Рішення

від 05.11.2018 по справі 0840/2962/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2018 року (14 год. 58 хв.)Справа № 0840/2962/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача - Дондик Г.П.,

відповідача - Міщенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС (69015, м. Запоріжжя, пров. Вологодський, б. 30, код ЄДРПОУ 31163392)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача:

- № 0004331409 від 03.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 123250,00 грн., з яких 98600,00 грн. за податковим зобов'язанням та 24650,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0004341409 від 03.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110925,00 грн., з яких 88740,00 грн. за податковим зобов'язаннями та 22185,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

30.07.2018 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 27.08.2018 позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.10.2018.

10.10.2018 відкладено підготовче засідання на 30.10.2018.

30.10.2018 закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду на той же день.

У судовому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 05.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що вважає необґрунтованими посилання в Акті перевірки, як на підставу для визначення грошового зобов'язання, відсутність документів, що підтверджує факт транспортування. Крім того, зазначає, що відсутність таких документів не може бути підставою для позбавлення права Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС на формування податкового кредиту за умови реальності господарської операції.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, а відсутність Товарно-транспортних накладних, в даному випадку, свідчить про нереальність господарської операції. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС (код ЄДРПОУ 31163392) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, а саме: своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених законодавством податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з суб'єктами підприємницької діяльності: TOB Тепловозсервіс (код ЄДРПОУ 38415780), TOB Промхімтех ЛТД (код ЄДРПОУ 32387748), TOB НВК Хімтранс (код ЄДРПОУ 38461109), TOB Трансремсервіс (код ЄДРПОУ 30850689), ПрАТ Єнакієвський металургійний завод (код ЄДРПОУ 00191193), а також іншими підприємствами, у період з 01.11.2014 року по 10.05.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135 розділу III з врахуванням п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 88 740 грн., у т.ч. 2016 рік - 88 740 грн.;

п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 98 600 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2016 р. - 80 258 грн., січень 2017 р. - 18 342 грн.;

п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IY (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах). Відповідальність за порушення правил реєстрації податкових накладних передбачена п.120.1., ст. 120. Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI;

п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п. 176.2 б ст.176, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п.3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

За результатами перевірки складено Акт №143/08-01-14-09/31163392 від 06.03.2018.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області були винесені податкові повідомлення-рішення:

№0004331409 від 03.04.2018, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 123250,00 грн., з яких 98600,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 24650,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

№0004341409 від 03.04.2018, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110925,00 грн., з яких 88740,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 22185,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення №0004331409, №0004341409 від 03.04.2018 протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між TOB "НВП "Дизельсервіс" (Покупець) та TOB "Трансремсервіс" (Постачальник) укладено договір поставки від 22.11.2016 №22-11/2016 (тепловоз ТГМ-4А зав.№513, 1975 року випуску).

У бухгалтерському обліку операції відображені наступними проводками:

Дт 28 "Товари на складі" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 493 000 грн.

Дт 64 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - ПДВ 98 600 грн.

Відповідно до бухгалтерського обліку TOB "НВП "Дизельсервіс", станом на 01.05.2017 по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" зафіксовано наявність кредиторської заборгованості на суму 591 000 грн.

На собівартість реалізованої продукції списання не відбувалось, у зв'язку з тим, що відповідно до pax. 28 "Товари на складі" тепловоз ТГМ-4А зав.№513 знаходиться у залишках станом на кінець перевіряємого періоду, розрахунки за придбаний даний тепловоз також не здійснені - на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська заборгованість TOB "НВП "Дизельсервіс" перед TOB "Трансремсервіс" станом на 10.05.2016 складає 591 600 грн.

Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою TOB "Трансремсервіс" (акт перевірки від 18.12.2017 № 731/08-01-14-09/30850689) не підтверджено факт постачання тепловозу ТГМ-4А зав. №513, 1975 року підприємством TOB "Промхімтех ЛТД", на адресу TOB "Трансремсервіс", документи з придбання яких були виписані підприємством - постачальником у період грудень 2016 року.

Крім того, третім відділом ГВКЗЕ отримано додаткові дані щодо протиправних фінансових схем, у рамках кримінального провадження № 22015040000000143, відкритого за ознаками злочину, передбаченого ст. 258-5 Кримінального кодексу України "Фінансування тероризму". За отриманими даними, ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" у 2015 році мало господарські стосунки з TOB "Промхімтех ЛТД". Предметом відносин між вказаними підприємствами було проведення ремонтів маневрових тепловозів. За наявними даними, TOB "Промхімтех ЛТД" було використане для приховування протиправної діяльності, ухилення від сплати податків, мінімізації податкових зобов'язань та конвертації коштів у готівку.

Зокрема, протягом 2015 року ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" перерахувавши на рахунки TOB "Промхімтех ЛТД" 11,4 млн. грн. за ремонти тепловозів. Перевіркою з'ясовано, що TOB "Промхімтех ЛТД" будь-якої виробничої бази та персоналу не має, використовується як транзитне підприємство між реальним та тіньовим секторами економіки. Внаслідок вказаної оборудки частина перерахованих коштів на рахунки TOB "Промхімтех ЛТД" у подальшому, через можливості фіктивних підприємств, була конвертована у готівку.

Фактично, посадові особами ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" використали TOB "Промхімтех ЛТД" для конвертації надприбутків у готівку та приховування протиправної діяльності.

У ході дослідження походження тепловозу ТГМ-4А, зав.№513 (код УКТ ЗЕД не зазначено), який TOB "Трансремсервіс" отримало від TOB "Промхімтех ЛТД", встановлено, що тепловоз ТГМ-4А, зав. №513 придбано у TOB НВК "Хімтранс" у жовтні 2016 року відповідно до податкової накладної від 31.10.2016 №18 на загальну суму 590 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 98 333 грн.).

TOB "НВК "Хімтранс" придбано тепловоз ТГМ-4А, зав.№513 (код УКТ ЗЕД не зазначено) у ФОП ОСОБА_4. (стан платника: 11. припинено, але не знято з обліку відповідно до податкових накладних на загальну суму 325 000 грн. (з ПДВ) з номенклаурою: тепловоз ТГН 4-А (р.в. 1975) заводський номер №513.

Як зазначає відповідач, відповідно до даних бази Єдиного реєстру податкових накладних та АІС "Податковий блок", податкові накладні ФОП ОСОБА_4 з 01.01.2014 не містять номенклатуру "Тепловоз ТТН 4-А (р.в. 1975) заводський номер №513", за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу TOB "НВК "Хімтранс", тобто встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Крім того, відповідно до даних АІС "Податковий блок" та даних бази Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_4 придбає тепловози у:

-TOB "АЗОВСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ", Маріупольська ОДПІ ТУ ДФС у Донецькій області (Кальміуське відділення), ст.65 (платник податку з наступного року), вид товару: тепловоз ТГМ 4А, кр. №А 35201393001003, код УКТЗЕД не зазначено;

- TOB "АТД-СЕРВІС", Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ст. 11 припинено, але не знято з обліку, вид товару: тепловоз ТГМ-4А, код УКТЗЕД не зазначено;

- ПАТ "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Кальміуське відділення), ст.4 порушено провадження у справі про банкрутство, вид товару: ТЕПЛОВОЗ ТГМ-4А, код УКТЗЕД не зазначено.

За результатами перевірки, зокрема, зроблено висновок, що TOB "Промхімтех ЛТД" у порушення вимог: п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 розділу III з врахуванням п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 88 740 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 98 600 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2016 року - 80 258 грн., січень 2017 року - 18 342 гривень.

Внаслідок цього встановлено, що та TOB "Трансремсервіс" у перевіряємому періоді не міг поставити товар, який наведений вище, на адресу позивача. Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновками викладеними в Акті перевірки, що ТОВ Трансремсервіс у перевіряємому періоді не могло поставити вищевказаний товар протягом періоду взаємовідносин з ТОВ НВП Дизельсервіс у зв'язку з відсутністю його придбання або виготовлення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач в судовому засіданні 05.11.2018 просив долучити до матеріалів справи докази, а саме: акт опису тепловоза ТГМ 4А №513, товарно - транспортну накладну № 1 від 28.11.2016 та №2 від 27.11.2016, однак суд не прийняв ці докази з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 КАС України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачем не обґрунтовано неможливість подання цих доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до товарно - транспортної накладної № 1 від 28.11.2016 вантажовідправником є TOB "Трансремсервіс", вантажоодержувач ТОВ НВП Дизельсервіс , найменування вантажу рама тепловоза-1шт., дизель тепловоза - 1 шт., допоміжне обладнання тепловоза 1 шт. Транспортування грузу здійснювалось автомобілем ДАФ д.н. АН 8252ІС. Відповідно до товарно - транспортної накладної № 2 від 27.11.2016 вантажовідправником є TOB "Трансремсервіс", вантажоодержувач ТОВ НВП Дизельсервіс , найменування вантажу- теліжки тепловозу, гідропередача тепловоза, капот тепловоза. Транспортування грузу здійснювалось автомобілем ДАФ д.н. АН 8252ІС. Враховуючи зазначене, судом встановлено, що TOB "Трансремсервіс" постачало на адресу ТОВ НВП Дизельсервіс лише частини тепловозу, а не тепловоз ТГМ-4А зав.№513, 1975 року випуску, відповідно до договору поставки від 22.11.2016 №22-11/2016.

Також суд звертає увагу, що надані до суду товарно - транспортні накладні не надавалися і під час перевірки та були надані суду під час розгляду справи по суті, тому cуд критично ставиться до наданих доказів та не бере їх до уваги.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з TOB Тепловозсервіс , TOB НПК Хімтранс , TOB Промхімтех, ЛТД щодо яких позивачем задекларовано податкові зобов'язання, судом встановлено наступне.

Між позивачем та TOB Тепловозсервіс укладено договір № 62 від 01.12.2014 по ремонту тепловозу ТГМ -6 зав. № 2487 на виконання договору складено акти виконаних робіт.

Між позивачем TOB НПК Хімтранс укладено договір № 39 від 01.07.2015 капітального ремонту тепловозу ТГМ-6 на виконання договору складено акти виконаних робіт.

Між позивачем TOB Промхімтех ЛТД укладено договір № 51 від 01.09.2015 капітального ремонту тепловозу ТГМ-4 , на виконання договору складено акти виконаних робіт.

При цьому, не встановлено реальне здійснення фінансово-господарських операцій платниками податків - постачальниками в адресу TOB НВП Дизельсервіс та не підтверджено факт здійснення контрагентами - постачальниками операцій з постачання товару. Тобто, вищевказаний товар не поставлявся, а були оформлені (відображені) документи тільки на паперових носіях.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням податкової інформації, отриманої з інформаційних баз ДФС, суд приходить до висновку, що фактично TOB НВП Дизельсервіс здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) та складено первинні документи всупереч нормам чинного законодавства, що не підтверджує постачання товарів по ланцюгу постачання від TOB Трансремсервіс до TOB НВП Дизельсервіс на загальну суму 591 600 грн., у т.ч. ПДВ 98 600 грн. у грудні 2016 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до 4.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим щ о пункту.

Згідно з П.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з п.п. 72.1.6. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що світать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, плат яків, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла після 01.01.2015) об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або г, міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на мигну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів, оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує їх при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно - правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит, в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Наявність у підприємства TOB НВП Дизельсервіс податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у TOB НВП Дизельсервіс не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних документів за змістом п. 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи неможливість підтвердження реальності господарської операції, відсутність належних, достатніх та допустимих доказів які б підтверджували, яким чином товар був доставлений до позивача, що в свою чергу могло б підтвердити правомірність обчислення податків та зборів, тому суд вважає, що у відповідача були всі правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС (69015, м. Запоріжжя, пров. Вологодський, б. 30, код ЄДРПОУ 31163392) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 16.11.2018.

Суддя О.В. Конишева