Постанова

від 22.11.2018 по справі 826/872/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/872/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Губської О.А., Степанюка А.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Телеком" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Телеком" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан-Телеком" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2017 № 0057811404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 31 травня 2018 року.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що усі господарські угоди були належним чином укладені, виконані, оплачені ТОВ "Пан-Телеком" та проведені по бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Разом з цим, апелянт також зазначає, що первинні документи та податкові накладні на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, містять усі необхідні реквізити та складені уповноваженими на те особами.

Отримані за вказаними угодами товарно-матеріальні цінності були в подальшому реалізовані іншим контрагентам.

Позивач також зауважує, що у матеріалах справи є копії всіх первинних документів, які були надані до суду безпосередньо відповідачем у зав'язку з тим, що на даний час оригінали всіх первинних документів знаходяться в ДПІ Печерського району ГУ Міндоходів у м. Києві.

Крім того, на думку позивача посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на протокол допиту директора ТОВ "Кордон Трейд" ОСОБА_2 є неправомірним, оскільки протоколи допиту свідків не є належними доказами в розумінні КАС України. Разом з цим позивач зазначає, що до теперішнього часу не існує будь-яких рішень та/або вироки суду, стосовно посадових осіб "Кордон Трейд" якими було встановлено, що ці особи не вели господарської діяльності підприємства.

З огляду на зазначене, апелянт переконаний, що судом першої інстанції було не правильно вирішено даний адміністративний спір.

Відповідач, у свою чергу, надав до суду відзив відповідно до змісту якого вважає, що рішення суду винесено без порушення норм процесуального та матеріального права у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пан-Телеком" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Кордон Трейд" за період листопад, грудень 2015 року, січень, березень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Пан-Телеком":

1. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 261 927,00 грн. , в тому числі по періодам: за листопад 2015 року - 85 192,00 грн., грудень 2015 року - 115 875,00 грн., за січень 2016 року - 397 000, грн.., березень 2016 року - 21 160,00 грн.

2. п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України - не надання документів до перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2017 № 733/26-15-14-04-03/30551142 та винесено податкове повідомлення-рішення 08.11.2017 р. № 0057811404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324 408,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 261 927,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 481,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 29.12.2017 № 32272/6199-99-11-010125, яким податкове повідомлення-рішення від 08.11.2017 № 0057811404 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано суду документів які б засвідчували реальний факт здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом "Кордон Трейд" за перевіяємий податковим органом період. Крім того, в під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, оскільки, на переконання суду, суми податку, що були попередньо включені до складу податкового кредиту позивачем, залишилися не підтвердженими, суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими висновки Акта перевірки від 17.10.2017 № 733/26-15-14-04-03/30551142, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки ТОВ "Пан-Телеком"податковим органом встановлено , що на формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон Трейд".

Так, судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Пан-Телеком" (підрядник) та ТОВ Кордон Трейд (субпідрядник) укладено договір на виконання робіт від 02.11.2015 р. № 11115, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботи по розробці робочих проектів телекомунікаційної мережі ТОВ Київські телекомунікаційні мережі (замовник).

Додатком №1 до договору від 02.11.2015 р. № 11115 визначено перелік робіт, які виконуватимуться субпідрядником.

Додатком №2 до договору від 02.11.2015 р. № 11115 визначено перелік об'єктів, на яких субпідрядник виконуватиме роботи.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано суду акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №61 від 31.01.2016 р.; № 68 від 31.01.2016 р.; № 15 від 27.11.2015 р.; № 20 від 30.11.2015 р.; № 3 від 31.03.2016 р.; № 23 від 18.12.2015 р.; № 38 від 22.12.2015 р.; № 40 від 29.12.2015 р.

Оплата згідно договору від 02.11.2015 р. №11115 підтверджується платіжними дорученнями: № 2283 від 30.11.2015 р.; № 2422 від 15.12.2015 р.; № 2466 від 22.12.2015 р.; № 2467 від 22.12.2015 р.; № 2497 від 30.12.2015 р.; № 2499 від 30.12.2015 р.; № 2598 від 11.02.2016 р.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Кордон Трейд (постачальник) укладено типові договори поставки від 12.11.2015 р. № 63 С та від 01.12.2015 р. № 15121, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця обладнання, визначене у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом поставки за цими договорами є обладнання WiFi стандарту (п. 1.2 Договорів).

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано суду видаткові накладні від 19.11.2015 р. № 57 , від 22.12.2015 р. № 59 та товарно-транспорті накладні від 19.11.2015 р. № 49, від 22.12.2015 р. № 51.

Поставлений товар сплачений згідно платіжних доручень від 30.11.2015 р. № 2282 та від 30.12.2015 р. №2498.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідні документи не є достатніми первинними документами, які б підтверджували реальність здійснення вказаних господарських операцій, оскільки не дають можливості перевірити економічний зміст цих операцій та встановити повну схему фінансово-господарських відносин по кожній ланці ланцюга, враховуючи, що позивач не є кінцевим споживачем.

Разом з цим, судом встановлено, що як вказна та наявна в матеріалах справи первинна документація ТОВ Кордон Трейд підписувалась ОСОБА_2, яка спростувала свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Кордог Трейд , згідно відібраних пояснень в рамках кримінального провадження № 32016100060000117.

Крім того, колегія суддів також враховує, що згідно з даними наявного в матеріалах справи протоколу допиту директора ТОВ "Кордон Трейд" ОСОБА_2 в межах матеріалів кримінального провадження № 32016100060000117, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального Кодексу України остання зазначає, що вона зареєструвала на своє ім'я ТОВ "Кордон Трейд" з метою отримання грошової винагороди та мети здійснення фінансово-господарської діяльності не мала. При цьому, згідно даних вказаного протоколу директора ТОВ "Кордон Трейд" пояснила, що для чого створювалось це товариство, чим займалось та де знаходилось їй не відомо. Контрагенти, покупці та постачальники товариства їй також невідомі, документи по взаємовідносинам з ними вона не підписувала та не складала. Податкову-фінансову звітність товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Трейд" вона не складала, не підписувала та не подавала до контролюючого органу.

У свою чергу, позивачем не було надано доказів того, що документація "Кордон Трейд" була підписана іншими особами, ніж ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із тим, що сам факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Кордон Трейд" не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цим контрагентом, зазначене прізвище його директора, яка у свою чергу, надала пояснення, що жодних документів цього підприємства вона не підписувала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 826/7047/13-а.

Крім того, суд також враховує правову позцію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2018 № 2а-7-75/12/2670, де зазначено, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала, якщо це встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 частиною 1, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 06 червня 2018 року по справі № 826/20003/14 Верховний Суд також вказує про те, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах

Статтею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (утрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що до теперішнього часу не існують будь-які рішення та/або вироки суду, стосовно посадових осіб "Кордон Трейд" якими було встановлено, що ці особи не вели господарської діяльності підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем дро матеріалів справи документи не мають юридичної сили первинних документів та підповідно не можуть бути підставою для формування регістрів бухгалтерського обліку та податкової звітності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві правомірно встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства України та відповідно винесене податкове повідомлення-рішення від від 08.11.2017 № 0057811404.

Отже, на підставі викладеного колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Телеком" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.А. Губська

А.Г. Степанюк

Повний текст постанови складено 22 листопада 2018 року

v