Постанова

від 22.11.2018 по справі 4/41

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Справа № 4/41

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (вх. 383 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018, постановлену в приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Лісовицьким Є.А., повний текст ухвали складений 10.09.2018,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 4/41

за позовом Акціонерного комерційного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до 1. Фізичної особи - підприємця Торосяна Арташеса Гукасовича, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

2. Фізичної особи - підприємця Морозової Інни Анатоліївни, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 825096,92 грн

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі №4/41 (суддя Лісовицький Є.А.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" №43164 від 03.08.2018 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №4/41.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись положеннями статті 334 Господарського процесуального кодексу України, статей 512, 514, 516, 517, 1077 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що належними доказами не підтверджено факт переходу права вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Вектор Банк" за договором факторингу від 23.08.2016 та від ПАТ "Вектор Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" за договором факторингу від 23.08.2016, дійшов висновку про відсутність правових підстав для заміни сторони її правонаступником. При цьому, вказана ухвала мотивована тим, що заявником не виконано вимог суду щодо надання необхідних для розгляду поданої заяви оригіналів документів, на підставі яких виникає право вимоги за кредитним договором № 010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою-підприємцем Торосян Арташес Гукасович.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" не погодилось з ухвалою господарського суду першої інстанції та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі №4/41 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", замінивши стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". Крім того, просить процесуальні документи направити на адресу: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, пов.6,оф.32.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник з посиланням на положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України, статей 512, 514 Цивільного кодексу України, вказує на те, що укладення договору факторингу (портфельне відступлення права вимоги) від 23.08.2016 є достатнім та безпосереднім доказом правонаступництва.

Також зазначає, що представником ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у судовому засіданні було надано нотаріально засвідчену копію договору факторингу від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"; заявник не має можливості надати оригінали або нотаріально засвідчені копії договору факторингу, укладеного 23.08.2016 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк", оскільки не є стороною даного договору. При цьому, апелянт вказує на те, що чинним законодавством не визначено переліку документів, які необхідно надати суду при зверненні із заявою про заміну сторони правонаступником, а тому вважає, що надані ним документи є належними та достатніми доказами для задоволення його заяви.

Крім цього, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не враховано, що рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у справі № 4/41 залишається взагалі без будь-якого виконання в порушення вимог статті 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки без заміни сторони правонаступник стягувача позбавлений процесуальної можливості реалізувати свої права та вчиняти інші дії у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування у газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Донецького апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Згідно з частинами 5, 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційних господарських судів" відділом організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії здійснено передачу судової справи №4/41, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

19.10.2018 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа № 4/41.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 прийнято справу №4/41 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 до провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі №4/41 та повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 22.11.2018.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі №4/41 скасувати з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

Інші учасники справи в судове засідання, призначене на 22.11.2018, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення; поштовий конверт, в якому було надіслано на адресу другого відповідача - ФОП Морозової І.А. копію ухвали апеляційного господарського суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників інших учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Зі змісту рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2009 вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Торосяна Арташеса Гукасовича (відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця Морозової Інни Анатоліївни (відповідач-2) солідарно заборгованості за кредитним договором № 010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007 в сумі 862323,54 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 786250,03 грн, заборгованість за процентами в сумі 68403,44 грн, пеня за кредитом в сумі 3465,38 грн, пеня за процентами в сумі 4204,69 грн (т.1, а.с. 48-50).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.04.2009 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Торосяна Арташеса Гукасовича та Фізичної особи - підприємця Морозової Інни Анатоліївни на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 786250,03грн, заборгованість за процентами в сумі 68403,44 грн, пеню за кредитом в сумі 3465,38 грн, пеню за процентами в сумі 4204,69 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 8623,24 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Луганської області видано наказ №4/41 від 20.04.2009, про що свідчить супровідний лист від 27.04.2009 про направлення наказу Господарського суду Луганської області від 20.04.2009 №4/41 стягувачу - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (т.1, а.с.51).

У вересні 2017 року до Господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" із заявою №30755 від 20.09.2017, в якій просило суд замінити сторону у справі №4/41 - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (т.1, а.с. 3-42).

Згідно довідки Господарського суду Луганської області від 04.10.2017 № 160 справа №4/41 за позовом Акціонерного комерційного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції до першого відповідача - Фізичної особи - підприємця Торосяна Арташеса Гукасовича, до другого відповідача - Фізичної особи - підприємця Морозової Інни Анатоліївни про стягнення 825096,92 грн, вважається втраченою, що зафіксовано Актом робочої групи з перевірки наявності та стану судових справ, управлінської документації Господарського суду Луганської області № 1 від 03 квітня 2015 року "Про перевірку наявності та стану судових справ" внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України") (т.1, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.10.2017 у даній справі відновлено втрачену справу №4/41 в такій частині: ухвала Господарського суду Луганської області від 18.02.2009 про порушення провадження у справі №4/41; ухвала Господарського суду Луганської області №4/41 від 05.03.2009; рішення Господарського суду Луганської області №4/41 від 06.04.2009; супровідний лист від 27.04.2009 про направлення наказу Господарського суду Луганської області №4/41. Прийнято та призначено заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" до розгляду (т.1, а.с. 44-45).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" №30755 від 20.09.2017 про заміну сторони у справі №4/41 (т.1, а.с. 66-68).

Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявником не виконані вимоги суду та не надано на підтвердження факту укладання договорів факторингу оригіналів вказаних договорів разом з усіма додатками, зокрема, реєстр відступлення прав вимоги до договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 23.08.2016, реєстр боржників до договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 23.08.2016; не надано доказів передачі та прийняття зобов'язання щодо заборгованості за рішенням суду №4/41 від 06.04.2009 відповідно до договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 23.08.2016.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" неодноразово зверталось до Господарського суду Луганської області із заявами про заміну ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 16.11.2017, від 16.03.2018, від 19.04.2018, від 30.05.2018, від 12.07.2018 відмовлено в задоволенні зазначених заяв ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" про заміну сторони правонаступником (т.2, а.с. 49-51, 110-112, т.3, а.с.53-55, 155-157, т.4, а.с.66-68).

Постановлені ухвали місцевого господарського суду також мотивовані тим, що заявником не виконанні вимоги суду щодо надання необхідних для розгляду цих заяв документів; всупереч положень Господарського процесуального кодексу України не доведено безспірний факт переходу права вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Вектор Банк" за договором факторингу від 23.08.2016 та від ПАТ "Вектор Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" за договором факторингу від 23.08.2016, а отже, не доведено наявність підстав для заміни сторони її правонаступником.

28 серпня 2018 року до Господарського суду Луганської області надійшла заява ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" №43164 від 03.08.2018, в якій заявник просив суд замінити стягувача у справі №4/41 - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (т.4, а.с. 2-3).

Вказана заява обґрунтована тим, що 23.08.2016 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Торосян А.Г., перейшло до ПАТ "Вектор Банк". Також, 23.08.2016 між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

При цьому, заявник зазначив про те, що на підставі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора поза межами виконавчого провадження та не залежить від відкритого виконавчого провадження, оскільки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" незалежно від факту перебування виконавчого листа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби набув статусу стягувача.

За вказаних обставин, заявник з посиланням на приписи статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України просив суд замінити стягувача у справі №4/41 - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

В підтвердження своїх вимог заявником до матеріалів справи додано копії документів, які засвідчені підписом представника ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" за довіреністю Бублик Ю.В. та печаткою товариства, зокрема: договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк"; витяг з реєстру відступлених прав вимоги за договором факторингу б/н від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк"; договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"; витяг з реєстру відступлених прав вимоги за договором факторингу б/н від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"; платіжне доручення № 1838994 від 23.08.2016; меморіальний ордер № 748 від 23.08.2016; реєстр кредитних операцій до відступлення від 23.08.2016; акт-прийому-передачі документів від 23.08.2016.

06.09.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони у справі № 4/41 з підстав, зазначених вище.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання заяви), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, процесуальне правонаступництво, у розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Судова колегія враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 15/53 дійшов висновку, що питання заміни сторони виконавчого провадження - стягувача тощо, допускається у незакінченому виконавчому провадженні, а у постанові від 16.05.2018 у справі №10/56-08 - висновку, що звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, оскільки правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договорами факторингу, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Водночас, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто, спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснене процесуальне правонаступництво.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №41/207, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16.

З огляду на те, що згідно положень статей 52, 334 ГПК України та частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, то для вирішення питань щодо можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги врегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15.

Таким чином для встановлення обґрунтованості вказаного права ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у даній справі господарському суду слід встановити факт підтвердженості та дійсності основного зобов'язання до боржника, а також факт наявності та підтвердженості правочину з уступки (переходу) цього права до нового кредитора.

Як вже було зазначено у цій постанові, рішенням Господарського суду Луганської області від 06.04.2009 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Торосяна Арташеса Гукасовича та Фізичної особи - підприємця Морозової Інни Анатоліївни на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 786250,03грн, заборгованість за процентами в сумі 68403,44 грн, пеню за кредитом в сумі 3465,38 грн, пеню за процентами в сумі 4204,69 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 8623,24 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Вказаним рішенням господарського суду встановлені такі обставини.

13.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Торосян Арташес Гукасович та Фізичною особою-підприємцем Морозовою Інною Анатоліївною (далі-позичальник) укладена генеральна угода про надання кредитних ресурсів № 010/11-49/112/Г, відповідно до положень та умов якої кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, і які є її невід'ємними частинами.

В рамках генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/11-49/112/Г від 13.08.2007 між позивачем та позичальником Фізичною особою-підприємцем Торосян Арташес Гукасович укладено кредитний договір № 010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007, що є додатковою угодою № 1 до генеральної угоди, згідно якого позивач надає відповідачу-1 кредит в сумі 850000,00 грн на розвиток бізнесу, строком до 12.08.2017 зі сплатою 12,0% річних до 13.02.08., 17,0% річних до 12.08.2017.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007, між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Морозовою Інною Анатоліївною укладений договір поруки № 01 від 27.11.2007, відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями відповідача-1, які виникають з умов кредитного договору, а саме: повернути кредит у розмірі 850000,00 грн, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші істотні умови кредитного договору.

Посилаючись на порушення відповідачами умов вищевказаних договорів, Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з ФОП Торосяна А.Г. (відповідач-1) та ФОП Морозової І.А. (відповідач-2) солідарно заборгованості за кредитним договором від 13.08.2007 № 010/11-49/112/Г/1 в сумі 862323,54 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 786250,03 грн, заборгованість за процентами в сумі 68403,44 грн, пеня за кредитом в сумі 3465,38 грн, пеня за процентами в сумі 4204,69 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане рішення суду не скасоване у встановленому законом порядку, набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання на всій території України.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 №923/945/13).

Відтак, право вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 13.08.2007 № 010/11-49/112/Г/1 про стягнення солідарно з ФОП Торосяна А.Г. та ФОП Морозової І.А. заборгованості за кредитним договором від 13.08.2007 № 010/11-49/112/Г/1 в сумі 862323,54 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 786250,03грн, заборгованість за процентами в сумі 68403,44грн, пеня за кредитом в сумі 3465,38грн, пеня за процентами в сумі 4204,69грн не потребує додаткового дослідження та доказування.

За твердженням заявника, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" є правонаступником первісного стягувача - позивача, оскільки право грошової вимоги за кредитним договором від 13.08.2007 № 010/11-49/112/Г/1 перейшло до ПАТ "Вектор Банк" на підставі укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" договору факторингу від 23.08.2016, а в подальшому на підставі укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" договору факторингу від 23.08.2016 - до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Матеріали справи свідчать, що 23.08.2016 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та ПАТ "Вектор Банк" (фактор) укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) факторові право вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення, на умовах та в обсязі, що будуть існувати станом на дату відступлення прав вимоги (пункт 2.1 договору).

Загальна сума фінансування - грошові кошти у валюті України у сумі 4 400 000,00 грн. які фактор зобов'язується надати в розпорядження клієнта в рахунок відступлення права вимоги за кредитними договором шляхом перерахування їх на рахунок клієнта в порядку і на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

У пункті 3.1, 3.3 договору передбачено, що фактор зобов'язаний в рахунок відступлення прав вимоги за кредитними договорами протягом 3 робочих днів з дати укладення цього договору сплатити клієнту загальну суму фінансування шляхом безготівково перерахування грошових котів на банківський рахунок клієнта №290995329, МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909 у АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнта за цим договором (передачу фактором у розпорядження клієнта грошових коштів згідно пункту 3.1 договору) становить 100 грн. Вказана сума сплачується клієнтом протягом 5 робочих днів з дати відступлення прав вимоги шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок фактора № 373900009, МФО 339038 в ПАТ "ВЕКТОР БАНК", ЄДРПОУ 39037656.

Також, 23.08.2016 між ПАТ "Вектор Банк" (клієнт) та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (фактор) укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) факторові право вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення, на умовах та в обсязі, що будуть існувати станом на дату відступлення прав вимоги (пункт 2.1 договору).

Загальна сума фінансування - грошові кошти у валюті України у сумі 4 444 000,00 грн. які фактор зобов'язується надати в розпорядження клієнта в рахунок відступлення права вимоги за кредитними договором шляхом перерахування їх на рахунок клієнта в порядку і на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

У пункті 3.1, 3.3 договору передбачено, що фактор зобов'язаний в рахунок відступлення прав вимоги за кредитним и договорами протягом 3 робочих днів з дати укладення цього договору сплатити клієнту загальну суму фінансування шляхом безготівково перерахування грошових котів на банківський рахунок клієнта №3648801011267, МФО 339038, ЄДРПОУ 38750239 у ПАТ "Вектор Банк".

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнта за цим договором (передачу фактором у розпорядження клієнта грошових коштів згідно пункту 3.1 договору) становить 100 грн. Вказана сума сплачується клієнтом протягом 5 робочих днів з дати відступлення прав вимоги шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок фактора №26506013098901, МФО 300346 в ПАТ "Альфа Банк", ЄДРПОУ 38750239.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що вищевказані договори факторингу (портфельного відступлення прав вимоги) від 23.08.2016 містять умови, які є ідентичними за своїм правовим змістом.

Так, відповідно до пункту 2.2 договорів загальний розмір прав вимоги визначений в реєстрі кредитних операцій до відступлення на дату укладення договору. Розмір прав вимоги, що відступається згідно умов даного договору на дату відступлення прав вимоги, фіксується в реєстрі відступлених прав вимоги. Відступлення фактору зазначених в реєстрі кредитних операцій до відступлення (Додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається в дату відступлення прав вимоги за умови виконання фактором умов по оплаті згідно пункту 3.1 договору та з моменту підписання сторонами реєстру відступлених прав вимоги (за формою, наведеною у додатку №2 до договору).

З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитних договорів, зазначених в реєстрі відступлених прав вимоги, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідними кредитними договорами та набуває всіх прав за ними. Права вимоги переходять до фактора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення (пункт 2.3 договорів).

Фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта прав вимоги та набуття фактором прав вимоги на борг (п.2.4 договорів).

Відповідно до пункту 2.9 договорів у зв'язку з відступленням прав вимоги, при умові належного виконання фактором обов'язку сплатити клієнту загальну суму фінансування у порядку, передбаченому п 3.1 договору, клієнт зобов'язаний здійснити відступлення фактору прав за договорами іпотеки, договорами застави та за договорами поруки , перелік яких наведений в Реєстрі відступлених прав вимоги.

Відповідно до пункту 2.13 договорів фактор після дати відступлення прав вимоги має право, зокрема, розпоряджатися правами вимог на свій власний розсуд, у тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну.

Колегія суддів зазначає, що за своєю природою договір факторингу є оплатним, тобто договором, в якому обов'язок однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий самий зустрічний обов'язок іншої сторони. Оплатність договору факторингу має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 73 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що у даному випадку відступлення первинним кредитором прав вимоги третій особі є факторингом у розумінні цивільно-господарського законодавства України, а тому визначальним фактором укладеного між сторонами такого договору є саме оплатність відступлення права вимоги.

Заявником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", на підтвердження факту оплати загальної суми фінансування за вищевказаними договорами факторингу від 23.08.2016 та відступлення право вимоги заявнику додано до заяви про заміну стягувача копію меморіального ордеру від 23.08.2016 № 748, яким підтверджує виконання ПАТ "Вектор Банк" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" умов по сплаті суми фінансування у відповідності до пункту 3.1. договору факторингу від 23.08.2016; копію платіжного доручення від 23.08.2016 №1838994, яким підтверджує виконання ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" умов по сплаті суми фінансування у відповідності до пункту 3.1. договору факторингу від 23.08.2016.

Проте із наданої заявником копії меморіального ордеру від 23.08.2016 № 748 вбачається, що факт виконання ПАТ "Вектор Банк" умов по оплаті ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми фінансування за договором факторингу від 23.08.2016 не можна вважати доведеним, оскільки цей ордер не містить відміток щодо проведення даної операції банком, а номер коду ЄДРПОУ платника ПАТ "Вектор Банк" та номер коду ЕДРПОУ отримувача - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повністю співпадають та є однаковими 39037656, тоді як за умовами пункту 3.1 договору факторингу ПАТ "Вектор Банк" зобов'язаний був сплатити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" загальну суму фінансування шляхом безготівково перерахування грошових котів на банківський рахунок клієнта №290995329, МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909 у АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Судовою колегією здійснено відповідний запит до мережі Інтернет, на офіційний веб-сайт Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), за кодом ЄДРПОУ 39037656 (зазначеним в графах кодів платника та отримувача коштів у меморіальному ордері від 23.08.2016 № 748) та встановлено, що юридичною особою з відповідним кодом є Публічне акціонерне товариство "Вектор Банк" (скорочена назва ПАТ "Вектор Банк").

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється Цивільним кодексом України, законом і банківськими правилами (частина четверта статті 1088 Цивільного кодексу України).

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ч.ч.1, 2 ст. 1090 Цивільного кодексу України).

Спеціальним законом у сфері безготівкових розрахунків є Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (зі змінами), що визначає загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 1.19-1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача (пункт 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

За вимогами пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно пункту 22.6 статті 22 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити, зокрема, відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України;

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити, зокрема, відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.

У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (надалі - Інструкція) встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М.П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції (п.2.5 Інструкції).

Зокрема, згідно пункту "15" назва реквізиту "Отримувач" Додатку 8 до Інструкції, при заповнені реквізитів розрахункових документів зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах.

Згідно пункту "16" назва реквізиту "Код отримувача" додатку 8 до Інструкції, зазначається ідентифікаційний код отримувача за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами (далі - ідентифікаційний код).

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах(стаття 10 вказаного Закону).

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №499) визначено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Враховуючи зазначені положення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що надана заявником до справи копія платіжного доручення від 23.08.2016 № 1838994, також не може вважатись належним доказом в підтвердження факту перерахування ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" суми фінансування за договором факторингу від 23.08.2016 на користь ПАТ "Вектор Банк", оскільки зазначені в цьому платіжному документі у відповідних графах коди ЄДРПОУ платника коштів (ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") та отримувача коштів (ПАТ "Вектор Банк") також є однаковими 38750239.

Проведеною судом апеляційної інстанції перевіркою встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також наявних у справі документів, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи 38750239, який значиться в графах кодів платника та отримувача коштів у платіжному дорученні від 23.08.2016 № 1838994, присвоєно ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Жодних інших документів (відповідних банківських виписок, тощо), які б достеменно підтверджували здійснення платіжних операцій згідно меморіального ордеру № 748 від 23.08.2016 та платіжного доручення від 23.08.2016 № 1838994, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" в обґрунтування заяви про заміну стягувача не надано, в матеріалах справи відповідні докази також відсутні.

Присутній в судовому засіданні представник ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відповідних пояснень щодо збігу зазначених реквізитів розрахункових документів надати не зміг.

З огляду на те, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним, відомості, які внесенні до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними, зважаючи, що за кодом зазначеним в меморіальному ордері від 23.08.2016 №748 юридичною особою отримувачем грошових коштів у сумі 4400000,00 грн в рахунок відступлення права вимоги за кредитними договором (загальної суми фінансування) є саме ПАТ "Вектор Банк", а за платіжним дорученням від 23.08.2016 №1838994 юридичною особою отримувачем грошових коштів у сумі 4444000,00грн (загальної суми фінансування) є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", зважаючи на відсутність доказів отримання зазначених коштів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор, стягувач), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача у даній справі, оскільки не доведено факт переходу права вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Вектор Банк", а отже, відповідно, від ПАТ "Вектор Банк" до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Судова колегія враховує, що місцевим господарським судом для встановлення факту реального відступлення право вимоги заявнику -ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за спірними договорами факторингу від 23.08.2016 неодноразово ухвалами суду, у тому числі ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2018, зобов'язано ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надати суду оригінали документів, на підставі яких виникає право за кредитним договором №010/11-49/112/Г/1 від 13.08.2007, а саме: договори факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016 разом з усіма додатками; реєстри кредитних операцій до відступлення на дату укладання договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016; реєстри відступлених прав вимоги до договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016; реєстр боржників до договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016; акти прийому-передачі документації за формою, наведеною у додатку №3 до договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016, які підтверджують передачу "Клієнтом" "Фактору" документації відповідно до умов договорів; деталізований розрахунок заборгованості за формою, наведеною у додатку №8 до договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016, укладеному між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"; а також докази оплати згідно пункту 3.1 договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) б/н від 23.08.2016.

Крім того, для з'ясування обставин щодо відступлення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" права вимоги за договорами факторингу від 23.08.2016, суд першої інстанції також зобов'язував ПАТ "Вектор Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надати суду необхідні для розгляду даної заяви документи, що пов'язані із спірною передачею прав вимоги за вказаними договорами.

Однак ці вимоги суду першої інстанції заявником, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" не були виконані, що позбавило суд можливості надати належну та об'єктивну правову оцінку укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк", а також між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" договорам.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні 22.11.2018 заявник зазначив про відсутність у нього оригіналу договору факторингу від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що вказаний договір укладено у двох примірниках для кожної із сторін, а ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не є стороною вказаного договору.

В судовому засіданні апелянт надав для огляду апеляційному господарському суду лише нотаріально засвідчену копію договору факторингу від 23.08.2016, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"; нотаріально засвідчена копія договору факторингу, укладеного між ПАТ "Вектор Банк" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не була представлена.

Водночас, статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до пунктів 4.1 договорів після підписання сторонами реєстру відступлення прав вимоги, в день такого підписання, клієнт передає, а фактор зобов'язаний прийняти документацію, про що сторонами складається акт приймання-передачі за формою, наведеною у додатку №3 до Договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за адресою клієнта.

Документація - документ, що підтверджують наявність у клієнта прав вимоги, а також додаткові документи, які передаються клієнтом фактору, зокрема: 1)кредитні договори разом з усіма додатками та змінами до них (оригінали або копії). Вид документа (оригінал чи копія), що підлягає передачі клієнтом фактору і прийняттю останнім, зазначається сторонами в Реєстрі кредитних операцій до відступлення; 2) документи судових справ та /або виконавчих проваджень, які безпосередньо стосуються кредитних договорів (за наявності таких). Сторони визнають належним і допустимим підтвердженням наявності у клієнта прав вимоги засвідчені клієнтом копії тих кредитних договорів (разом з копіями усіх додатків, додаткових угод і додаткових договорів до них), які згідно реєстру кредитних операцій до відступлення підлягають передачі клієнтом фактору у вигляді копії. Перелік документації, яка передана клієнтом фактору у зв'язку з відступленням прав вимоги, зазначається в акті прийому-передачі (п.1.1 договору).

Отже, при укладенні апелянтом 23.08.2016 договору факторингу з ПАТ "Вектор Банк", останній повинен був передати ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" всі документи, які засвідчують права, що передаються, в тому числі, оригінал кредитного договору від 13.08.2007 № 010/11-49/112/Г/1.

Проте, кредитний договір також не було надано ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" до суду, тоді як згідно наданого ним акту приймання-передачі від 23.08.2016, цей договір переданий апелянту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про недоведеність заявником належними та допустимим доказами факту переходу права вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Вектор Банк" за договором факторингу від 23.08.2016 та від ПАТ "Вектор Банк" до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за договором факторингу від 23.08.2016, що виключає наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача у справі №4/41 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" без задоволення, а ухвали Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 по справі №4/41 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 276, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі № 4/41 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.09.2018 у справі №4/41 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.11.2018

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.А. Шутенко