Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/13503/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13503/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0007662203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що посилання контролюючого органу на інформацію щодо посадових осіб контрагента позивача та інформацію з допитів вказаних громадян не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків з огляду на презумпцію добросовісності платника податків. Натомість, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Профтранссервіс (код ЄДРПОУ 35465163) зареєстроване 26 грудня 2007 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, та з 27 грудня 2007 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Основним видом діяльності є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт.

На підставі наказу від 18 вересня 2014 року № 1075 та направлення від 18 вересня 2014 року № 1065, згідно пп. 78. 1.1 ст. 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Профтранссервіс (ЄДРПОУ 35465163) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьорч (ЄДРПОУ 37242867) за період з 01 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 01 жовтня 2014 року №5522/26-56-22-03-09/35465163.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ Профтранссервіс :

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 297 500 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на суму 297 500 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 74 583 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на загальну суму 8 250 грн.

21 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0007672203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України ТОВ Профтранссервіс зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 82 833, 00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

З матеріалів справи вбачається, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Ідея Рісьоч .

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В ході проведення перевірки було встановлено, що у ТОВ Профтранссервіс документи по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч були вилучені в ході обшуку, який здійснювали працівники СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно протоколу обшуку від 09 липня 2012 року.

Відповідно до п. 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, саме на контролюючий орган покладено обов'язок щодо звернення до правоохоронних органів для отримання копій таких документів або забезпечення доступу для їх перевірки.

У зв'язку з наведеним контролюючим органом направлено СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службову записку про надання доступу до матеріалів, що були вилучені під час обшуку у ТОВ Профтранссервіс .

З урахуванням наведеного перевірка проводилась на основі документів, наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

В переліку документів, вилучених у ТОВ Профтранссервіс по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч за період з 01 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року значились: договір на виконання робіт по очистці вагонів від 08 грудня 2011 року №80, укладений між ТОВ Профтранссервіс в особі директора Распопіна О.В., що діє на підставі статуту (замовник) та ТОВ Ідея Рісьоч , в особі директора ОСОБА_4., що діє на підставі Статуту (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по очистці залізничних вагонів, зняттю реквізитів при вигружанні, з вивозом залишку вантажу у вигляді мусору, а також підготовка вагонів для загрузки та зважування.

ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні, перелік яких наведено судом першої інстанції. Так, ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні на загальну суму 477 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 79 500,00 грн. та акти здачі - прийому на загальну суму 297 500,00 грн., ПДВ 49 583 грн. Дані податкові накладні не реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Інших документів в матеріалах, наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по взаємовідносинах ТОВ Профтранссервіс з ТОВ Ідея Рісьоч , не значилось.

З акту перевірки судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 листопада 2012 року № 4720/22-9/37242867 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Ідея Рісьорч щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року, згідно якого вказані вище первинні документи від ТОВ Ідея Рісьоч підписано директором ОСОБА_4 В той же час, згідно пояснень, наданих матір'ю останнього та отриманих від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС с/з від 23 жовтня 2012 року № 10729//в/07-06-52 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ніякою фінансово-господарською діяльністю не займався, оскільки мав незакінчену середню освіта, працював вантажником на ринку.

Також актом перевірки встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримало лист СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 квітня 2013 року № 782/07-10/09, згідно якого слідчий відділ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30 листопада 2012 року № 32012110100000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 205, ч.3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Крім того, 21 березня 2013 року в рамках кримінального провадження проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого виявлено та вилучено печатки підприємств, серед яких є ТОВ Ідея Рісьорч , та документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами, що підтверджує факт використання реквізитів підприємств для прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам господарської діяльності.

Згідно з реєстраційною базою даних ТОВ Ідея Рісьорч 30 листопада 2010 року видане свідоцтво ПДВ № 100312114, яке анульоване 16 листопада 2012 року.

З урахуванням встановлених обставин та наведених вище документів і норм, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати зазначені в Акті перевірки документи саме первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем робіт у контрагента - ТОВ Ідея Рісьорч , оскільки лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, до матеріалів справи не надано будь-яких інших доказів, які би принаймні опосередковано давали підстави дійти висновків про наявність у ТОВ Ідея Рісьорч , зокрема, необхідних трудових ресурсів або залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також зважаючи на відсутність будь-яких пояснень та доказів на підтвердження того, хто саме здійснював роботи по виготовленню документації, зважаючи і на те, що для таких робіт необхідна відповідна освіта, яка, як вбачається з зазначених вище пояснення матері гр. ОСОБА_5, у директора ТОВ Ідея Рісьорч (згідно з якими, у директора середня освіта), як єдиного працівника підприємства, - відсутня, не може бути прийнята до уваги надана позивачем робоча документація з відповідними таблицями та кресленнями, як підтвердження фактичності здійснення таких операцій.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

З наданих апелянтом податкових накладних вбачається, що в них вказано лише загальне найменування послуги послуги підготування вагонів та відсутня інформація щодо того, що саме було зроблено, ким надавалися послуги, в які строки, яким способом тощо. Також і акти здачі-прийомки виконаних робіт не містять жодної деталізованої інформації, яка б надавала змогу встановити зміст господарської операції.

На думку колегії суддів, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на які посилається позивач в сукупності ( договір, податкові накладні та акти здачі-прийомки виконаних робіт) не є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договором, укладеним між ТОВ Профтранссервіс та ТОВ Ідея Рісьорч .

Відповідно, описані вище господарські операції не викликали зміни в структурі активів та зобов'язань Товариства, його власному капіталі та не спричинили реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ Профтранссервіс вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за перевіреними господарськими операціями законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача визнається судом правомірним.

Згідно п. 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, зазначених у п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, Податковим кодексом України передбачена можливість та встановлений порядок захисту платника податків від незаконного проведення перевірки, а саме - шляхом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної.

Між тим, ТОВ Профтранссервіс не скористалося правом, передбаченим п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, на недопущення відповідача до проведення перевірки. Тому посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки платника податків визнається судом недоцільним та необґрунтованим.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.