Постанова

від 11.04.2019 по справі 0840/2962/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2962/18

головуючий суддя І інстанції - Конишева О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року в адміністративній справі № 0840/2962/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004331409 від 03.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 123250,00 грн., з яких 98600,00 грн. за податковим зобов'язанням та 24650,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004341409 від 03.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110925,00 грн., з яких 88740,00 грн. за податковим зобов'язанням та 22185,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що відповідачем не було надано належних доказів щодо безтоварності операції, а посилання останнього на відсутність товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварності господарської операції.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останніх.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДИЗЕЛЬСЕРВІС (код ЄДРПОУ 31163392) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, а саме: своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених законодавством податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з суб'єктами підприємницької діяльності: TOB Тепловозсервіс (код ЄДРПОУ 38415780), TOB Промхімтех ЛТД (код ЄДРПОУ 32387748), TOB НВК Хімтранс (код ЄДРПОУ 38461109), TOB Трансремсервіс (код ЄДРПОУ 30850689), ПрАТ Єнакієвський металургійний завод (код ЄДРПОУ 00191193), а також іншими підприємствами, у період з 01.11.2014 року по 10.05.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п.135.1 ст.135 розділу III з врахуванням п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 88 740 грн., у т.ч. 2016 рік - 88 740 грн.;

п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 98 600 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2016 р. - 80 258 грн., січень 2017 р. - 18 342 грн.;

- п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IY (із змінами та доповненнями що діяли у відповідних звітних періодах). Відповідальність за порушення правил реєстрації податкових накладних передбачена п.120.1., ст. 120. Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI;

- п.п. 14.1.180 ст. 14, п.51.1 ст.51, п. 176.2 б ст.176, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п.3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

За результатами перевірки складено Акт №143/08-01-14-09/31163392 від 06.03.2018.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004331409 від 03.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 123250,00 грн., з яких 98600,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 24650,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0004341409 від 03.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110925,00 грн., з яких 88740,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 22185,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийнятті відповідачем у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ Транремсервіс на підставі договору поставки від 22.11.2016 року № 22-11/2016 року.

Відповідно до п.п. 1 вказаного Договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець прийняти та оплатити отриманий Товар.

На підтвердження здійснення вказаної операції, позивачем під час перевірки та до суду було надано копію Специфікації № 1 від 22.11.2016 року, приймально-сдаточний акт № 1/12 від 01.12.2016 року, видаткову накладну від 01.12.2016 року № 13, податкову накладну від 01.12.2016 року № 2.

Також, як було встановлено судом першої інстанції, у бухгалтерському обліку операції з реалізації вказаного договору були відображені наступними проводками:

- Дт 28 "Товари на складі" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 493 000 грн.;

- Дт 64 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - ПДВ 98 600 грн.

Відповідно до бухгалтерського обліку TOB "НВП "Дизельсервіс", станом на 01.05.2017 по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" зафіксовано наявність кредиторської заборгованості на суму 591 000 грн.

На собівартість реалізованої продукції списання не відбувалось, з огляду на те, що відповідно до pax. 28 "Товари на складі" тепловоз ТГМ-4А зав. № 513 знаходиться у залишках станом на кінець перевіряємого періоду, розрахунки за придбаний даний тепловоз також не здійснені - на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська заборгованість TOB "НВП "Дизельсервіс" перед TOB "Трансремсервіс" станом на 10.05.2016 складає 591 600 грн.

Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою TOB "Трансремсервіс" (акт перевірки від 18.12.2017 № 731/08-01-14-09/30850689) не підтверджено факт постачання тепловозу ТГМ-4А зав. № 513, 1975 року підприємством TOB "Промхімтех ЛТД", на адресу TOB "Трансремсервіс", документи з придбання яких були виписані підприємством - постачальником у період грудень 2016 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що третім відділом ГВКЗЕ було отримано додаткові дані щодо протиправних фінансових схем, у рамках кримінального провадження № 22015040000000143, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 Кримінального кодексу України "Фінансування тероризму".

За вказаними даними, ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" у 2015 році мало господарські відносини з TOB "Промхімтех ЛТД". Предметом відносин між вказаними підприємствами було проведення ремонтів маневрових тепловозів. За наявними даними, TOB "Промхімтех ЛТД" було використане для приховування протиправної діяльності, ухилення від сплати податків, мінімізації податкових зобов'язань та конвертації коштів у готівку.

Зокрема, протягом 2015 року ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" перерахувало на рахунки TOB "Промхімтех ЛТД" 11,4 млн. грн. за ремонти тепловозів. Перевіркою з'ясовано, що TOB "Промхімтех ЛТД" будь-якої виробничої бази та персоналу не має, використовується як транзитне підприємство між реальним та тіньовим секторами економіки. Внаслідок вказаної оборудки частина перерахованих коштів на рахунки TOB "Промхімтех ЛТД" у подальшому, через можливості фіктивних підприємств, була конвертована у готівку.

Фактично, посадові особи ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" використали TOB "Промхімтех ЛТД" для конвертації надприбутків у готівку та приховування протиправної діяльності.

У ході дослідження походження тепловозу ТГМ-4А, зав. № 513 (код УКТ ЗЕД не зазначено), який TOB "Трансремсервіс" отримало від TOB "Промхімтех ЛТД", встановлено, що тепловоз ТГМ-4А, зав. № 513 придбано у TOB НВК "Хімтранс" у жовтні 2016 року відповідно до податкової накладної від 31.10.2016 №18 на загальну суму 590 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 98 333 грн.).

TOB "НВК "Хімтранс" придбано тепловоз ТГМ-4А, зав. № 513 (код УКТ ЗЕД не зазначено) у ФОП ОСОБА_1 (стан платника: 11. припинено, але не знято з обліку відповідно до податкових накладних на загальну суму 325 000 грн. (з ПДВ) з номенклаурою: тепловоз ТГН 4-А (р.в. 1975) заводський номер № 513.

Відповідно до даних бази Єдиного реєстру податкових накладних та АІС "Податковий блок", податкові накладні ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2014 року не містять номенклатуру "Тепловоз ТТН 4-А (р.в. 1975) заводський номер №513", за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу TOB "НВК "Хімтранс", тобто встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Крім того, відповідно до даних АІС "Податковий блок" та даних бази Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбаває тепловози у:

-TOB "АЗОВСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ", Маріупольська ОДПІ ТУ ДФС у Донецькій області (Кальміуське відділення), ст.65 (платник податку з наступного року), вид товару: тепловоз ТГМ 4А, кр. №А 35201393001003, код УКТЗЕД не зазначено;

- TOB "АТД-СЕРВІС", Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ст. 11 припинено, але не знято з обліку, вид товару: тепловоз ТГМ-4А, код УКТЗЕД не зазначено;

- ПАТ "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Кальміуське відділення), ст.4 порушено провадження у справі про банкрутство, вид товару: ТЕПЛОВОЗ ТГМ-4А, код УКТЗЕД не зазначено.

Отже, TOB "Трансремсервіс" у перевіряємому періоді не міг поставити товар, який наведений вище, на адресу позивача.

При цьому, що стосується посилань позивача на проведені господарські операції з TOB Тепловозсервіс , TOB НПК Хімтранс , TOB Промхімтех, ЛТД по здійсненню ремонтних робіт придбаного тепловозу, як на підставу реальності здійснення господарської операції з TOB "Промхімтех ЛТД", то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на непідвтердження факту придбання позивачем зазначеного тепловозу, факт здійснення вказаних операцій не спростовує зазначену обставину.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції критично оцінює подані позивачем копії акту опису тепловоза ТГМ 4А № 513, товарно - транспортної накладної № 1 від 28.11.2016 року та № 2 від 27.11.2016 року, оскільки з товарно - транспортної накладної № 1 від 28.11.2016 року вбачається, що вантажовідправником є TOB "Трансремсервіс", вантажоодержувач ТОВ НВП Дизельсервіс , найменування вантажу рама тепловоза-1шт., дизель тепловоза - 1 шт., допоміжне обладнання тепловоза 1 шт. Транспортування грузу здійснювалось автомобілем ДАФ д.н. АН 8252ІС. Відповідно до товарно - транспортної накладної № 2 від 27.11.2016 вантажовідправником є TOB "Трансремсервіс", вантажоодержувач ТОВ НВП Дизельсервіс , найменування вантажу- теліжки тепловозу, гідропередача тепловоза, капот тепловоза. Транспортування грузу здійснювалось автомобілем ДАФ д.н. АН 8252ІС.

Отже, TOB "Трансремсервіс" постачало на адресу ТОВ НВП Дизельсервіс лише частини тепловозу, а не тепловоз ТГМ-4А зав.№ 513, 1975 року випуску, відповідно до договору поставки від 22.11.2016 № 22-11/2016.

Також необхідно зазначити, що вказані товарно - транспортні накладні, під час проведення відповідачем документальної перевірки, позивачем не надавались, а в силу приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були відсутні правові підстави на формування податкового кредиту та витрат для визначення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Транремсервіс , у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності з приписами чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дизельсервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року в адміністративній справі № 0840/2962/18 -залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова