Постанова

від 21.11.2018 по справі 916/369/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/369/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Ільченко А.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 червня 2018 року (повний текст складений 27 червня 2018 року)

у справі № 916/369/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "УКРНАФТОАГРОПРОМ"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.

час та місце винесення рішення: 08.08.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.11.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія „УКРНАФТОАГРОПРОМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №26361, від 09.11.2017р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, яким звернено стягнення на нежилу будівлю, загальною площею 445,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії „УКРНАФТОАГРОПРОМ" на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на не житлову будівлю № 018503 від 05.04.2002р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від19.03.2002р. на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2002р. № 266, замість договору купівлі-продажу від 21.06.2000р., право власності зареєстроване КП „ОМБТІ та РОН" 30.06.00 № 921.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на вчинення виконавчого напису з порушенням норм чинного законодавства України, відсутність письмової вимоги про усунення порушень від банку та як наслідок недотримання вимог закону щодо вчинення нотаріусом дій лише після спливу 30-ти днів з моменту надсилання такої вимоги, невірне зазначення адреси позивача у виконавчому написі, відсутність безспірного характеру заборгованості, неповне виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором в частині видачі кредиту, виникнення права вимоги більш ніж протягом року до моменту вчинення виконавчого напису та як наслідок порушення ст.88 Закону України "Про нотаріат".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/369/18 (суддя Волков Р.В.)задоволено позовні вимоги у повному обсязі, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 26361 від 09.11.2017р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, яким звернено стягнення на нежилу будівлю, загальною площею 445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії „УКРНАФТОАГРОПРОМ" на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю №018503 від 05.04.2002 р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 19.03.2002р. на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2002р.№ 266, замість договору купівлі-продажу від 21.06.2000р., право власності зареєстроване КП ОМБТІ та РОН 30.06.00 № 921, стор.1740 кн.9 неж.; стягнуто з відповідача на користь позивача 2643 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

У рішенні суд першої інстанції встановив, що розрахунок вказаних у виконавчому написі сум відповідачем суду не представлений як і не надано доказів щодо виникнення права вимоги саме таких сум у період з 21.10.2016 по 29.05.2017. Водночас, суд зауважив, що розмір заборгованості та період її виникнення відповідачем визначено виходячи з власних розрахунків, ці розрахунки не є очевидними, до відома позивача не доводились, оскільки вимога відповідача про усунення порушень від 01.09.2017 містить лише кінцеві суми.

Крім того, суд зазначив, що у вимозі відповідача про усунення порушень від 01.09.2017 йдеться про розмір заборгованості станом на 29.05.2017, проте не зазначено, що йдеться про період з 21.10.2016 по 29.05.2017.

Наведені обставини суд вважає достатнім підтвердженням обґрунтованості вимог позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/369/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Так, апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції про неналежне чи формальне ставлення відповідача щодо повідомлення іпотекодавця про наслідки невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором є таким, що суперечить нормам матеріального права та матеріалам справи. Скаржник зазначає, що вимога про усунення порушень була на правлена на адресу іпотекодавця, яка зазначена в договорі іпотеки. З огляду на те, що останній не повідомляв іпотекодержателя про зміну адреси, відповідач вважає, що діяв в межах укладеного між сторонами договору та на підставі чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду про відсутність відомостей у виконавчому написі нотаріуса стосовно періоду, за який проводиться стягнення є необґрунтованим, оскільки зі змісту виконавчого напису вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту за період з 21.10.2016р. до 29.05.2017р.

Серед іншого, скаржник вказує, що позивачем не було надано доказів стосовно невідповідності суми заборгованості, вказаної відповідачем, водночас, суд прийшов до висновку про незрозумілість та помилковість розрахунків ПАТ Укрсоцбанк у визначенні суми заборгованості.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, позивач надав відзив, яким просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018р. справу № 916/369/18 прийнято до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М. з початку, призначено справу до розгляду на 21 листопада 2018 року о 14:30 год.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 23.10.2018р.

У судовому засіданні 21.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_6 (позичальник) укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-660/160-302 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі - кредит).

Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 15% річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 400000 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 07.08.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанії "УКРНАФТОАГРОПРОМ" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (з майновим поручителем), який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 107 (далі - іпотечний договір).

За положеннями п.1.1. іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: нежила будівля, що складається згідно технічному паспорту № 17неж-58-921 від 24.07.2008р. з: 1тамбуру, 2.3 - фен. залів, 4 - кладовки, 5,6 - санвузлів, 7,8 кабінетів, 9 - тамбуру, 10, 11 складів, 12 - кухні, 13 - підсобного приміщення, 14 - складу, 15 - мійки, 16 - залу, 17 - торг, залу, 18- санвузлу, 19 - коридору, 20 - торг. залу, 21 - залу, загальною площею 445,1 (чотириста сорок п'ять цілих одна десята) кв.м. вартістю за погодженням Сторін 3 059 000,00 (три мільйона п'ятдесят дев'ять тисяч ) гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю № 018503 від 05.04.2002р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 19.03.2002р. на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2002 р. №266, замість договору купівлі продажу від 21.06.2000р., право власності зареєстроване КП ОМБТІ та РОН 30.06.00 № 921, стор. 140 кн.9 неж.

Зміст і розмір зобов'язання, яке забезпечувалось іпотекою, визначено сторонами у п 1.4 договору іпотеки, а саме:

"1.4.1. повернення кредиту в сумі 400000,00 доларів США, з графіком погашення згідно основного договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08-660/160-302 від 07.08.2008р. та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 05.08.2018р., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання.

"1.4.4. відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання .

Згідно з п.1.5 іпотечного договору, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 09.11.2017 було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 26361 та яким було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 34, 87-91 Закону Про нотаріат , глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 у зв'язку із невиконанням зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Позивач посилається на вчинення виконавчого напису з порушенням норм чинного законодавства України, відсутність письмової вимоги про усунення порушень від банку та як наслідок недотримання вимог закону щодо вчинення нотаріусом дій лише після спливу 30-ти днів з моменту надсилання такої вимоги, невірне зазначення адреси позивача у виконавчому написі, відсутність безспірного характеру заборгованості, неповне виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором в частині видачі кредиту, виникнення права вимоги більш ніж протягом року до моменту вчинення виконавчого напису та як наслідок порушення ст.88 Закону України "Про нотаріат".

Вказані обставини стали підставою відповідного позову.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України Про нотаріат передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відтак, судова колегія вказує, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Апеляційний господарський суд зазначає, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як вбачається з вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" від 01.09.2017р. за вих. №104488, станом на 29 травня 2017 року загальна сума заборгованості становить 251519,66 дол. США.

Також, текст виконавчого напису від 09.11.2017р. містить посилання на виникнення заборгованості за період з 21 жовтня 2016 року по 29 травня 2017 року в наступних розмірах:

- строкова заборгованість - 62385,76 доларів США,

- прострочена заборгованість - 107416,75 доларів США,

- строкова заборгованість по нарахованих % - 1981,03 доларів США, - прострочена заборгованість по нарахованих % - 79736,12 доларів США.

Загальна сума заборгованості становить 251519,66 доларів США, та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Водночас, з положень кредитного договору випливає, що сторони домовились про погашення кредиту шляхом сплати щомісячно рівними частинами по 3669,72 доларів США з серпня 2009 року по липень 2018 року та 3670,72 долари США у серпні 2018 року.

При цьому, п.1.1.1 кредитного договору передбачено сплату 15% річних. Максимальний ліміт заборгованості встановлений у розмірі 400000 доларів США.

Проаналізувавши вищевикладене, судова колегія зазначає, що сума стягнення, вказана у виконавчому написі не узгоджуються з умовами кредитного договору, а матеріали справи не містять розрахунку вказаних у виконавчому написі сум, як і доказів виникнення права вимоги відповідача саме таких сум у період з 21.10.2016 по 29.05.2017.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2018р. було витребувано у приватного нотаріуса Чуловського В.А., зокрема, належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису.

Проте, вказані вимоги ухвали не були виконані.

Судова колегія зазначає, що розмір заборгованості та період її виникнення визначено відповідачем виходячи з власних розрахунків, які не додані останнім до матеріалів справи, а вимога про усунення порушень від 01.09.2017 містить лише кінцеві суми.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи щодо періоду виникнення та розміру заборгованості боржника, які надавались відповідачем нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, стягувачем не надано жодних розрахунків чи інших доказів щодо періоду виникнення та розміру наявної заборгованості боржника, відтак вона не може вважатися безспірною.

Водночас, судова колегія зауважує, що так як період виникнення заборгованості боржника перед стягувачем не підтверджений належним чином, не уявляється можливим обрахувати строк давності для вчинення виконавчого напису, з урахуванням положень ст. 88 Закону України Про нотаріат .

Апеляційний господарський суд враховує позицію суду першої інстанції та апелянта щодо належного відправлення письмової вимоги від 01.09.2017р. на адресу боржника та іпотекодавця, визначену в договору іпотеки, оскільки останній не повідомляв про її зміну.

Проте, з урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи недоведеність критерію безспірності заборгованості, судова колегія вказує, що правомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків господарського суду попередньої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/369/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/369/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 26.11.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.