Постанова

від 03.02.2021 по справі 826/14004/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/14004/17

адміністративне провадження № К/9901/69169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/5498/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Бояринцева М. А.) від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В., Чаку Є. В.) від 26 листопада 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю СТБ-ПАРТНЕР (далі - ТОВ СТБ-ПАРТНЕР ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві:

- № 2112615147 від 10 серпня 2017 року згідно якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період липень 2016 року на загальну суму 39 799 грн;

- № 21026151474 від 10 серпня 2017 року, згідно якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 193 953 грн та штрафними санкціями - 48 488,25 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом позивача підтверджується відповідними первинними документами.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 серпня 2017 року № 2112615147 та № 21026151474.

Стягнуто на користь ТОВ СТБ-ПАРТНЕР судовий збір у розмірі 4 233,61 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2018 року ТОВ СТБ-ПАРТНЕР звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ СТБ-ПАРТНЕР у задоволенні позовних вимог.

5. 27 грудня 2018 року касаційну скаргу ТОВ СТБ-ПАРТНЕР на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Юрченко В. П.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2321/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12 липня 2017 року по 18 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СТБ-ПАРТНЕР з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ ОФЕРТ ГРУП за період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2016 року.

12. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25 липня 2017 року № 112/26-15-14-07-01-10/34293547, яким встановлено порушення ТОВ СТБ-ПАРТНЕР пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2017 року на загальну суму 233 752 грн, у тому числі по періодах: за червень 2016 року на суму 193 953 грн та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року на 39 799 грн.

13. За висновками контролюючого органу, склад податкового правопорушення полягає у неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ОФЕРТ ГРУП , оскільки первинні документи не підтверджують настання реальних правових наслідків. Зокрема при дослідженні ланцюга постачання по ТОВ ОФЕРТ ГРУП відповідачем встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів.

14. 28 липня 2017 року ТОВ СТБ-ПАРТНЕР подано заперечення на акт перевірки.

15. Листом від 08 серпня 2017 року за № 24792/10/26-15-14-07-01 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ СТБ-ПАРТНЕР , що його заперечення до акту перевірки від 25 липня 2017 року № 112/26-15-14-07-01-10/34293547 залишено без задоволення.

16. На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 10 серпня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 2112615147, яким ТОВ СТБ-ПАРТНЕР зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 39 799 грн;

- № 2102615147, яким ТОВ СТБ-ПАРТНЕР збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 242 441,25 грн, з яких 193 953 гр. - за основним платежем та 48 488,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ СТБ-ПАРТНЕР оскаржило їх в адміністративному порядку.

18. Рішенням Державної фіскальної служби України від 13 жовтня 2017 року № 23079/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 серпня 2017 року № 2112615147, № 2102615147, а скаргу без задоволення.

19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з необґрунтованості висновків відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій.

21. Зокрема, дослідивши надані позивачем первинні документи, які стосуються господарських операцій за участю ТОВ ОФЕРТ ГРУП , і також були у розпорядженні відповідача, суди попередніх інстанцій встановили, що вони підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

22. Суди попередніх інстанцій зауважили, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Транспорті засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

23. При цьому суди зазначили, що податкова інформація не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб`єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

24. Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_2 , як підтвердження нереальності господарських операцій ТОВ СТБ-ПАРТНЕР та ТОВ ОФЕРТ ГРУП , з огляду на суперечливість пояснень, які надавалися зазначеною особою та відсутність вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_2 щодо придбання юридичної особи без мети реального здійснення господарських операцій.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

26. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень ПК України щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також ненадання позивачем документів на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентом - ТОВ ОФЕРТ ГРУП .

27. Зокрема скаржник наголошує, що у позивача повністю відсутні докази перевезення товарів. При цьому при дослідженні ланцюга постачання по ТОВ ОФЕРТ ГРУП , встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів. До того ж за висновками контролюючого органу про безтоварність господарських операцій ТОВ СТБ-ПАРТНЕР та ТОВ ОФЕРТ ГРУП свідчить те, у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності (трудові ресурси, обладнання, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення).

28. Окремо скаржник звертає увагу на помилковість висновків судів щодо неможливості врахування пояснень ОСОБА_2 , як директора ТОВ ОФЕРТ ГРУП , наданих нею в межах кримінального провадження № 32017100080000017.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

31. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

32. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

33. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

34. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а ).

35. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

36. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

37. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

38. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

39. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

40. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

41. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

42. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

43. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

44. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

45. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

46. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

47. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

48. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

49. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

50. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також незначні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 2016 року між ТОВ СТБ-ПАРТНЕР , як покупцем, та ТОВ ОФЕРТ ГРУП , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 11/05-16, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в строки та на умовах визначених даним договором наступний товар: промислове обладнання та комплектуючі; вироби ЕРЕ (електро-радіо елементи) та обладнання ІКМ (імпульсно-кодової модуляції); промислова автоматика та контрольно-вимірювальні пристрої; мережеве устаткування та комплектуючі; електрокабеля та електрофурнітура; спецзасоби контролю доступу та обліку; труби, муфти, кронштейни, клапани, крани та інші корпусні вироби; телекомунікаційне устаткування та комплектуючі; інструмент та витратні матеріали; будівельні матеріали; спеціалізоване ПО; комп`ютерна техніка та комплектуючі.

52. Згідно умов цього договору, продавець передає покупцю товар в строк, який не перевищує 40 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару (пункт 2.1 договору). Погодження місця поставки, асортименту, ціни та кількості товару може здійснюватися, як в письмовому вигляді, так і шляхом усних переговорів (пункт 2.2 договору). Розвантаження товару здійснюється покупцем (пункт 2.3 договору).

53. Згідно рахунків-фактури № СФ-0000272 від 25 травня 2016 року, № СФ-0000273 від 26 травня 2016 року, № СФ-0000324 від 11 червня 2016 року, № СФ-0000325 від 15 червня 2016 року, № СФ-0000326 від 17 червня 2016 року, № СФ-0000327 від 20 червня 2016 року та видаткових накладних № РН-0000049 від 25 травня 2016 року, № РН-0000050 від 26 травня 2016 року, № РН-0000053 від 11 червня 2016 року, № РН-0000054 від 15 червня 2016 року, № РН-0000055 від 17 червня 2016 року, № РН-0000056 від 20 червня 2016 року, ТОВ СТБ-ПАРТНЕР придбало у ТОВ ОФЕРТ ГРУП товар на загальну суму 1 402 512,40 грн.

54: На виконання умов договору ТОВ ОФЕРТ ГРУП виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 102 від 25 травня 2016 року на загальну суму 283 252,28 грн, в тому числі ПДВ - 47 208,71 грн;

- № 103 від 26 травня 2016 року на загальну суму 187 434 грн, в тому числі ПДВ - 31 239 грн;

- № 59 від 11 червня 2016 року на загальну суму 290 329,81 грн, в тому числі ПДВ - 48 388,30 грн;

- № 60 від 15 червня 2016 року на загальну суму 175 976,71 грн, в тому числі ПДВ - 29 329,45 грн;

- № 61 від 17 червня 2016 року на загальну суму 278 085,60 грн, в тому числі ПДВ - 46 347,60 грн;

- № 62 від 20 червня 2016 року на загальну суму 187 434 грн, в тому числі ПДВ - 31 239 грн.

55. На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано платіжні доручення № 213 від 22 червня 2016 року та № 232 від 04 липня 2016 року та витяг з журналу проводок за 01 квітня 2016 - 31 липня 2016 року.

56. При цьому, представником позивача під час розгляду справи надано ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на право здійснення ТОВ СТБ-ПАРТНЕР господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком); дозволи Головного управління Держпраці у Київській області та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на виконання робіт підвищеної небезпеки; сертифікат на систему управління якістю, згідно якого система управління якістю стосовно проектування, монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт та сервісного обслуговування на об`єктах паливно-енергетичного комплексу, що здійснює ТОВ СТБ-ПАРТНЕР відповідає вимогам ДСТУ ІSO 9001:2009, як докази на підтвердження фактичного здійснення позивачем господарської діяльності.

57. Крім того, як з`ясовано судами, придбаний товар у ТОВ ОФЕРТ ГРУП використаний позивачем для виготовлення наступних пристроїв: нейтралізація конденсату типу ПНК-03, шафа редукування паливного гази типу Ш-1 з регуляторами тиску, розподілювач гідравлічний типу ТО ТО-300-80/200-1-ТН, магнітні шламовідвідникі серії С С-150/300-1.6, сепаратор-шламоуловлювач серії С С-150/300-1.6.

58. В подальшому зазначена продукція реалізована ТОВ ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ .

59. Реалізація виготовленого товару ТОВ ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ підтверджується наданими позивачем договором поставки № 04/05-16 від 04 травня 2016 року, специфікацією до договору та видатковими накладними № РН-0000002 від 01 червня 2016 року, № РН-0000003 від 01 червня 2016 року, № РН-0000004 від 21 червня 2016 року.

60. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ СТБ-ПАРТНЕР , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують правомірність формування платником податків податкового кредиту та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ ОФЕРТ ГРУП , обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

61. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

62. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

63. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

64. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

65. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

66. Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу податкового органу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

67. Водночас, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

68. Посилання скаржника на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам.

69. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ТОВ СТБ-ПАРТНЕР правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях з ТОВ ОФЕРТ ГРУП .

70. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

71. Щодо окремих доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які базувались на посиланнях на матеріали кримінальних проваджень № 32017100080000017 та № 32017100080000017, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій вказані доводи контролюючого органу були обґрунтовано відхилені, оскільки відповідачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанцій жодних допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб позивача (його контрагентів) при здійсненні господарської діяльності. Пояснення ОСОБА_2 , стосовно господарських операцій ТОВ СТБ-ПАРТНЕР та ТОВ ОФЕРТ ГРУП мали цілком суперечливий характер.

72. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № 2112615147 та № 21026151474 є протиправними та підлягають скасуванню.

73. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

74. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

75 . Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 826/14004/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов