Постанова

від 21.11.2018 по справі 816/1493/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1493/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018року по справі № 816/1493/18 (суддя першої інстанції Удовіченко С.О.) за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21400 грн. та пені у розмірі 231,12 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" (вул. Хорольська, буд. 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 38022167) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406, р/р №31212230700008 в ГУДКСУ у Полтавській області, одержувач: УДКСУ м. Кременчук Полтавської області, код 37965850, МФО 831019) суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21400 грн. та пені у розмірі 231,12 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовув повному обсязі. Апелянт наголошує, що порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 05.12.2016 року № 1476 не містить вимоги щодо форми та порядку надання таких звітів до центру зайнятості. Відповідачем дотримані усі вимоги щодо створення робочих місць інвалідів.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи належним чином, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Неявка представників сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення. Стороною позивача наданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вимог, просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ТОВ "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку 08.12.2011, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено запис №1 073 102 0000 021730 (а.с. 19-22).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форма №10-ПІ (а.с. 9), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 1 особа.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 21400 грн.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 18 днів (з 17.04.2018 по 04.05.2018 включно) позивачем розраховано пеню у розмірі 231,12 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у період з січня по грудень 2017 року не вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда.

Враховуючи обраний спосіб судового захисту в межах спірних правовідносин, положення п.20 ч.1 ст.4, ч.6 ст.12, ч.3 ст.257 КАС України, та визначення судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі, як справи яка підлягає розгляду в порядку письмового провадження, колегія суддів приходить до висновку про незначну складність цієї справи.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та надаючи оцінку судовому рішенню першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, чинній на 2017 рік) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше ніж через три робочих дні з дати відкриття вакансії.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що звіт за формою 3-ПН є актом належного інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування, тобто є належною формою інформування для здійснення відповідним органом заходів з організації працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. Зазначені висновки у повній мірі відповідають та узгоджується з вимогами наведеного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Як встановлено судами, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2017 році склала 8 осіб. В межах справи не є спірним правильність внесених до звіту даних щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу товариства, тобто в силу вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив одне робоче місце.

Відповідачем згідно наказу від 03.01.2017 №157 було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, затверджено на підставі вказаного наказу положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, а також відповідно до наказів від 11.05.2017 №167 та від 31.10.2017 №178 було затверджено посаду для інваліда - комірник, код професії 9411 (а.с. 38-42).

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, що не було спростовано в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, що підтверджується листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 27.04.2018 №1117, звіти по формі №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році ТОВ "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" до вищезазначеного центру зайнятості протягом 2017 року не подавалися.

Судом першої інстанції надана обґрунтована оцінка доводам відповідача у відзиві на позов, та суд апеляційної інстанції також вважає доводи апелянта стосовно того, що на виконання наказів від 11.05.2017 №167 та від 31.10.2017 №178 протягом 2017 року товариство подавало звітність про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, а саме, звітність від 15.05.2017 та звітність від 03.11.2017, оскільки вказана обставина заперечується центром зайнятості, а долучені відповідачем до матеріалів справи звіти за формою №3-ПН від 15.05.2017 та від 03.11.2017 не містять відміток про їх реєстрацію в центрі зайнятості. Доказів направлення товариством зазначених звітів до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості засобами поштового зв'язку матеріали справи також не містять.

Вищевказане свідчить, що відповідачем у період з січня по грудень 2017 року не було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда. Само по собі лише створення відповідно до наказу 1 робочого місця для інвалідів, без вчинення інших передбачуваних законом обов'язків, не спростовує правомірності вимог позивача.

Отже, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають задоволенню.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. ч.6 ст.12, 23, 31, 33, 90, 257, 292, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцьке спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство протипожежних робіт" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі № 816/1493/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 26 листопада 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд