Постанова

від 20.02.2019 по справі 160/7753/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 160/7753/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., повний текст рішення складено 27.11.2018)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року №935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500,68 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06.06.2018 року отримано податкове-повідомлення рішення № №935383-13-19-0464 від 11.05.2018 року, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 362500,68 грн. за користування земельною ділянкою по вул. Поштова, 137-а в м. Дніпро площею 4950 кв.м. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, посилаючись на те, що 03.02.2013 року між ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на орендованих позивачем земельних ділянках по вул. Поштовій, 137-а в м. Дніпропетровську. Новий власник зазначеного будинку ОСОБА_4 28.11.2014 року отримав дозвіл міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню житлового будинку. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про припинення позивачем орендних відносин з Дніпропетровською міською радою відносно вказаних земельних ділянок, а отже, про відсутність обов'язку сплати нею орендної плати за користування даними ділянками після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.02.2013 р. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.05.2018 року №935383-1319-0464.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не доведено наявність підстав вважати припиненим права останнього на користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:04:246:0029, площею 0,4950 га) у зв'язку з укладенням ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що в силу статті 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем. Зазначає про правову позицію Верховного Суду, згідно якої при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Дія договорів оренди при цьому не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов'язанні.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2008 року між Дніпровською міською радою як орендодавцем та громадянкою ОСОБА_3 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Поштовій, 137-А у м. Дніпропетровську (м. Дніпро) (далі - Договір), а саме:

- кадастровий номер 1210100000:04:246:0029, площею 0,4950 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.).

Відповідно до пункту 5.1. Договору земельну ділянку передано в оренду о фактичному розміщенню нежитлової будівлі, яка розташована по вулиці Поштова, 137 -А в місті Дніпропетровськ.

На підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.12.2011 згадану нежитлову будівлю переведено в категорію житлових приміщень та за Позивачем визнано право власності на житловий будинок по вул. Поштова, 137-а в м. Дніпро, розташований відповідно на земельній ділянці площею 0,4950 га, з кадастровим номером 1210100000:04:246:0029.

Згідно з п.п.14.3 п.14, п.п. 7.8. п. 7, п.п. 6.13 п. 6 зазначених договорів оренди (які є типовими), невід'ємними частинами договору є, зокрема акт приймання-передачі об'єкта оренди, за якими орендар набуває в користування та повертає орендодавцеві надані в оренду земельні ділянки.

Враховуючи, що вказана вище земельна ділянка Дніпровській міській раді не повернута, договір оренди з ОСОБА_3 не розірваний, а орендна плата до бюджету нею не сплачується, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове-повідомлення рішення № 935383-1319-0464 від 11.05.2018 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у загальному розмірі 362500, 68 грн. за 2018 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Податкового кодексу України, Цивільного Кодексу України, Закону України Про оренду землі .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями розділу ХIII Податкового кодексу України.

За правилами пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі; об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України) (у відповідній редакції).

В той же час, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Матеріали справи містять підтвердження, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Поштовій, 137-А у м. Дніпропетровську від 18.12.2008 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:246:0029, площею 0,4950 га по фактичному розміщенню нежитлової будівлі; Державна реєстрація зазначених договорів оренди проведена 18.12.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є закон Про оренду землі .

За змістом ст.ст.18, 20 цього Закону (у відповідній редакції), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Розділом Строк дії договору договору оренди від 18.12.2008 року передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 15 років, відлік строк оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цього договору; а строк дії спірного договору оренди спливає 18.12.2023 року.

Відповідно, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк дії зазначеного договору оренди земельних ділянок не сплинув.

При цьому, акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки при її поверненні, як визначено умовами п. 7.8, п.14.3 Договору оренди, між позивачем та Дніпропетровською міською радою не складався.

Також, у справі не встановлено обставин, які свідчили б про припинення зазначеного договору за рішенням суду.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (кадастровий номер 1210100000:04:246:0029, площею 0,4950 га), станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення власником (користувачем) зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що протягом 2018 року саме ОСОБА_3 юридично була користувачем земельної ділянки по вул. Поштовій, 137-А у м. Дніпропетровську. Будь-яких дій у відповідності до чинного законодавства України, спрямованих на розірвання договору оренди землі, повернення цієї земельної ділянки за актом прийому-передачі Дніпропетровській міській раді, як-то передбачено умовами укладеного з позивачем договору оренди, вона не вчинила, що позбавило Дніпровську міську раду як розпорядника земель можливості переукласти договір оренди землі з фактичними землекористувачами. Також, склалася ситуація, коли ОСОБА_3 має не припинений договір оренди землі, термін дії якого не сплинув, але не сплачує орендну плату за користування даними земельними ділянками.

За викладених обставин, суд першої інстанції не прийняв доводи представника позивача про те, що орендні відносини ОСОБА_3 з Дніпропетровською міською радою по зазначеній земельній ділянці автоматично припинилися у зв'язку із укладенням з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на вказаних земельних ділянках по вул. Поштовій, 137-а в м. Дніпропетровську.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2011 р. у справі № 0417/2-2849/2011 нежитлову будівлю, розташовану по вул. Поштова, 137-А у м. Дніпропетровську переведено в категорію житлових приміщень та визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 1505,6 кв.м, розташований за вказаною адресою, без прийняття в експлуатацію.

03.02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 1505,6 кв.м, що розташований по вул. Поштова, 137-А у м. Дніпропетровську, який 03.02.2013 року зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_3 не зверталась до Дніпропетровської міської ради із заявами про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з відчуженням нею житлового будинку по вул. Поштова, 137-А у м. Дніпропетровську.

Суд першої інстанції не знайшов прийнятним посилання позивача що належним користувачем земельної ділянки та, відповідно, платником орендної плати є ОСОБА_4, не знайшов таким, що звільняє від сплати орендної плати позивача наявність рішення Дніпропетровської міської ради № 197/19 від 13.04.2017 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Поштовій, 137-А, оскільки вказане рішення міської ради надає ОСОБА_4 лише дозвіл на початок розробки документів із землеустрою. Ні права користування, ні права власності земельною ділянкою під належними йому на праві власності приміщеннями по вул. Поштовій, 137-А вказане рішення не надає. Натомість, жодних рішень про передачу у власність чи користування громадянину ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки Дніпропетровська міська рада не приймала.

Таким чином, суд першої інстанції не знайшов підстав вважати припиненим права позивача на користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:04:246:0029, площею 0,4950 га) у зв'язку з укладенням ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці тому дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500,68 грн.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з даним висновком.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, зазначеною нормою встановлено, що саме власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів бере до уваги, частину 3 статті 7 Закону України Про оренду землі , згідно якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок , будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку . Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок , будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначена норма чітко встановлює, що договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2018 справа № 904/6296/17. А саме, вказав, що частину 3 статті 7 Закону України Про оренду землі слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами . Варто наголосити, що ця норма імперативна, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договорів оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні .

У постановах від 24.12.2010 за №№ 21-54а10 та 21-59а10 Верховний суд України дійшов висновку, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт,а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату .

Таким чином, з моменту державної реєстрації переходу до ОСОБА_4 права власності на житловий будинок по вул. Поштова, 137-а в м. Дніпро, саме до ОСОБА_4 перейшло право оренди земельної ділянки площею 0,4950 га з кадастровим номером 1210100000:04:246:0029, а з ним і обов'язок сплачувати плату за землю відповідно до статті 287 Податкового кодексу України.

При цьому, стосовно ОСОБА_3, Договір оренди земельної ділянки від 18.12.2008 припинив свою дію на підставі пункту 12.4 самого Договору та положень ч.3 ст.7 та ст. 31 Закону України Про оренду землі , ст.120 Земельного кодексу України.

Вказані обставини встановлено зокрема постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 804/6274/17, яка набрала законної сили. А отже, відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вони не підлягають доказуванню.

Так, матеріали справи підтверджують, що з 18 грудня 2008 р. Позивач на підставі договору, укладеного з Дніпропетровською міською радою, орендувала земельну ділянку по вул. Поштова, 137-а в м. Дніпро, з кадастровим номером 1210100000:04:246:0029 площею 0,4950 га, строком на 15 років.

Відповідно до пункту 5.1 Договору земельну ділянку передано в оренду по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, яку у подальшому, на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.12.2011 переведено в категорію житлових.

Згідно з умовами пункту 12.4 Договору оренди земельної ділянки від 18.12.2008 він припиняється у випадках, передбачених законом.

03 лютого 2013 р. у встановленому законом порядку Позивач продав вказаний житловий будинок ОСОБА_4

28 листопада 2014 р. новий власник нерухомого майна ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про переоформлення прав користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний ним житловий будинок по вул. Поштова, 137-а в м. Дніпро, з метою зміни її цільового призначення.

Новим власником нерухомого майна (ОСОБА_4Г.) як підставу набуття права на оренду земельної ділянки до клопотання додано копію відповідного договору купівлі-продажу.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 197/19 від 13.04.2017 клопотання ОСОБА_4 від 28.11.2014 задоволено та йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку, розташованому по вул. Поштова 137-а у м. Дніпро.

У свою чергу, Позивач, ОСОБА_3, 17.11.2015 за вхідним №36/6130 подала на ім'я Дніпровського міського голови нотаріально посвідчену заяву про вилучення у неї земельної ділянки та передачу її на користь нового власника об'єкта нерухомого майна.

Викладене дає підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року № 935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500, 68 грн., оскільки податкові зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб покладаються на особу, що є користувачем земельної ділянки. Позивач не є суб'єктом орендних правовідносин по зазначеній земельній ділянці за податковий період 2018 року, тому на позивача не можуть бути покладені податкові зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для прийняття судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому являються підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: а , б , в , г пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року № 935383-1319-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 362 500, 68 грн.

Постанова набирає законної сили 20.02.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 20.02.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 26.02.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя С.М. Іванов