Рішення

від 14.11.2018 по справі 923/583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року м. Херсон Справа № 923/583/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі судового засідання Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73000, м.Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281)

позивача-2: Генічеської районної державної адміністрації (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Леніна, б. 5, код ЄДРПОУ 04060045)

до Фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Карина" (75545, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Стокопані, вул. Набережна, буд. 13, код ЄДРПОУ 310113203)

про розірвання договору оренди земельної ділянки, вилучення та повернення земельної ділянки

за участю учасників судового процесу:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 040721 від 22.01.2016;

від позивача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність № 32-21-0.61-80/62-18 від 25.09.2018;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_3, керівник, протокол загальних зборів членів ФГ "БФГ "Карина" № 1 від 21.03.2008;

ОСОБА_4, адвокат, ордер ЗП № 58353 від 13.07.2018;

ОСОБА_5, адвокат, ордер ЗП 57105 від 05.09.2018.

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (позивач-1) та Генічеської районної державної адміністрації (позивач-2) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Карина" (відповідач), яким заявлено 4 вимоги немайнового характеру, які полягають у розірванні договорів оренди земельних ділянок, вилученні та поверненні земельних ділянок та 1 вимогу майнового характеру про стягнення 156554 грн. 64 коп. орендної плати за земельні ділянки площею 110,5741 га та площею 32,5157 га, розташовані на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Ухвалою від 02.07.2018 по справі № 923/583/18 відкрито провадження у справі, здійснено роз'єднання позовних вимог у окремі 3 провадження з мотивів, вказаних у ній та постановлено у справі №923/583/18 розглядати вимоги Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (позивач-1) та Генічеської районної державної адміністрації (позивач-2) до Фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Карина", який, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 96/1020-18 від 02.10.2018, просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (із земель запасу), розташованої на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 32,52 га (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032), укладений 19.09.2006 (зареєстрований у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонська регіональна філія ДП Центр ДЗК 22.12.2006 за № 4АА002176-040672000001) між Генічеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Багатогалузеве фермерське господарство Карина (код ЄДРПОУ 31013203);

- вилучити у Фермерського господарства Багатогалузеве фермерське господарство "Карина (код ЄДРПОУ 31013203) із користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (із земель запасу), розташовану на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 32,52 га (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032) вартістю 290 820 грн. 27 коп. та повернути її державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 відкладено розгляд справи на 21.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.09.2018 постановлено продовжити строк підготовчого провадження до 09.10.2018 та відкласти розгляд справи на 09 жовтня 2018 року.

Ухвалою від 09.10.2018 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2018.

24.10.2018 в судовому засіданні відповідачем подана заява про відвід судді Немченко Л.М. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою від 26.10.2018 заяву Фермерського господарства Багатогалузеве фермерське господарство Карина про відвід судді Немченко Л.М. відхилено як безпідставну.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.11.2018 поновлено провадження та призначено розгляд справи на 14.11.2018.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що заборгованість з орендної плати за чотири місяці мала місце, однак, протягом червня була погашена на суму 156 554 грн. 64 коп. Згідно акту звірки № 1539-07 від 18.07.2018 року з Генічеською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за період з 01.01.2018 по 18.07.2018, заборгованість з орендної плати відсутня, позитивне сальдо складає 11 689,67 грн., сплачено пені на суму 6 099,90 грн.

Відповідач пояснив, що він орендує земельну ділянку з 2008 року. Даний випадок прострочення зобов'язання є поодинокий, тому не може бути розглянутий як систематична несплата орендної плати. Факт сплати пені свідчить про те, що відповідач поніс відповідальність за прострочення зобов'язання, він виконує свої зобов'язання. Отже, підстави для розірвання договору відсутні. У відповідача є наміри продовжувати орендні відносини. Відповідач доводив, що інші умови договору він виконував в повному обсязі. У зв'язку з цим розривати договір за наявності тільки затримки виконання грошових договірних зобов'язань підстав немає.

Згідно із ст.222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Суд вважає, що справа розглянута в продовж розумного строку, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, згідно якої в поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з положеннями ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженому здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Згідно Постанови ВГСУ № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Згідно положень ст.ст. 13,14 , 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80,84,123,124,127,128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно де положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, з 03.03.2015 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Херсонської області стало Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Враховуючи викладене, а також те, що Генічеська районна державна адміністрація уклавши договір оренди земельної ділянки з ФГ Багатогалузеве фермерське господарство Карина , умови якого останнє не виконує, чим грубо порушуються інтереси Держави, ні ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заходів щодо припинення вказаних правовідносин та повернення земельної ділянки не вживала, керівник Генічеської місцевої прокуратури вбачає підстави для представництва інтересів Генічеської районної державної адміністрації в суді та звертається з позовною заявою в інтересах останньої а також в інтересах ГУ Держгеокадастру у Херсонській області до ФГ Багатогалузеве фермерське господарство Каріна з вимогою про розірвання Договорів оренди земельних ділянок та повернення їх власнику.

Керівник Генічеської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, за яким просить розірвати укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Багатогалузеве фермерське господарство Карина (код ЄДРПОУ 31013203) договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (із земель запасу та резервного фонду), розташованої на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області загальною площею 32,5157 га. (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032), укладений 19.09.2006 та зареєстрований у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонська регіональна філія ДП Центру ДЗК 22.12.2006 за № 4АА002176-040672000001 та вилучити орендовану земельну ділянку.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує нормами ст.21, 34 Закону України "Про оренду землі", ст.288 Податкового кодексу України, ст.ст. 629, 525, 526, 610, 612 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.141 ЗК України а умовами спірного договору.

Судом встановлено, що між Генічеською районною державною адміністрацією та ФГ Багатогалузеве фермерське господарство Карина 19.09.2006 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (із земель запасу та резервного фонду), розташованої на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області загальною площею 32,5157 га. (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032). За п.8 договору він укладений строком на 5 років .

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонська регіональна філія ДП Центру ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2006 за № 4АА002176-040672000001.

Отже, договір оренди земельної ділянки являється укладеним та набрав передбаченої законодавством чинності.

Судом встановлено, що пунктом 9 зазначеного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем на рахунок Озерянської сільської ради в розмірі земельного податку, що становить 0,1% від грошової оцінки земельної ділянки та дорівнюється 154, 72 щороку.

Судом встановлено, що 19.07.2016 між відповідачем та ГУ Держгеокадастру у Херсонській області укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 22.12.2006 за № 4АА002176-040672000001, якою передбачено внесення змін до п. 8 договору, який вкладено у наступній редакції: Договір укладено до 22.12.2018 року . Також угодою внесено зміни до п.9, який викладено у наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 5 договору оренди від 19.09.2006 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2006 рік становить 154 717,50 грн. .

Судом встановлено, що відповідно до п.11 договору від 19.09.2006 орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом дії договору.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за час дії договору відповідачем умови договорів оренди зазначених земельних ділянок належним чином не виконувались, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі не сплачувалась, що підтверджено наступним.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заборгованість зі сплати орендної плати у ФГ Багатогалузеве фермерське господарство Карина за земельні ділянки, розташовані на території Озерянської сільської ради на надані господарству за договором оренди від 19.09.2006 та від 03.03.2008 станом на 23.04.2018 складає 156 554,64 грн., що підтверджено інформаційною довідкою Головного управління ДФС у Херсонській області від 25.04.2018 № 386/9/21-22-03 (т.1 акр.с.50).

Визначити яка сума заборгованості склалася в розрізі окремих договорів не можливо, оскільки відповідач надавав фіскальному органу одну декларацію за двома договорами по 3 земельним ділянкам.

Судом оглянуто додану до матеріалів справи уточнюючу декларацію за вересень- грудень 2016 рік та встановлено, що декларант (відповідач) в ній зазначає три земельні ділянки без посилання на кадастровий номер земельних ділянок та визначає суму податкового зобов'язання за 4 місяці 31362 грн. При цьому, в декларації зазначена сума щомісячного податкового зобов'язання щодо сплати орендної плати 8876,28 грн. за жовтень-грудень 2016 року та 4733,99 грн. за вересень 2016 року.

Судом також оглянуто додану до матеріалів справи декларацію за 2017 рік та встановлено, що декларант (відповідач) в ній зазначає три земельні ділянки без посилання на кадастровий номер земельних ділянок та визначає річну суму податкового зобов'язання 127 823,11 грн. При цьому, в декларації зазначена сума щомісячного податкового зобов'язання щодо сплати орендної плати 10651 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що сума боргу зі сплати орендної плати, яка склалась станом на 23.04.2018 майже складає суму, задекларовану відповідачем за 4 місяці 2016 року та за весь 2017 рік сум податкових зобов'язань за двома договорами оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що заборгованість склалась за тривалий період.

Зазначеними фактами спростовуються доводи відповідача, що заборгованість носить разовий характер та відсутня систематичність заборгованості.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Херсонській області остання сплата податкових зобов'язань з орендної плати здійснена підприємством у червні 2018 року, тобто після порушення провадження у справі та стало підставою для закриття провадження у господарській справі № 923/601/18. За ухвалою судом було встановлено, що "за службовою запискою, яка підписана начальником управління податків і зборів з юридичних осіб від 05.09.2018 за № 355/21-22-12-05-12 про те, що станом на 01.09.2018 у Фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Карина" відсутній податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Зазначений факт також підтверджений довідкою Озерянської сільської ради від 19.09.2018 за № 264.

Також факт відсутності заборгованості підтверджено прокурором. Відповідач до матеріалів справи надав платіжні квитанції про сплату боргу № 26 від 07.06.2018 на суму 15300 грн., №56 від 25.06.2018 на суму 149 000 грн., № 47 від 25.0.2018 на суму 7 000 грн."

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України суд факт наявності та добровільної сплати боргу приймає як такий, що встановлений рішенням при розгляді іншої справи за участю тих самих сторін.

Таким чином, відповідач сплатою заборгованості визнав її наявність.

Доводи відповідача, що за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань він був притягнутий до відповідальності у вигляді нарахування пені, яку сплатив добровільно, суд до уваги не приймає, оскільки чинне законодавство не звільняє юридичну особу, до якої застосовані штрафні санкції від інших юридичних наслідків (наприклад, розірвання договору) за невиконання договірних зобов'язань.

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Із огляду на встановлені факти суд прийшов до висновку, що територіальна громада Озерянської сільської ради значною мірою була позбавлена того, що вона розраховувала при укладені договору своєчасне надходження до місцевого бюджету відповідних коштів за користування земельною ділянкою, тому підставою позову про розірвання договору прокурором визначено саме систематичну несплату орендної плати за землю як істотне порушення орендарем умов договору саме через ненадходження до місцевого бюджету відповідних коштів за користування земельною ділянкою.

При таких обставинах, суд не приймає доводи відповідача щодо сумлінного виконання з його боку інших умов договору, оскільки чинне законодавство, умови договору та прокурор за позовом пов'язують дострокове розірвання договору саме у випадку безумовної систематичної несплати орендної плати. Тобто, для дострокового розірвання договору достатньої тільки невиконання грошових зобов'язань Орендарем протягом двох місяців, як це витікає із умов п.38 договору. При цьому факт виконання інших зобо'язань Орендарем за умовами договору на право дострокового розірвання суттєво не впливає.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтями 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення прокурора до суду та прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено право, зокрема підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб на звернення до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 54 цього Кодексу встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статей 626 - 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припиненим цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору) з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 39 договору оренди зміна розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускаються за умови несплати орендної плати протягом двох місяців.

Тобто сторони самостійно погодили умову порушення зобов'язань щодо щомісячної сплати орендної плати, яка має наслідки дострокового розірвання договору та визначили системність такого невиконання грошових зобов'язань як два місяця підряд .

Однак, Орендодавець не скористався своїм правом та не розірвав договір в односторонньому порядку при наявності заборгованості зі сплати орендної плати за період більше ніж два місяці підряд.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною 1 ст. 782 Цивільного Кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В даному випадку відповідачем орендна плата за земельну ділянку вносилась 05.09.2017 у розмірі 58000 грн., що підтверджено інформаційним листом Головного управління ДФС у Херсонській області від 23.04.2018 за № 3787/9/21-22-12-05-09 (т.1 арк. с. 35). Та, як витікає із ухвали Господарського суду Херсонської області у справі № 923/601/18, протягом червня 2018 року був погашений борг відповідачем у сумі 156 554 ,64 грн.

В ході розгляду справи відповідач не доводив та не надав належні та допустимі докази щодо відсутності його вини у причинах несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором оренди земельних ділянок.

Таким чином, у сукупності аналізу встановлених фактів та чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання укладеного договору оренди земельних ділянок загальною площею 32,5157 га від 19.09.2006.

Факт добровільного погашення заборгованості відповідачем на день винесення рішень не спростовує наявність систематичної несплати орендної плати відповідачем протягом періоду з вересня 2017 по липень 2018 року, тому не впливає на рішення суду у справі.

Згідно п.21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержав її в оренду. Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За таких умов спірна земельна ділянка має бути повернена Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині вилучення у відповідача земельну ділянку площею 32,5157 га (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032).

Судові витрати у відповідності до ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (із земель запасу), розташованої на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 32,52 га (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032), укладений 19.09.2006 (зареєстрований у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонська регіональна філія ДП Центр ДЗК 22.12.2006 за № 4АА002176-040672000001) між Генічеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Багатогалузеве фермерське господарство Карина (код ЄДРПОУ 31013203).

3. Вилучити у Фермерського господарства Багатогалузеве фермерське господарство "Карина (75545, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Стокопані, вул. Набережна, буд. 13, код ЄДРПОУ 310113203) із користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (із земель запасу), розташовану на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 32,52 га (кадастровий номер 6522182500:06:001:0032) вартістю 290 820 грн. 27 коп. та повернути її державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281).

4.Стягнути з Фермерського господарства Багатогалузеве фермерське господарство Карина (75545, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Стокопані, вул. Набережна, буд. 13, код ЄДРПОУ 310113203) на користь прокуратури Херсонської області (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73022, код ЄДРПОУ 04851120) 3521 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.11.2018

Суддя Л.М. Немченко