Ухвала

від 20.11.2018 по справі 922/662/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"20" листопада 2018 р.Справа № 922/662/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

за участю сторін: ліквідатор - Тищенко О.І.

розглянувши заяву Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

По справі за заявою Командитне товариство "Кастор 17", м. Мерефа

до Командитне товариство "Кастор 17", м. Мерефа

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду 09.08.2018 р. надійшла справа №908/3452/16 за підсудністю з господарського суду Запорізької області за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Командитного товариства "Кастор 17" (правонаступник КТ "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія") про стягнення 860 173,10 грн для приєднання та подальшого розгляду в межах справи про банкрутство КТ "Кастор 17" №922/662/18.

Ухвалою господарського суду Харківської області приєднано справу № 908/3452/16 до справи про банкрутство КТ "Кастор 17" №922/662/18 для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство. Призначено заяву Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до розгляду в судовому засіданні на 18 "вересня" 2018 р. о 12:00 год., зобов'язавши ліквідатора надати суду відзив на заяву Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 18.09.18 р. відкладено розгляд заяви Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, зобов'язавши заявника уточнити свою заяву з урахуванням пояснень наданих в даному судовому засіданні, а ліквідатора - надати суду обґрунтований відзив.

Ухвалою суду від 11.10.18 р. відкладено розгляд заяви.

В судовому засіданні 06.11.18 р. судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви держекоінспекції на 20.11.18 р.

В судове засідання представник Державної екологічної інспекції у Запорізькій області не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, про часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, в зв'язку з чим суд розглядає заяву кредитора по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора з вимогами до банкрута, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Частиною 1 статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Європейський суд з прав людини сформулював у своїй практиці низку розуміння принципів справедливості судового процесу. Сторони процесу повинні мати можливість обґрунтувати свою справу з необхідною ефективністю ("Н.v. Belgium" від 30.11.1987). Зазначене створює право сторони на справедливий судовий розгляд.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі за текстом - ДЕІ) звернулась з позовом до Командитного товариства "Кастор 17" (правонаступник КТ "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія") про стягнення 860 173,10 грн шкоди, заподіяної державі за період з 01.01.2015 по 28.01.2015, у зв'язку із здійсненням скиду зворотних вод по випускам № 1, 2 у р. Дніпро.

Як свідчать матеріали справи, в період з 14.03.2016 року по 31.03.2016 р. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КТ "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія", за результатами якої складено акт, у якому зазначено, що відповідач (боржник) в період з 01.01.2015 по 28.01.2015 здійснював скидання зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Згідно з довідкою відповідача (боржника) від 27.04.2016 № 2/13-132, кількість скинутих зворотних вод по випускам № 1, 2 в р. Дніпро за період з 01.01.2015 р. по 28.01.2015 (включно) становить:

по випуску № 1 в "сухий період" - 1038,60 м3;

по випуску № 1 в "мокрий період" - 3969,63 м3;

по випуску № 2 в "мокрий період" - 398,90 м3.

З урахуванням викладеного, на підставі довідки відповідача (боржника) № 2/13-132 від 27.04.2016 та відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі за текстом - Методика), Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області розраховано суму збитків, заподіяних державі з боку відповідача внаслідок самовільного скиду зворотних вод.

На підставі матеріалів перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2016, а постановою № 000088/01/03 від 31.03.2016 на головного інженера КТ "ЗЗВА" ОСОБА_1. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн відповідно ст.48 та ст.ст.242-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також ст.ст. 42, 44,110 Водного кодексу України.

Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованих збитків стала підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з позовом до суду.

24.12.2014 відповідач з метою продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування звернулося до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької області державної адміністрації з заявою про видачу дозволу на водовикористання.

28 січня 2015 р. боржнику був виданий дозвіл на водокористування з 29.01.2015 р.

У відзиві на позовну заяву ДЕІ КТ "ЗЗВА" (правонаступником є КТ "Кастор 17") заперечує в повному обсязі, зазначає, що дозвіл був виданий з порушенням встановленого Порядком видачі дозволів на спеціальне водовикористання тридцятиденного строку, тому боржником у відповідності до приписів ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" був застосований принцип мовчазної згоди, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно з п. 6 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом. В цій справі це 23.01.2015 р.

З врахуванням зазначеного вище боржник вважає, що у нього відсутня вина як підстава для стягнення збитків.

Проте, суд вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Водного кодексу України водокористування визначено як використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. 1 ст. 48, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення (ч. 2 ст. 49 Водного кодексу України в редакції, чинній на момент спірних відносин).

За змістом ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.

Пунктом 1.2 Методики (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема лише сам факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування призводить до завдання державі збитків.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним факт здійснення боржником (відповідачем) спеціального водокористування без відповідного дозволу.

Посилання боржника на застосування принципу мовчазної згоди є необґрунтованим, оскільки Постановою КМУ №77 від 27.01.2010 р. "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Відповідно до вимог п. 4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321, цей строк складає: протягом тридцяти днів з дня подання в установленому порядку заявки.

З матеріалів справи вбачається, що боржник звернувся із заявою про отримання дозволу на спеціальне водокористування 24.12.2014 р. Тридцятиденний строк на отримання дозволу або рішення про відмову у його видачі є 23.01.20015 р., проте боржником здійснювалось порушення в період з 01.01.2015 р. Тобто, до закінчення строку, встановленого на видачу спеціального дозволу та до отримання самого дозволу.

У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.

Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача (аналогічна позиція викладена в п.1.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001).

Вина є умовою відповідальності за правопорушення. Відтак, вина КТ "Кастор 17" (КТ "ЗЗВА") виражена у здійсненні спеціального водокористування без дозволу.

Діяльність КТ "Кастор 17", пов'язана із здійсненням спеціального водокористування без дозволу - є протиправною. Закон визначає наслідком такої діяльності (без дозволу) спричинення шкоди (збитків) державі.

Як встановлено перевіркою ДЕІ, боржник, здійснюючи в процесі своєї діяльності спеціальне водокористування без дозволу, порушив вимоги ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України та спричинив державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок).

Отже, шкідливий результат протиправної поведінки боржника це здійснення спеціального водокористування без дозволу, чим державі завдано шкоду.

З огляду на те, що розмір збитків було розраховано заявником (позивачем) на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів Державної екологічної інспекції на загальну суму 860 173,10 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Євпропейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. А згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", яке відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави або мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, судом досліджені всі обставини та доводи заявника в їх сукупності та надано відповідну правову оцінку, з урахуванням принципів, викладених у рішенні Європейського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на загальну суму 860 173,10 грн обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Керуючись ст.ст. 2, 37-48, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 11, 12, 73, 74, 76, 77, 79, 202, 234 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги кредитора Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на загальну суму 860 173,10 грн, які включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.

2. Зобов'язати ліквідатора внести до реєстру вимог кредиторів вищевказану суму боргу.

3. Ухвалу направити ліквідатору, кредитору-заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання суддею.

Ухвала підписана 23.11.2018 р.

Суддя Міньковський С.В.