Рішення
від 23.11.2018 по справі 826/13503/17
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2018 року № 826/13503/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс (далі - ТОВ Профтранссервіс ), позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0007662203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2017 року відкрито провадження по справі № 826/1353/17 та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

25.01.2018 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Профтранссервіс (код ЄДРПОУ 35465163) зареєстроване 26.12.2007 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, та з 27.12.2007 р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Основним видом діяльності є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт.

На підставі наказу від 18.09.2014 року № 1075 та направлення від 18.09.2014 року № 1065, згідно пп. 78. 1.1 ст. 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Профтранссервіс (ЄДРПОУ 35465163) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьорч (ЄДРПОУ 37242867) за період з 01.12.2011 по 31.05.2012, за результатами якої складено Акт від 01.10.2014 №5522/26-56-22-03-09/35465163.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ Профтранссервіс :

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 297 500 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на суму 297 500 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 74 583 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на загальну суму 8 250 грн.

21.10.2014 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0007672203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ Профтранссервіс зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 82 833, 00 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування об'єкту оподаткування.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Ідея Рісьоч .

Так, в ході перевірки встановлено, що у ТОВ Профтранссервіс документи по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч були вилучені в ході обшуку, який здійснювали працівники СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (протокол обшуку від 09.07.2012).

Контролюючим органом направлено СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службову записку про надання доступу до матеріалів, що були вилучені під час обшуку у ТОВ Профтранссервіс .

У зв'язку з цим перевірка проводилась на основі документів наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Вказане свідчить про дотримання податковим органом при проведенні перевірки вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та вжито посадовими особами заходів, спрямовані на отримання вилучених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

В ході огляду документів, вилучених у ТОВ Профтранссервіс по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч за період з 01.12.2011 по 31.05.2012 значились: договір на виконання робіт по очистці вагонів від 08.12.2011 №80, укладений між ТОВ Профтранссервіс в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту (замовник) та ТОВ Ідея Рісьоч , в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по очистці залізничних вагонів , зняттю реквізитів при вигружанню, з вивозом залишку вантажу у вигляді мусору , а також підготовка вагонів для загрузки та зважування.

ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні: від 08.12.2011 №8 на суму 49500грн. (ПДВ 8250грн.), від 08.12.2011 №9 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 04.05.2012 №20 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 21.02.2012 №909 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 10.02.2012 №405 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 13.02.2012 №529 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 14.02.2012 №573 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 05.03.2012 №99 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 28.03.2012 №684 на суму 21000 грн. (ПДВ 3500 грн.), від 18.04.2012 №151 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 25.04.2012 №211 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.) та акти здачі - прийому від 30.04.2012 №30040012 на суму 99000 (ПДВ 16500 грн.) та від 29.02.2012 №29022012 на суму 198500 грн. (ПДВ 33083 грн.).

Тобто, ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні на загальну суму 477 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 79 500,00 грн. та акти здачі - прийому на загальну суму 297 500,00 грн., ПДВ 49 583 грн. Дані податкові накладні не реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суд звертає увагу, як вказано в акті перевірки, інших документів в матеріалах наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по взаємовідносинах ТОВ Профтранссервіс з ТОВ Ідея Рісьоч не значилось.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2012 № 4720/22-9/37242867 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Ідея Рісьорч щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 30.09.2012, згідно якого вказані вище первинні документи від ТОВ Ідея Рісьоч підписано директором ОСОБА_2 У той же час, згідно пояснень наданих матір'ю останнього та отриманих від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС с/з від 23.10.2012 року № 10729//в/07-06-52 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ніякою фінансово-господарською діяльністю не займався, оскільки мав незакінчену середню освіта, працював грузчиком на ринку.

Також актом перевірки встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримало лист СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2013 № 782/07-10/09 згідно з яким слідчий відділ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.11.2012 № 32012110100000073, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Крім того, 21.03.2013 в рамках кримінального провадження проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого виявлено та вилучено печатки підприємств, серед яких є ТОВ Ідея Рісьорч , та документи фінансово- господарської діяльності по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами, що підтверджує факт використання реквізитів підприємств для прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам господарської діяльності.

Згідно з реєстраційною базою даних ТОВ Ідея Рісьорч 30.11.2010 видане свідоцтво ПДВ № 100312114, яке анульоване 16.11.2012 року.

Також, ТОВ Ідея Рісьорч скасована державна реєстрація 19.09.2014, в зв'язку з визнання банкрутом Господарським судом.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З огляду на те, що первинний документ містить відомості про господарську операцію, відповідно, він також підтверджує її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Проаналізувавши вказані вище документи в контексті наведених норм, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати зазначені в Акті перевірки документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем робіт у контрагента - ТОВ Ідея Рісьорч , оскільки сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Зокрема, перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (робіт, послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, що підписувала документи від імені ТОВ Ідея Рісьорч .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ Ідея Рісьорч , зокрема, необхідних трудових ресурсів або залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, з огляду на наведені підстави, а також зважаючи на відсутність будь-яких пояснень та доказів на підтвердження того, хто саме здійснював роботи по виготовленню такої документації, зважаючи і на те, що для таких робіт необхідна відповідна освіта, яка, як вбачається з зазначених вище пояснення матері гр. ОСОБА_3, у директора ТОВ Ідея Рісьорч (згідно з якими, у директора середня освіта), як єдиного працівника підприємства, - відсутня, судом не може бути прийнята до уваги надана позивачем робоча документація з відповідними таблицями та кресленнями, як підтвердження фактичності здійснення таких операцій.

Відтак, суд дійшов висновку, що господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Слід також зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Розглядувана позиція випливає зі змісту пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/7948/16.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначені фінансово-господарські правовідносини позивача з ТОВ Ідея Рісьорч не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак суд дійшов висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При вирішенні вказаної справи, судом не береться до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2012 № 4720/22-9/37242867 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Ідея Рісьорч щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 30.09.2012, як підставу нереальності здійснення господарських операцій, втім враховуючи встановлену вище відсутність ознак реальності господарських операцій, останній не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів надання послуг за договорами, що були предметом перевірки контролюючого органу.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0007662203 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Щодо тверджень позивача про процедурні порушення з боку ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при призначенні перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі направлення від 18.09.2014 №1065, наказу від 18.09.2014 №1075, згідно пп.78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України

В свою чергу, за твердженнями позивача, наказ про призначення перевірки винесений за відсутності обов'язкового направлення запиту про надання інформації, без спливу порядку для отримання відповіді.

У відповідності до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями абз.5, 6 п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, зазначених у п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, Податковим кодексом України передбачена можливість та встановлений порядок захисту платника податків від незаконного проведення перевірки, а саме - шляхом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної.

Матеріалами справи встановлено, що направлення від 18.09.2014 №1065 пред'явлено для ознайомлення та копія наказу від 18.09.2014 №1075 вручено директору ТОВ Профтранссервіс ОСОБА_1.

Таким чином, ТОВ Профтранссервіс не скористалося правом, передбаченим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, на недопущення до проведення перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/1205/16 та від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс (код ЄДРПОУ 3546563, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40 Г) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.11.2018
Оприлюднено27.11.2018
Номер документу78090441
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/13503/17

Постанова від 05.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Постанова від 05.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 04.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 04.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Рішення від 23.11.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Амельохін В.В.

Ухвала від 14.11.2017

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Амельохін В.В.

Ухвала від 27.10.2017

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Амельохін В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні