Постанова

від 31.10.2018 по справі 676/4109/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 676/4109/16-ц

провадження № 61-29769св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка заборгованість із щомісячної надбавки за вислугу років невиплаченої при звільненні у розмірі 9 897,84 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що працював у Кам'янець-Подільському національному університеті імені ІванаОгієнка на посаді асистента з 19 вересня 2003 року до 01 липня 2004 року та 01 вересня 2004 року до 21 березня 2010 року, на посаді старшого викладача - з 22 березня 2010 року до 30 травня 2014 року.

Крім того, з 01 квітня 1995 року до 28 серпня 1997 року він працював викладачем Художньо-промислової школи, стаж роботи в якій склав 2 роки 4 місяці 28 днів.

З 01 вересня 2002 року до 21 червня 2004 року навчався на денній формі навчання Кам'янець-Подільського державного університету, педагогічний стаж за час навчання в магістратурі склав 1 рік 9 місяців 21 день.

Зазначав, що на момент працевлаштування в Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка його стаж педагогічної роботи вже складав 4 роки 2 місяці та 19 днів, а тому відповідач при прийнятті на роботу повинен був нараховувати йому надбавку за вислугу років у розмірі 10 % до посадового окладу відповідно до Закону України Про освіту .

Проте така надбавка йому виплачувалась лише з листопада 2009 року, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року у складі судді Семенюк В. В. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на користь ОСОБА_4 заборговану заробітну плату у вигляді щомісячної надбавки за вислугу років, невиплачену при звільненні, у розмірі 9 897,84 грн та судові витрати за проведення експертизи у розмірі 3 024,00 грн.

Стягнуто з Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, пославшись на норми статті 57 Закону України Про освіту , Постанову Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Про затвердження посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , виходив із того, що посада викладача художньо-промислової школи входить до переліку посад педагогічних працівників викладач усіх спеціальностей . У зв'язку з цим, станом на 01 травня 2004 року позивач мав стаж педагогічної роботи 3 роки 11 днів, що давало йому право на встановлення надбавки за вислугу років з 01 травня 2004 року у розмірі 10 %, станом на 30 червня 2011 років стаж педагогічної роботи позивача складав вже 10 років 11 днів, а тому з 01 липня 2011 року йому мала бути встановлена надбавка за вислугу років 20 %.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки Художньо-промислова школа не була включена до Державного реєстру навчально-виховних закладів України, умови оплати праці як працівників навчальних закладів і установ освіти на неї не поширювались, тому відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача у цій школі до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Зокрема, апеляційний суд не звернув увагу на те, що Художньо-промислова школа є позашкільним навчальним закладом і посада викладача цієї школи відноситься до посад, робота на яких дає право на доплату за вислугу років педагогічному працівнику. Проте суд відніс цей позашкільний навчальний заклад до закладів профтехосвіти з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти та застосував законодавство, яке стосується виключно за кладів профтехосвіти.

Крім того, у зв'язку з неналежним повідомленням апеляційним судом про розгляд справи він був позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні та надати свої пояснення по суті спору.

Кам'янець-Подільський національний університет імені ІванаОгієнка подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржуване судове рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що наказом від 01 квітня 1995 року № 2 ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до Художньо-промислової школи на посаду викладача, звільнений із цієї посади у зв'язку з припиненням діяльності Художньо-промислової школи відповідно до наказу від 28 серпня 1997 року № 41.

З 01 вересня 2002 року до 21 червня 2004 року позивач навчався на денній формі навчання в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Наказом від 15 вересня 2003 року № 45-к ОСОБА_4 прийнятий у Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка асистентом кафедри педагогіки і методики початкового навчання на 0,25 % ставки з педагогічним навантаженням 373 години та звільнений у зв'язку із закінченням навчального року і терміну роботи з 01 липня 2004 року.

З 01 вересня 2004 року позивача прийнято на роботу асистентом кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Кам'янець-Подільського державного університету, з 22 березня 2010 року обрано на посаду старшого викладача кафедри терміном на 2 роки до 22 березня 2012 року згідно з укладеним контрактом, з 23 березня 2012 року - на посаду старшого викладача кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Кам'янець-Подільського державного університету до проведення конкурсу

Наказом від 30 травня 2014 року № 166-к ОСОБА_4 звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Оскільки станом на 01 листопада 2009 року стаж педагогічної роботи ОСОБА_4 складав 5 років 2 місяці, відповідно до наказу Кам'янець-Подільського національного університету від 18 листопада 2009 року № 174-к йому нараховано 10 % надбавки за вислугу років із 01 січня 2008 року.

Частиною 1 статті 57 Закону України Про освіту передбачена виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 %, понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 %.

Порядок їх виплати регламентується Порядком виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 (далі - Порядок), дія якого поширюється на працівників, визначених Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963.

У пункті 6 Порядку зазначено, що основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Тобто, трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу педагогічної роботи, але не єдиним.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_4 у період з 01 квітня 1995 року до 28 серпня 1997 року працював на посаді викладача Художньо-промислової школи.

Апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи організаційно-правову форму діяльності художньо-промислової школи, зробив правильний висновок про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01 квітня 1995 року до 28 серпня 1997 року на посаді викладача Художньо-промислової школи до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Аргументи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи скарги про неналежне повідомлення апеляційним судом ОСОБА_4 про розгляд справи є безпідставними, оскільки відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення 12 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_8 отримав повідомлення про судове засідання, призначене на 15 березня 2018 року, подав свій відзив на апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка 12 березня 2018 року, проте в судове засідання ні сам позивач, ні його представник не з'явилися.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат