Рішення

від 26.11.2018 по справі 1540/4123/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4123/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - Левіт В.С. (за довіреністю),

представник відповідача - Маринов Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ МАРС (МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО) У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-А) до Головного управління ДФС в Одеськійобласті (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034551407 від 10 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ МАРС (МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО) У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ(65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-А) до Головного управління ДФС в Одеськійобласті (65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034551407 від 10 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС в Одеській області № 0034551407 від 10 серпня 2018 року, так як вважає його безпідставним, незаконним, таким, що не відповідає нормам податкового та іншого законодавства України, таким, яке прийнято на підставі помилкових та безпідставних висновків, викладених в Акті перевірки, що не відповідають фактичним обставинам, а тому підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 108-116 т. 1).

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення зазначено, що висновки викладені в акті перевірки були зроблені за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, якою встановлені порушення п.44.1 ст. 44. п.198.1. 198.2. 198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, шо підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 86889 грн.. в т.ч грудень 2016 - 86889 грн., тому податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та згідно з наказом ТУ ДФС в Одеській області від 16.07.2018 року №5031 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВКФ МАРС у формі ТОВ код за ЄДРПОУ 13880445 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552 за період грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2018 року №1633/15-32-14-07/13880445, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44. п.198.1. 198.2. 198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, шо підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 86889 грн.. в т.ч грудень 2016 - 86889 грн. (а.с. 10-30 т. 1).

На підставі вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0034551407 від 10.08.2018р. (а.с. 31 т. 1).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо перевірки відомостей по взаємовідносинам ВКФ МАРС (МП) У ФОРМІ ТОВ з ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552 за грудень 2016 року, які встановлені у Акті перевірки, судом встановлено наступне.

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ з ТОВ Прімавера Груп уклало договір поставки від 01.11.2016 № 1 та договір від 07.11.2016 №4/11-16 (а.с. 33-35, 37-39 т. 1).

Стосовно порушень які стосуються господарських відносин за договором №4/11-16 від 07.11.2016, суд зазначає наступне.

За умовами договору, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ (Замовник), в особі директора Каптур О.Р., що діє на підставі Статуту, з одного сторони, і ТОВ Прімавера Груп , в особі директора Шолох О.С. (Виконавець), з другої сторони, надалі разом за текстом Договору - Сторони, уклали даний Договір, в якому Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по технічному обстеженню, перевірці працездатності систем автоматики, відновленню й ремонту систем автоматики і кабельних трас на об'єктах, що обслуговуються Замовником.

Згідно з актом виконаних робіт за грудень 2016 (а.с. 44-47 т. 1), ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано роботи (послуги) від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 99784,38 грн., в т.ч. ПДВ - 16630,73 грн. та підписано директором ГОВ Прімавера Труп Шолохом О.С. та директором ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ Каптур О.Р. та скріплено печатками.

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано податкову накладну від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 99784.38 грн., в т.ч. ПДВ - 16630,73 грн. (а.с. 14-15 т. 2)

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за грудень 2016 року включено ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року і відповідає даним додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 (9266713315 від 18.01.2017, рядок 33 додатку 5) на загальну суму ПДВ 86889,22 грн. та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552, відповідачем встановлено наступне:

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- відсутні трудові ресурси для здійснення операцій у задекларованих обсягах, згідно ''форми 1 ДФ на підприємстві працює 4 особи, у т.ч. засновник, директор та головний бухгалтер в одній особі

- відсутні власні основні фонди (не декларує оренду основних фондів), підприємством не надавався Фінансовий звіт (Форма 2),

- декларація з податку на прибуток не надавалась.

- здійснювало господарську діяльність протягом незначного періоду.

Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС Податковий блок , Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ Прімавера Груп не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень. Також, відсутня наявність основних фондів, трудових ресурсів.

Також перевіркою встановлено, що значний обсяг фактично оформлених ТОВ Прімавера Груп операцій з придбання та реалізації товару передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, бухгалтерів та інших). В зв'язку з цим, директор ТОВ Прімавера Груп та лише 3 особи не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, з проведеного аналізу видаткових та податкових накладних встановлено, що акт виконаних робіт за грудень 2016, проведено в бухгалтерському обліку 31.12.2016, а податкова накладна №10 виписана 09.12.2016, тобто без виникнення першої події (оплата за даними накладними здійснювалась 26.12.2016 (а.с. 7-8 т. 2).

Таким чином, на думку суду, ТОВ Прімавера Груп неправомірно виписано податкову накладну від 09.12.2016 № 10.

Крім того, судом встановлено, що в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 відсутні дані про субпідрядника, місце складання, адреси проведення робіт, дата підписання.

Надані до перевірки: договір, довідка про вартість будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість витрачених ресурсів витрат підрядника не містять даних щодо субпідрядника, таким чином, ТОВ Прімавера Груп виконувало роботи самостійно. Також в самому договорі п. 5 ч. 7 договору від 07.11.2016 №4/11-16 зазначено, що кожна із сторін не має права передати свої права обов'язки за цим Договором третій стороні, за винятком їх законних правонаступників, без письмової згоди на це іншої Сторони.

Проведеним аналізом, наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт щодо витрат праці робітників - будівельників та робітників, які обслуговують машини, а також суми заробітної плати, врахованої у загальній вартості будівельних робіт встановлено наступне:

а) Заробітна плата за актами виконаних робіт ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 складає 51793.29 грн., але відповідно до Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за період з грудень 2016 загальна сума нарахованої зарплати за грудень 2016 року складає 10363,62 грн., тому неможливо підтвердити дані витрати по заробітній платі (доход одного працівника складає 2590,91 грн.).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що робітникам нараховувалась мінімальна зарплата без виплат за надмірну роботу та роботу у вихідні та святкові дні.

б) Витрати труда робітників - будівельників та робітників, що обслуговують машини згідно актів виконаних робіт ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 складає 4363,93 люд.-год., тобто робота могла виконуватися 31 календарний день (22 робочих дня).

Таким чином, при роботі без вихідних та святкових (враховуючи директора) одним працівником відпрацьовано 1090,98 годин на місяць або 35,19 годин на добу, при роботі тільки у робочі дні (не враховуючи директора) - 49,59 годин на добу, що унеможливлює виконання обсягу будівельно-монтажних робіт, зазначених в ф.№ КБ-2 та № КБ-3, у зв'язку з відсутністю необхідної чисельності працівників.

Нормою cт. 50 глави IV Кодексу законів про працю України затвердженого Законом №322-VІІІ від 10.12.1971 ВВР, визначено тривалість робочого часу, що не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Нормою cт.65 глави IV Кодекс законів про працю України , визначено надурочні роботи, що не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Виходячи з норм ст. 50 та ст. 65 глави IV Кодекс законів про працю України , загальна кількість робочого часу не може перевищувати 42 години на тиждень.

За результатами проведеного аналізу наявних трудових ресурсів встановлено незначну кількість працюючих, однак значний обсяг фактично оформлених ТОВ Прімавера Груп операцій на реалізацію послуг та будівельних робіт передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями. При цьому встановлено, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено недостатню кількість працюючих ТОВ Прімавера Груп , яка була б достатньою для самостійного виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та обсягів виконаних робіт, що містяться в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2).

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з висновками відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій ТОВ Прімавера Груп на адресу ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ в обсязі, який зазначений у первинних документах.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, передбачений обов'язок особистого виконання зобов'язання по наданню послуг, однак частиною 2 ст. 902 Цивільного кодексу визначено, що виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору, але лише у випадках, встановлених договором. Для цього необхідно передбачити в договорі, у яких випадках можлива передача обов'язку виконання.

Як вже встановлено судом, за договором не передбачалось передача прав та обов'язків іншій стороні.

Наведені факти та обставини відносно наявності можливості виконання зазначеного обсягу робіт (послуг) свідчать, що первинні документи містять свідомо невірну інформацію щодо наданих контрагентом послуг, тому не можуть бути враховані як належні докази факту здійснення відповідних господарських операцій та відповідності формування податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документального підтвердження, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг унормовані статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предметом доказування у справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг , а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Такого висновку Верховний суд в постановах від 06.02.2018 по справі №826/6986/14, від 10.04.2018 по справі №815/24/17 та від 06.06.2018 по справі №П/811/2247/14.

Суд зазначає, що надані позивачем документи, а саме, податкова накладна, акт прийняття робіт видані від імені контрагента та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки судом встановлено, що вказаний суб'єкт господарювання, ТОВ Прімавера Груп , не виконував та об'єктивно не мав можливості виконати роботи обумовлені договором №4/11-16 від 07.11.2016 року.

Стосовно порушень, які стосуються господарських відносин за договором №1 від 01.11.2016 року (а.с. 37-39 т. 1), суд зазначає наступне.

За умовами договору, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ ( Покупець ), в особі директора Каптура О.Р., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ Прімавера Груп , в особі директора Шолоха О.С., ( Постачальник ), з іншої сторони, уклали Договір про наступне:

Постачальник відповідно до умов цього Договору зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити Товар. Поставка товару здійснюється на базисних умовах, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс 2010 . Поставка здійснюється на умовах DDP м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25 відповідно Інкотермс 2010. Строк поставки кожної партії Товару узгоджується Сторонами окремо будь-яким зручним для них чином. Товар вважається прийнятим з моменту підписання Сторонами відповідної видаткової накладної. Дата вказана Покупцем у видатковій накладній, є датою поставки Товару. Разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю усі його приналежності та документи (технічний паспорт, документ про якість), які мають відношення до Товару і належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України. Якщо разом з Товаром вказані документи та приналежності не передані, то Постачальник зобов'язаний не пізніше 5-денного строку з дати передачі товару Покупцю надати останньому вказані документи.

Згідно з видатковими накладними, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано товар від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 421550,93 грн.. в т.ч. ПДВ - 70258.49 грн. та підписано директором ТОВ Прімавера Груп Шолохом О.С. та директором ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ Каптур О.Р. та скріплено печатками, місце складання - м. Київ (а.с. 40-42 т. 1, 38-40, 47 т. 2).

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано податкові накладні від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 421550,93 грн., в т.ч. ПДВ - 70258,49 грн. (а.с. 14-24, 41-46, 48-49 т. 2)

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за грудень 2016 року включено ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму ПДВ 86889,22 грн.

Відповідачем з проведеного аналізу видаткових та податкових накладних встановлено, що видаткові накладні №297,298.299,300 виписано 31.12.2016, а податкові накладні №297,298,299,300 виписано 30.12.2016, тобто без виникнення першої події (оплата за даними накладними здійснювалась січень-березень 2017).

Таким чином, суд вважає, що ТОВ Прімавера Груп неправомірно виписано податкові накладні від 31.12.2016 за №№297, 298, 299, 300.

Поставка товару здійснюється відповідно п.2.1 договору від 01.11.2016 №1 "Поставка товару здійснюється на базисних умовах, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс 2010 . Поставка здійснюється на умовах DDP Одеса, вул. Зоопаркова, 25 відповідно Інкотермс 2010. Строк поставки кожної партії Товару узгоджується Сторонами окремо будь-яким зручним для них чином.

Суд зазначає, що Позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, але надано копії документів про транспортування (а.с. 118-122 т. 1): договір оренди автотранспортного засобу; подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ 2107 №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016; подорожній лист службового легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016.

На підставі договору оренди автотранспортного засобу від 25.07.2016 року, укладеного з ОСОБА_7, "Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування (оренду) з використанням виключно для господарської діяльності останнього, з правом тимчасового виїзду за кордон, у разі необхідності з оформленням такого права у встановленому законодавством порядку, для службових поїздок та перевізок дрібних речей, транспортний засіб, а саме: автомобіль марки ВАЗ 210700-20, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3", тобто легковий автомобіль.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 "Основні засоби" за грудень 2016. на балансі підприємства також є автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_4, тобто легковий автомобіль.

Також, до перевірки надано подорожні листи службового легкового автомобіля ВАЗ 2107 №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO №6 за період з 01,12.2016 по 31.12.2016 відповідно до яких, маршрут руху автомобілями здійснювався лише по місту Одеса. Б.Дністровський, село Бурлача Балка (Одеська обл,), однак місце складання у видаткових накладних зазначено місто Київ.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника Єдиний державний реєстр судових рішень (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки щодо покладення на одну із сторін обов'язку доставки товару.

При цьому, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Суд зазначає, що факт наявності у позивача податкових або видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Так, судом встановлено, що поставка здійснювалась на адресу м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25 на умовах DDP Інкотермс 2010.

Проте, суд зазначає, що вказана адреса (м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25) є юридичною адресою Позивача (а.с. 125 т. 1), тобто продавець за умовами договору поставив товар до ВКФ МАРС у формі ТОВ, однак подорожні листи виписані на вивіз товару покупцем, що не відповідає умовам договору.

Також, товар поставлений за договором не був імпортований в Україну, оскільки ТОВ Прімавера Груп та його контрагенти ТОВ ЛАТЕН ТРЕЙД , ТОВ КАРАМОЛ не є імпортерами реалізованого товару.

Крім того, Договором постачання, передбачено, що разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю усі документи (технічний паспорт, документ про якість), які мають відношення до Товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України (п. 2.4); передати Покупцю відповідні документи (сертифікат якості, інструкція по користуванню, тощо), що стосуються Товару та підлягають переданню разом з Товаром (п. 6.3.2.).

Судом встановлено із Акту, що до перевірки надано копії документів сертифікатів відповідності товару отриманого від ТОВ Прімавера Груп (а.с. 24-25 т .1), однак з наданих до перевірки сертифікатів неможливо встановити причетність до отриманого товару ТОВ Прімавера Груп , оскільки ТОВ Прімавера Груп та його контрагенти ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД", ТОВ "КАРАМОЛ" не отримували товар від виробників (за сертифікатами) а саме: ТОВ "Граніт-Саламандра Україна, ТзОВ НВП "Електроприлад". ТОВ "АЛАЙ". ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель'. ПНВП АРТАР-ПЛЮС", ТОВ НВП "РІКАС-ВАРТА", ТзОВ "Ельпласт-Львів". ТОВ "МЕГА-КАБЕЛЬ", ТОВ "НВО "Турбосталь", ПАТ "Плазма Тек", ТОВ "ТД Евротрубпласт".

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України № 980-1V від 19.06.2003 (зі змінами та доповненнями), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 662 Цивільного Кодексу України, визначає обов'язок продавця передати товар покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу з одночасним переданням покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Договір поставки ВКФ МАРС у формі ТОВ уклало з ТОВ Прімавера Груп , яке в свою чергу згідно бази ЄРПН, отримало реалізований товар у грудні 2016 року у - ТОВ "КАРАМОЛ" (код за ЄДРПОУ 40852661) та ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 40235137), однак, за даними перевірки товар, який був до цього придбаний ТОВ "КАРАМОЛ" та ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД" не збігається з тим що був реалізований на адресу ТОВ Прімавера Груп .

Враховуючи висновки Верховного суду про про наявність обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди, суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій, які виконувались ТОВ Прімавера Груп , не підтверджується.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку, що укладені між ВКФ МАРС у формі ТОВ та ТОВ Прімавера Груп договори не опосередковувалися реальним виконанням операції та послуг, які становлять предмет договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно проведено перевірку з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах компетенції та правомірно оформлено її результати із прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0034551407 від 10 серпня 2018 року, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ МАРС (МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО) У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування ППР № 0034551407 від 10 серпня 2018 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений та підписаний 26.11.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.