Постанова

від 23.05.2019 по справі 1540/4123/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4123/18 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Гомонець О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо - Комерційної фірми Марс на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року по справі за позовом Виробничо - Комерційної фірми Марс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Виробничо - Комерційна фірма Марс ( надалі - Позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області ( надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034551407 від 10 серпня 2018 року з податку на додану вартість у загальній сумі 86 889 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності, а є лише припущеннями ревізорів. Усі зауваження, викладені у акті перевірки, стосуються не позивача, а його контрагента, разом із тим, ревізор, викладаючи ці висновки у акті перевірки використовував лише бази даних ДФС, а не результати перевірок або зустрічних звірок щодо ТОВ Прімавера Груп . Усі господарські операції реально відбулись та призвели до змін активів позивача з метою отримання прибутку, що також залишилось поза увагою перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року - в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Виробничо - Комерційна фірма Марс , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 16 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказав, що з первинних документів вбачається, що останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання (отримання) послуг.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та згідно з наказом ТУ ДФС в Одеській області від 16.07.2018 року №5031 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВКФ МАРС у формі ТОВ код за ЄДРПОУ 13880445 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552 за період грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2018 року №1633/15-32-14-07/13880445, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44. п.198.1. 198.2. 198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, шо підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 86889 грн.. в т.ч грудень 2016 - 86889 грн. (а.с. 10-30 т. 1).

На підставі вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0034551407 від 10.08.2018р. (а.с. 31 т. 1).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між ВКФ МАРС у формі ТОВ та ТОВ Прімавера Груп договори не опосередковувалися реальним виконанням операції та послуг, які становлять предмет договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних мотивів.

Щодо перевірки відомостей по взаємовідносинам ВКФ МАРС (МП) У ФОРМІ ТОВ з ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552 за грудень 2016 року, які встановлені у Акті перевірки, судом встановлено наступне.

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ з ТОВ Прімавера Груп уклало договір поставки від 01.11.2016 № 1 та договір від 07.11.2016 №4/11-16 (а.с. 33-35, 37-39 т. 1).

За умовами договору №4/11-16 від 07.11.2016, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ (Замовник), в особі директора Каптур О.Р., що діє на підставі Статуту, з одного сторони, і ТОВ Прімавера Груп , в особі директора ОСОБА_1 (Виконавець), з другої сторони, надалі разом за текстом Договору - Сторони, уклали даний Договір, в якому Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи по технічному обстеженню, перевірці працездатності систем автоматики, відновленню й ремонту систем автоматики і кабельних трас на об`єктах, що обслуговуються Замовником.

Згідно з актом виконаних робіт за грудень 2016 (а.с. 44-47 т. 1), ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано роботи (послуги) від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 99 784,38 грн., в т.ч. ПДВ - 16630,73 грн. та підписано директором ГОВ Прімавера Труп ОСОБА_1 та директором ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ Каптур О.Р. та скріплено печатками.

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано податкову накладну від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 99784.38 грн., в т.ч. ПДВ - 16630,73 грн. (а.с. 14-15 т. 2)

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за грудень 2016 року включено ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року і відповідає даним додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 (9266713315 від 18.01.2017, рядок 33 додатку 5) на загальну суму ПДВ 86 889,22 грн. та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ Прімавера Груп , код за ЄДРПОУ 40806552, відповідачем встановлено наступне:

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- відсутні трудові ресурси для здійснення операцій у задекларованих обсягах, згідно ''форми 1 ДФ на підприємстві працює 4 особи, у т.ч. засновник, директор та головний бухгалтер в одній особі

- відсутні власні основні фонди (не декларує оренду основних фондів), підприємством не надавався Фінансовий звіт (Форма 2),

- декларація з податку на прибуток не надавалась.

- здійснювало господарську діяльність протягом незначного періоду.

Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС Податковий блок , Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ Прімавера Груп не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень. Також, відсутня наявність основних фондів, трудових ресурсів.

Також перевіркою встановлено, що значний обсяг фактично оформлених ТОВ Прімавера Груп операцій з придбання та реалізації товару передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, бухгалтерів та інших). В зв`язку з цим, директор ТОВ Прімавера Груп та лише 3 особи не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, з проведеного аналізу видаткових та податкових накладних встановлено, що акт виконаних робіт за грудень 2016, проведено в бухгалтерському обліку 31.12.2016 ( а.с.44 т.1), а податкова накладна №10 виписана 09.12.2016 ( а.с.14 т.2), тобто без виникнення першої події (оплата за даними накладними здійснювалась 26.12.2016 (а.с. 7-8 т. 2).

Таким чином, суд вірно зазначив, що ТОВ Прімавера Груп неправомірно виписано податкову накладну від 09.12.2016 № 10.

Крім того, судом встановлено, що в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 відсутні дані про субпідрядника, адреси проведення робіт.

Надані до перевірки: договір, довідка про вартість будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість витрачених ресурсів витрат підрядника, не містять даних щодо субпідрядника, таким чином, ТОВ Прімавера Груп виконувало роботи самостійно. Також в самому договорі п. 5 ч. 7 договору від 07.11.2016 №4/11-16 зазначено, що кожна із сторін не має права передати свої права та обов`язки за цим Договором третій стороні, за винятком їх законних правонаступників, без письмової згоди на це іншої Сторони.

Проведеним аналізом наданого до перевірки акту приймання виконаних будівельних робіт щодо витрат праці робітників - будівельників та робітників, які обслуговують машини, а також суми заробітної плати, врахованої у загальній вартості будівельних робіт встановлено наступне:

а) Заробітна плата за актом виконаних робіт ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 складає 51793.29 грн., але відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за період з грудень 2016 загальна сума нарахованої зарплати за грудень 2016 року складає 10 363,62 грн., тому неможливо підтвердити дані витрати по заробітній платі (доход одного працівника складає 2590,91 грн.).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що робітникам нараховувалась мінімальна зарплата без виплат за надмірну роботу та роботу у вихідні та святкові дні.

б) Витрати труда робітників - будівельників та робітників, що обслуговують машини згідно актів виконаних робіт ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 складає 4363,93 люд.-год., тобто робота могла виконуватися 31 календарний день (22 робочих дня).

Таким чином, відповідач вважає, що при роботі без вихідних та святкових (враховуючи директора) одним працівником відпрацьовано 1090,98 годин на місяць або 35,19 годин на добу, при роботі тільки у робочі дні (не враховуючи директора) - 49,59 годин на добу, що унеможливлює виконання обсягу будівельно-монтажних робіт, зазначених в ф.№ КБ-2 та № КБ-3, у зв`язку з відсутністю необхідної чисельності працівників.

За результатами проведеного аналізу наявних трудових ресурсів встановлено незначну кількість працюючих, однак значний обсяг фактично оформлених ТОВ Прімавера Груп операцій на реалізацію послуг та будівельних робіт передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями. При цьому встановлено, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено недостатню кількість працюючих ТОВ Прімавера Груп , яка була б достатньою для самостійного виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та обсягів виконаних робіт, що містяться в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів також погоджується з аргументами відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій ТОВ Прімавера Груп на адресу ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ в обсязі, який зазначений у первинних документах.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, передбачений обов`язок особистого виконання зобов`язання по наданню послуг, однак частиною 2 ст. 902 Цивільного кодексу визначено, що виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору, але лише у випадках, встановлених договором. Для цього необхідно передбачити в договорі, у яких випадках можлива передача обов`язку виконання.

Як було зазначено вище, за даним договором не передбачалось передача прав та обов`язків іншій стороні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що наведені факти та обставини відносно наявності можливості виконання зазначеного обсягу робіт (послуг) свідчать, що первинні документи містять свідомо невірну інформацію щодо наданих контрагентом послуг, тому не можуть бути враховані як належні докази факту здійснення відповідних господарських операцій та відповідності формування податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документального підтвердження, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг унормовані статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Такого висновку Верховний суд в постановах від 06.02.2018 по справі №826/6986/14, від 10.04.2018 по справі №815/24/17 та від 06.06.2018 по справі №П/811/2247/14.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи, а саме: податкова накладна, акт прийняття робіт, видані від імені контрагента, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем доведено, що вказаний суб`єкт господарювання, ТОВ Прімавера Груп , не виконував та об`єктивно не мав можливості виконати роботи обумовлені договором №4/11-16 від 07.11.2016 року.

Стосовно порушень, які стосуються господарських відносин за договором №1 від 01.11.2016 року (а.с. 37-39 т. 1), судом встановлено наступне.

За умовами договору, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ ( Покупець ), в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ Прімавера Груп , в особі директора ОСОБА_1 , ( Постачальник ), з іншої сторони, уклали Договір про наступне:

Постачальник відповідно до умов цього Договору зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити Товар. Поставка товару здійснюється на базисних умовах, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс 2010 . Поставка здійснюється на умовах DDP м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25 відповідно Інкотермс 2010. Строк поставки кожної партії Товару узгоджується Сторонами окремо будь-яким зручним для них чином. Товар вважається прийнятим з моменту підписання Сторонами відповідної видаткової накладної. Дата вказана Покупцем у видатковій накладній, є датою поставки Товару. Разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю усі його приналежності та документи (технічний паспорт, документ про якість), які мають відношення до Товару і належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України. Якщо разом з Товаром вказані документи та приналежності не передані, то Постачальник зобов`язаний не пізніше 5-денного строку з дати передачі товару Покупцю надати останньому вказані документи.

Згідно з видатковими накладними, ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано товар від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 421550,93 грн.. в т.ч. ПДВ - 70258.49 грн., які підписано директором ТОВ Прімавера Груп ОСОБА_1 та директором ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ Каптур О.Р. та скріплено печатками, місце складання - м. Київ (а.с. 40-42 т. 1, 38-40, 47 т. 2).

ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ отримано податкові накладні від ТОВ Прімавера Груп на загальну суму 421550,93 грн., в т.ч. ПДВ - 70258,49 грн. (а.с. 14-24, 41-46, 48-49 т. 2)

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за грудень 2016 року включено ВКФ МАРС (МП) у формі ТОВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму ПДВ 86889,22 грн.

Відповідачем з проведеного аналізу видаткових та податкових накладних обґрунтовано встановлено, що видаткові накладні №297,298.299,300 виписано 31.12.2016, а податкові накладні №297,298,299,300 виписано 30.12.2016, тобто без виникнення першої події (оплата за даними накладними здійснювалась січень-березень 2017).

Таким чином, колегія суддів також погоджується з думкою суду, що ТОВ Прімавера Груп неправомірно виписано податкові накладні від 31.12.2016 за №№297, 298, 299, 300.

Суд також з`ясував, що Позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, але надано копії документів про транспортування (а.с. 118-122 т. 1): договір оренди автотранспортного засобу; подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ 2107 №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016; подорожній лист службового легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016.

На підставі договору оренди автотранспортного засобу від 25.07.2016 року, укладеного з ОСОБА_3 , "Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування (оренду) з використанням виключно для господарської діяльності останнього, з правом тимчасового виїзду за кордон, у разі необхідності з оформленням такого права у встановленому законодавством порядку, для службових поїздок та перевізки дрібних речей, транспортний засіб, а саме: автомобіль марки ВАЗ 210700-20, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ", тобто легковий автомобіль.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 "Основні засоби" за грудень 2016. на балансі підприємства також є автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто легковий автомобіль.

Також, до перевірки надано подорожні листи службового легкового автомобіля ВАЗ 2107 №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO №6 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 відповідно до яких, маршрут руху автомобілями здійснювався лише по місту Одеса. Б.Дністровський, село Бурлача Балка (Одеська обл,), однак місце складання у видаткових накладних зазначено місто Київ.

Так, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась на адресу позивача: м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25 на умовах DDP Інкотермс 2010.

Проте, суд доречно зазначив, що вказана адреса (м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25) є юридичною адресою Позивача (а.с. 125 т. 1), тобто продавець за умовами договору поставив товар до ВКФ МАРС у формі ТОВ, однак подорожні листи виписані на вивіз товару покупцем, що не відповідає умовам договору.

Також, товар поставлений за договором не був імпортований в Україну, оскільки ТОВ Прімавера Груп та його контрагенти ТОВ ЛАТЕН ТРЕЙД , ТОВ КАРАМОЛ не є імпортерами реалізованого товару.

Крім того, Договором постачання, передбачено, що разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю усі документи (технічний паспорт, документ про якість), які мають відношення до Товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України (п. 2.4); передати Покупцю відповідні документи (сертифікат якості, інструкція по користуванню, тощо), що стосуються Товару та підлягають переданню разом з Товаром (п. 6.3.2.).

Судом також встановлено із матеріалів справи, що до перевірки надано копії документів сертифікатів відповідності товару отриманого від ТОВ Прімавера Груп (а.с. 24-25 т .1), однак з наданих до перевірки сертифікатів неможливо встановити причетність до отриманого товару ТОВ Прімавера Груп , оскільки ТОВ Прімавера Груп та його контрагенти ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД", ТОВ "КАРАМОЛ" не отримували товар від виробників (за сертифікатами) а саме: ТОВ "Граніт-Саламандра Україна, ТзОВ НВП "Електроприлад". ТОВ "АЛАЙ". ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель'. ПНВП АРТАР-ПЛЮС", ТОВ НВП "РІКАС-ВАРТА", ТзОВ "Ельпласт-Львів". ТОВ "МЕГА-КАБЕЛЬ", ТОВ "НВО "Турбосталь", ПАТ "Плазма Тек", ТОВ "ТД Евротрубпласт".

Договір поставки ВКФ МАРС у формі ТОВ уклало з ТОВ Прімавера Груп , яке в свою чергу згідно бази ЄРПН, отримало реалізований товар у грудні 2016 року у - ТОВ "КАРАМОЛ" (код за ЄДРПОУ 40852661) та ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 40235137), однак, за даними перевірки товар, який був до цього придбаний ТОВ "КАРАМОЛ" та ТОВ "ЛАТЕН ТРЕЙД" не збігається з тим що був реалізований на адресу ТОВ Прімавера Груп .

Враховуючи висновки Верховного суду про наявність обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди, суд дійшов вірного висновку, що реальність господарських операцій, які виконувались ТОВ Прімавера Груп , не підтверджується.

Виходячи із викладеного, колегія суддів також вважає, що укладені між ВКФ МАРС у формі ТОВ та ТОВ Прімавера Груп договори не опосередковувалися реальним виконанням операції та послуг, які становлять предмет договору.

Надані в судовому засіданні апеляційної інстанції представником апелянта додаткові докази, а саме : видаткові накладні, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт з виправленими датами їх складення в якості доповнення до апеляційної скарги, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки в силу ст. 303 КАС України, представник апелянта не надала суду докази надсилання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доводам відповідача про те, що надані позивачем документи від імені контрагента та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб`єкт господарювання не виконував та об`єктивно не мав можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару та надати обумовлені договором послуги.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничо - Комерційної фірми Марс - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року по справі за позовом Виробничо - Комерційної фірми Марс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23.05.2019р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.