Ухвала

від 19.11.2018 по справі 1540/3967/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3967/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: Карпова О.В. - за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя" до державного реєстратора Єреміївської сільскої ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровача, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя", в якій позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровича №36283037 від 24.07.2017 року, яким зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року адміністративну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя" залишено без руху у зв'язку недодержанням вимог ст. 169 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність до ч.5 ст.160 КАС України із зазначенням адреси електронної пошти учасників справи, засобів зв'язку відповідача та третьої особи, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу) відповідача та третьої особи.

22 серпня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків адміністративної позовної заяви з додатками (вх.№24620/18).

Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі №1540/3967/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2018 року.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, зобов'язано Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровича (АДРЕСА_2) надати до суду належним чином засвідчені копії рішення №36283037 від 24.07.2017 року та всі матеріали реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. Підготовче засідання відкладено на 18.10.2018 року.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року позивачу повернуто помилково сплачений судовий збір відповідно до квитанції №0.0.1142488116.1 від 25.09.2018 року.

Підготовче засідання, призначене на 18.10.2018 року, перенесено на 24.10.2018 року у зв'язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 18.10.2018 року по 19.10.2018 року включно.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року закрите підготовче провадження по справі 1540/3967/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.11.2018 року.

У судовому засіданні судом на обговорення поставлено питання щодо предметної юрисдикції даної справи виходячи з вимог ст. 19 КАС України.

Представник позивача вважає, що дана справа предметно підсудна адміністративним судам та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Інші учасники справи до суду не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Розглянувши питання предметної юрисдикції даної справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?а;…&g"; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?ь;…&?о;". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровича №36283037 від 24.07.2017 року, яким зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 30.03.2018 року ОСББ Лазурне Узбережжя дізнались що поруч з 5-ти поверховим житловим будинком з мансардою та підземним паркінгом було незаконно, на думку позивача, зареєстровано об'єкт нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_1. за ОСОБА_3

Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення, вказаний об'єкт нерухомості належить на праві власності третій особі - ОСОБА_3, зокрема на підставі договору купівлі-продажу майнових прав серія 1-ЖБ від 10.05.2013 року, укладеного між ТОВ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ та ОСОБА_3

При цьому представник позивача зазначає, що відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 30.05.2013 року Держархбудінспекцією України №1У 143131500600 передбачено будівництво 5-ти поверхового житлового будинку з мансардою та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6291,6 кв.м. Будівництво окремого житлового будинку за вказаною адресою декларацією не передбачено, а отже, на його думку, у ОСОБА_3 житловий будинок зареєстрований неправомірно, оскільки не введений в експлуатацію, що неправомірно не взято до уваги державним реєстратором.

З огляду на зазначене, представник позивача вказує на порушення порядку реєстрації майнових прав відповідачем при проведенні державної реєстрації права власності вищевказаного об'єкту нерухомості за ОСОБА_3, оскільки спірна реєстраційна дія проведена без всіх необхідних законодавчо визначених документів, а саме декларації про готовність об'єкта (одноповерхового житлового будинку) до експлуатації.

У позовній заяві позивач, серед іншого, підставою для звернення до суду з даним позовом вказує, що спірним рішенням порушено його права на володіння, користування та розпорядження переданим йому в управління майном, відносно якого відповідачем прийнято спірне рішення про державну реєстрацію.

Також позивач вказує на те, що на місці побудованого ОСОБА_3 житлового будинку планувалось будівництво дитячого майданчику відповідно до проекту будівництва по АДРЕСА_1, на що розраховували співвласники будинку.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав 1-ЖБ від 10.05.2013р., з ТОВ Лазурне узбережжя , та акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.10.2013р., переліку осіб, яким належать майнові права на об'єкт будівництва від 11.10.2013р., виданого ТОВ Лазурне узбережжя .

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, вимоги про скасування рішення відповідача про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за третьою особою фактично спрямоване на відновлення прав співвласників житлового будинку, що є членами ОСББ, на користування прибудинковою територією.

Проте рішення суду за позовом ОСББ Лазурне Узбережжя безумовно може вплинути на право власності ОСОБА_3 у разі задоволення позову, оскільки скасування рішення держреєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 фактично спричинить позбавлення третьої особи цього права.

Фактично в даній справі існує спір про право забудови земельної ділянки, яку позивач вважає своєю прибудинковою територією, тобто позов спрямований на захист приватного інтересу ОСББ, яке уособлює волю своїх членів у відносинах з третьою особою - ОСОБА_3, тобто спір є приватно-правовим, навіть у разі, якщо до стверджуваного порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії державного реєстратора.

Отже, у цій справі заявлено позов на захист приватного інтересу шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою. Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання, на яких підставах, встановлених законодавством, ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок та чи є відповідні підстави достатніми для проведення державної реєстрації права власності.

Такі аргументи безумовно свідчать про існування спору про право у межах даних правовідносин, оскільки вирішення даного спору потребує з'ясування судом питання стосовно того на яких підставах належить право власності на нерухоме майно третій особі та чи може ця особа згідно із законом набути права власності за цими підставами, на що прямо вказується в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, - ст.ст. 387, 391 цього Кодексу.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України , Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

ОСББ Лазурне Узбережжя представляє в суді інтереси членів ОСББ, що є співвласниками будинку (власники квартир), позов ОСББ спрямований на захист прав членів ОСББ Лазурне Узбережжя на користування прибудинковою територією.

З аналізу вищезазначеного слідує, що спір між сторонами виник із цивільно-правових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ГПК України.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного суду України по справі №826/12559/16 від 06.06.2018 року, по справі №807/719/15 від 29.08.2018 року, в яких зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється предметна юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки фактично існує спір про право між юридичною та фізичною особою.

Керуючись ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 1540/3967/18 за адміністративною позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя" до Державного реєстратора Єреміївської сільскої ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровача, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора закрити.

Роз'яснити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя", що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства загальним місцевим судом.

Роз'яснити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лазурне Узбережжя", що судовий збір, сплачений за подання позовної заяви підлягає поверненню особі, яка його сплатила за заявою останньої згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтею 295 КАС України .

Повний текст ухвали складено та підписано 26 листопада 2018 року.

Суддя М.М. Аракелян

.