Рішення

від 14.11.2018 по справі 329/1223/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/1223/18

Провадження № 2/329/42/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

позивача -ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

відповідача- ФГ Саєнко в особі представника ОСОБА_3

третіх осіб -відділу з архівної справи та з питань державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Саєнко , про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі -позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Саєнко (далі -відповідач) про визнання недійсним договору оренди землі, яка належить йому на праві власності, укладеного 15 серпня 2008 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 5,2832 га, розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №928344. Так, 15.08.2008 директор ФГ Саєнко ОСОБА_4 запропонував позивачу укласти договір оренди землі та взяв на себе усі зобов'язання щодо оформлення та реєстрації такого договору. Тривалий час позивач намагався отримати примірник договору оренди землі. І лише наприкінці в 2015 році отримав примірник договору оренди землі та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.12.2014. Отримавши примірник договору позивач звернув увагу, що в ньому стоїть не його підпис, а підпис невідомої особи. В свою чергу договір, який підписав позивач з відповідачем не був зареєстрований. Тому просить визнати договір оренди землі від 15.08.2008 №58 підписаний від його імені невідомою собою, недійсним.

У судовому засідання позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених в ньому. Крім того, позивач додатково пояснив, що за отримання примірника оскаржуваного договору він не розписувався ніде. Навесні 2017 року почув від батьків, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, які також уклали аналогічні договори із ФГ Саєнко щодо оренди земельних ділянок, що невідома особа розписалася замість них в їхніх примірниках договорів. Позивач звернув увагу на підпис, який стояв в оскаржуваному договорі і також побачив, що в ньому стоїть не його підпис. У зв'язку із вказаними обставинами звернувся до суду.

Представник відповідача проти позову заперечив. Надав відзив, в якому зазначив, що 15.08.2008 ОСОБА_1 та представником ФГ Саєнко був підписаний договір оренди землі, після чого фермерське господарство почало її використовувати відповідно до умов договору. Тривалий час через незалежні від волі представників ФГ Саєнко причин, договір оренди неможливо було зареєструвати у відповідних органах державної влади, і лише 10.12.2014 була проведена державна реєстрація оренди землі, після чого один примірник договору разом із витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно був переданий ОСОБА_5- матері позивача. Через ОСОБА_5 передавалися усі необхідні документи, у тому числі екземпляри оскаржуваного договору оренди. Договір оренди землі від 15.08.2008 №58 фактично виконувався сторонами з моменту його підписання, тобто з 15.08.2008, позивач отримував оренду плату від відповідача, а відповідач використовував земельну ділянку.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві. Крім того, в судовому засіданні визнав той факт, що оскаржуваний договір дійсно не був підписаний позивачем.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивач є власником земельної ділянки площею 5,2832 га, кадастровий номер 2325585000:03:002:0023, що розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №928344 від 29.12.2006.

10 грудня 2014 року реєстраційна служба Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області здійснила реєстрацію права оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 15 років за ФГ Саєнко . Підставою для такої реєстрації був договір оренди землі №58 від 15.08.2008, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Саєнко , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №30743480 від 10.12.2014.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №4-173 від 10.07.2018, проведеної Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України підписи в графах С.М.Назаренко в договорах оренди землі №58 від 15.08.2008, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Отже, судом на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач договір оренди землі №58 від 15.08.2008 року про передачу належної йому земельної ділянки площею 5,2832 га в оренду відповідачу не підписував і наміру передавати відповідачу в оренду дану земельну ділянку не мав.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом наведених правових приписів як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові суду від 25 грудня 2013 року №6-118цс13 аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не момент його державної реєстрації.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач оспорюваний договір не укладав, наміру укладати вказаний договір і набути певні права та брати на себе відповідні обов'язки за ним для досягнення певної мети не мав, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача волевиявлення на укладення цього договору, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору оренди землі №58 від 15 серпня 2008 року, укладеного щодо земельної ділянки площею 5,2832 га, кадастровий номер 2325585000:03:002:0023, розташованої на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.

Видаткові касові ордери ФГ Саєнко від 07.09.2012, 29.07.2013, 28.07.2014, 20.07.2015, 08.08.2016, відомості про видачу орендної плати за 2005,2006, 2007, 2008,2009,2010,2011,2017 роки згідно яких позивач отримував орендну платню суд до уваги як доказ на підтвердження факту укладання договору взяти до уваги не може, оскільки була встановлена відсутність волевиявленні позивача на укладення саме оспорюваного договору. Зі змісту видаткових касових ордерів та відомостей про видачу орендної плати неможливо зрозуміти яких саме істотних умов досягли сторони за договором, і за яким саме договором.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач знав про факт не підписання ним оскаржуваного договору з 2008 року, оскільки отримував орендну плату за вказаним договором. Отже суд має застосувати позовну давність та відмовити у позові.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З цього приводу слід зауважити, що представником відповідача не доведено, коли ж саме позивач отримав примірник оскаржуваного договору оренди, відповідно міг дізнатися, що підпис в договорі від його імені виконаний іншою особою. В свою чергу позивач пояснив в судовому засіданні, що примірник оскаржуваного договору він отримав від батьків наприкінці 2015 року. Також позивач в судовому засіданні пояснив, що дійсно отримував оренду плату від відповідача, проте не знав за яким саме договором, оскільки орендні відносини між ним та відповідачем щодо земельної ділянки склалися ще з початку 2000-х років. Більше того, сам відповідач надав суду докази про надання позивачу орендної плати ще за 2005, 2006, 2007 роки, тобто за час, який передував укладання оскаржуваного договору. Тому суд не вбачає підстав для застсоування позовної давності.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із :1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже необхідними умовами для зменшення розміру витрат на правничу допомогу є клопотання іншої сторони. При цьому обов'язок довести неспівмірність витрат покладається на сторону, яка таке клопотання заявила.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, до якої додані акт прийому-передачі послуг за угодою про надання правової допомоги від 11.09.2018, товарний чек про надання послуг на суму 5600 грн, свідоцтво про державної реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та свідоцтво платника єдиного податку останнього, з видом господарської діяльності-діяльність в сфері права.

При цьому представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, в чому може бути їх не співмірність не доведено. Суд не вбачає правових підстав за власною ініціативою зменшувати розмір витрат на правничу допомогу.

Суд доходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Крім того, представником позивача надано до суду підтвердження оплати за проведення судової експертизи в сумі 2250,24 грн. З відповідача слід стягнути витрати на проведення судової експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути також судові витрати в розмірі 640, 80 грн-сума сплаченого судового збору при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Саєнко , про визнання договору оренди землі недійсним,-задовольнити повністю.

Договір оренди землі №58 від 15 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Саєнко визнати недійсним.

Стягнути з Фермерського господарства Саєнко на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.; по проведенню судової почеркознавчої експертизи в сумі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 24 коп; на професійну правничу допомогу в сумі 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Повний текст рішення суду складений 24 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Маяковського,59, РНОКПП НОМЕР_1;

Відповідач: Фермерське господарство Саєнко , Запорізька область, Чернігівський район, с.Обіточне, вул..Леніна,41-а, код ЄДРПОУ 32721726;

Третя особа: Відділ з архівної справи та з питань державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, Чернігівський район, смт Чернігівка, вул.Соборна,401, код ЄДРПОУ суду невідомий.

Суддя А.В.Богослов