Постанова

від 15.11.2018 по справі 808/3758/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/3758/17 головуючий суддя І інстанції- Бойченко Ю.П.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М. ,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Іоліт на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 808/3758/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іоліт до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 року № 0014271401, № 0014281401 та № 0014291401.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іоліт було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0014271401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 602 848,25 грн., з яких: 1 345 338 грн. - сума основного платежу, 257 510,25 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0014281401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 632 845 грн., з яких: 1 306 276 грн. - сума основного платежу, 326 569 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині адміністративного позову було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Іоліт звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що позивачем надано до матеріалів справи всі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, їх належне відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Також вказується, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про фіктивне підприємництво контрагенту позивача ТОВ Буд-Енерго-Стандарт , оскільки вироком від 16.09.2016 у справі № 335/2409/16-к встановлено фіктивне підприємництво ТОВ Євростиль ЛТД . Крім того, зазначено, що в акті перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення не міститься посилання на вироки суду, що набрали законної сили. Звертається також увага, що в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в основу донарахування ГУ ДФС у Запорізькій області податку на прибуток позивача послугували висновки акту перевірки, що позивачем не відображено у складі інших доходів суму по операціях з формування активів - товару, послуг (робіт) з джерела невідомого походження з їх легалізацією за рахунок використання документів від контрагентів-постачальників, що вплинуло на неправильність визначення фінансового результату.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено і прийняти нове рішення про їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 21.08.2017 № 1671, № 1672 в період з 15.05.2017 по 07.09.2017 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємства на загальну суму 1498450 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 596862 грн., за 2015 рік в сумі 315297 грн., за 2016 рік в сумі 901588 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 315297 грн., за 2016 рік в сумі 586292 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1627941 грн., в тому числі по періодам: лютий 2014 року на суму ПДВ 6992 грн., червень 2014 року - 5409 грн., липень 2014 року - 65311 грн., серпень 2014 року - 9400 грн., вересень 2014 року - 64428 грн., жовтень 2014 року - 154695 грн., листопад 2014 року - 154484 грн., грудень 2014 року - 202461 грн., лютий 2015 року - 17100 грн., березень 2015 року - 196 грн., квітень 2015 року - 14248 грн., травень 2015 року - 44900 грн., червень 2015 року - 16060 грн., липень 2015 року - 51918 грн., серпень 2015 року - 31008 грн., вересень 2015 року - 8090 грн., жовтень 2015 року - 135825 грн., листопад 2015 року - 15239 грн., березень 2016 року - 24210 грн., травень 2016 року - 42121 грн., серпень 2016 року - 5255 грн., вересень 2016 року - 129061 грн., листопад 2016 року - 106385 грн., грудень 2016 року - 323145 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації за 2014-2015 роки або р. 21 декларації за 2016 рік) по періодам: березень 2015 року на суму ПДВ 39314 грн., квітень 2015 року - 25066 грн., травень 2015 року - 5246 грн., червень 2015 року - 28389 грн., липень 2015 року - 25506 грн., серпень 2015 року - 21481 грн., вересень 2015 року - 18390 грн., жовтень 2015 року - 21162 грн., листопад 2015 року - 15746 грн., грудень 2015 року - 15746 грн., січень 2016 року - 15746 грн., лютий 2016 року - 15746 грн., травень 2016 року - 9760 грн., червень 2016 року - 12282 грн., липень 2016 року - 24508 грн., серпень 2016 року - 151939 грн., вересень 2016 року - 129889 грн., жовтень 2016 року - 140900 грн., листопад 2016 року - 37848 грн., грудень 2016 року - 37003 грн.

-пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати протягом періоду, який перевірявся, а саме за січень 2016 року несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 769,46 грн., за грудень 2016 року несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 740,66 грн.; пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету під час виплати заробітної плати протягом періоду, який перевірявся, а саме за січень 2015 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 102,44 грн., за січень 2016 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 61,93 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, ч.ч. 2, 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

30.10.2017 відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0014271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1794239,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням 1498451 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 295788,50 грн.;

- №0014281401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1845501,25 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 1476401 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 369100,25 грн.;

- №0014291401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 37003 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за червень 2015 року на суму 2838,90 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт заниження позивачем своїх зобов'язань по операціях з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт на суму податку на прибуток - 153113 грн., податку на додану вартість - 170125 грн. підтвердився наявністю вироків, якими встановлено фіктивне підприємництво зазначених контрагентів. В іншій частині господарські операції є реальними, тому як підтверджуються первинними документами.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, в ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Буд-Енерго-Стандарт .

За результатом здійснення господарських зобов'язань з вказаними контрагентами, позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність у позивача належних правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідком проведення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції, частково погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА , позивачем до суду були надані копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відносно посадових осіб ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя ,ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА наявні вироки судів, якими встановлено їх фіктивне підприємництво.

Так, як вбачається з вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21.03.2017 рокуу справі №335/14/17, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28-ч.2 ст.205, ч.5 ст.27- ч.2 ст.212 КК України.

Судом було зазначено, що у період з січня 2014 року по 31 серпня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи умисно на території м. Запоріжжя, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, зареєстрованим на території Запорізької області та інших областей України, з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності, створили та придбали суб'єкти господарської діяльності (юридичних осіб), зокрема ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя (код ЄДРПОУ 34595251), ТОВ ТК Гама (код ЄДРПОУ 39521493). У подальшому реквізити зазначених суб'єктів господарської діяльності під час вчинення фіктивного підприємництва використовувались у мінімізації податкових зобов'язань для підприємств реального сектору економіки.

Також, відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2016 року у справі №757/45458/15-к, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Вказаним вироком було встановлено, що ОСОБА_4, 13.10.2014 року, в денний період часу підробив документи ТОВ Юнітакс (код ЄДРПОУ 39446359) з метою їх використання іншими особами.

Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_4, передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ТОВ Юнітакс (код ЄДРПОУ 39446359), які надають право на перереєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробила документи.

Згідно з угодою про визнання винуватості, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні даних злочинів.

Згідно з вирокомПечерського районного суду м. Києва від 03.11.2015 рокуу справі №757/38400/15-к, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Зазначеним вироком було встановлено, що 17 жовтня 2014 року ОСОБА_5, перебуваючи неподалік станції метрополітену Золоті ворота в м. Києві, усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою на ім'я Тетяна , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, підписав протокол від 17.10.2014 № 1 Загальних зборів учасників ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145), статут ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145) від 17.10.2014, щодо створення ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145), адреса реєстрації: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, та формування статутного капіталу товариства у розмірі 478000 (чотириста сімдесят вісім тисяч) гривень, а також призначення себе на посаду генерального директора вказаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145).В цей же день в офісному приміщенні приватного нотаріуса Матковської М.А. ОСОБА_5 підписав статут ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145) з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту.В подальшому, вищезазначені документи невстановленими слідством особами були передані до відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерського району головного управління юстиції в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 19 для реєстрації ТОВ Альтісофт Плюс (ЄДРПОУ 39449145).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року у справі №757/42406/15-к було визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_7 13 жовтня 2014 року, перебуваючи в м. Києві, на прохання маловідомої особи на ім'я Тетяна за грошову винагороду підписав протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ Кастом Груп (код ЄДРПОУ 39446390) від 13.10.2014 щодо створення вказаного товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 477 000,00 грн, 100% якого належить нібито йому, обрання директором товариства себе, з створенням фіктивного суб'єкта підприємництва ТОВ Кастом Груп ( код ЄДРПОУ 39446390).

В цей же день ОСОБА_7 в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу підписав статут ТОВ Кастом Груп (код ЄДРПОУ 39446390) з метою прикриття незаконної діяльності, що передбачена вказаним статутом.

В подальшому вищевказані документи невстановленими слідством особами були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві для реєстрації ТОВ Кастом Груп (код ЄДРПОУ 39446390).

Як свідчать встановлені обставини справи, наданні позивачем первинні документи, сформовані за правовідносинами з ТОВ Кастом Груп були підписані ОСОБА_7 (т.11 а.с.121-199, т.12 а.с.1-110).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №757/45459/15-к, визнано винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України.

Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_8, 30 жовтня 2014 року, перебуваючи у Печерському районі міста Києва в районі станції метро Хрещатик м. Києві, на прохання маловідомої особи на ім'я ОСОБА_7 за грошову винагороду у розмірі 300 гривень, погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності, і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30 вересня 2014 року щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462 000, 00 (чотириста шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, 100 % якого належить ОСОБА_8, обрання директором товариства себе, з створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744)

Також, в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баляс Н.П., 30 вересня 2014 року ОСОБА_8 підписав статут ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) з метою прикриття незаконної діяльності, що передбачена вказаним статутом.

В подальшому, вищезазначені документи невстановленими слідством особами були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744).

Як вбачається з матеріалів справи, наданні позивачем первинні документи сформовані за правовідносинами з ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА , були підписані ОСОБА_8 (т. 11 а.с. 66-77).

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

При цьому, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вказаний правовий висновок також відображений в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі № 804/8332/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вказаними вироками судів, які набрали законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину осіб, що утворили контрагенти позивача, дії яких не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, відбулися на підставі первинних документів, виписаних обвинуваченими особами у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, матеріали справи містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України щодо заниження позивачем своїх зобов'язань по операціях з ТОВ Промисловий альянс Запоріжжя , ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА .

З урахуванням зазначеного, доводи представника позивача щодо відсутності посилань в акті перевірки на вказані вироки та як наслідок неправомірності податкових повідомлень-рішень в цій частині не приймаються до уваги, тому як не мають правового значення для вирішення справи. Крім того, в акті перевірки податкового органу містяться посилання на вказані кримінальні провадження.

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатом виконання господарських зобов'язань з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт , то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт відбувались на підставі договору на виконання субпідрядних робіт № 24/10 від 24.10.2014 року та договору субпідряду № 16/12 від 16.12.2013 року.

Відповідно до п.1.1 договору № 34/10 від 24.10.2014 року, замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання комплексу монтажно-будівельних робіт по встановленню покрівлі (монтаж металевих планок, монтаж водостічної системи), на об'єкті Замовника в АДРЕСА_1, в строки, визначені в даному договорі.

Згідно п.1.1 договору №16/12 від 16.12.2013 року, Підрядник бере на себе обов'язок у відповідності до проектної документації та умов даного договору виконати роботи із матеріалів Замовника по встановленню покрівлі (встановлення стропильної системи, утеплення покрівлі, монтажу металочерепиці, підшивки карнизів трапецієвидним профілем, встановленню водостічної системи), на об'єкті АДРЕСА_1

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем до суду були надані: копії податкових накладних № 119 від 28.10.2014 року, № 293 від 06.02.2014 року, довідка про вартість виконаних робіт від 10.11.2014 року, копія підсумкової відомості від 04.11.2014 року (т.9 а.с.15 - 33).

Факт здійснення розрахунків по вказаному договору податковим органом не заперечується.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатом здійснення господарських зобов'язань з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт з огляду на наявність вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 року № 335/2409/16-к.

Між тим, як вбачається зі змісту вказаного вироку, судом було встановлено, що за період з 01.05.2012 по 26.05.2013 на рахунок № 26054047841001, відкритий ТОВ Євростиль ЛТД у відділенні АТ Таскомбанк (МФО 339500) по безтоварних операціях, під виглядом перерахування зворотної фінансової допомоги, сплати за отримані товари (роботи, послуги), у тому числі будівельні матеріали, запчастини, обладнання, продукти харчування, сільськогосподарської, технічної, рекламної та іншої продукції, надання транспортних послуг надходили у безготівковій формі грошові кошти в розмірі 102 699 809 грн., зокрема від ТОВ Буд-Енерго-Стандарт (ЄДРПОУ 37221276) у сумі 16 888 701 грн.

Отже, вказаний вирок стосувався діяльності ТОВ Євростиль ЛТД та відображав правовідносини останнього, зокрема з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт .

При цьому, у вказаному вироку відсутні будь-які висновки щодо фіктивної діяльності ТОВ Буд-Енерго-Стандарт .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, за виключенням створення фіктивного підприємства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 року № 335/2409/16-к не свідчить про нереальність господарської операції позивача з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт .

Таким чином, з зазначених обставин справи вбачається, і на що не звернув увагу суд першої інстанції, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт нездійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт , у зв'язку з чим нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції за податковими повідомленням-рішеннями № 0014271401 від 14.09.2018 року та № 0014281401 від 14.09.2018 року в частині протиправності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом є протиправними.

Так, як вбачається з детального розрахунку штрафних (фінансових санкцій) з податку на прибуток (ППР від 30.10.2017 року №0014271401), за порушення приписів Податкового кодексу України в частині взаємовідносин з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт , позивачу була нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 13053.00 грн. та штрафна санкція у розмірі 3263.25 грн. ( т.14 а.с. 194).

Тобто, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на загальну суму 16316.25 грн.

Також, як вбачається з детального розрахунку штрафних фінансових санкцій з податку на додану вартість (ППР № 0014291401 від 30.10.2017 року), за порушення приписів Податкового кодексу України в частині взаємовідносин з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт позивачу було нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 14503.00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3625.75 грн. (т.14 а.с. 195).

Отже, вказане податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню на загальну суму 18128.75 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року №0014291401, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган під час перевірки встановлює факт завищення платником податку від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 201.3 статті 201 цього Кодексу, до такого платника податку, крім штрафів, передбачених статтею 123 цього Кодексу, застосовується штраф у розмірі 10 відсотків суми завищення такого від'ємного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року №0014291401були висновки податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Кастром Груп у сумі 37003.00 грн. та накладено штраф у розмірі 2839.90 грн. за завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 28399.00 грн. з вказаним контрагентом.

В свою чергу, як було встановлено апеляційним судом з аналізу вироку Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року у справі № 757/42406/15-к та наданих позивачем первинних документів по здійсненню господарських операцій з ТОВ Кастом Груп , позивачем був безпідставно сформований податковий кредит за результатом здійснення господарських відносин з вказаним контрагентом.

Наявність вказаних обставин свідчить про те, що у позивача були відсутні правові підстави на формування від'ємного значення за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Кастом Груп , у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 року № 0014291401 було прийняте відповідачем у відповідності до приписів законодавства, а відповідно доводи позивача в цій частині також не приймаються до уваги, тому як спростовуються вищезазначеним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку необхідність часткового скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року та прийняття нового в цій частині про задоволення позовних вимог. В решті, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоліт" - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 808/3758/17 - скасувати в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року № 0014271401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 16316.25 грн., з яких сума податкового зобов'язання складає 13053.00 грн., а розмір штрафної санкції складає 3263.25 грн. та податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року № 0014281401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 18128.75 грн., з яких сума податкового зобов'язання складає 14503.00 грн., а розмір штрафної санкції становить 3625.75 грн. та в цій частині позовні вимоги задовольнити і прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.10.2017 року №0014271401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 16316.25 грн., з яких сума податкового зобов'язання складає 13053.00 грн., а розмір штрафної санкції складає 3263.25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій областівід 30.10.2017 року № 0014281401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 18128.75 грн., з яких сума податкового зобов'язання складає 14503.00 грн., а розмір штрафної санкції становить 3625.75 грн.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст. ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко