Ухвала

від 08.11.2018 по справі 911/1834/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"08" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1834/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Заславець Надії Олександрівни

08500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1

до 1) Борівської селищної ради

08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт Борова, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 04359896

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектгенплан"

04119, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, корп. 1, кімн. 213, код ЄДРПОУ 38689510

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівське"

62405, Харківська обл., Харківський р-н., с. Кутузівка, вул. Шкльна, буд. 6, код ЄДРПОУ 34785048

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників:

позивача - Заславець Л.В. (паспорт серія НОМЕР_2, виданий 15.05.2003),

позивача - Проскурня О.І. (ордер серія КС № 151094 від 28.03.2018);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Ігнатенко О.О. (довіреність від 27.09.2018);

третьої особи - не з'явився;

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2018 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Заславець Надії Олександрівни до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2018 відкладено підготовче засідання на 30.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2018 відкладено підготовче засідання на 08.11.2018.

У підготовче засідання 08.11.2018 з'явились представники позивача та відповідача 2, представники інших учасників не з'явились.

У підготовчому засіданні 08.1.2018 розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Проектгенплан про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Вказане клопотання обґрунтовано наявністю публічно-правового характеру даного спору та, відповідно, відсутністю підстав для розгляду даного провадження у межах господарського судочинства.

При розгляді заяви про закриття провадження у справі судом враховано таке.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено про зобов'язання Борівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Проектгенплан усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3224955300:01:003:0330, що розташована в селищі Борова Фастівського району Київської області на розі вулиць Миру-Франка шляхом винесення червоних ліній у генеральному плані селища міського типу Борова Фастівського району Київської області за межі земельної ділянки, кадастровий номер 3224955300:01:003:0330. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що наприкінці 2016 року позивачу стало відомо, що за замовленням Борівської селищної ради Товариство з обмеженою відповідальністю Проектгенплан розробило генеральний план селища міського типу Борова Фастівського району Київської області з розробленням плану червоних ліній, який було затверджено 03.04.2015. Відповідно до затвердженого плану, червона лінія проходить на належній позивачеві земельній ділянці і розділяє її на дві нерівні частини, при цьому, більша частина відділена червоною лінією і знаходиться зі сторони дороги. Вказане розмежування, на думку позивача, порушує права та інтереси позивача та є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, згідно з пунктом 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Одночасно, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Абзацом 1 статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи питання про те, чи відноситься справа до юрисдикції господарських судів чи до юрисдикції інших судів, суд виходить з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2014 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що, за загальним правилом, розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів.

При вирішенні питання про віднесення даної справи до юрисдикції господарських судів, судом враховані правові позиції, що викладені в постановах пленуму Вищого господарського суду України: Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судом від 24.10.2011 № 10 та Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6, у частинах, що не суперечать чинній редакції Господарського процесуального кодексу України.

Також, судом враховано, що законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , пунктом 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проаналізувавши практику Європейського суду, судом взято до уваги рішення від 19 лютого 2009 року (справа Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) згідно з яким встановлено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Здійснення правосуддя судом, встановленим законом, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Зі змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що позовні вимоги заявлені позивачем, який за своїм правовим статусом є фізичною особою-підприємцем, а відповідачі - юридичними особами, відтак, за суб'єктним складом спір може бути розглянутий у господарському суді, проте, один з відповідачів - Борівська селищна рада є суб'єктом владних повноважень, відтак, при визначенні підвідомчості спору необхідно з'ясувати чи мають спірні правовідносини приватноправовий характер, чи публічно-правовий, а саме: чи виступав орган місцевого самоврядування у спірних правовідносинах на засадах рівності у зв'язку з реалізацією повноважень власника землі чи у подібних правовідносинах чи здійснював владні управлінські функції.

Судом враховано, що право власності на земельну ділянку не оскаржується, спірним у справі є затвердження відповідачем 1 генерального плану населеного пункту, який, на думку позивача, порушує його права.

Відтак, судом враховано, що відповідно до частини 10 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання, а згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону, генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Отже, діяльність ради з розгляду і затвердження генеральних планів населених пунктів є реалізацією органом місцевого самоврядування його владних управлінських функцій, а сам генеральний план населеного пункту не має індивідуального характеру, в тому числі, для позивача, у даних правовідносинах сторони не виступають на засадах рівності, що має визначальне значення для визнання їх цивільно-правовими.

Зважаючи на вказане, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства: Київським окружним апеляційним судом (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26).

Таку ж позицію щодо даного спору вказано у постанові апеляційного суду Київської області від 06.02.2018 у справі №22-ц/780/661/18, що набрала законної сили та обов'язкова до виконання.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на вказане, суд роз'яснює позивачу, відповідно до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду - Київського окружного адміністративного суду.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку доказам, що надані суду, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 2, 20, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі № 911/1834/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Заславець Надії Олександрівни (08500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Борівської селищної ради (08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт Борова, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 04359896) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектгенплан" (04119, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, корп. 1, кімн. 213, код ЄДРПОУ 38689510) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів.

Повний текст ухвали складено 26.11.2018.

Суддя С.О. Саванчук