Постанова

від 22.11.2018 по справі 820/4874/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №820/4874/17

адміністративне провадження №К/9901/55695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 (суддя - Шляхова О.М.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Донець Л.О., Бенедик А.П.)

у справі № 820/4874/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанські ресурси

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанські ресурси (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру. Відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податків на прибуток, податку на додану вартість та акцизного податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.07.2017 № 0001721401, №0001731401 та № 0001741401; стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 182,16 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки Товариства з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 складено акт від 19.06.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суму податку на прибуток за 4 квартал 2016 року в сумі 369 735,00 грн.;

- п. 188.1, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, абз. 19 п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 411 136,00 грн.;

- пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму акцизного податку на суму 402 177,00 грн.

На цій підставі відповідачем 18.07.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001721401, яким визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 462 168,75 грн. (369 735,00 грн. - податкові зобов'язання, 92 433,75 грн. - штрафні санкції);

- № 0001731401, яким визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 513 920,00 грн. (411 136,00 грн. - податкові зобов'язання, 102 784,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0001741401, яким визначені грошові зобов'язання з акцизного податку в сумі 502721,25 грн. (402 177,00 грн. - податкові зобов'язання, 100 544,25 грн. - штрафні санкції).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області мотивує тим, що Товариством визначено розмір податкових зобов'язань з урахуванням господарських операцій з постачальником - ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД , в той час як фактично вказані операції не виконувались.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на встановлені під час розслідування кримінального провадження факти, зазначало, що ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД разом з іншими суб'єктами господарювання здійснювало протиправну діяльність, пов'язану з обігом на території України нафтопродуктів, використовуючи при цьому підроблені сертифікати відповідності та інші документи щодо нібито імпортованих нафтопродуктів, у зв'язку з чим позивач фактично здійснював безпідставне документальне оформлення безтоварних операцій з ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД .

Матеріалами справи встановлено, що 21.10.2016 між позивачем, в якості покупця, та ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД , в якості постачальника, укладено договір постачання нафтопродуктів, за умовами якого останнє зобов'язалось поставити на адресу Товариства нафтопродукти. При цьому, відповідно до розділу 2 договору невід'ємною умовою при отриманні товару є надання постачальником належних документів, що підтверджують його якість (паспорт якості і сертифікат відповідності), а прийом товару за якістю, згідно з розділом 5 договору, відбувається у відповідності до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 271/121 від 04.06.2007.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару з урахуванням особливостей, що регламентують діяльність із зберігання, транспортування та відпуску нафти і нафтопродуктів.

На підтвердження належного виконання укладеного договору поставки нафтопродуктів позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, паспорту топлива дизельного, сертифікату відповідності, податкових, видаткових та акцизних накладних, які Товариство отримало від ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД .

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вказані документи за своєю формою та змістом відповідають Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відтак ці документи та документи, що підтверджують оплату позивачем товару, підтверджують реальне та належне виконання господарської угоди.

При цьому судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам ГУ ДФС у Харківській області про те, що матеріали кримінального провадження містять докази використання ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД підроблених паспортів та сертифікатів відповідності та безтоварності укладеної угоди.

Судами не з'ясовано, яким чином відбувалась фактична поставка обумовлених умовами договору нафтопродуктів, яким чином було здійснено прийом товару у відповідності до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, його подальше зберігання Товариством та відпуск іншим покупцям.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повне і всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи та прийшли до передчасного висновку про те, що доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру угод спростовано дослідженими під час розгляду справи доказами.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно прийняти передбачені законом заходи щодо встановлення всіх обставин справи, з'ясувати якими об'єктивними доказами підтверджується реальність виконання та відповідність приписам чинного законодавства укладеної між позивачем та ТОВ НАДЕЖДА ТРЕЙД угоди, запропонувати сторонам надати додаткові докази в підтвердження їх доводів та заперечень щодо обставин справи, тощо.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова