Рішення

від 21.11.2018 по справі 915/1130/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  21 листопада 2018 року                                                 Справа №  915/1130/18   Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі судового засідання  Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720), до відповідача: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соляні-2”, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13-ж (код ЄДРПОУ 36271064), про: стягнення 12284,38 грн., без участі представників сторін Суть спору: публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соляні-2” про стягнення грошових коштів у сумі 12284,38 грн., з яких: - 5521,28 грн. – пеня, - 952,68 грн. – 3% річних, - 5810,42 грн. – інфляційні втрати. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 від 20.12.2013 року щодо своєчасного внесення оплати за переданий газ. Ухвалою суду від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 21.11.2018 року. 21.11.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 02.11.2018 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого постачання і водовідведення за спожиті енергоносії” нараховані позивачем відповідачу пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати у даному випадку підлягають списанню. Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне. 20.12.2013 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (а.с. 10-15). За умовами пунктів 3.3 та 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Відповідно до п. 11 Договору Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу – до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. 30.01.2014 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору, якою зокрема встановили ціну природного газу з 01 січня 2014 року – 1309,20 грн. з ПДВ за 1000 куб.м (а.с. 16) На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у 2014 році природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 року у січні на суму 22460,62 грн. (а.с. 20), від 28.02.2014 року у лютому на суму 24513,47 грн. (а.с. 21), від 31.03.2014 року у березні на суму 16345,37 грн. (а.с. 22), від 30.04.2014 року у квітні на суму 5480,31 грн. (а.с. 23), від 30.11.2014 року у листопаді на суму 17514,48 грн. (а.с. 24), від 31.12.2014 року у грудні на суму 18180,85 грн. (а.с. 25). Оскільки відповідач здійснював оплати за поставлений газ з порушенням п. 6.1 Договору, позивачем нараховано пеню в сумі 5521,28 грн., 3% річних в сумі 952,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 5810,42 грн. Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (а.с. 17-19). На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.  629 ЦК України  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України  у  разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  сплата неустойки. Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 15.04.2014 року по 14.07.2015 року в сумі 5521,28 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов'язанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 5521,28 грн. є обґрунтованою. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 15.04.2014 року по 28.10.2015 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 952,68 грн. Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.   Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 952,68 грн. є обґрунтованою. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 5810,42 грн. Розрахунок здійснено арифметично правильно, період нарахування визначено вірно. Отже, вимога щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 5810,42 грн. є обґрунтованою. Як вірно вказує відповідач, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого постачання і водовідведення за спожиті енергоносії” дійсно містить норму прямої дії, яка встановлює, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Водночас, відповідно до приписів статті 2, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що  здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує  населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних),  застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води; підприємство централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання,    що здійснює експлуатацію об'єктів/систем централізованого водовідведення. Сторонами суду не повідомлялося та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач відноситься до категорії суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого постачання і водовідведення за спожиті енергоносії”. Отже, суд вважає безпідставним посилання відповідача на ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону як на підставу відмови позивачу в задоволенні позову. Відповідачем у відзиві не спростовано факт систематичного порушення взятих на себе договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого позивачем природного газу за відповідними актами приймання-передачі. Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 від 20.12.2013 року щодо своєчасного внесення оплати за переданий газ. Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 1104,26 грн. (20% від заявленої суми), тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судовий збір у сумі 1762,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України ВИРІШИВ:            1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соляні-2” (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13-ж, код ЄДРПОУ 36271064) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720): - 1104,26 грн. – пеню, - 952,68 – 3% річних, - 5810,42 грн. – інфляційні втрати, - 1762,00 грн. – судовий збір. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.                      Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.           Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.           Повний текст рішення складено і підписано 26.11.2018 року. Суддя                                                                      А.П. Алексєєв