Постанова

від 20.11.2018 по справі 910/5153/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. Справа№ 910/5153/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 (повний текст складено 16.07.2018)

у справі № 910/5153/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго"

про стягнення 247 365,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Державне підприємство "Енергоринок" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (далі - відповідач) про стягнення 247 365,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 року по справі № 910/5153/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на користь Державного підприємства Енергоринок заборгованість у розмірі 247365 грн. 60 коп та витрати на сплату судового збору в розмірі 3710 грн. 48 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов'язку за договором, своє зобов'язання щодо оплати за поставлену електричну енергію не виконав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, АТ "ДТЕК Крименерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що 21.01.2015 виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 №3363. Вказує, що наслідками зазначених обставин є неможливість для АТ ДТЕК Крименерго перевірити та підтвердити наявність договірних відносин з позивачем, заборгованості за договором №65Р/02 від 30.09.2013 та стан виконання зобов'язань за зазначеним договором, у зв'язку з відсутністю доступу до бухгалтерської та договірної документації. Також, апелянт зазначає про відсутність можливості погашення боргових зобов'язань, у зв'язку з відсутністю доступу до його майна, в тому числі до банківських рахунків, а також про неможливість здійснення господарської діяльності.

Апелянт також зазначає, що позивачем до суду було надано документи датовані 2018, однак ці документи засвідчені тільки ДП Енергоринок . Наголошує, що за період з січня 2015 по сьогоднішній день зі сторони АТ ДТЕК Крименерго не було підписано жодного двухстороннього документу на підтвердження/звіряння заборгованості з ДП Енергоринок .

Також, скаржник вказує в апеляційній скарзі, що Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго з 05.07.2018 змінило найменування на Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Державне підприємство "Енергоринок" у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін. Крім того, вказує, що відповідачем порушено умови договору реструктуризації в частині дотримання строків повідомлення ДП Енергоринок про існування обставин непереборної сили, у зв'язку з чим умови договору позбавляють його права посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від виконання зобов'язань за договором реструктуризації. Також, звертає увагу, що Сертифікат Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 № 3363 засвідчує настання форс-мажорних обставин на території місцезнаходження філії відповідача. Крім того, зазначає, що відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між настанням обставин непереборної сили, зазначених у Сертифікаті Торгово-промислової палати України № 3363 із неможливістю АТ ДТЕК Крименерго виконати зобов'язання по оплаті за договором реструктуризації.

Також, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить здійснити заміну найменування відповідача у справі №910/5153/18 з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

10.09.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, яка колегією суддів була оглянута та долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.11.2018 колегія суддів дослідила клопотання апелянта та позивача про здійснення заміни найменування відповідача у справі №910/5153/18 з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

Так, колегією суддів було здійснено заміну назви відповідача у справі №910/5153/18 з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2008 Державне підприємство Енергоринок (далі - ДПЕ) та Відкрите акціонерне товариство Крименерго (далі - ЕК) уклали договір №14/212/4726/01 (надалі - договір №14/212/4726/01 від 02.06.2008) (т. 1; а.с. 10-16).

Відповідно до п. 2.1 договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 6.4 договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 передбачено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 11.6 договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 передбачено, що договір укладено на термін з 01.06.2008 до 31.12.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

Додатковими угодами №6958/02 від 12.05.2011 та №8786/02 від 06.07.2012 до договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 сторони погодили, що правонаступником прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства Крименерго за зазначеним договором є Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго (т. 1; а.с. 17-18).

На виконання умов договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 позивачем та відповідачем складено та підписано акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2012, відповідно до якого у грудні 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію в обсязі 484915,120 тис.кВт.г на загальну суму 184 883 844,44 грн. (т. 1; а.с. 19).

30.09.2013 Державне підприємство Енергоринок (далі - кредитор) та Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго (далі - боржник) уклали договір про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 (далі - договір про реструктуризацію) (т. 1; а.с. 20-25).

Відповідно до п. 1.1 договору про реструктуризацію кредитор та боржник домовились в порядку та на умовах, визначених цим договором, про розстрочення погашення заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01.

Пунктом 2.1 договору про реструктуризацію встановлено, що загальна сума грошового боргу (заборгованості), що підлягає реструктуризації за цим договором, складає 29 345 220,04 грн., а саме: заборгованість за електричну енергію - 26871563,76 грн, яка придбана боржником у грудні 2012 та підтверджується актом про наявність та розмір заборгованості (додаток №1); заборгованість з 3 % річних у сумі 572 033,01 грн. за прострочення оплати коштів у сумі 26 871 561,76 грн. за період з 15.01.2013 до 01.10.2013 та яку нараховано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01; пеня у сумі 1 901 623,27 грн, яку нараховано на підставі п. 7.3.2 за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01.

Згідно із пунктами 2.2 - 2.7 договору про реструктуризацію погашення суми заборгованості за електроенергію здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів боржником, згідно з графіком на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кредитора. За порушення зобов'язання щодо оплати електричної енергії в сумі 26871563,76 грн, яка придбана боржником в грудні 2012 року, боржник зобов'язаний до 31.10.2013 (включно) сплатити кредитору штраф у сумі 26 871,56 грн, який нараховано на підставі п. 7.3.2 за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01. Сплата 3 % річних, пені та штрафу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів боржника на рахунок кредитора; загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором за цим договором встановлюється до 31.12.2018 (включно). Перший платіж з погашення заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2014 (включно); кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним в п. 2.7 договору про реструктуризацію, графіком.

Відповідно до п. 2.13 договору про реструктуризації протягом дії останнього боржник зобов'язується здійснювати стовідсоткову поточну оплату вартості електричної енергії, купованої останнім відповідно до умов діючого договору купівлі-продажу електроенергії, повну оплату щомісячних платежів відповідно до умов цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 (п. 5.1 договору про реструктуризацію).

На підтвердження наявності заборгованості на загальну суму 884 993 061,41 грн., станом на 01.09.2013, сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків №02/51-3-8834/1 від 30.09.2013 (додаток №1 до договору про рестуктуризацію) (т. 1; а.с. 29-30).

Між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня та 3% річних.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за період з 01.07.2017 до 31.12.2017 боржник порушує виконання зобов'язань за договором про реструктуризацію в частині оплати 3 % річних та пені, внаслідок чого розмір заборгованості за договором про реструктуризацію зі сплати 3 % річних становить 57 203,28 грн. (9533,88 грн. х 6 місяців = 57203,28 грн.), зі сплати пені - 190 162,32 грн. (31693,72 грн. х 6 місяців = 190162,32 грн.), а всього за спірний період - 247 365,60 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України ).

Згідно із ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

У пункті 2.7 договору про реструктуризацію зазначений графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач зобов'язався щомісячно, а саме не пізніше останнього числа відповідного місяця, здійснювати платежі зі сплати 3 % річних в сумі 9 533,88 грн. та пені в сумі 31 693,72 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.7 договору про реструктуризацію, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати 3 % річних та пені за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 настав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 розмір заборгованості за договором про реструктуризацію зі сплати 3 % річних становить 57 203,28 грн. (9 533,88 грн. х 6 місяців = 57 203,28 грн.), зі сплати пені - 190 162,32 грн. (31 693,72 грн. х 6 місяців = 190 162,32 грн.), тобто, всього за спірний період - 247 365,60 грн.

Таким чином, з огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що 21.01.2015 виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 №3363. При цьому, наслідками зазначених обставин є неможливість для АТ ДТЕК Крименерго перевірити та підтвердити наявність договірних відносин з позивачем, заборгованості за договором №65Р/02 від 30.09.2013 та стан виконання зобов'язань за зазначеним договором, у зв'язку з відсутністю доступу до бухгалтерської та договірної документації. Також, у апелянта відсутня можливості погашення боргових зобов'язань, у зв'язку з відсутністю доступу до його майна, в тому числі до банківських рахунків, а також неможливість здійснення господарської діяльності. Колегія суддів оцінює вказані твердження апелянта критично з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.02.2015 відповідачу видано сертифікат Торгово-промислової палати України №3363 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов'язань за договором №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризацію заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01. Сертифікатом засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративна будівля за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, буд. 9, всі структурні підрозділи) та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим. При цьому, встановлено, що форс-мажорні обставини почали діяти з 21.01.2015 та тривають.

Пунктом 4.1 договору про реструктуризацію передбачено, що сторони узгодили, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.

Сторони погодили, що непереборною силою визначаються наступні події: війна і військові дії, повстання, мобілізація, блокада, епідемії, пожежа, вибухи, аварії на транспорті і стихійні лиха, акти органів влади, що мають вплив на виконання зобов'язань сторін і всі інші подібні події й обставини.

Згідно із Законом України Про торгово-промислові палати в Україні завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Частиною 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні встановлено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Також, Торгово-промислова палата здійснює виконання інших завдань, передбачених її статутом (ч. 2 ст. 3 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні ).

Положеннями ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, виданий Торгово-промисловою палатою України сертифікат № 3363 від 23.02.2015 є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/29339/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016, задоволено позовні вимоги ДП Енергоринок про стягнення з ПАТ ДТЕК Крименерго заборгованості в розмірі 371048,40 грн за договором реструктуризації №65Р/02 від 30.09.2013 за період з 01.01.2015 по 30.09.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі №910/17827/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, задоволено позовні вимоги ДП Енергоринок про стягнення з ПАТ ДТЕК Крименерго заборгованості у розмірі 371048,40 грн за Договором реструктуризації №65Р/02 від 30.09.2013 за період з 01.10.2015 по 30.06.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі №910/5299/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017, задоволено позовні вимоги ДП Енергоринок про стягнення з ПАТ ДТЕК Крименерго заборгованості у розмірі 247365,60 грн за Договором реструктуризації №65Р/02 від 30.09.2013 за період з 01.07.2016 по 31.12.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/17532/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, задоволено позовні вимоги ДП Енергоринок про стягнення з ПАТ ДТЕК Крименерго заборгованості у розмірі 247365,60 грн за Договором реструктуризації №65Р/02 від 30.09.2013 за період з 01.01.2017 по 30.06.2017.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини в вищезазначених справах виникли з аналогічних підстав, що і в даній справі, проте за різні періоди прострочення зобов'язань з боку відповідача.

Пунктом 4.3 договору про реструктуризацію встановлено, що сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим договором при умовах, передбачених у п. 4.1, 4.2 даного договору, зобов'язана в термін не більше п'яти календарних днів письмово сповістити про це іншу сторону та направити належний доказ існування обставин непереборної сили.

Настання обставин непереборної сили підтверджується уповноваженими органами відповідно до законодавства України. Належним доказом існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України (п. 4.4 договору про реструктуризацію).

Відповідно до п. 4.5 договору про реструктуризацію неповідомлення або несвоєчасне повідомлення, чи не надання належного доказу однією із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Як встановлено рішенням суду у справі № 910/29339/15, повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили здійснено з порушенням терміну, встановленого в п. 4.3 договору про реструктуризацію, у зв'язку з чим умови договору позбавляють його права посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від виконання зобов'язань за договором реструктуризації.

В даному випадку доведення факту настання обставин непереборної сили не є достатніми для звільнення від виконання зобов'язання на час дії цих обставин, оскільки необхідно підтвердити їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №3-216гс15 зазначено, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України , 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Місцевим господарським судом встановлено, що Сертифікатом Торгово-промислової палати України №3363 від 23.02.2015 засвідчено форс-мажорні обставини по захопленню 21.01.2015 підприємства (адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9) та його майна групою озброєних осіб на території АРК. В той же час, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9 розташований відокремлений підрозділ АТ ДТЕК Крименерго - філія ПАТ ДТЕК Крименерго (код 39228645), а юридична особа - АТ ДТЕК Крименерго з якою укладений договір реструктуризації, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 57 (державна реєстрація змін до установчих документів в частині зміни місцезнаходження відповідача проведено 23.05.2014).

Відповідно до положень ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 96 Цивільного кодексу України ) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Частинами 1, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами.

Так, стороною договору про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013 є юридична особа - Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго , яка зареєстрована у місті Києві (державна реєстрація змін до установчих документів, в частині зміни місцезнаходження відповідача, проведено 23.05.2014). В свою чергу, обставини форс-мажору мали місце на території місцезнаходження філії відповідача, тому АТ ДТЕК Крименерго , як юридична особа, не позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність за видами, визначеними у ЄДРПОУ, а саме укладати угоди, здійснювати розрахунки та виконувати зобов'язання за раніше укладеними договорами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання.

При цьому, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію, а не штрафних санкцій, нарахованих за невиконання цього зобов'язання.

Статтею 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України.

Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ).

Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України набрав чинності 15.04.2014.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що офіційно окупація Автономної Республіки Крим підтверджена Україною 15 квітня 2014 року, тобто з дати набрання чинності Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , але порушення позивачем умов договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 відбулися значно раніше, про що свідчить договір про реструктуризацію №65Р/02 від 30.09.2013.

Як встановлено судами в ході розгляду справ №910/29339/15, №910/17827/16, №910/5299/17, №910/17532/17 заборгованість виникла за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2012, складеним до договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008.

За договором про реструктуризацію №65Р/02 від 30.09.2013 заборгованість виникла за електроенергію, придбану в грудні 2012 року, 3 % річних, включені в реструктуризовану заборгованість, були нараховані за період з 15.01.2013 до 01.10.2013, пеня нарахована в 2013.

Виходячи з аналізу статті 263 Цивільного кодексу України , статті 218 Господарського кодексу України та умов договору, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

При вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що можливі збитки відповідача, внаслідок ситуації, що виникла на території окупованої території Автономної Республіки Крим, не мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку саме за договором, на підставі якого виник спір у даній справі. Крім того, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між настанням обставин непереборної сили, зазначених у Сертифікаті Торгово-промислової палати України №3363 від 23.02.2015, із неможливістю АТ ДТЕК Крименерго виконати зобов'язання по оплаті за договором реструктуризації саме через цю обставину.

Посилання апелянта на неможливість здійснення ним господарської діяльності, в тому числі, неможливості виконання умов договору про реструктуризацію через відсутність доступу до банківських рахунків юридичної особи, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження апелянта відносно того, що позивачем не доведено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії всіх документів, на які посилається позивач та судом першої інстанції в судому засіданні були оглянуті всі оригінали документів. Також, обставини, на які посилається позивач неодноразово досліджувались в судовому порядку у справах №910/29339/15, №910/17827/16, №910/5299/17, №910/17532/17.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 247 365,60 грн. підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/5153/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/5153/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити найменування Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/5153/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/5153/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5153/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 281-285 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 26.11.2018

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка