Постанова

від 22.11.2018 по справі 805/3601/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №805/3601/16-а

адміністративне провадження №К/9901/41569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблагаз

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року (Суддя: Троянова О.В.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року (Судді: Гайдар А.В., Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.),

у справі № 805/3601/16-а

за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблагаз

про стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

05 жовтня 2016 року Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступник Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (далі - відповідач, ПАТ Донецькоблгаз ) про стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 24 548,94 грн (у зв'язку з несплатою самостійно визначених до сплати платником в податкових деклараціях на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сум податкового зобов'язання (арк. справи 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року позов задоволений, стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075) відкритих у банківських установах, обслуговуючих такого платника податків заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 24 548 грн. 94 коп. на користь бюджету, з яких кошти у сумі: 22 344,14 грн. на р/р № 31413513700093, код платежу 18010400, одержувач УДКС у м. Шахтарську Донецької області, код ЄДРПОУ 37885550, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, кошти у сумі 2 204,80 грн. на р/р № 3141551370057, код платежу 18010400, одержувач УДКС у м. Кіровське Донецької області, код ЄДРПОУ 37980638, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016 (арк. справи 84-86)

Не погодившись з рішеннями судів першої, та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В доводах касаційної скарги відповідач зазначив, що судами при вирішенні справи не враховані наступні обставини. Відповідно до статті 266.1 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року підрозділ 10 Податкового кодексу України доповнений пунктом 38.6 такого змісту: Об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію , тому в останнього відсутній об'єкт оподаткування, оскільки об'єкти оподаткування, які були самостійно визначені відповідачем до сплати в деклараціях від 19.02.2015 року (з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік) розташовані на тимчасово окупованій території. Окрім викладеного відповідач звернув увагу, що до поданих декларацій на цей час подані уточнюючі документи (декларації, розрахунки), згідно з якими об'єкт оподаткування згідно уточнених декларацій відсутній, з огляду на вищевикладене відсутній й обов'язок щодо сплати податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань про розгляд справи за їх участю, справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 29.10.2018 року розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 24 548,94 грн. виник у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання, визначених платником в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19 лютого 2015 року № 9018457790 на суму 2 226,80 грн., від 19 лютого 2015 року № 9018104174 терміном сплати 30 жовтня 2015 року на суму 11 172,08 грн. та терміном сплати 30 січня 2016 року на суму 11 172,06 грн. (арк. справи 26-30). Наявність заборгованості також підтверджена витягом з облікової картки платника (арк. справи 15-17), довідкою про заборгованість (арк. справи13).

З метою погашення податкового боргу, податковим органом направлено на адресу відповідача податкові вимоги від 08 лютого 2016 року № 12-23 на суму 2 204,08 грн. та № 10-23 на суму 22 344,14 грн. (арк. справи 22), які були отримані відповідачем 16 лютого 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відділення (арк. справи 20), проте вказані заходи не призвели до погашення відповідачем наявного боргу.

21 липня 2016 року, позивачем, на підставі рішення від 08 лютого 2016 року № 9, був складений акт опису майна № 27 (арк. справи 21,24), та 19 серпня 2016 року відповідно до акту опису від 08 лютого 2016 року майно відповідача було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 15940817 (арк. справи 25).

Оскільки прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу, то за відповідачем досі обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 24 548,94 грн.

Підставою для задоволення позову стало встановлення судами, та підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 24 548,94 грн., який є несплаченим станом на дату розгляду справи. При цьому суди не приймали посилання відповідача на проведення АТО на території Донецької області, що спричинило зупинення господарської діяльності підприємства, та наявність сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено настання обставин непереборної сили при здійснені відповідачем господарської діяльності на території Донецької області, з огляду на нерозповсюдження на дані правовідносини дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ. Крім того, суди зазначали, що зміни до Податкового кодексу України, щодо врегулювання цього питання на час розгляду справи не внесені.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік визначений до сплати самостійно відповідачем відповідно до статті 266 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов суди окрім іншого зазначали, що зміни до Податкового кодексу України, щодо врегулювання спірного питання на час розгляду справи не внесені.

Проте, як встановлено судом касаційної інстанції, на час прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про залишення без змін постанови суду першої інстанції не враховані вимоги Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року № 1797-VIII (який є чинним з 01.01.2017 року, яким підрозділ 10 Перехідні положення Податкового кодексу України доповнений пунктом 38.6 такого змісту:

- Об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію .

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

Також підрозділ 10 Перехідні положення Податкового кодексу України доповнений пунктом 38.1 такого змісту: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями , на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р затверджені: Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення

Як встановлено судом касаційної інстанції, об'єктом оподаткування, що визначений відповідачем до сплати в деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19 лютого 2015 року є житлова нерухомість, розташована у м. Кіровське, пер. Космічний, 3 (нежила); вул. Комунарів, м. Шахтарськ, Донецька область, будинок 26.

При цьому м. Шахтарськ, та м. Хрестівка (у 1956- 2016 роках - Кіровське) віднесено до Переліку населених пунктів № 1085-р , на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Проте судом апеляційної інстанції при вирішенні спірного питання не надано жодної оцінки застосування вимог вказаного закону до спірних правовідносин.

До того ж суд касаційної інстанції звертає увагу, що в подальшому, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23 березня 2017 року № 1989-VIII (діє з 15.04.2017 року) пункт 38.6 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) викладений в іншій редакції:

Об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність .

Статтею 351 КАС України встановлені підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спірного питання, у зв'язку з неврахуванням вимог Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року № 1797-VIII, вимоги якого підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблагаз , - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року, - скасувати. Прийняти нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблагаз про стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник В.П. Юрченко