Постанова

від 21.11.2018 по справі 815/938/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/938/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Колегія суддів Пятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Биховець А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_4, про визнання протиправними дій, скасування реєстрації декларацій,-

В С Т А Н О В И Л А :

15.02.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з реєстрації декларацій:

- № ОД 082160561362 про початок виконання будівельних робіт замовником ОСОБА_4 з реконструкції квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без зміни геометричних розмірів фундаментів за адресою: Одеса, АДРЕСА_1,

- № ОД 142160981748 про готовність об'єкта до експлуатації внаслідок реконструкції ОСОБА_4 квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без зміни геометричних розмірів фундаментів за адресою: Одеса, АДРЕСА_1, а також просила скасувати реєстрацію зазначених декларацій.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_2, яка є суміжною із квартирою НОМЕР_1 в цьому ж будинку та в якій третьою особою - ОСОБА_4 проводиться реконструкція. В означеній квартирі виконуються роботи з реконструкції квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без містобудівних умов та обмежень та без відповідного узгодження із позивачем. Не зважаючи на те, що в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_4 внесені недостовірні дані, відповідачем в порушення ч.2 ст.39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначені декларації були зареєстровані. Зважаючи на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, позивач звернулася за судовим захистом.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що департамент лише реєструє декларацію за умови повноти даних, внесених в неї, а також перевіряє правильність заповнення бланка декларації. За умови надходження до департаменту належним чином заповненої та поданої декларації, яка виконує лише функції з перевірки повноти заповнення та правильності оформлення декларації, орган архітектурного нагляду реєструє її у встановленому порядку, а відповідальність за достовірність даних у такій декларації несе саме замовник. Оскільки оскаржувані декларації були заповнені належним чином, - підстав для їх повернення власнику не було, у зв'язку із чим відповідачем правомірно здійснено їх реєстрацію. Крім того, на думку відповідача, заявлені позовні вимоги є втручанням у його дискреційні повноваження, що не може бути виправданим з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних правовідносин (а.с.51-53).

Справу розглянуто за відсутності третьої особи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року адміністративний позов задоволений повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з підтвердження фактів недостовірних даних у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта в експлуатацію.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволення адміністративного позову. Обґрунтовуючи вимоги скарги, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховані доводи відповідача про те, що департамент виконує лише функції з перевірки повноти заповнення та правильності оформлення декларацій, а відповідальність за достовірність даних у таких деклараціях, відповідно до ч.10 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", несе замовник. На підставі викладеного департамент не мав права повернути зазначені декларації, оскільки була встановлена повнота даних, внесених до них.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасована та прийнята нова постанова про відмову ОСОБА_3 у позові. Обґрунтовуючи свої доводи, суд апеляційної інстанції зазначав, що під час розгляду справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть, у разі протиправності дій суб'єкта владних повноважень відсутні підстави для задоволення позову. Враховуючи, що позивач на надав належних та допустимих доказів, а також нормативного обґрунтування того, що фактом реєстрації зазначених декларацій порушуються його права, апеляційний суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на помилкове застосування судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Постановою Верховного суду від 10 травня 2018 року касаційна скарга задоволена, скасована постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року справу направлено на новий апеляційний розгляд. При цьому касаційний суд вважав недослідженими та непроаналізованими характер проведеної ОСОБА_4 реконструкції квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без змін геометричних розмірів фундаментів без містобудівних умов та обмежень.

Під час повторного апеляційного перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Позивач зазначає, що самочинне будівництво прибудови з фасадним входом завдає їй та іншим сусідам суміжних квартир суттєві незручності, а також порушує звичайний уклад життя і заважає користуванню власною квартирою за цільовим призначенням та часткою прибудинкової території за призначенням: дана прибудова з фасадним входом забезпечує додатковий шум, пил, знищення зеленої зони.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2016 року відповідачем здійснена реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт за № ОД 082160561362 на об'єкті: "реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою АДРЕСА_3", яка проводиться ОСОБА_4 (а.с.39-41).

07.04.2016 департаментом ДАБІ здійснена реєстрація декларації про готовність зазначеного об'єкту до експлуатації за № ОД 142160981748 (а.с.90-94).

Позивач є власником суміжної квартири АДРЕСА_4 (а.с.104-105).

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з належності даного спору судам адміністративної юрисдикції.

Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, в редакції чинної на час пред'явлення позову, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині другій статті 2 КАС України зазначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. До змісту владної управлінської функції відноситься діяльність уповноваженого суб'єкта, що спрямована на виконання законодавства і безпосередньо не пов'язана зі здійсненням правосуддя чи прийняттям законів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

ОСОБА_3 на вимогу Верховного суду щодо уточнення характеру проведеною ОСОБА_4 реконструкції суміжної квартири та її вплив на права та інтереси позивача, у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що здійснена реконструкція квартири, крім того, що проведена без належно затвердженого проекту, завдає їй та іншим сусідам суміжних квартир суттєві незручності, а також порушує звичайний уклад життя і заважає користуванню власною квартирою та часткою прибудинкової території за цільовим призначенням: забезпечує додатковий шум, пил, знищення зеленої зони.

З наведеного вбачається, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує на порушення здійсненою ОСОБА_4 реконструкцією права ОСОБА_3 на майно, а саме заподіяння перешкод у користуванні суміжною квартирою та прибудинковою територією, а отже ці правовідносини виникають із цивільних, житлових відносин і зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування правових норм викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі № 815/1568/16, від 23 травня 2018 року у справі №802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 20 вересня 2018 року по справі № 813/1076/17 та постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року по справі № 815/3767/15 та від 18 жовтня 2018 року по справі № 802/2751/14-а.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, у зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про підсудність даного спору судам адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлений ст.19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись ст.ст.308,310,315,319,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_4, про визнання протиправними дій, скасування реєстрації декларацій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 26 листопада 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко