Рішення

від 15.11.2018 по справі 160/7753/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Справа № 160/7753/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Никитенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року №935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 06.06.2018 року нею було отримано податкове-повідомлення рішення № №935383-13-19-0464 від 11.05.2018 року, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 362500,68 грн. за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 4950 кв.м. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням - рішенням контролюючого органу, посилаючись на те, що 03.02.2013 року між ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на орендованих позивачем земельних ділянках по АДРЕСА_1. Новий власник зазначеного будинку ОСОБА_4 28.11.2014 року отримав дозвіл міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню житлового будинку. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про припинення позивачем орендних відносин з Дніпропетровською міською радою відносно вказаних земельних ділянок, а отже, про відсутність обов'язку сплати нею орендної плати за користування даними ділянками після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.02.2013 р. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.05.2018 року №935383-1319-0464.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, надав письмовий відзив проти позову, в якому зазначив, що 18.12.2008 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 290/39 від 26.11.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 укладено три договори оренди земельних ділянок (цільове призначення комерційне використання), а саме: земельної ділянки загальною площею 0,4950 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на п'ятнадцять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.); земельної ділянки загальною площею 0,1259 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на п'ять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.); земельної ділянки загальною площею 0,0028 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на п'ятнадцять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.). Згідно з п.п.14.3 п.14, п.п. 7.8. п. 7, п.п. 6.13 п. 6 зазначених договорів оренди, невід'ємними частинами договору є, зокрема акт приймання-передачі об'єкта оренди, за якими орендар набуває в користування та повертає орендодавцеві надані в оренду земельні ділянки. До ГУ ДФС у Дніпропетровській області відомості щодо розірвання або припинення договорів оренди між Дніпровською міською радою та ОСОБА_3, а також відомості щодо вилучення із користування у ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок не надходили. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що ОСОБА_3 на даний час продовжує виступати орендарем вказаних земельних ділянок, що стало підставою для винесення на її адресу податкового повідомлення-рішення № 935383-1319-0464 від 11.05.2018 року, яким встановлено податкове зобов'язання із орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 362500, 68 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у справі докази та проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.12.2008 року між Дніпровською міською радою як орендодавцем та громадянкою ОСОБА_3 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (далі - Договір), а саме:

- кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,4950 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.).

Відповідно до пункту 5.1. Договору земельну ділянку передано в оренду о фактичному розміщенню нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.12.2011 згадану нежитлову будівлю переведено в категорію житлових приміщень та за Позивачем визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, розташований відповідно на земельній ділянці площею 0,4950 га, з кадастровим номером НОМЕР_1.

Згідно з п.п.14.3 п.14, п.п. 7.8. п. 7, п.п. 6.13 п. 6 зазначених договорів оренди (які є типовими), невід'ємними частинами договору є, зокрема акт приймання-передачі об'єкта оренди, за якими орендар набуває в користування та повертає орендодавцеві надані в оренду земельні ділянки.

Враховуючи, що вказана вище земельна ділянка Дніпровській міській раді не повернута, договіп оренди з ОСОБА_3 не розірваний, а орендна плата до бюджету нею не сплачується, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове-повідомлення рішення № 935383-1319-0464 від 11.05.2018 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у загальному розмірі 362500, 68 грн. за 2018 рік.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями розділу ХIII Податкового кодексу України.

За правилами пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі; об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України) (у відповідній редакції).

В той же час, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 18.12.2008 року відносно земельної ділянки з кадастрововим номером НОМЕР_1, площею 0,4950 га по фактичному розміщенню нежитлової будівлі; Державна реєстрація зазначених договорів оренди проведена 18.12.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є закон Про оренду землі .

За змістом ст.ст.18, 20 цього Закону (у відповідній редакції), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вже зазначалося вище, розділом Строк дії договору договору оренди від 18.12.2008 року передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 15 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цього договору.

Отже, строк дії спірного договору оренди спливає 18.12.2023 року.

Відповідно, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк дії зазначеного договору оренди земельних ділянок не сплинув.

При цьому, акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки при її поверненні, як визначено умовами п. 7.8, п.14.3 Договору оренди, між позивачем та Дніпропетровською міською радою не складався.

Також, у справі не встановлено обставин, які свідчили б про припинення зазначеного договору за рішенням суду.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,4950 га), станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення власником (користувачем) зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2018 року саме ОСОБА_3 юридично була користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1. Будь-яких дій у відповідності до чинного законодавства України, спрямованих на розірвання договору оренди землі, повернення цієї земельної ділянки за актом прийому-передачі Дніпропетровській міській раді, як-то передбачено умовами укладеного з позивачем договору оренди, вона не вчинила, що позбавило Дніпровську міську раду як розпорядника земель можливості переукласти договір оренди землі з фактичними землекористувачами. Також, склалася ситуація, коли ОСОБА_3 має не припинений договір оренди землі, термін дії якого не сплинув, але не сплачує орендну плату за користування даними земельними ділянками.

За викладених обставин, доводи представника позивача про те, що орендні відносини ОСОБА_3 з Дніпропетровською міською радою по зазначеній земельній ділянці автоматично припинилися у зв'язку із укладенням з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на вказаних земельних ділянках по АДРЕСА_1, не можуть бути прийняті судом.

Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2011 р. у справі № 0417/2-2849/2011 нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 переведено в категорію житлових приміщень та визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 1505,6 кв.м, розташований за вказаною адресою, без прийняття в експлуатацію.

03.02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 1505,6 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1, який 03.02.2013 року зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

При цьому, ОСОБА_3 не зверталась до Дніпропетровської міської ради із заявами про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з відчуженням нею житлового будинку по АДРЕСА_1.

Посилання сторони позивача на підтвердження своєї позиції щодо того, що належним користувачем земельної ділянки та, відповідно, платником орендної плати є ОСОБА_4, на наявність рішення Дніпропетровської міської ради № 197/19 від 13.04.2017 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по АДРЕСА_1, не спростовує висновок суду, оскільки вказане рішення міської ради надає останньому лише дозвіл на початок розробки документів із землеустрою. Ні права користування, ні права власності земельною ділянкою під належними йому на праві власності приміщеннями по АДРЕСА_1 вказане рішення не надає. Натомість, жодних рішень про передачу у власність чи користування громадянину ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки Дніпропетровська міська рада не приймала.

Таким чином, підстав вважати припиненим права позивача на користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,4950 га) у зв'язку з укладенням ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці, суд не знаходить.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500,68 грн - відсутні.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2018 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко