Рішення

від 14.11.2018 по справі 914/1508/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 Справа №914/1508/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Приватного підприємства "АМ Плюс", м. Володимир-Волинський, Волинська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд", смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 678 842,19 грн.,

підстава позову: неналежне виконання зобов'язань по договорах купівлі-продажу від 10.01.2012 року та від 17.01.2013 року,

за участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився.

ПРОЦЕС

13.08.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "АМ Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" про стягнення 678 842,19 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана відповідачем 22.08.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзиву у встановлений строк відповідачем не подано.

У судове засідання 12.09.2018 року з'явився представник позивача, підтримав подане з позовною заявою клопотання про витребування доказів. Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Жовківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відомості платника податків ТОВ Львіввікнобуд (код ЄДР 33957846), які були ним задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по дату подання позову - 09.08.2018 року, по податковому кредиту по контрагенту ПП АМ Плюс (код ЄДР 37028985). Встановлено строк для подання документів - п'ять днів з дня отримання ухвали. Відкладено підготовче засідання на 10.10.2018 року.

У судове засідання 10.10.2018 року представник позивача з'явився, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Судове засідання 10.10.2018 року відкладено 31.10.2018 року.

У судове засідання 31.10.2018 року з'явилися представники позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Представник позивача подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, та клопотання про долучення доказів від 31.10.2018 року. Ухвалою суду від 31.10.2018 року позивачу поновлено строк на подання клопотання про долучення доказів, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2018 року.

Ухвала суду від 31.10.2018 року отримана відповідачем 06.11.2018 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач повідомлений про час і дату судового засідання 14.11.2018 року в судовому засіданні 31.10.2018 року під розписку та шляхом надіслання повного тексту ухвали, отриманої 07.11.2018 року, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судове засідання 14.11.2018 року сторони явки представників не забезпечили. 14.11.2018 року від позивача надійшла заява про долучення доказів на підтвердження сплати судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у тому числі про призначення справи для розгляду справи по суті на 14.11.2018 року, проте своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Позивач також не повідомив причин неявки. Проте суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання та достатність документів, зібраних в процесі підготовчого провадження, для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення справи.

Витребувані у Жовківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області документи на час судового засідання до суду не надійшли. Клопотань позивача чи відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, умов договорів купівлі-продажу від 10.01.2012 року та від 17.01.2013 року. Так, позивач стверджує, що ним виконано договірні зобов'язання та поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідачем свої зобов'язання по оплаті прийнятого товару виконано частково, у зв'язку з чим наявна заборгованість в сумі 464 934,23 грн. за поставлений з 24.12.2012 року по 30.06.2014 року товар. За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 41 882,30 грн. 3% річних та 172 025,66 грн. інфляційних втрат. Позивач додатково зазначає, що правовідносини з відповідачем існували з 2010 року, на підтвердження чого надає видаткові накладанні за період з 2010 року, та банківські виписки за період, починаючи з 2010 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.01.2012 року Приватне підприємство "АМ Плюс" (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця скло марки М0, М1 (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з п.5.1 договору покупець здійснює розрахунок за товар по попередній оплаті або після його отримання. Строки розрахунків можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

Товар повинен бути поставлений на адресу покупця протягом 10 календарних днів з моменту оплати згідно з рахунком, або в інші терміни і умови, погоджені обома сторонами (п.3.1). Датою передачі товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару або дата, вказана у накладній (п.3.2).

Ціна на товар, що постачається, вказується у відповідних додатках до договору, актах прийому-передачі, або в рахунках-фактурах (п.4.1).

17.01.2013 року Приватне підприємство "АМ Плюс" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" уклали договір купівлі-продажу з аналогічними умовами щодо ціни товару, строків поставки, розрахунків.

У період 2012-2013 років ПП "АМ Плюс" поставляло ТОВ "Львіввікнобуд" товар згідно з видатковими накладними від 22.02.2012 року на суму 86 307,79 грн., від 28.02.2012 року на суму 86 307,79 грн., від 28.03.2012 року на суму 24 181,16 грн., від 13.04.2012 року на суму 57 941,02 грн., від 30.04.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 19.05.2012 року на суму 2 546,77 грн., від 19.05.2012 року на суму 83 246,45 грн., від 25.06.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 25.06.2012 року на суму 86 892,61 грн., від 09.07.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 16.07.2012 року на суму 86 076,83 грн., від 20.07.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 24.07.2012 року на суму 86 892,61 грн., від 27.07.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 30.07.2012 року на суму 86 892,61 грн., від 30.07.2012 року на суму 87 807,56 грн., від 30.07.2012 року на суму 1 388,28 грн., від 31.07.2012 року на суму 47 602,21 грн., від 02.08.2012 року на суму 36 357,50 грн., від 03.08.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 13.08.2012 року на суму 89 195,84 грн., від 14.08.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 20.08.2012 року на суму 72 272,11 грн., від 23.08.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 29.08.2012 року на суму 83 959,70 грн., від 17.09.2012 року на суму 92 531,48 грн., від 21.09.2012 року на суму 82 279,03 грн., від 24.09.2012 року на суму 93 975,43 грн., від 26.09.2012 року на суму 94 755,17 грн., від 05.10.2012 року на суму 89 195,84 грн., від 12.10.2012 року на суму 101 816,3570 грн., від 25.10.2012 року на суму 96 199,10 грн., від 29.10.2012 року на суму 92 531,48 грн., від 31.10.2012 року на суму 98 148,54 грн., від 31.10.2012 року на суму 15 364,13 грн., від 07.11.2012 року на суму 69 138,58 грн., від 14.11.2012 року на суму 98 697,35 грн., від 03.12.2012 року на суму 90 249,89 грн., від 24.12.2012 року на суму 87 423,25 грн., від 25.12.2012 року на суму 95 751,53 грн., від 25.02.2013 року на суму 18 804,48 грн., від 22.03.2013 року на суму 7 241,66 грн., від 30.05.2013 року на суму 26 397,71 грн., від 14.06.2013 року на суму 91 416,60 грн., від 29.11.2013 року на суму 27 704,52 грн., від 31.12.2013 року на суму 25 132,88 грн., від 28.02.2013 року на суму 3 989,05 грн., від 31.03.2014 року на суму 4 602,76 грн., від 30.04.2014 року на суму 97 026,07 грн., від 30.05.2014 року на суму 3 007,14 грн., від 30.06.2014 року на суму 3 007,14 грн. 25.01.2012 року здійснено поставку товару на суму 86 307,79 грн., проте, 01.02.2012 року товар повернуто, про що складено накладну на повернення № ВН-0000002.

Зокрема, згідно з видатковими накладними за період з 24.12.2012-30.06.2014 року, підписаними та скріпленими печатками підприємств (зі сторони постачальника ОСОБА_1 та зі сторони замовника ОСОБА_2.), на підставі рахунків №104 від 23.11.2012 року, №110 від 06.12.2012 року, №99 від 06.11.2012 року, №9 від 28.05.2013 року, №11 від 06.06.2013 року, №3 від 13.02.2014 року поставлено товар на загальну суму 491 504,79 грн.

23.11.2012 року постачальником складено рахунок №104 на суму 87 423,25 грн., що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковою накладною від 24.12.2012 року товару, 06.11.2012 року - рахунок №99 на суму 26 046,14 грн., що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковими накладними від 25.02.2013 року, 22.03.2013 року, 06.12.2012 року - рахунок №110 на суму 95 751,53 грн., що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковою накладною від 25.12.2012 року товару, 06.06.2013 року - рахунок №11 на суму 91 416,60 грн., що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковою накладною від 14.06.2013 року товару, 28.05.2013 року - рахунок №9 на суму 79235,11 грн. (без ПДВ 66 029,26 грн.), що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковими накладними від 30.05.2013 року, 29.11.2013 року, 31.12.2013 року товару, 13.02.2014 року - рахунок №3 на суму 111 632,16 грн., що відповідає вартості та асортименту поставленого згідно з видатковими накладними від 28.02.2014 року, 31.03.2014 року, 30.04.2014 року товару. Відтак, відповідні рахунки складені на загальну суму 491 504,79 грн.

Згідно з банківськими виписками за період 23.11.2010 року - 17.09.2015 року відповідачем періодично здійснювались платежі за скло, на загальну суму 5 891 281,38 грн. Платежі з конкретним призначенням платежу по оплаті рахунків №104 від 23.11.2012 року, №99 від 06.11.2012 року, №110 від 06.12.2012 року, №11 від 06.06.2013 року, №9 від 28.05.2013 року, №3 від 13.02.2014 року у наданих виписках відсутні.

Крім цього, позивачем подано також видаткові накладні за період 2010-2011 років, з яких також вбачається здійснення поставки товару відповідачу, а оплати, здійснені відповідачем, відображені в банківських виписках, зараховувались в погашення заборгованості, що виникла раніше.

Відтак, враховуючи здійснення поставки в цілому на суму 6 356 215,61 грн. та здійснення оплати в загальному розмірі 5 891 281,38 грн., неоплаченим залишився товар на загальну суму 464 934,23 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з п.5.1 договорів сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок за товар по попередній оплаті або після його отримання. Датою передачі товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару або дата, вказана у накладній (п.3.2). Ціна на товар, що постачається, вказується у відповідних додатках до договору, актах прийому-передачі, або в рахунках-фактурах (п.4.1).

Як встановлено вище, на виконання договорів поставки від 10.01.2012 року та від 17.01.2013 року позивачем здійснено поставку товару, загальною вартістю 3 383 933,60 грн., про що складено та підписано відповідні видаткові накладні за період з 22.02.2012 року по 30.06.2014 року. Відповідачем прийнято поставлений товар, про що свідчать підписані його представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками товариства видаткові накладні та здійснені періодичні оплати за отриманий від ПП АМ Плюс товар. Суд звертає увагу, що згідно з банківськими виписками відповідачем оплачено товар на загальну суму 5 891 281,38 грн., тобто за період 2012-2014 років та на погашення існуючої заборгованості по накладних з 2010 року. Таким чином, заборгованість у розмірі 464 934,23 грн. утворилася внаслідок накопичування заборгованості, підтверджується дослідженими матеріалами справи: видатковими накладними, рахунками-фактурами та банківськими виписками. Суд зазначає, що витребувані у Жовківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області документи - відомості платника податків ТОВ Львіввікнобуд (код ЄДР 33957846), які були ним задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по дату подання позову - 09.08.2018 року, які, на думку позивача, додатково підтверджували б факт отримання товару відповідачем, на час судового засідання до суду не надійшли, проте їх відсутність не спростовують обставин виникнення заборгованості у відповідача, оскільки борг підтверджених первинними доказами - видатковими накладними, описаними вище.

Відповідач наявності заборгованості у розмірі 464 934,23 грн. не спростовував, власного контррозрахунку не надав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Умовами договорів визначено, що товар оплачується після його отримання. По видаткових накладних від 24.12.2012 року оплата мала бути здійснена 25.12.2012 року, від 25.12.2012 року - 26.12.2012 року, від 25.02.2013 року - 26.02.2013 року, від 22.03.2013 року - 23.03.2013 року, від 30.05.2013 року - 31.052013 року, від 14.06.2013 року - 15.06.2013 року, від 29.11.2013 року - 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року - 01.01.2014 року, а з урахуванням вихідного дня - 02.01.2014 року, від 28.02.2014 року - 01.03.2014 року, від 31.03.2014 року - 01.04.2014 року, від 30.04.2014 року 01.05.2012 року, а з урахуванням вихідного дня - 03.05.2014 року, від 30.05.2014 року - 31.05.2014 року. Востаннє видаткова накладна складена та підписана сторонами 30.06.2014 року, оплата по якій мала бути здійснена не пізніше наступного дня. Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата у повному обсязі відповідачем не здійснена, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість у розмірі 464 934,23 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Крім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 41 882,30 грн. 3% річних та 172 025,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені вище поставки товару, дати складення видаткових накладних та строк оплати - після отримання товару, прострочення у відповідача виникало після спливу наступного дня після кожної партії поставки товару, тобто у 2012, 2013, 2014 роках. Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період 2015-2018 років. Суд, здійснюючи перерахунок заявлених до стягнення сум не вправі виходити за межі періодів нарахування, визначених позивачем. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що пораховані 3% річних позивачем правильно та підлягають задоволенню у повному обсязі, а інфляційні втрати, перераховані судом відповідно до правил, визначених положеннями п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , підлягають задоволенню в сумі 154 822,78 грн., а не 172 025,66 грн., як нарахував позивач.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування судових витрат у розмірі 16 000,00 грн., суд зазначає наступне. До позовної заяви долучено попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в якому позивач зазначає, що понесені ним витрати складають витрати по судовому збору в розмірі 10 183,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., оплата за кожне судове засідання - 3 000,00 грн., можлива сума усіх судових витрат - 20 183,00-23 183,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 05.01.2018 року, відповідно до якого адвокат Семенюк Ліна Вадимівна зобов'язалася надавати клієнту ПП АМ Плюс юридично-правову допомогу для стягнення заборгованості з контрагента - ТОВ Львіввікнобуд (п.1.1). Оплата за надані послуги здійснюється клієнтом на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами, не пізніше 20-ти календарних днів з дати його підписання (п.2.1). Також позивачем долучено акт виконаних робіт/наданих послуг від 09.08.2018 року з переліком наданих адвокатом послуг: аналіз документів по господарській справі, надання консультацій, заходи щодо досудового врегулювання спору, підготовка та подання позовної заяви, всього на загальну суму 7 000,00 грн.

У судових засіданнях інтереси позивача представляла Семенюк Ліна Вадимівна на підставі ордера серії ЛВ №029730 від 12.09.2018 року.

14.11.2018 року позивачем подано заяву про долучення доказів на підтвердження сплати судових витрат, а саме акт №2 виконаних робіт/наданих послуг від 13.11.2018 року на суму 9 000,00 грн., фіскальні чеки на підтвердження оплати паливно-мастильних матеріалів на суму 1 970,00 грн., квитанції про сплату позивачем адвокату вартості наданих послуг на підставі договору від 05.01.2018 року на загальну суму 16 000,00 грн., згідно з яким також визначено, що загальна вартість робіт по договору про надання правничої допомоги від 05.01.2018 року становить 16 000,00 грн., та погоджено, що вартість паливно-мастильних матеріалів, необхідних для заправлення автотранспорту, який використовує адвокат для прибуття до суду з м. Луцьк до м. Львів, включається до вартості робіт по договору.

Відповідно до ч.ч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи надані позивачем документи, описані вище, суд зазначає про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем. Проте, враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правову допомогу, як і витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, тобто в сумі 15 600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" (80362, Львівська обл., Жовківський район, селище міського типу Куликів, вулиця Львівська, будинок 2, код ЄДР 33957846) на користь Приватного підприємства "АМ Плюс" (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вулиця Митіна, будинок 10, код ЄДР 37028985) 464 934,23 грн. основного боргу, 41 882,30 грн. 3% річних, 154 822,78 грн. інфляційних втрат., 9 877,15 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 15 600,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 17 202,88 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.11.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.