Постанова

від 14.11.2018 по справі 808/1509/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/1509/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року (суддя Лазаренко М.С.) в адміністративній справі №808/1509/18 за позовом Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МІГРЕМОНТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МІГРЕМОНТ" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 06 грудня 2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби №0007894707, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 65000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 32500 грн., №0007904707, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 71630 грн. В обґрунтування позову вказувало на помилковість висновків, вкладених в Акті камеральної перевірки № 1069/28-10-47-07/07917635 від 18.10.2017 року, щодо ризиковості операцій з контрагентами позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано те, що відображенню у податковій звітності підлягають лише ті господарські операції, які фактично відбулись. Сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Надані до перевірки подорожні листи не містять повної інформації на підтвердження здійснення перевезення товару, що не дає змоги ідентифікувати господарську операцію. Експрес-накладні ТОВ Нова Пошта не підтверджують доставку конкретного товару, оскільки складені без зазначення номенклатури товару, оголошена цінність вантажу суттєво відрізняється від вартості товару. Позивачем до перевірки не надані сертифікати (паспорти) якості із зазначенням виробника продукції та документів, які підтверджують походження запчастин та комплектуючих. Аналіз податкової звітності

постачальників свідчить лише про документальне оформлення господарських операцій без їх реального здійснення. Крім того, по ланцюгу постачання неможливо встановити походження товару.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечуючи доводи скаржника, позивач вказує на те, що ДП ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ відноситься до оборонно-промислового комплексу, є об'єктом оборонного значення, доступ на територію якого здійснюється у спеціальному режимі. На балансі позивача знаходиться 56 одиниць транспорту, 36 з яких - неспеціалізованого призначення. Оформлення подорожних листів здійснювалось з метою контролю за роботою власного транспорту, використання палива та роботи водіїв. Зважаючи на відсутність нормативно-правового акту, яким встановлена форма подорожнього листа, доводи контролюючого органу є безпідставними. Твердження про невідповідність інформації у накладних ТОВ Нова Пошта дійсним обставинам також не ґрунтуються на законі, оскільки вимоги щодо оформлення таких накладних не передбачено чинним законодавством. Результати аналізу податкової звітності контрагентів позивача по ланцюгу постачання не є свідченням нереального характеру господарських операцій, оскільки належну реєстрацію податкових накладних контрагентами позивача та сплату ними податкових зобов'язань до бюджету відповідач не заперечує.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, наполягаючи на тому, що ДП ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ , як підприємство оборонно-промислового комплексу, постійно контролюється різними державними органами, у тому числі, в частині проведення закупок та використання коштів.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

В період з 21.09.2017 року по 18.10.2017 року заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств машинобудування Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Резниченко Г.О. проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додатку вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2017 року, за результатами якої 18.10.2017 року складено Акт №1069/28-10-47-07/07917635 (т. 1 а.с.30-38). У зв'язку із наданням ДП ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ заперечень до Акту, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 07.11.2017 № 2497 в період з 09.11.2017 року по 22.11.2017 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань, що стали предметом заперечень підприємства, за наслідками якої 29.11.2017 року складено Акт перевірки №117/28-10-47-07/07917635 від 29.11.2017 (т. 1 а.с. 44-107). На підставі Актів перевірок №1069/28-10-47-07/07917635 від 18.10.2017 та № №117/28-10-47-07/07917635 від 29.11.2017, контролюючим органом 06 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007894707 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 65 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 32 500,00 грн.; № 0007904707, яким

ДП ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ зменшено розмір від'ємного значення на суму 71 630, 00 грн. (т. 1 а.с. 25, 27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА , ТОВ КАПІТАЛПРОМІНВЕСТ , ТОВ РАДІОСФЕРА , ТОВ АВІА ТЕХКОНТАКТ , ТОВ ВЕНДЕР УКРАЇНА , ТОВ ОМІКРОН ЕК , ПП НВП СПЕЦТЕХ КАПІТАЛ у перевіреному періоді спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наявні у справі належні та допустимі докази, які досліджені судом першої інстанції, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА , ТОВ КАПІТАЛПРОМІНВЕСТ , ТОВ РАДІОСФЕРА , ТОВ АВІА ТЕХКОНТАКТ , ТОВ ВЕНДЕР УКРАЇНА , ТОВ ОМІКРОН ЕК , ПП НВП СПЕЦТЕХ КАПІТАЛ .

Щодо доводів скаржника.

Скаржник стверджує, що надані до перевірки подорожні листи не містять повної інформації на підтвердження здійснення перевезення товару, що не дає змоги ідентифікувати господарську операцію.

Позивач вказує на відсутність діючого нормативно-правового акту, яким встановлені вимоги щодо форми та змісту подорожнього листа.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень № 3565-VI від 05.07.2011 року вимога застосування подорожніх листів суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, скасована. Наказом Міністерства інфраструктури та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 № 1005/1454 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Таким чином, подорожні листи не є документом первинного обліку, обов'язковість видачі та обліку яких встановлена законодавством. Крім того, подорожні листи виписувались, перш-за все, з метою можливості списання палива, обліку часу та контролю за роботою водія. При цому, суб'єкти господарювання отримали право використовувати раніше діючи форми подорожних листів або самостійно їх розробляти. Тому, відсутність подорожних листів або неправильне чи неповне, як стверджує скаржник, їх заповнення не може, на думку колегії суддів, свідчити про непідтвердження обставини здійснення перевезень товару транспортом позивача.

З цих саме підстав - відсутності на законодавчому рівні затвердженої форми експрес-накладних, колегія суддів вважає безпідставними і доводи скаржника про непідтвердження доставки товару на адресу позивача ТОВ Нова Пошта . Крім того, можливість доставки товару передбачена безпосередньо умовами договорів (т. 1 а.с. 148, 167, 174, 178, 181, 186, 189).

Щодо доводів про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів (паспортів) якості із зазначенням виробника продукції та документів, які підтверджують походження запчастин та комплектуючих.

Позивач стверджує, що товари, які придбані у контрагентів, не підлягають сертифікації згідно вимог Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, та не ввозились позивачем на митну територію України.

Колегія суддів зазначає, що відсутність сертифікатів на товар не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру господарської операції, оскільки сертифікати якості не є документами первинного податкового обліку, що підтверджують обставину здійснення господарських операцій.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що господарські взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між ДП ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ та вищезгаданими постачальниками.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, вірно застосований матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року в адміністративній справі №808/1509/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили дати її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 23 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Суховаров