Постанова

від 23.11.2018 по справі 233/6064/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/6064/16-ц Номер провадження 22-ц/4804/118/18

Головуючий у 1 інстанції: Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/6064/16-ц

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/4804/118/18

Категорія: 20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Жданової В.С., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 233/6064/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Т.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року (суддя Наумик О.О.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі).

Посилалась на те, що 16 червня 2005 року вона зареєструвала Приватне підприємство Землі Донбасу 2005 та з цього часу почала вести спільну господарську діяльність разом із своїм сином ОСОБА_5, вона була засновником та директором приватного підприємства, а син допомагав їй у здійсненні господарської діяльності.

Для ведення господарської діяльності приватного підприємства знадобилися грошові кошти, у зв'язку з чим 27 червня 2013 року між ПАТ Український бізнес Банк та ПП Землі Донбасу 2005 в її, як директора, особі був укладений кредитний договір, до якого в подальшому були внесені зміни, загалом приватному підприємству був наданий кредитний ліміт до 236 400 грн. строком до 26.01.2015 р. під 17 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором були укладені договори застави від 27.06.2013 року, за якими її син передав у заставу банку належний йому автомобіль марки Хюндай модель Туксон 2.0, вартістю 92 800 грн.; ПП Землі Донбасу 2005 передало у заставу посівний комплекс, марки Партнер 7,5 вартістю 223 000 грн.; вона передала у заставу належний їй автомобіль марки Шевролет Авео, вартістю 42 400 грн..

Однак, тих грошових коштів, які було отримано в кредит, їй не вистачало для розширення діяльності ПП Землі Донбасу 2005 , у зв'язку з чим її син ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 з проханням надати йому в борг грошові кошти на ведення господарської діяльності. ОСОБА_3 погодився та надав у 2013 році в борг грошову суму у розмірі 200 000 грн., яку її син потроху повертав із грошових коштів, що були отримані ними від ведення господарської діяльності ПП Землі Донбасу 2005 .

Через деякий час ОСОБА_3 зазначив, що так як грошові кошти її сином не були сплачені в повному обсязі, то він нарахував проценти за користування грошовими коштами. Станом на 27.02.2014 року її син вже повинен був погасити борг разом із процентами у розмірі близько 2 900 000 грн.

27.02.2014 року до неї прийшов її син ОСОБА_5 та зазначив, що для гарантії повернення вищевказаної суми відповідачу їй необхідно укласти з відповідачем договір застави, як на цьому наполягає відповідач по справі. Вона погодилася укласти договір застави, так як вважала, що це буде їх гарантією повернення суми боргу відповідачу.

У той же день разом із сином ОСОБА_5 вона поїхала до приватного нотаріуса м. Макіївки, до якого їм сказав їхати відповідач, для укладання договору застави.

27.02.2014 р. між нею та ОСОБА_3 було укладено договір застави ПП Землі Донбасу 2005 , як вона вважала, та нею були підписані якісь документи.

На ознайомлення ці документи їй не надавали, а у зв'язку з тим, що вона забула вдома окуляри, то при підписанні цих документів швидко ознайомитись з ними вона не мала можливості. В подальшому екземпляр укладеного договору їй наданий не був.

Ці документи вона підписувала в кабінеті нотаріуса у присутності ОСОБА_3 та самого нотаріуса. Її сина до кабінету нотаріуса не допустили, та можливості прочитати їй ці документи та порадитись з сином не надали. Її син не заперечував проти укладання договору застави, так як вважав, що вони швидко погасять цей борг.

Однак, через деякий час, до неї почали доходити слухи від працівників ПП Землі Донбасу 2005 про те, що вищевказане підприємство нею було продано. Тоді вона вирішила з'ясувати цю обставину у ОСОБА_3, на що при їх розмові відповідач по справі повідомив їй, що дійсно між ними укладався договір купівлі-продажу ПП Землі Донбасу 2005 , однак, це нічого не міняє, так як при погашенні суми боргу він поверне їм це підприємство, про що буде укладено відповідний договір.

Коли вона отримала на руки копії документів з укладеного між нею та відповідачем по справі договору, то побачила, що 27 лютого 2014 року вона продала, а відповідач по справі ОСОБА_3 придбав у свою власність частку у статутному капіталі ПП Землі Донбасу 2005 ЄДРПОУ 33613871, про що між ними було укладено договір купівлі-продажу від 27.02.2014 р., який було посвідчено приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., реєстр 514.

Згідно з п.1. абз.2 вищевказаного договору купівлі-продажу, частка яка була продана ОСОБА_3, складає 100% статутного капіталу ПП Землі Донбасу 2005 , та становить у грошовому еквіваленті 1 000 грн.

Вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу є недійсним з таких підстав:

- в неї зовсім не було наміру продавати ПП Землі Донбасу 2005 , та при зверненні до нотаріуса вона мала намір укладати договір застави цього підприємства, а не договір купівлі-продажу; при укладанні договору вона не була ознайомлена із його змістом, так як часу на це не було та відповідач по справі разом із нотаріусом її постійно квапили та казали, що нічого там читати, усі і так знають умови договору, вказуючи при цьому, що часу на ознайомлення з документами не має; вона навіть припустити не могла, що в момент підписання договору, вона підписує не договір застави, а договір купівлі-продажу, так як, навіть якщо припустити, що все ж таки укладався договір купівлі-продажу підприємства, то до нотаріуса не було надано усіх необхідних документів для продажу вищевказаного підприємства; її внутрішньої волі на укладання договору купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) ПП Землі Донбасу 2005 не було, оскільки вона вважала, що укладається договір застави; у договорі вказано, що підприємство продане за 1 000 грн., однак, ці кошти відповідач їй не передав, а вона, в свою чергу їх не витребовувала, бо вважала, що укладається договір застави; між нею та відповідачем не обговорювались жодні істотні умови договору купівлі - продажу підприємства;

- частка ПП Землі Донбасу 2005 , яка була нібито продана нею відповідачу є 100 - відсотковою, таким чином, з договору купівлі-продажу вбачається, що вона продала не частку (частину) підприємства, а повністю усе підприємство. При здійсненні купівлі-продажу підприємства, відповідно до норм діючого законодавства України (ст.11 ЦК України), до набувача переходять усі права та обов'язки власника підприємства, а таким чином і кредитні зобов'язання. Тобто, відповідач, отримавши у власність 100% частку ПП Землі Донбасу 2005 з моменту укладання договору купівлі-продажу цього підприємства та реєстрації своїх прав у відповідних органах також прийняв зобов'язання по сплаті кредиту ПП Землі Донбасу 2005 . Однак, при наданні 27.06.2013 р. банком кредиту ПП Землі Донбасу 2005 , банк виходив з того, що власником цього підприємства була вона, у якої була гарна кредитна історія та під керівництвом якої ПП Землі Донбасу 2005 процвітало. З цих самих міркувань, а також виходячи з того, що вона була засновником та директором ПП Землі Донбасу 2005 та її матеріальне становище було відомо як банку, так і їй та її сину, нею та сином було надано у заставу банку належне їм на праві особистої приватної власності майно, яке для неї та її сина є цінним. У тому випадку, якщо б власником цього підприємства була б не вона, а була б інша особа - в тому числі і ОСОБА_3, то ані вона, ані її син ніколи не надали би своє майно під заставу для отримання кредиту для ПП Землі Донбасу 2005 . При укладанні договору купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) ПП Землі Донбасу 2005 слід було в обов'язковому порядку витребувати згоду її сина ОСОБА_5 на укладання цього договору та згоду банка, який надавав кредит ПП Землі Донбасу 2005 ;

- оскільки, згідно зі ст.191 ЦК України, підприємство як єдиний майновий комплекс визнане нерухомістю, то при нотаріальному посвідчені правочину щодо відчуження такого об'єкту слід керуватися ст.55 Закону України "Про нотаріат" та главою 2 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача. Однак, документів щодо наявності або відсутності заборони на відчуження, арешту майна нотаріусом не було отримано, а також не було отримано згоду кредитора на переведення боргу на набувача. А набувачем у свою чергу не було надано згоду та переведення на нього боргу;

- не було витребувано оціночної вартості майна, що підлягало відчуженню, а також балансу підприємства за формою 1, інвентаризаційного опису та аудиторського висновку. Щодо ціни продажу ПП Землі Донбасу 2005 , яка зазначена в договорі купівлі-продажу, вважає, що ця ціна є нереальною, так як статутний капітал цього підприємства відповідно до установчих документів складає 1 000 грн., та на балансі цього підприємства рахується майна на суму більше 1 300 000 грн.. Тобто, якщо б вона і мала намір продавати підприємство, то продавала б його не за 1 000 грн.. Вважала, що через недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частинами 1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України, спірний договір згідно зі ст.215 ЦК України є недійсним.

Ухвалою суду від 10 березня 2017 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено приватного нотаріуса Макіївського міськрайонного нотаріального округу Косарєву Т.В..

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд постановив незаконне та необґрунтоване рішення, проігнорувавши норми діючого законодавства та обставини, на які вона посилалась у позовній заяві. Зокрема, не враховані її доводи про укладення договору з порушенням норм діючого законодавства та про порушення під час укладення договору її прав, а саме: щодо відсутності у неї наміру та волі продавати частку в статутному капіталі приватного підприємства; щодо не витребування згоди ОСОБА_5 та банку, який надавав кредит приватному підприємству; щодо не проведення перевірки відсутності заборони на відчуження та арешту майна, згоди банку на переведення боргу набувачу, згоди набувача на переведення на нього боргу; щодо не витребування у сторін оціночної вартості майна приватного підприємства, балансу підприємства, інвентаризаційного опису та аудиторського висновку.

В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_2 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні, відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_7 проти скарги заперечували та просили рішення залишити без змін. Третя особа приватний нотаріус Косарєва Т.В. в засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому суд визнав можливим розглянути справу за відсутності третьої особи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 була засновником приватного підприємства Землі Донбасу 2005 , статутний капітал якого становив 1 000 грн. та був сформований у повному обсязі, частка ОСОБА_2 у статутному капіталі становила 1 000 грн., свій вклад до статутного капіталу приватного підприємства ОСОБА_2 було внесено у повному обсязі.

Рішенням засновника приватного підприємства Землі Донбасу 2005 від 27 лютого 2014 року вирішено уступити частку ОСОБА_2 в статутному капіталі приватного підприємства Землі Донбасу 2005 на підставі договору купівлі - продажу 100% власної частки фізичній особі громадянину ОСОБА_3, у зв'язку із зміною засновника підтверджено на посаді директора приватного підприємства Землі Донбасу 2005 ОСОБА_2, затверджено статут приватного підприємства Землі Донбасу 2005 у новій редакції, а також доручено проведення дій щодо реєстрації нової редакції статуту приватного підприємства Землі Донбасу 2005 директору підприємства ОСОБА_2 з правом передоручення іншим особам.

Згідно з договором купівлі - продажу частки в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства Землі Донбасу 2005 , укладеного 27 лютого 2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 свою частку у статутному капіталі Приватного підприємства Землі Донбасу 2005 , яка складає 100% статутного капіталу вказаного підприємства та становить у грошовому вираженні 1 000 грн., продаж частки у статутному фонді за домовленістю сторін вчиняється за 1 000 грн., які покупець повністю передав продавцеві готівкою до підписання цього договору. Згідно з пунктом 3 вказаного договору частка у статутному фонді, що відчужується, належить продавцеві на підставі статуту приватного підприємства. Згідно з п.5 договору продавець гарантує, що частка у статутному фонді, що відчужується, в заставі чи під арештом не перебуває, відступлення частки у статутному фонді відповідає інтересам та волевиявленню продавця і не вчиняється під примусом або внаслідок збігу тяжких обставин чи будь - якого примусу, погрози чи тиску. Згідно з п.8 договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Згідно з п.9 договору право власності на відчужувану частку у статутному фонді підприємства переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення змін у статут або реєстрації статуту у новій редакції.

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним вказаного договору купівлі - продажу.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство Землі Донбасу 2005 , ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство Український бізнес Банк про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному фонді (капіталі).

У даній справі позивачка просила визнати недійсним договір купівлі - продажу частки в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства Землі Донбасу 2005 , укладеного 27 лютого 2014 року між нею та відповідачем, посилаючись на відсутність у неї наміру та волі на укладання цього договору, на не витребування згоди ОСОБА_5 та банку, який надавав кредит приватному підприємству; на не проведення перевірки відсутності заборони на відчуження та арешту майна, згоди банку на переведення боргу набувачу, згоди набувача на переведення на нього боргу; на не витребування у сторін оціночної вартості майна приватного підприємства, балансу підприємства, інвентаризаційного опису та аудиторського висновку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд обґрунтовано виходив із їх недоведеності.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 57, 58, ч.1 ст. 60 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналогічні норми щодо обов'язку кожної із сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, містять статті 12, 77 - 81 діючого ЦПК України.

Посилаючись на відсутність наміру та волі на укладання договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі приватного підприємства позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Позивачка не заперечує, що вона була у нотаріуса, підписувала договір, але вважала, що це договір застави, текст договору не читала, бо не мала окулярів.

Третя особа у справі приватний нотаріус Косарєва Т.В. пояснила, що вона пересвідчилась у намірах сторін перед укладанням договору, та зробила для сторін усний переклад тексту договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачка була засновником підприємства та його директором, неодноразово здійснювала юридично значимі дії, тому підписання договору без його прочитання є саме ознакою недбальства та не може бути підставою для визнання недійсним договору.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, позивачка після підписання оспорюваного договору здійснила дії щодо реєстрації даного договору та нової редакції статуту приватного підприємства у державного реєстратора та ще на протязі місяця працювала директором, мала доступ до документів приватного підприємства. Проти вказаних обставин ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладанні договору не було витребувано згоду ОСОБА_5 та банку, який надав кредит ПП Землі Донбасу 2005 необґрунтовані. ОСОБА_5 не був власником приватного підприємства, тому його згода на укладення договору купівлі - продажу частки у статутному фонді цього підприємства не потрібна. Факт передачі ОСОБА_5 в заставу банку належного йому автомобіля у забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між ПП Землі Донбасу 2005 та ПАТ Український бізнес Банк не тягне за собою обов'язок нотаріуса витребовувати його згоду при відчуженні частки у статутному фонді приватного підприємства, учасником якого він не являвся.

Відсутні також докази про порушення прав банку, який видав кредит приватному підприємству. Згідно з довідкою ПАТ Український бізнес Банк від 25.06.2015 року ПП Землі Донбасу 2005 виконало свої зобов'язання у повному обсязі за кредитним договором від 27.06.2013 року, претензій щодо погашення заборгованості за вказаним договором банк не має.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що при укладанні договору не було перевірено відсутність заборони на відчуження, арешту майна, не було отримано згоду банку на переведення боргу набувачу, а набувачем не було надано згоду на переведення на нього боргу не можуть бути підставою для скасування рішення та задоволення позову. Як зазначила позивачка у позовній заяві за кредитним договором від 27 червня 2013 року в заставу банку було передано посівний комплекс, що належить ПП Землі Донбасу 2005 , а оспореним договором здійснено відчуження частки у статутному фонді (капіталі) ПП Землі Донбасу 2005 . Частка у статутному фонді не була в заставі чи під арештом, доказів зворотного позивачка не надала.

Також не є обґрунтованими посилання ОСОБА_2 на те, що на час надання банком кредиту приватному підприємству банк виходив із її гарної кредитної історії та якщо б власником цього підприємства була не вона, а інша особа, то ні вона ні її син не надали б своє майно в заставу під отримання кредиту для ПП Землі Донбасу 2005 . Факт передання позивачкою та її сином належного їм майна - автомобілів в заставу банку 27.06.2013 року не є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі цього приватного підприємства 27.02.2014 року. Кредит був виплачений відповідачем та застава припинилась.

Оскільки частка позивачки у статутному фонді становила 1 000 грн., продаж частки здійснено саме за таку ціну, що погодили сторони, тому необґрунтовані доводи скарги про нереальну ціну продажу та про не витребування у сторін оціночної вартості майна приватного підприємства, балансу підприємства, інвентаризаційного опису та аудиторського висновку.

Відповідач, як новий власник приватного підприємства сплатив кредит цього підприємства, проти чого не заперечує позивачка.

З урахуванням викладеного, висновки суду про недоведеність позовних вимог є правильним, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.С. Жданова

О.О.Тимченко

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова