Постанова

від 26.11.2018 по справі 824/496/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/496/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

26 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу реєстраційної служби Сокирянської міської ради Чернівецької області, відділу у Сокирянському районні міськрайонного управління у Сокирянському районі та м.Новодністровськ ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування реєстраційної дії, рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 року позивач ОСОБА_2 (з подальшою зміною позовних вимог в червні 2018 року) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу реєстраційної служби Сокирянської міської ради Чернівецької області, відділу у Сокирянському районні міськрайонного управління у Сокирянському районі та м.Новодністровськ ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання недійсною приватизацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 в межах м. Сокиряни Чернівецької області і розміщена між будинковолодіннями, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, жителів м. Сокиряни Чернівецької області.

Також, позивач просив зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Сокирянської міської ради ОСОБА_5 скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку під реєстраційним номером НОМЕР_3, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка знаходиться в м. Сокиряни Чернівецької області і зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), зобов'язати відділ у Сокирянському районі міськрайонного управління у Сокирянському районі та м. Новодністровську ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області визнати недійсним і скасувати ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 22.09.2017.

09.07.2018 Головне управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області подало до суду клопотання про закриття провадження у адміністративний справі №824/496/18-а.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2018 клопотання про закриття провадження в адміністративній справі задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 27.08.2018 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам які склались.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи, а саме в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить розглядати справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, повноважного представника не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. 13.11.2018 від відділу реєстраційної служби Сокирянської міської ради Чернівецької області надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання третьої особи про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в обґрунтуванні клопотання про закриття провадження у справі відповідач зазначав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є визнання недійсною приватизацію земельної ділянки та скасування відповідної державної реєстрації, тобто предметом спору по суті є спір про право власності на сформовану земельну ділянку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до договору дарування НОМЕР_4 від 13.06.1999 ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8 прийняв у дар належний ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2.

Вищевказаний незакінчений будівництвом житловий будинок належить дарителю ОСОБА_9 на підставі свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину, виданих Сокирянською державною нотаріальною контрою 27.05.1976 за реєстрами №850 і №851.

Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку незавершеного будівництва від 05.05.2005 ОСОБА_10, який діє від імені ОСОБА_8 продав ОСОБА_3 незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці в АДРЕСА_1.

Згідно з договором дарування житлового будинку НОМЕР_5 від 13.11.2007 ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудам, які знаходяться в АДРЕСА_3.

Відповідно до даного договору на земельній ділянці розташовано: житловий будинок - літ. А., саманні, житловою площею - 21,90 кв.м., загальною площею - 33,40 кв.м., сарай - літ. Б., саманні, сарай з підвалом - літ. В., кам'яні, сарай - літ. Г., кам'яні, сарай - літ. Д., дощані, вбиральня - літ. Е., дощані.

З витягу про державну реєстрацію прав від 12.12.2011 видно, що позивач зареєстрував у Сокирянській філії Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації своє право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Як видно з плану присадибної ділянки житловий будинок в АДРЕСА_1 збудовано на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. Згідно з даним планом земельна ділянка та зведений на ній житловий будинок в АДРЕСА_1 межує з земельною ділянкою ОСОБА_8 та його будинковолодінням в АДРЕСА_3.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором прав на нерухоме майно Сокирянської міської ради ОСОБА_5 25.09.2017 внесено запис про право власності НОМЕР_6 за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

Підстава виникнення права власності: витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 22.09.2017, видавник: відділ у Сокирянському районі та м.Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Черінвецькій області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 586/43-14, виданий 20.03.2014, видавник: Сокирянська міська рада Чернівецької області.

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37307462 від 28.09.2017, 09:17:01, ОСОБА_11, Сокирянська міська рада, Чернівецька область.

Як видно з матеріалів справи, 29.01.2018 позивач звернувся до архівного відділу Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області із заявою, в якій просив надати архівний витяг із рішення Сокирянскьої міської ради (за період 1942-2017 роки включно) та/або рішення виконкому Сокирянскьої міської ради (1942-2017 роки включно) про передачу земельної ділянки у безоплатну приватну власність із земель запасу міської ради за цільовим призначенням за рахунок земель громадської та житлової забудови на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала в АДРЕСА_3. Вказував, що архівний витяг необхідний для оформлення спадщини.

Листом №1/55 від 30.01.2018 архівного відділу Сокирянською районною державною адміністрацією Чернівецької області надано відповідь, в якій зазначено, що архівний відділ Сокирянської райдержадмінстрації, що в протоколах засідання виконавчого комітету та сесій Сокирянської міської ради за 1990-1996 роки рішення про передачу землі ОСОБА_7 не виявлено.

29.01.2018 позивач звернувся до Сокирянської міської ради із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію про: розміри земельної ділянки, що фактично перебувають в користуванні ОСОБА_3 в АДРЕСА_4, їх конфігурація; надати вичерпну інформацію, що засвідчує право на приватизацію ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки 0,04 га, закріпленої за житловим будинком в АДРЕСА_3: надати відповідно завірену копію технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_3 по в АДРЕСА_4, надати відповідно завірену виписку із погосподарської книги Сокирянської міської ради Сокирянського району Чернівецької області щодо виділення земельної ділянки 0,04 га ОСОБА_3 під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_4.

Листом №03/12-265 від 05.02.2018 Сокирянська міська рада, посилаючись на п.1 ст.10-1 та п.2 ст.7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", повідомила про неможливість розголошення даної інформації через конфіденційність.

Судом першої інстанції встановлено, що за заявою позивача 20.02.2018 було проведено топографо-геодезичні роботи, встановлена площа земельної ділянки по фактичному користуванні 0,1163 га та визначено проходження межі між належними сторонами суміжних ділянок, згідно схеми складеної сертифікованим інженером-землевпорядником Чернівецької регіональної філії ДП Ц ДЗК Сокирянського виробничого відділу ОСОБА_12 та інженера - землевпорядника ОСОБА_13

Позивач зазначав, що загальна площа землі, яка перейшла йому разом з будинковолодінням по вул.Покровська, 98 (згідно витягу із Генерального плану (схема) технічного паспорта) становить 0,1587 га, а по фактичному користуванню загальна площа землі становить 0,1163 га.

У зв'язку із цим, 24.04.2018 позивач звернувся до ОСОБА_3 із листом-попередженням, в якому просив у мирний спосіб врегулювати питання щодо погодження межі суміжних земельних ділянок в АДРЕСА_3 та в АДРЕСА_4, а також врегулювати питання стосовно відшкодування йому збитків у вигляді недодержаного доходу з земельної ділянки за період 20.03.2014 по теперішній час.

Згідно з комісійного акту обстеження від 10.05.2018 видно, що в ході обстеження з'ясовано, що площа та конфігурація даної земельної ділянки не співпадає з схематичним планом в технічному паспорті, в якому чітко наведено конфігурація та площа земельної ділянки, план розташування будівель та відмічено наявність забору на межі з сусідньою земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_3 Відповідно до витягу із Генерального плану (схема) технічного паспорту площа земельної ділянки становить 0,1587 га, а у фактичному користуванні перебуває 0,1163 га.

Таким чином, Комісією зроблено висновок, що для усунення вимог земельного законодавства на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, рекомендовано гр. ОСОБА_6 звернутись до суду.

У зв'язку із не досягненням домовленості з ОСОБА_3 щодо користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційним Судом України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта.

Крім того, враховуючи ч.1 ст.3 ЗК України визначено, щоземельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.3-4, 9 ст.79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як передбачає ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ст.125,126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права. Тобто, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного висновку, який зазначений судом першої інстанції, а саме в даному випадку спірні правовідносини між її учасниками виникли у зв'язку із оскарженням набуття права власності на земельну ділянку. А тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі, оскільки це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.