Постанова

від 22.11.2018 по справі 826/9747/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9747/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кузьменко В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьменко В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2018 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Фурдуй Лариси Володимирівни, Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Дяченка Юрія Володимировича, третя особа Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання незаконним та скасування припису від 16 червня 2017 року №14, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року, Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів (далі - позивач, ДП Адміністрація морських портів України ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Фурдуй Лариси Володимирівни, Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Дяченка Юрія Володимировича, третя особа Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря у зв'язку із незаконністю оскаржуваного припису, оскільки Миколаївська філія не допускала порушень, зазначених в акті перевірки, висновки про такі порушення є необґрунтованими.

Підстави для проведення позапланової перевірки у третьої особи були відсутні, тому подальші дії відповідачів щодо здійснення перевірки є незаконними. Акт складено з порушенням вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки в акті перевірки не зазначено дати його складання та найменування юридичної особи, юридичною особою визначено філію, яка такою не є.

Тому, акт не є належним документом, на підставі якого видається припис.

На момент завершення позапланової перевірки уніфіковані форми актів не були затверджені та оприлюднені у встановленому порядку, складений акт не є актом, що має уніфіковано форму, що суперечить вимогам Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Припис, складений на підставі такого акта, є неправомірним.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 16 червня 2017 року №14 в частині усунення Миколаївською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України порушень вимог Висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 та вимог Дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 25 квітня 2017 року №004/04-17-Мик: скидання ґрунту на підводний відвал не по циркуляції навколо буя; відсутність буя у центрі підводного відвалу; неповідомлення про випадок настання надзвичайної ситуації Мінприроди та Держекоінспекції.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ДП Адміністрація морських портів України (ідентифікаційний код 38728444) згідно зі статутом, затвердженим наказом Міністерством інфраструктури України від 25 березня 2016 року №119, є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Основним видом діяльності відповідно до коду КВЕД 52.22 є Допоміжне обслуговування водного транспорту .

Миколаївська філія ДП Адміністрація морських портів України згідно з Положенням, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2014 року №184, створена з метою забезпечення функціонування морського порту Миколаїв, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією, та отримання прибутку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі по тексту - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо екологічної та радіаційної безпеки.

Відповідно до підпунктів а , в , е підпункту 2 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами:

вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема: щодо виконання вимог висновків державної екологічної експертизи; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;

про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652 (далі по тексту - Положення №652), Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 Положення №652 Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема: щодо виконання вимог висновків державної екологічної експертизи; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Державна екологічна інспекція Північно-західного регіону Чорного моря на підставі наказу від 31 травня 2017 року №124 видала державним інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, у тому числі відповідачам, направлення від 31 травня 2017 року №190035 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством Адміністрація морських портів України (Миколаївська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України ), а саме: дотримання вимог природоохоронного законодавства України, виконання умов Дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданого 25 квітня 2017 року.

У направленнях на перевірку правовими підставами для її здійснення зазначено статтю 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , підпункт 8 пункту 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , рапорт завідуючого Миколаївським сектором економічного та радіологічного контролю Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря.

За результатом зазначеної перевірки Державна екологічна інспекція Північно-західного регіону Чорного моря склала акт без номера і дати. В акті перевірки зазначено початок перевірки - 01 червня 2017 року об 11.00 год., завершення перевірки - 14.06.2017 о 10.30 год.

Згідно з актом перевірки Миколаївська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України порушила вимоги статті 29 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , статті 32 Закону України Про екологічну експертизу , що полягало у невиконанні вимог висновку державної екологічної експертизи від 19 квітня 2017 року № 7-03/12-9185/10-17, та вимоги статей 100, 102 Водного кодексу України, Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , що полягало у невиконанні позивачем вимог дозволу Мінприроди від 25 квітня 2017 року № 004/04-17-Мик.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив:

позивач використовує техніку, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які не враховані у висновку державної екологічної експертизи;

не провів обстеження дна акваторії;

відсутній буй у центрі підводного відвалу (буй встановлений 01.06.2017 згідно з довідкою);

скидання ґрунту на підводний відвал здійснюється не по циркуляції навколо буя;

проведення робіт у період нересту (з 01 червня 2017 року по 05 червня 2017 року) без відповідного погодження Держрибагенства;

неповідомлення Мінприроди та Держекоінспекції про випадок настання надзвичайної ситуації, яка відбулась 30 травня 2017 року.

На підставі акта перевірки складено припис від 16 червня 2017 року № 14, згідно з яким позивачу приписано забезпечити виконання вимог висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 та вимог Дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданого Міністерством екології та природних ресурсів від 25 квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо правового обґрунтування проведення перевірки відповідачем позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів а , е частини першої статті 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;

надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):

державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У частині восьмій статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до пункту в частини першої статті 27 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища екологічній експертизі підлягають проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом а частини першої статті 27 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища завданнями державної екологічної експертизи є визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища.

Частиною першою статті 29 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що висновок державної екологічної експертизи є обов'язковим для виконання.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 32 Закону України Про екологічну експертизу замовники екологічної експертизи зобов'язані виконувати вимоги висновків екологічної експертизи.

За змістом частини першої статті 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвіл - це документ дозвільного характеру, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що суб'єкт господарювання - замовник екологічної експертизи при провадженні певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності зобов'язаний виконувати вимоги висновків екологічної експертизи та додержуватися умов дозволу на відповідну діяльність. У разі виявлення контролюючим органом невиконання висновків екологічної експертизи та недодержання умов дозволів на провадження певної діяльності контролюючий орган зобов'язаний видати припис щодо усунення порушень вимог законодавства.

Окрім зазначеного, колегія суддів зазначає, що згідно з висновком від 19 квітня 2017 року № 7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи за матеріалами оцінки впливів на навколишнє середовище Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв :

на ділянці №2 повинен використовуватись землесос самовідвизний Інгульський , натомість в акті перевірки зафіксовано, що фактично при здійсненні робіт застосовується землесос ЗС-ТР 1180 Severodvinskiy ;

на ділянці №1 передбачено застосування черпакового або грейферного земснаряду, натомість в акті перевірки зафіксовано, що фактично роботи проводяться грейферним плавкраном КПЛ-99 (вилучення ґрунту), несамохідною баржею МС 34 (транспортування вилученого ґрунту на підводний відвал), буксиром (буксирування грейферного плавкрану або несамохідної баржі).

Факти використання позивачем зазначеної техніки позивач не спростував.

Таким чином, контролюючий орган установив використання техніки, викиди забруднюючих речовин якої в атмосферне повітря не враховані в діючому висновку державної екологічної експертизи, та дійшов правильного висновку про порушення структурним підрозділом позивача вимог частини першої статті 29 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та пункту 5 частини першої статті 32 Закону України Про екологічну експертизу , що полягає у невиконанні висновку державної екологічної експертизи.

Щодо посилання позивача про те, що непередбачена у висновку екологічної експертизи техніка використовується залученою позивачем у відповідності до пункту 4.3.6 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 травня 2005 року №257, спеціалізованою підрядною організацією, яка має технічні засоби, ліцензію і дозвіл, одержані у встановленому порядку, колегія суддів не приймає до уваги.

Та зазначає вказує на те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 32 Закону України Про екологічну експертизу саме замовники екологічної експертизи зобов'язані виконувати вимоги висновків екологічної експертизи, у зв'язку з чим замовник зацікавлений в тому, щоб залучити до виконання робіт підрядну організацію, яка має забезпечити використання обумовленої у висновку екологічної експертизи техніки. У разі використання під час виконання робіт іншої техніки припис щодо усунення відповідних порушень видається замовнику.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року №934 Про межі акваторії морського порту Миколаїв , статуту позивача та положення про Миколаївську філію позивача, висновків державної екологічної експертизи, зокрема від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 по матеріалам ОВНС Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв тощо, Міністерство екології та природних ресурсів України видало 25 квітня 2017 року Миколаївській філії ДП Адміністрація морських портів України дозвіл на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик.

Згідно з Дозволом на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданим 25 квітня 2017 року, однією з особливих умов та правил проведення робіт є проведення перед початком таких робіт водолазного обстеження. У висновку від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи за матеріалами оцінки впливів на навколишнє середовище Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв також зазначено серед передбачених природоохоронних заходів умова щодо проведення перед початком робіт водолазного обстеження.

В акті перевірки контролюючий орган зафіксував, що роботи з днопоглиблення на ділянці №2 (акваторія порту) розпочалися 24 травня 2017 року, водолазне обстеження не проводилось у зв'язку з відсутністю на навігаційних картах акваторії порту Миколаїв місць розташування вибухонебезпечних предметів та небезпечних зон для плавання суден.

Колегія суддів вказує про те, що висновки контролюючого органу про те, що позивач не виконав висновку екологічної експертизи та дозволу є правильними, оскільки аналіз змісту зазначених документів свідчить, що водолазне обстеження перед початком проведення робіт є однією з особливих умов та правил проведення робіт. У дозволі та висновку екологічної експертизи не передбачено певних умов, за яких таке обстеження перед початком робіт не проводиться.

Враховуючи наведене, посилання позивача на те, що водолазне обстеження не проводилось у зв'язку з відсутністю на навігаційних картах акваторії порту Миколаїв місць розташування вибухонебезпечних предметів та небезпечних зон для плавання суден, не спростовує факту про початок таких робіт без водолазного обстеження, а відтак, не спростовує і факту невиконання позивачем висновку екологічної експертизи та дозволу на проведення робіт.

Згідно з Дозволом на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданим 25 квітня 2017 року, одним з особливих умов та правил проведення робіт є скидання ґрунту на підводний відвал по циркуляції навколо буя, встановленого у центрі навантажувального блоку на повільному ходу судна. У висновку від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи зазначено про необхідність скидання ґрунту на підводний відвал по циркуляції навколо буя, встановленого у центрі навантажувального блоку.

В акті перевірки контролюючий орган зафіксував, що скидання ґрунту на підводний відвал здійснюється не по циркуляції навколо буя.

Позивач зазначає, що у пункті 3.10.1 ОВНС Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв передбачено, що завантажувати ґрунтом акваторію порту відвалу слід послідовно, починаючи з ділянок найбільш віддалених від місця земснаряду, рухаючись по шляху слідування ґрунтовідвізних шаланд. Акваторія підводного відвалу ділиться на ділянки, які визначають послідовність заповнення відвалу ґрунтом. При цьому кожна ділянка має бути достатня для вільного маневрування ґрунтовідвізних шаланд. Аналогічний порядок скидання ґрунту міститься і в ОВНС Корегування оцінки впливу на навколишнє середовище на виконання експлуатаційних днопоглиблювальних робіт на підхідному каналі та акваторії порту Миколаїв . Саме у відповідності до вищезазначеного порядку здійснюється скидання ґрунту на підводний відвал. Позивач наголошує на тому, що умова дозволу на проведення робіт на землях водного фонду №004/04-17-Мик, на підставі якого здійснюється днопоглиблення, щодо скидання ґрунту по циркуляції навколо буя, містить загальних характер і потребує конкретизації з урахуванням вимог ОВНС Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв . Окрім того, вивантаження вилученого ґрунту здійснюється у межах підводного відвалу ґрунту №XІ, на ділянки максимально можливо віддалені від яхт-клубу, дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу, житлової забудови.

У порушення вимог частини шостої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в акті перевірки не міститься детального опису виявленого порушення, не наведено, якими способами та шляхами структурний підрозділ позивача здійснював завантаження ґрунтом акваторію порту відвалу, не розкрито змісту умови висновку екологічної експертизи та дозволу щодо скидання ґрунту на підводний відвал по циркуляції навколо буя.

Відповідачі також не надали суду відзиву на позов та не надали відповідних пояснень суду через їх неявку в судове засідання.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів вчинення позивачем порушення, яке б полягало у скиданні ґрунту на підводний відвал не по циркуляції навколо буя, а відтак, припис відповідача в частині, що стосується усунення цього порушення є протиправним.

Згідно з Дозволом на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданим 25 квітня 2017 року, одним з особливих умов та правил проведення робіт є проведення робіт в періоди дії весняно-літньої заборони на вилов риби та інших водних біоресурсів за узгодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства. У висновку від 19 квітня 2017 року № 7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи зазначено про можливість проведення робіт у нерестовий період тільки при погодженні у відповідності до вимог законодавства України.

В акті перевірки відповідач зазначив, що структурний підрозділ позивача проводив роботи в період нересту, а саме з 01 червня 2017 року по 05 червня 2017 року, без відповідного погодження Державного агентства рибного господарства України. Погодження державного агентства рибного господарства України від 16 травня 2017 року №2-4.4-17/2560-17 скасовано Державним агентством рибного господарства України у листі від 01 червня 2017 року №2-4.1-17/2020-17.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №895, Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Колегія суддів приходить овисновку, що висновки контролюючого органу про те, що позивач не виконав висновку екологічної експертизи та дозволу є правильними, оскільки аналіз змісту зазначених документів свідчить, що проведення робіт в періоди дії весняно-літньої заборони на вилов риби може здійснюватися тільки за погодженням Державного агентства рибного господарства України, натомість таке погодження відсутнє.

Щодо посилання позивача на те, що Державне агентство рибного господарства України, анулюючи своє погодження, діяло всупереч вимогам Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , які передбачаються підстави для анулювання погодження , колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вимоги про протиправність дій, рішень Державного агентства рибного господарства України щодо анулювання погодження, не є предметом позову у справі №826/9747/17, що вирішується судом.

В акті перевірки контролюючий орган зафіксував, що позивач не повідомив Мінприроди та Держекоінспекції про випадок настання надзвичайної ситуації, яка відбулась 30 травня 2017 року.

Позивач заперечує вчинення будь-якого випадку настання надзвичайної ситуації 30 травня 2017 року.

У порушення вимог частини шостої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в акті перевірки не міститься детального опису виявленого порушення, не наведено, яка саме надзвичайна ситуація відбулася, про яку позивач мав повідомити зазначені органи.

Відповідачі не надали суду також відзивів на позов та не надали відповідних пояснень суду в судовому засіданні через їх неявку.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в супереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів вчинення позивачем порушення, яке б полягало у неповідомленні Мінприроди та Держекоінспекції про випадок настання надзвичайної ситуації, яка відбулась 30 травня 2017 року, а відтак, припис в частині, що стосується усунення цього порушення є протиправним.

В акті перевірки контролюючий орган зафіксував, що буй у центрі підводного відвалу відсутній, на підводному відвалі ґрунту №XІ ФДУ Миколаївський район ФДУ Держгідрографії виставлений буй згідно з листом МФ ДП АМПУ від 01 червня 2017 року №18-28/3598.

Враховуючи те, що позивач усунув зазначене порушення і встановив з 01 червня 2017 року буй у центрі підводного відвалу, припис відповідача в частині, що стосується усунення цього порушення є безпідставним.

Щодо послання позивача на те, що за результатами перевірки складений акт, який не відповідає вимогам, встановленим законом, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

У частині п'ятнадцятій статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02 жовтня 2012 року №483 Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) , скасовано відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №166-р Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади .

Нова уніфікована форма акта на час проведення позапланової перевірки у період з 01 червня 2017 року по 14 червня 2017 року не була затверджена.

Листом Державної екологічної інспекції України від 13 травня 2017 року №6-8-2740 роз'яснено, що положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначають правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності поширюється в тому числі і на територіальні органи Держекоінспекції.

Таким чином, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) територіальні органи Держекоінспекції керуються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, вимоги до форми акту встановлені в Законі України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Тому, не затвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якою припис, складений на підставі такого акта перевірки, може бути визнаний протиправним.

Отже, дії відповідачів при виконанні своїх службових обов'язків з проведення перевірки та складання акта є правомірними.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача передбачених у пункті 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підстав для здійснення позапланових заходів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не є предметом позову у справі №826/9747/17.

Перевірка фактично була проведена, тому предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують чи спростовують фактичне вчинення структурним підрозділом позивача зафіксованих в акті перевірки порушень.

Колегія суддів звертає увагу на посилання позивача про те, що акт перевірки не містить дати його складання та найменування юридичної особи, і встановив, що в акті перевірки дійсно відсутня дата його складання та назва юридичної особи (позивача), однак в акті зазначено про початок перевірки (01 червня 2017 року) і завершення перевірки (14 червня 2017 року). а також назва структурного підрозділу позивача, який перевірявся. Ці обставини достеменно підтверджують період проведення перевірки та дозволяють ідентифікувати юридичну особу, структурний підрозділ якої перевірявся.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає наступне, що зазначені недоліки акта перевірки не позбавляють його сили доказу, який підтверджує факт проведення такої перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позивач довів протиправність припису про забезпечення виконання вимог висновку державної екологічної експертизи та дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду в частині усунення порушень: скидання ґрунту на підводний відвал не по циркуляції навколо буя; відсутність буя у центрі підводного відвалу; неповідомлення про випадок настання надзвичайної ситуації Мінприроди та Держекоінспекції, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині.

В іншій частині у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, оскільки суд дійшов висновку про правильність висновків відповідачів про невиконання вимог зазначеного висновку екологічної експертизи та зазначеного дозволу, що полягало: у використанні техніки, яка здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не враховані у висновку експертизи; не проведенні обстеження дна акваторії; проведенні робіт в період нересту без відповідного погодження Держрибагенства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 23 листопада 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Кузьменко