Рішення

від 13.11.2018 по справі 1840/2524/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р. Справа № 1840/2524/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - Деризи М.Е.,

представника відповідача - Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Еліта" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Еліта", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просить:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457134/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 45 від 08.11.2017, реєстраційний номер 9248359109, в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457135/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 46 від 15.11.2017, реєстраційний номер 9251690740, в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457136/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 47 від 16.11.2017, реєстраційний номер 9256514319, в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457137/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 49 від 18.11.2017, реєстраційний номер 9258554338, в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 45 від 08.11.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 46 від 15.11.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 47 від 16.11.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 49 від 18.11.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснює вирощування зернових культур (соняшник, соя). Отриманий врожай 2017 року позивач мав продати своїм контрагентам, однак реєстрація податкових накладних виписаних позивачем на реалізований товар спочатку була зупинена, а потім у реєстрації було взагалі відмовлено.

Зупиняючи реєстрацію вказаних податкових накладних відповідач зазначив, що у позивача виявлено невідповідність обсягів постачання, обсягам придбання товарів з відповідним УКТ ЗЕД, у зв'язку з чим, було запропоновано надати пояснення або копій документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На виконання вказаних вимог, позивачем у відповідний строк були надіслані відповідні копії документів (видаткові накладні, накладні, рахунки, договори, платіжні доручення, статистичні звіти, квитанції та інше).

Однак, відповідач приймаючи оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних зазначив, що наданих документів недостатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивач звертаючись до суду зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано ту обставину, що позивач сам займається вирощуванням, як соняшника так і сої, а тому у нього і не може бути відповідних обсягів придбання вказаних товарів, оскільки він їх сам вирощує. На підтвердження вказаних обставин, позивачем були надані відповідачу всі відповідні документи на його вимогу.

Окрім того, позивач зазначає, що оскаржувані рішення відповідача були ним оскаржені у адміністративному порядку, а саме, відповідні скарги та додатки до них були надіслані на адресу голови комісії ДФС України, однак відповіді на вказані скарги та будь-яких рішень позивач не отримав, а тому позивач відповідно до п.п.56.23.4 п. 56.23 ст.56 Податкового кодексу України вважає, що його скарга є задоволеною, однак вищезазначені податкові накладні залишаються незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Ухвалою від 04.09.2018 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначене на 27.09.2018.

Ухвалою від 09.10.2018 було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем документи для реєстрації податкових накладних є недостатніми.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовні заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство "Еліта" є сільськогосподарським виробником та займається вирощуванням зернових культур.

08.11.2017 року Селянським (фермерським) господарством "Еліта" (надалі - позивач) було оформлено податкову накладну № 45 на загальну суму 1 090 000,00 грн., в тому числі 181 666,67 грн. ПДВ (надалі - ПН № 45), відповідно до вказаної податкової накладної позивач продав ТОВ АРГО ПАРТНЕР-2000 сою у кількості 100 тонн.

Цього ж дня позивач направив ПН №45, реєстраційний номер документу 9248359109, на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач отримав Квитанцію № 1, яка була направлена ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.15.16 на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу МФУ №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1201.

14.12.2017 позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено та надав пояснення з долученням документів, що підтверджують реальність здійснення операцій.

21.12.2017 позивач отримав Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457134/31818274 (надалі - Рішення ДФС по ПН №45). Зазначеним Рішенням ДФС було відмовлено позивачу в реєстрації ПН № 45.

27.12.2017 позивачем було направлено, як він зазначає, скаргу на Рішення ДФС по ПН №45 з доданими документами. Скарга з додатками була отримана відповідачем 29.12.2017 року.

Позивач вказує, що станом на 25.06.2018 він так і не отримав вмотивоване рішення за своєю скаргою та вважає, що скаргу задоволено повністю на його користь, як платника податків, але ПН № 45 досі не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15.11.2017 позивачем оформлено податкову накладну № 46 на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі 83 333,33 грн. ПДВ (надалі - ПН № 46). Відповідно до вказаної податкової накладної позивач продав ТОВ КЕРНЕЛ-ТРЕЙД соняшник у кількості 48,279288 тон.

Цього ж дня позивач направив ПН №46, реєстраційний номер документу 9251690740, на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач отримав Квитанцію № 1, яка була направлена ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.15.16 на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу МФУ №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД : 1206.

14.12.2017 позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено та надав пояснення з долученням документів, що підтверджують реальність здійснення операцій.

21.12.2017 позивач отримав Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457135/31818274 (надалі - Рішення ДФС по ПН №46). Зазначеним Рішенням ДФС було відмовлено позивачу в реєстрації ПН № 46.

27.12.2017 позивачем було направлено, як він зазначає, скаргу на Рішення ДФС по ПН №46 з доданими документами на реальність здійснення операцій по ПН. Скарга за додатками була отримана відповідачем 29.12.2017.

Станом на 25.06.2018 позивач не отримав вмотивоване рішення за своєю скаргою та вважає, що скаргу задоволено повністю на його користь, як платника податків, але ПН № 46 досі не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

16.11.2017 позивачем було оформлено податкову накладну № 47 на загальну суму 375 000,00 грн., в тому числі 62500,00 грн. ПДВ (надалі - ПН № 47). Відповідно до вказаної податкової накладної позивач продав ТОВ КЕРНЕЛ-ТРЕЙД соняшник у кількості 36,209465 тон.

Цього ж дня позивач направив ПН №47, реєстраційний номер документу 9256514319, на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач отримав Квитанцію № 1, яка була направлена ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.15.16 на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу МФУ №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД : 1206.

14.12.2017 позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено та надав пояснення з долученням документів, що підтверджують реальність здійснення операцій.

21.12.2017 позивач отримав Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457136/31818274 (надалі - Рішення ДФС по ПН №47). Зазначеним Рішенням ДФС було відмовлено позивачу в реєстрації ПН № 47.

27.12.2017 позивачем було направлено, як він зазначає, скаргу на Рішення ДФС по ПН №47 з доданими документами на реальність здійснення операцій по ПН. Скарга за додатками була отримана відповідачем 29.12.2017 року.

Станом на 25.06.2018 року позивач не отримав вмотивоване рішення за своєю скаргою та вважає, що скаргу задоволено повністю на його користь, як платника податків, але ПН № 47 досі не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18.11.2017 позивачем було оформлено податкову накладну № 49 на загальну суму 159 783,05 грн., в тому числі 26 630,51 грн. ПДВ (надалі - ПН № 49). Відповідно до вказаної податкової накладної позивач продав ТОВ КЕРНЕЛ-ТРЕЙД соняшник у кількості 15,631247 тон.

Цього ж дня позивач направив ПН №49, реєстраційний номер документа №9258554338, на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач отримав Квитанцію №1, яка була направлена ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.15.16 на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу МФУ №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД : 1206.

14.12.2017 позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено та надав пояснення з долученням документів, що підтверджують реальність здійснення операцій.

21.12.2017 року позивач отримав Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457136/31818274 (надалі - Рішення ДФС по ПН №49). Зазначеним Рішенням ДФС було відмовлено позивачу в реєстрації ПН № 49.

27.12.2017 позивачем було направлено, як він зазначає, скаргу на Рішення ДФС по ПН №49 з доданими документами на реальність здійснення операцій по ПН. Скарга з додатками була отримана відповідачем 29.12.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію, далі по тексту Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містив і підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, зі змісту квитанцій по спірним податковим накладним вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 №567, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 1201 та 1206.

Судом визнається необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечить законодавству висновки відповідача щодо підстав, викладених в зазначених рішеннях.

Так, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень було не підтвердження позивачем здійснення придбання та поставок соняшника та сої у 2017 році.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію та зупинення їх реєстрації), оскільки ним не зазначено у вказаних квитанціях конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, податковим органом у зазначених квитанціях вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Щодо критерію зазначеного в квитанціях ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 1201 та 1206"), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

У судовому засіданні представник відповідача також не зміг чітко пояснити, який саме критерій оцінки ступня ризиків було застосовано в даному випадку, оскільки ввезення на митну територію України товару, позивачем не відбувалося, відповідно митні декларації не досліджувались, докази перевірки залишків товару відсутні. Відповідно, представник податкового органу не зміг пояснити обставини на підставі яких, відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД, відтак не довів правомірність зупинення реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у зазначених квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у вказаних квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі іменується Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту зазначених вище квитанцій вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, у квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено відповідачу копії документів та пояснення по вищезгаданих господарських операціях та податкових накладних.

Суд зазначає, що оскаржувані Рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення.

Також, в Рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної та розрахунку коригування.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

У той же час, позивачем надано суду звіт "Про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 1 грудня 2017 року" (№29-сг) поданий позивачем до органів статистики, який підтверджує отримання позивачем в 2017 році відповідного урожаю сої та соняшника, який він реалізовував відповідно до вищезазначених податкових накладних.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких, було відмовлено.

Окремо суд зазначає, що доводи позивача про подання ним скарг на оскаржувані рішення відповідно до п.п.56.23.4 п. 56.23 ст.56 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вказані звернення позивача не містять обов'язкових складових для скарги, таких як, назви документу, доводів скаржника, прохальної частини та за своєю суттю є супровідними листами, а тому відповідач правомірно не розглядав їх у порядку визначеному п.п.56.23.4 п. 56.23 ст.56 Податкового кодексу України.

Також суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування власної позиції, а судом при виконанні вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 14096,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься квитанція від 15.06.2018 року про сплату позивачем судового збору в сумі 14096,00 грн. за подання позовної заяви, відтак відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Еліта" (вул. Комарова, 14, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, код 31818274) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457134/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 45 від 08.11.2017, реєстраційний номер 9248359109 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457135/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 46 від 15.11.2017, реєстраційний номер 9251690740 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 № 457136/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 47 від 16.11.2017, реєстраційний номер 9256514319 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.12.2017 року № 457137/31818274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 49 від 18.11.2017, реєстраційний номер 9258554338 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 45 від 08.11.2017.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 46 від 15.11.2017.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 47 від 16.11.2017.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 49 від 18.11.2017.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства "Еліта" (вул. Комарова, 14, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, код 31818274) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) суму судового збору в розмірі 14096,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 листопада 2018 року.

Суддя С.М. Глазько