Постанова

від 05.03.2019 по справі 915/1130/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1130/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2018, ухвалене суддею Алексєєвим А.П., м. Миколаїв, повний текст складено 26.11.2018

у справі № 915/1130/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соляні-2”

про стягнення 12284,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соляні-2” (далі ОСББ «Соляні-2») про стягнення заборгованості у розмірі 12284,38 грн., з яких: 5521,28 грн. пені, 952,68 грн. 3% річних та 5810,42 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 від 20.12.2013 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

У відзиві на позову заяву ОСББ «Соляні-2» зазначило, що станом на листопад 2014 року відповідач повністю розрахувався з позивачем. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого постачання і водовідведення за спожиті енергоносії» нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.11.2018 у справі №915/1130/18 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1104,26 грн. пені, 952,68 грн. 3% річних, 5810,42 грн. інфляційних втрат та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 від 20.12.2013 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з ОСББ «Соляні-2» розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив про його правильність.

Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого постачання і водовідведення за спожиті енергоносії», як на підставу відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки відповідач не відноситься до категорії суб'єктів, на яких поширюється дія зазначеного Закону.

Разом з тим, господарський суд Миколаївської області дійшов висновку, що існують обставини за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 80% на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Не погодившись з рішенням суду в частині зменшення розміру пені на 80%, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подало на нього апеляційну скаргу, яка мотивована наступним.

Право на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатись таким правом.

При цьому з'ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язань; причини належного виконання або невиконання зобов'язань; незначності прострочення у виконанні зобов'язань; невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене цією нормою.

Під час розгляду справи не було враховано інтересів позивача.

Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 915/1130/18 розгляд апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 29.01.2019 із доказами його направлення позивачу та роз'яснено, що неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає її розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2018 у справі № 915/1130/18 лише в частині зменшення розміру пені з 5521,28 грн. до 1104,26 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1407/14-ТЕ-22 від 20.12.2013.

Разом з тим, судова колегія враховує, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ не було систематичним і відбулось лише у деякі періоди.

Хоча позивачем здійснювалася поставка природного газу, що передбачено умовами договору, проте докази на підтвердження понесених ПАТ «Нафтогаз України» збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам в матеріалах справи відсутні.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 80%.

Крім того, судовою колегією приймається до уваги наступне.

Зобов'язання за договором постачання природного газу виконано відповідачем у повному обсязі, що не заперечується позивачем.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунку за поставлений позивачем газ, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Нафтогаз України» 952,68 грн. 3% річних, 5810,42 грн. інфляційних втрат, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Визначення розміру, на який зменшується нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Отже, доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача судова колегія вважає безпідставними.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2018 у справі № 915/1130/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2018 у справі № 915/1130/18 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна