Постанова

від 20.11.2018 по справі 826/9071/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9071/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Ганечко О.М.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2017 року №1622615147, №1632615147 та №1642615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АК Інжинірінг з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатом перевірки складено акт від 13.06.2017 № 89/26-15-14-07-01-14/32041006, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 035 494 грн. в тому числі за 2015 рік на суму 1 035 494 грн.;

- пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 229 852 грн. у тому числі по періодах: за липень 2015 року на суму ПДВ 167225 грн.; за грудень 2015 року на суму ПДВ 62627 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 384 338 грн.; в тому числі за грудень 2015 року на суму ПДВ 384 338 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017:

- № 1622615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 035 494 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 035 494 грн;

- № 1632615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 344 778 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 229 852 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 114 926 грн;

- №1642615147, яким визначено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту за період грудень 2015 року у розмірі 384 338 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що спірні господарські операції фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп .

Так, між ТОВ АК Інжинірінг (генпідрядник), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ Вестер Груп (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір субпідряду №10/04/2015 від 10.04.2015.

У відповідності до п. 1.1., п. 1.2 вказаного договору на умовах та в порядку, визначеному цим договором, субпідрядник на свій ризик та за завданням генпідрядника, зобов'язується виконати і здати генпідряднику комплекс загально-будівельних робіт на об'єкті: 5 Етап будівництва: 1 Стадія - 10-та черга, 1-й пусковий комплекс 12-ї Черги та 1-й пусковий комплекс 13-ї Черги будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за будівельною адресою: просп. 40-річчя Жовтня 60, в Голосіївському районі м. Києва, Україна , а генпідрядник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього договору. Роботи виконуються субпідрядником відповідно до проектної документації наданої генпідрядником та/або відповідних письмових завдань генпідрядника. Проектна документація, а також будь-які зміни до неї, повинні бути затверджені (погоджені) відповідними службами (організаціями) у встановленому чинним законодавством порядку та містити штамп (резолюцію) замовника або генпідрядника До виконання робіт . При цьому субпідрядник підтверджує, що на дату підписання даного договору проектна документація (відповідне письмове завдання) отримане ним у повному обсязі, відповідає всім нормативним вимогам і є достатньою для початку та виконання субпідрядником всіх робіт на об'єкті.

На підтвердження виконання вказаного договору Позивачем надано суду наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ на загальну суму з ПДВ 903 015,65 грн. від 27.04.2015; акт приймання виконаних робіт від 27.04.2015, відповідно до якого субпідрядником здійснено комплекс загально-будівельних робіт на об'єкті за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 60 у Голосіївському районі м. Києва, загальна вартість послуг без ПДВ 836125,60 грн., сума ПДВ 167225,12 грн.; платіжні доручення: №784 від 20.04.2015 на загальну суму 450 000 грн., №827 від 15.05.2015 на загальну суму 39000 грн., №842 від 25.05.2015 на загальну суму 514350,72 грн.; податкові накладні: від 20.04.2015 № 40 на загальну суму 450000 грн, від 27.04.2015 №61 на загальну суму 553350,72 грн., копії, яких судом долучено до матеріалів справи.

Поряд із цим, матеріали справи не містять, а позивачем не було долучено документів, наявність яких чітко передбачена умовами договору: проектна документація, письмові завдання (пункти 1.2, 2.3, 6.1.1, 7.1.1, 8.1.1); талони (пункти 1.3, 3.3.1); графіки (пункт 2.2); докази якості матеріально-технічних ресурсів (пункт 4.2); звіт про використані матеріально-технічні ресурси (пункт 4.4); акт приймання-передачі фронту робіт (пункт 6.1.1); виконавча документація (пункт 8.1.5); перелік працівників, які мають доступ на будівельний майданчик (пункт 8.1.13); оперативна інформація у формі звіту, звіти про кількість залучених працівників (пункт 8.1.14); акти прихованих робіт, акти проміжного прийняття (випробувань) (пункти 8.1.21, 10.2); детальний графік виробництва (виконання робіт), звіти про виконані роботи (пункт 8.1.26); робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту, протоколи якості з'єднувальних конструкцій (пункт 10.2).

Також матеріали справи не місять доказів використання субпідрядником відповідних будівельних матеріалів, обладнання, інструментів, засобів (пункт 4.1), доказів надання субпідряднику тимчасових приміщень (пункт 6.1.8), доказів забезпечення охорони майданчика (пункт 6.1.9), доказів використання працівників з належною кваліфікацією (пункт 8.1.22).

Крім того, між позивачем (генпідрядник), з однієї сторони, та ТОВ Сайлес ПРО (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_6, з іншої сторони, укладено договір субпідряду №25/11/2015 від 25.11.2015.

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 цього договору, на умовах та в порядку, визначеному цим договором, субпідрядник на свій ризик та за завданням Генпідрядника, зобов'язується виконати і здати генпідряднику комплекс загальнобудівельних робіт на об'єкті: 5 Етап будівництва: 1 Стадія - 10-та черга, 1-й пусковий комплекс 12-ї Черги та 1-й пусковий комплекс 13-ї Черги будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за будівельною адресою: просп. 40-річчя Жовтня 60, в Голосіївському районі м. Києва, Україна , а генпідрядник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього договору. Роботи виконуються субпідрядником відповідно до проектної документації наданої генпідрядником та/або відповідних письмових завдань генпідрядника. Субпідрядник забезпечує дотримання норм та правил щодо вивозу, складування, утилізації ґрунту та інше з об'єкту та відповідає за врегулювання з державними органами всіх можливих спорів, пов'язаних з виконанням робіт за цим Договором.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 25.02.2016 у відповідності якої сторони узгодили перелік, склад та обсяг додаткових робіт, необхідність виконання яких не було враховано при укладанні договору

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду наступні документи: договірні ціни; довідка про вартість виконаних будівельних робіт /й витрат/ на загальну суму; акти приймання виконаних робіт; податкові накладні; платіжні доручення.

Поряд із цим, як і у випадку з ТОВ Вестер Груп , матеріали справи не містять, а позивачем не було долучено документів, наявність яких чітко передбачена умовами договору: проектна документація, письмові завдання (пункти 1.2, 2.3, 6.1.1, 7.1.1, 8.1.1); талони (пункти 1.3, 3.3.1); графіки (пункт 2.2); акти виконаних робіт, довідки про вартість (пункт 3.2); звіт про використані матеріально-технічні ресурси (пункт 4.3); акт приймання-передачі фронту робіт (пункт 6.1.1); виконавча документація (пункт 8.1.5); перелік працівників, які мають доступ на будівельний майданчик (пункт 8.1.13); оперативна інформація у формі звіту, звіти про кількість залучених працівників (пункт 8.1.14); акти прихованих робіт, акти проміжного прийняття (випробувань) пункти 8.1.21, 10.2); детальний графік виробництва (виконання робіт) звіти про виконані роботи (пункт 8.1.26); робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту, протоколи якості з'єднувальних конструкцій (пункт 10.2).

Також матеріали справи не місять доказів використання субпідрядником відповідних будівельних матеріалів, обладнання, інструментів, засобів (пункт 4.1), спецтехніки (пункт 4.2) доказів надання субпідряднику тимчасових приміщень (пункт 6.1.8), доказів забезпечення охорони майданчика (пункт 6.1.9), доказів використання працівників з належною кваліфікацією (пункт 8.1.22).

Отже, на підтвердження господарських відносин з ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп позивачем були надані документи, що фіксують виключно результати спірних робіт згідно укладених договорів. Проте, як зазначалося, документів, які б могли підтвердити безпосередньо хід виконання таких робіт, а також підтвердити їх реальність надано не було.

Так, окрім іншого, відсутність проектної документації та відповідних завдань, доказів щодо залученого до виконання робіт персоналу, використаних засобів та матеріалів, взагалі не дає суду будь-яких підстав для висновку, що спірні роботи могли бути виконані та були виконані ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп .

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, у межах кримінального провадження №32016100100000093 були допитані власники та директори ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які повідомили, що відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мають, договори та інші бухгалтерські документи цих підприємств не складали та не підписували.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а). Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.

Отже, первинні документи, виписані керівниками ТОВ Сайлес ПРО та ТОВ Вестер Груп , які заперечують здійснення господарської діяльності від імені цих підприємств та їх підписання відповідних документів, не можуть вважатися документами, що підтверджують здійснення господарської діяльності та слугувати підставою для формування сум податкової звітності з податку на додану вартість (податкового кредиту) та податку на прибуток (витрат).

Окрім того, як зазначалося, матеріали справи не містять документів, які б підтвердили фактичне виконання контрагентами спірних робіт. Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2018 року № 808/2593/13-а).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя О.М. Ганечко

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 26.11.2018.