Постанова

від 20.11.2018 по справі 0640/4416/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/4416/18

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

20 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Платаш В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, комунального підприємство "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради про визнання протиправними та скасування приписів,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради та до Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати видані 30.08.2018 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради приписи № 511/6, №511/7, № 511/39, №511/40, № 511/41, якими зобов'язано усунути порушення благоустрою міста Житомира шляхом демонтажу самовільно розміщених тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до пунктів 6, 7, 39, 40, 41 Додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд", протягом 1 (одного) календарного дня від дати припису;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 № 511 "Про демонтаж тимчасових споруд" в частині тимчасових споруд, визначених пунктами 6, 7, 39, 40, 41 Додатку.

Разом із позовною заявою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Виконавчому комітету Житомирської міської ради та його уповноваженим особам, а також Комунальному підприємству "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради вчиняти будь-які дії, які стосуються виконання демонтажу тимчасових споруд та обладнання відповідно до пунктів 6, 7, 39, 40, 41 Додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просити ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення заяви ФОП ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому комітету Житомирської міської ради та його уповноваженим особам, а також Комунальному підприємству "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради вчиняти будь-які дії, які стосуються виконання демонтажу тимчасових споруд та обладнання відповідно до пунктів 6, 7, 39, 40, 41 Додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд".

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Позивач вказує, що у разі вчинення дій щодо демонтажу тимчасових споруд та обладнання відповідно до пунктів 6, 7, 39, 40, 41 Додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд" та приписів № 511/6, №511/7, № 511/39, №511/40, № 511/41 та подальшого визнання судом протиправними спірних рішень Виконавчого комітету Житомирської міської ради, позивач буде змушена понести додаткові витрати на відновлення свого права шляхом повторного встановлення демонтованих конструкцій.

Відповідачі не подали відзивів чи письмових пояснень на апеляційну скаргу позивача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що винесеними відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 приписами Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 511/6, №511/7, № 511/39, №511/40, № 511/41 від 30.08.2018 було встановлено самовільне розміщення для здійснення підприємницької діяльності тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням пунктів 7.10.1, 11.2 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м.Житомирі (підстава: пункти 6, 7, 39, 40, 41 Додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд"), а також запропоновано власнику тимчасових споруд усунути вищезазначене порушення, шляхом демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди протягом одного календарного дня від дати припису. Крім того, в приписах власника тимчасових споруд було попереджено, що у випадку не здійснення ним демонтажу самостійно, тимчасові споруди будуть демонтовані в примусовому порядку з відшкодуванням за рахунок власника витрат (користувача) по демонтажу, перевезенню та зберіганню майна.

ФОП ОСОБА_3 вважає, що дії, пов'язані з демонтажем тимчасової споруди (кіоску) за адресою: АДРЕСА_1, є незаконними, оскільки кіоск розміщено на підставі чинної дозвільної документації, виданої в установленому порядку. Натомість, у випадку демонтажу тимчасової споруди до винесення рішення за поданим позовом, захист та відновлення її прав, як власника тимчасових споруд стане неможливим. Також, на думку позивача, існує реальна загроза вжиття відповідачами дій, направлених на уникнення виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Разом з цим, вжиття заходів та забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо демонтажу тимчасових споруд, однією з підстав для проведення якого є оскаржувані приписи від 30.08.2018 №511/6, №511/7, №511/39, №511/40, №511/41 та рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 №511 "Про демонтаж тимчасових споруд", може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірних рішень відповідачів, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч. 1 ст. 151 КАС України).

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Наявність таких обставин повинна бути доведена позивачем та встановленою судом у разі вжиття таких заходів. Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

ФОП ОСОБА_2 зазначає, що існує реальна загроза вжиття відповідачами дій, направлених на уникнення виконання рішення суду.

Однак, позивач не наводить жодних обґрунтувань та не надає доказів того, що відповідачі будуть уникати від виконання рішення суду по даній справі.

ФОП ОСОБА_2, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказує лише на те, що пов'язані з демонтажем тимчасової споруди (кіоску) дії є незаконними, оскільки представники Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради під час складання приписів дійшла помилкового висновку про існування 5-ти окремих тимчасових споруд, натомість фактично це є єдиним кіоском, який було введено в експлуатацію ще у 2006 році на підставі чинної дозвільної документації, виданої в установленому порядку.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, у разі забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо демонтажу тимчасових споруд, суд повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оспорюваних приписів від 30.08.2018 №511/6, №511/7, №511/39, №511/40, № 511/41 та рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.06.2016 № 511 "Про демонтаж тимчасових споруд", що може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірних рішень відповідачів, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову. У межах розгляду даної заяви судом не може даватися оцінка протиправності спірних рішень, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

В заяві про забезпечення позову ФОП ОСОБА_2 зазначає, що у випадку демонтажу тимчасової споруди до винесення рішення у справі, захист та відновлення прав власника тимчасових споруд стане неможливим. Разом з цим, в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказує, що у разі визнання протиправними спірних рішень Виконавчого комітету Житомирської міської ради, позивач буде змушена понести додаткові витрати на відновлення свого права шляхом повторного встановлення демонтованих конструкцій. Тобто, в апеляційній скарзі позивач самостійно спростовує власні доводи щодо неможливості відновлення її прав без вжиття заходів забезпечення позову, зазначаючи що для відновлення прав необхідно буде понести додаткові витрати.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або які можуть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. У зв'язку із цим, відсутні підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, та задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.