Постанова

від 21.11.2018 по справі 815/1102/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1102/18

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Леонової Наталі Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 06.06.2018р.) по справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Комунального закладу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Колосок Татарбунарської міської ради Одеської області про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2018 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Колосок Татарбунарської міської ради Одеської області, в якому просило суд стягнути з відповідача штраф за п.1. ч.1 ст.64 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів у розмірі від п'яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, відповідно до наказу та направлення на проведення планового заходу, було проведено позапланові заходи державного контролю стосовно додержання оператором ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами, за результатами яких 28.02.2018 року складено протокол про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, в якому зафіксовано, що відповідачем вчинено адміністративне правопорушення. У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Колосок штраф, передбачений п.1. ч.1 ст.64 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області 04.007.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції не з'явився, про день час та місце розгляд справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В лютому 018 року, у відповідності з наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області №199 від 07.02.2018р. та направлення на проведення планового заходу №140 від 07.02.2018р., співробітниками Татарбунарського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області було проведено перевірку Комунального закладу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Колосок Татарбунарської міської ради Одеської області.

За результатами вказаної позапланової перевірки питань додержання оператором ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами було складено Акт №2 від 23.02.2018 року, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме - порушення вимог Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів :

- п.1 ч.1 ст.41 Закону, а саме - стан в складських приміщеннях для зберігання харчових продуктів незадовільний, в приміщеннях не прибирається (павутиння та бруд);

- п.3 ч.1 ст.41 - в складських приміщеннях для зберігання харчових продуктів відсутня природна або механічна вентиляція;

- п.5 ч.1 ст.42 - виявлене пошкоджене кухонне обладнання (відра, кришки, зі збитою емаллю та покриті іржею );

- п.1 ч.1 ст.45 - обладнання та кухонний інвентар не утримуються в належній чистоті;

- ч.2 ст.45 - обладнання не каліброване відповідно до законодавства, а саме: відсутня метрологічна повірка тер моментів для контролю температурного режиму при зберіганні харчових продуктів;

- п.3 ч.1 ст.46 - харчові відходи не передаються для знищення по договорам та не знищуються відповідно до вимог чинного законодавства;

- п.4 ч.1 ст.47 - заклад не забезпечується водою, яка відповідає вимогам, установленим до води питної;

- п.2 ч.1 ст.48 - персонал, що має контакт з харчовими продуктами не проходить навчання щодо гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів згідно вимог законодавства;

- п.2 ч.1 ст.49 - в складських приміщеннях для зберігання харчових продуктів відсутній температурний контроль, частина продуктів зберігається на підлозі;

- п.4 ч.1 ст.49 - в закладі відчувається стійкий запах присутності гризунів.

28.02.2018 року стосовно Комунального закладу складено Протокол про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, згідно з яким встановлено, що відповідачем вчинено вищенаведені в акті правопорушення.

У зв'язку із зазначеним, відповідно до ст.ст.64,65 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності Закону, згідно з яким, відповідач підлягав притягненню до відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, Закон України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються ) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються ) з неї.

Як вбачається з приписів ч.ч.1,2 ст.2 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів від 23.12.1997р. №771/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону №771/97-ВР, дія цього Закону поширюється на санітарні заходи, об'єкти санітарних заходів; вимоги до окремих показників якості харчових продуктів, у тому числі вимоги щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, включаючи рекламу харчових продуктів; операторів ринку та потужності; систему державного контролю.

А у відповідності до ст.4 даного Закону, державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів здійснюється з метою захисту життя, здоров'я та інтересів споживачів. Держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом: встановлення санітарних заходів; встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів; державної реєстрації визначених цим Законом об'єктів санітарних заходів; видачі, припинення, анулювання та поновлення експлуатаційного дозволу; інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; встановлення вимог щодо стану здоров'я персоналу потужностей; участі у роботі відповідних міжнародних організацій; здійснення державного контролю; притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності у разі порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , до системи органів виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (компетентний орган).

Як визначено статтею 8 цього ж Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (компетентний орган), належить, зокрема, вжиття у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону.

Так, згідно із ст.65 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону. Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.

Відповідно ж до ч.ч.8,9 ст.65 даного Закону, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону. Заява про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, керуючись саме ст.ст.64-65 вказаного Закону №771/97-ВР, звернувся до суду із даними позовними вимогами.

Проте, 04.04.2018 року набрали чинності зміни, внесені окремими підпунктами пп.2 п.5 розділу Х Закону України від 18 травня 2017 року №2042-VIII, відповідно до яких, вказані вище статті 64,65 були взагалі виключені з тексту вказаного Закону.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99, встановлено, що дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (ст.6 КК України, ст.8 КУпАП, ст.3 ЦПК України та інші ). Конституція України, закріпивши ч.1 ст.58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Так, в своїй апеляційній скарзі та поясненнях в судовому засіданні представник позивача посилається на те, що незважаючи на скасування ст.ст.64-65 Закону №771/97-ВР, відповідальність за порушення, яке було вчинене відповідачем, з 04.04.2018 року фактично передбачена п.1 ч.1 ст.65 ЗУ Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин .

Однак, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, не приймає такі доводи позивача та вважає цю позицію помилковою, оскільки підстави звернення до суду з даним позовом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області визначені саме виключеними статтями Закону, що, в свою чергу, на даний момент унеможливлює їх задоволення.

Решта ж доводів та заперечень сторін, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Отже, за таких обставин, оскільки статті 64,65 Закону України №771/97-ВР, які безпосередньо передбачали підстави звернення до суду позивача із даним позовом на момент розгляду судом 1-ї інстанції даної справи виключені Законом України №2042-VIII, суд апеляційної інстанції, як і окружний суд, вважає, що адміністративно-господарські санкції до відповідача на підставі саме виключених статей закону не можуть застосовуватись, у зв'язку з чим позовні вимоги дійсно задоволенню не підлягають.

Окрім того, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року (заява 4909/04 ), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29 ).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук