Постанова

від 26.11.2018 по справі 826/14004/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14004/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-ПАРТНЕР" (представник Гурез І.О., договір №30 від 31.10.2017 року) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (представник Пінчук Б.В., довіреність №11604/26-1510-02-17 від 05.09.2018 року) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ-ПАРТНЕР" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № 2112615147 та №2102615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 липня 2017 року по 18 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів, при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП за період з 01.04.2016 по 31.07.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25.07.2017 № 112/26-15-14-07-01-10/34293547, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 на загальну суму 233 752 грн., у тому числі по періодах: за червень 2016 року на суму 193 953 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року на 39 799 грн.

28.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР подано заперечення на акт перевірки.

Листом від 08.08.2017 за № 24792/10/26-15-14-07-01 Головне управління ДФС у м.Києві повідомило позивача, що заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР до акту перевірки від 25.07.2017 № 112/26-15-14-07-01-10/34293547 залишено без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 10.08.2017 № 2112615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 39 799 грн.

- від 10.08.2017 № 2102615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 242 441,25 грн., з яких 193 953 грн. - за основним платежем та 48 488,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.10.2017 № 23079/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2017 № 2112615147, № 2102615147, а скаргу без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Головне управління ДФС у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР , оскільки первинні документи не підтверджують настання реальних правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

11.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 11/05-16, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в строки та на умовах визначених даним договором наступний товар: промислове обладнання та комплектуючі; вироби ЕРЕ (електро-радіо елементи) та обладнання ІКМ (імпульсно-кодової модуляції); промислова автоматика та контрольно-вимірювальні пристрої; мережеве устаткування та комплектуючі; електрокабеля та електрофурнітура; спецзасоби контролю доступу та обліку; труби, муфти, кронштейни, клапани, крани та інші корпусні вироби; телекомунікаційне устаткування та комплектуючі; інструмент та витратні матеріали; будівельні матеріали; спеціалізоване ПО; комп'ютерна техніка та комплектуючі. Згідно умов договору, продавець передає покупцю товар в строк, який не перевищує 40 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару (пункт 2.1 договору). Погодження місця поставки, асортименту, ціни та кількості товару може здійснюватися, як в письмовому вигляді, так і шляхом усних переговорів (пункт 2.2 договору). Розвантаження товару здійснюється покупцем (пункт 2.3 договору).

Згідно рахунків-фактури № СФ-0000272 від 25.05.2016, № СФ-0000273 від 26.05.2016, № СФ-0000324 від 11.06.2016, № СФ-0000325 від 15.06.2016, № СФ-0000326 від 17.06.2016, № СФ-0000327 від 20.06.2016 та видаткових накладних № РН-0000049 від 25.05.2016, № РН-0000050 від 26.05.2016, № РН-0000053 від 11.06.2016, № РН-0000054 від 15.06.2016, № РН-0000055 від 17.06.2016, № РН-0000056 від 20.06.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП товар на загальну суму 1 402 512,40 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 102 від 25.05.2016 на загальну суму 283 252,28 грн., в тому числі ПДВ - 47 208,71 грн.;

- № 103 від 26.05.2016 на загальну суму 187 434 грн., в тому числі ПДВ - 31 239 грн.;

- № 59 від 11.06.2016 на загальну суму 290 329,81 грн., в тому числі ПДВ - 48 388,30 грн.;

- № 60 від 15.06.2016 на загальну суму 175 976,71 грн., в тому числі ПДВ - 29 329,45 грн.;

- № 61 від 17.06.2016 на загальну суму 278 085,60 грн., в тому числі ПДВ - 46 347,60 грн.;

- № 62 від 20.06.2016 на загальну суму 187 434 грн., в тому числі ПДВ - 31 239 грн.

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано платіжні доручення № 213 від 22.06.2016 та № 232 від 04.07.2016 та витяг з журналу проводок за 01.04.2016-31.07.2016.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з тим, представник позивача під час розгляду справи зазначив, що поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП продукція включена у виробничий процес Товариства з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР на власних виробничих потужностях (збір виробу) та в подальшому продукція реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ .

На підтвердження облікування придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП позивачем надано витяги із сформованих журналів проводок за період 01.04.2016-31.07.2016 по рахункам 28, 631 (по контрагенту ТОВ ОФЕРТ ГУП, замовлення: договір № 11/05-16 (11.05.16), 26, 23 (Товари, МТЦ: магнітний шламовідвідник ДУ200 у комлекті з фланц., проклад. та кріплен. С-200/400; пристрій нейтралізації конденсату ПНК-03; пристрій нейтралізації конденсату ПНК-03; шафа редукування паливного газу Ш-1 сепаратор-шламоуловлювач С-150/300; розподілювач гідравлічний з відповідними фланцями та кріпленням ТО-300-80/200-1,0-ТН), оборотно-сальдову відомість по рахунку 26, аналіз рахунку по субконто 26, аналіз рахунку по субконто 631, аналіз рахунку по субконто 91.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що придбаний товар у Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП використаний для виготовлення наступних пристроїв: нейтралізація конденсату типу ПНК-03, шафа редукування паливного гази типу Ш-1 з регуляторами тиску, розподілювач гідравлічний типу ТО ТО-300-80/200-1-ТН, магнітні шламовідвідникі серії С С-150/300-1.6, серпаратор-шламоуловлювач серії С С-150/300-1.6. На підтвердження своєї позиції позивачем надано паспорти-формуляри.

На підтвердження подальшої реалізації виготовленого товару Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ позивачем надано договір поставки № 04/05-16 від 04.05.2016, специфікації до договору та видаткові накладні № РН-0000002 від 01.06.2016, № РН-0000003 від 01.06.2016, № РН-0000004 від 21.06.2016.

Представником позивача під час розгляду справи надано ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на право здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком); дозволи Головного управління Держпраці у Київській області та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на виконання робіт підвищеної небезпеки; сертифікат на систему управління якістю, згідно якого система управління якістю стосовно проектування, монтажу, виконання пусконагагоджувальних робіт та сервісного обслуговування на об'єктах паливно-енергетичного комплексу, що здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР відповідає вимогам ДСТУ ІSO 9001:2009, як докази на підтвердження фактичного здійснення позивачем господарської діяльності.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з наступних підстав.

Під час перевірки первинних документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР не встановлено факту перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФЕРТ ГРУП" товарно-матеріальних цінностей, відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу від 11.05.2016 № 11/05-16.

Згідно з пунктом 4.1 договору, сторони погодили, що продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до раніше погоджених асортиментом, кількістю та ціною.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363твід 14.10.1997, товаротранспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2018 № К/9901/8403/18 816/166/15-а.

Щодо висновків відповідача про відсутність факту здійснення протягом 2016 року, а також за попередні звітні та інші періоди, діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП , пов'язаної з придбанням товарно-матеріальних цінностей з підстав відсутності трудових ресурсів та основних засобів, відсутність чого унеможливлює здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, податкова інформація не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб'єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2017 у справі № 759/9152/17, згідно якої 07.02.2017 року до реєстру досудових розслідувань за № 32017100080000017 внесено відомості про те, що службові особи ТОВ Теплоенергокомплект (код ЄДРПОУ 23390015) в період з 01.01.2015 по 31.10.2016 за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Маркон (код ЄДРПОУ 30572728), ПП НВП Радо (код ЄДРПОУ 30972374), ДП Технотек (код ЄДРПОУ 33445716), ТОВ СТБ-Партнер (код ЄДРПОУ 34293547), ТОВ Ніка Голд Строй (код ЄДРПОУ 39557603), ТОВ Оферт Груп (код ЄДРПОУ 40147989), ТОВ Кайсан Баум (код ЄДРПОУ 39812222) та ТОВ Торг-Пром-Сервіс (код ЄДРПОУ 38290005), занизили податок на додану вартість на загальну суму 3 953 635,03 грн., що підтверджується дослідженням ГУ ДФС у Київській області № 150/10-36-16-00-14/23390015 від 05.12.2016, суд зазначає наступне.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні допитано як свідка директора ТОВ Оферт Груп (код ЄДРПОУ 40147989) ОСОБА_6, яка показала, що ніякого відношення до діяльності підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність - не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась.

Матеріали справи містять засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу заяву ОСОБА_6, яка повідомила, що дійсно являється власником Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП , корпоративні права якого придбала з метою ведення господарської діяльності на території України приблизно на початку 2016 року. У заяві ОСОБА_6 зазначила, що будучи директором підприємства вона здійснювала керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП , координацію господарської діяльності підприємства, та зазначила, що підприємство займалося оптовою торгівлею в різному асортименті в залежності від замовлень та попиту на той чи інший товар, а також наданням послуг (робіт). ОСОБА_6 вказала, що орієнтовно у лютому 2017 року вона прийняла рішення про припинення господарської діяльності та продаж корпоративних прав на підприємство в адресу третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на відсутність вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_6 щодо придбання юридичної особи без мети реального здійснення господарської діяльності та з огляду на суперечливість показань ОСОБА_6, суд не надає оцінку обставинам щодо здійснення ОСОБА_6 господарської діяльності.

Водночас, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, а також беручи до уваги, що відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару та виконання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави, суд першої інстанції лійшов вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП .

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м.Києві від 10 серпня 2017 року № 2112615147 та № 2102615147.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку