаткову угоду до ОСОБА_2, якою усунуто зазначене порушення вимог ст.24 Закону: погоджено умови щодо плати Відповідачем за користування мисливськими угіддями.

Виходячи зі змісту ОСОБА_2 №4, зазначеним правочином не здійснювалось надання Яворівською КЕЧ (Підприємству Старичі ) земельної ділянки чи мисливських угідь, а лише погоджено порядок користування Відповідачем, на території землекористування Позивача, мисливськими угіддями, які надано Підприємству Старичі ОСОБА_1 обласною радою (Рішенням №1439).

Обов'язковість укладення Користувачем земельної ділянки та Користувачем мисливських угідь ОСОБА_2 щодо врегулювання їх відносин (у зв'язку з необхідністю користування мисливськими угіддями на відповідній території землекористування) встановлено нормою ст.21 (ч.6) Закону, що зумовлює правомірність укладення Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 №4 від 19.02.2016.

Оскільки умовами ОСОБА_2 (з урахуванням Додаткової угоди від 17.10.2016) врегульовано взаємовідносини Сторін, що виникли у зв'язку з необхідністю реалізації Підприємством Старичі права користування мисливськими угіддями (наданими ОСОБА_1 обласною радою), і зміст правочину (його умови) відповідають спеціальним нормам законодавства України (зокрема: Закону Про мисливське господарство та полювання ), відсутні підстави, передбачені нормами статей 203 (ч.1), 215 (ч.1) Цивільного кодексу України, для визнання ОСОБА_2 №4 недійсним.

Крім цього, враховуючи факт наявності у Яворівської КЕЧ, на час укладення спірного ОСОБА_2, права постійного користування земельною ділянкою (площею 39163,82га), у межах якої (частково) ОСОБА_1 обласною радою визначено межі мисливських угідь, наданих Підприємству Старичі (загальною площею 36520,2га), у Позивача, відповідно до норми ст.21 (ч.6) Закону, наявними були повноваження на укладення ОСОБА_2 №4 щодо врегулювання взаємовідносин із Відповідачем стосовно користування ним мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ.

Жодних доказів відсутності у Яворівської КЕЧ, на час укладення спірного ОСОБА_2, права постійного користування земельною ділянкою (у межах якої (частково) ОСОБА_1 обласною радою визначено межі мисливських угідь) - не надано.

При цьому, факт наявності у Позивача права постійного користування земельною ділянкою (загальною площею 39163,82га) у Яворівському районі (Львівська область), на якій розташовано Яворівський військовий полігон, підтверджують: Державний акт Б №040634 на право користування землею, виданий, у 1980 році, Виконкомом Яворівської районної ради народних депутатів (на підставі Рішення №20 від 24.01.1980) Янівській квартирно-експлуатаційній частині району, після розформування якої (у 1998 році) наявні фонди та землю передано Яворівській квартирно-експлуатаційній частині району, що встановлено Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17.

Оскільки спірний Договір укладено Яворівською КЕЧ як правомірним постійним користувачем земельної ділянки (за Державним актом Б №040634), тому, - відсутні також підстави, передбачені нормами статей 203 (ч.2), 215 (ч.1) ЦК України, для визнання спірного ОСОБА_2 №4 недійсним.

Враховуючи факт надання Підприємству Старичі (ОСОБА_1 обласною радою) у користування мисливських угідь (які є окремим об'єктом цивільних прав), - відповідно до вимог Закону Про мисливське господарство та полювання ,- відсутні підстави для ствердження про надання Відповідачу земельної ділянки , яка є окремим об'єктом цивільних прав (відмінним від мисливських угідь) і порядок та умови надання якої визначено Земельним кодексом України, норми якого не регулюють відносин власників чи користувачів земельних ділянок із користувачами мисливських угідь, так як порядок користування мисливськими угіддями регулюється відповідними нормами спеціального законодавства у галузі мисливського господарства (Законом України Про мисливське господарство та полювання ).

Отже, ствердженням Позивача та Третьої особи про необхідність дозволу (погодження) Міністерства оборони України на укладення Яворівською КЕЧ (постійним користувачем земельної ділянки) спірного ОСОБА_2 - безпідставні, так як:

-спірні правовідносини, що виникли між Сторонами ОСОБА_2 №4, регулюються спеціальними нормами Закону Про мисливське господарство та полювання , а не нормами земельного законодавства;

-Відповідачу не надавалась земельна ділянка (Рішенням ОСОБА_1 обласної ради надано мисливські угіддя, які є окремим об'єктом цивільних прав), що зумовлює відсутність підстав для застосування, до спірних правовідносин (які виникли на підставі ст.21 Закону Про мисливське господарство та полювання ), норм статей 20, 77 ЗК України, ст.4 Закону України Про використання земель оборони ;

-19.02.2016, на час укладення спірного ОСОБА_2, у Міністерства оборони України відсутнім було право постійного користування відповідною земельною ділянкою, так як право постійного користування належало Яворівській КЕЧ, - за Державним актом Б №040634 (право користування частиною земель, що перебували у постійному користуванні Яворівської КЕЧ, у Міністерства оборони України виникло лише у 2017-2018 роках, що підтверджують дані Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);

-Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17 встановлено відсутність необхідності погодження Міністерством оборони України питань стосовно користування Підприємством Старичі мисливськими угіддями.

Згідно з нормою ч.2 ст.77 ЗК України, землі оборони перебувають у державній власності.

На час укладення спірного ОСОБА_2, землі оборони (на яких розташований Яворівський військовий полігон) перебували у постійному користуванні Яворівської КЕЧ (на підставі Державного акту Б №040634), яка є органом управління в системі Збройних сил України і набула право користування відповідними землями після розформування Янівської КЕЧ.

Позивач, укладаючи спірний Договір, не здійснював розпорядження землями оборони, які перебували у його постійному користуванні, а лише погодив (відповідно до вимог ст.21 Закону Про мисливське господарство та полювання ) взаємовідносини з Користувачем мисливськими угіддями, що надані (Відповідачу) повноважним органом місцевого самоврядування: ОСОБА_1 обласною радою.

Факт відсутності розпорядження Позивачем земельною ділянкою встановлено також Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17.

Ствердження Позивача про наявність у Військових частин (А-4150, А-2615) права користування земельними ділянками - безпідставне, так як земельні ділянки їм надано (за Актами приймання-передавання будов, споруд і території військового містечка, від 24.03.2006 та 06.07.2015) на відповідальне зберігання та експлуатацію, що не є правом користування, передбаченим нормами статей 92, 93 Земельного кодексу України.

Важливою є також відсутність факту надання Позивачем (Відповідачу), за спірним ОСОБА_2, мисливських угідь, оскільки вони надані Підприємству Старичі ОСОБА_1 обласною радою (Рішенням №1439).

Так як Позивачем, усупереч вимогам статей 13 (ч.3), 74 (ч.1) ГПК України, не доведено (належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами) наявності факту порушення Сторонами, при укладенні спірного ОСОБА_2, вимог чинного законодавства України (зокрема: спеціальних норм законодавства, що регулюють відносини у галузі мисливського господарства), наявні підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 №4 від 19.02.2016 недійсним.

Крім цього, Позивачем, заявляючи вимогу про зобов'язання Відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, не зазначено та жодним чином не доведено факту створення Підприємством Старичі будь-яких перешкод у такому користуванні, що є порушенням вимог статей 13 (ч.3), 74 (ч.1), 161 (ч.1) ГПК України і, відповідно, зумовлює наявність підстав для відмови у задоволенні вказаної вимоги.

При цьому, важливо, що судом встановлювались, на підставі поданих доказів, ті обставини, які входили у предмет доказування (ч.2 ст.76 ГПК України), і враховано, що, згідно з нормою ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені відповідними судовими рішеннями, не підлягають повторному доказуванню.

Виходячи з норми ч.2 ст.76 ГПК України, зазначена Позивачем низка обставин, які не входили у предмет доказування, встановленню не підлягає.

Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Позивача судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження - після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження і відсутності факту скасування - після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 19.11.2018.

Суддя Стороженко О.Ф.