Постанова

від 07.11.2018 по справі 658/2798/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 658/2798/16-ц

провадження № 61-18213св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. ,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 березня 2017 року у складі судді Єйбог І. М.

та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2017 року

у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 належить земельна ділянка загальною площею 3,61 га на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області. Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, визнано дійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 3,61 га на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03 січня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, за ОСОБА_5 визнано право власності на спірну земельну ділянку з правом перереєстрації державного акта на своє ім'я. Оскільки вона вказаного в рішенні суду договору дарування своєї земельної ділянки не укладала, 14 березня 2016 року за її апеляційною скаргою Апеляційним судом Херсонської області вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції їй стало відомо, що 29 січня 2016 року ОСОБА_5 уклав договір міни земельних ділянок з ОСОБА_6

Зазначала, що договір дарування є нікчемним з моменту його укладення і ОСОБА_5 не мав права на укладення договору по відчуженню спірної земельної ділянки, за договором міни ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку безоплатно.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд витребувати у ОСОБА_6 на її користь безоплатно передану ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 3,61 га, що розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 10 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку. При придбанні цієї земельної ділянки він не знав, і не мав змоги дізнатися про те, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку, так як на момент укладення договору міни останній був законним власником цієї земельної ділянки, що підтверджується державним актом про його право власності. Твердження ОСОБА_1 щодо незаконності заволодіння відповідачами майном, не знаходять свого законного обґрунтування та підтвердження. Позивачем належних та допустимих доказів про те, що відчуження спірної земельної ділянки відбулося поза її волею суду не надано, тому спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_4, задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути лише майно, яке є в натурі. Спірна земельна ділянка, як об'єкт нерухомого майна, була закрита у зв'язку з її поділом, тому вона не є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України. Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити з підстави відсутності в натурі земельної ділянки, право на яку остання мала, у зв'язку з її поділом, а не з підстав, вказаних у рішенні суду першої інстанції.Вказаний висновок не є перешкодою для ОСОБА_1 для звернення до суду з іншим позовом з обранням зобов'язально-правового способу захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вона просить скасувати оскаржувані рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання суду апеляційної інстанції на статтю 79-1 ЗК України є помилковим, оскільки на момент звернення до суду першої інстанції із цим позовом наявна спірна земельна ділянка і її поділ зроблено не було. Суди не сприяли повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, не витребували інформації для встановлення нових кадастрових номерів 11 земельних ділянок на які було поділено спірну земельну ділянку.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що 22 січня 2008 року рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області було задоволено позов

ОСОБА_5, визнано за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 3,61 га, розташовану на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії

НОМЕР_1, з правом перереєстрації державного акта на своє ім'я.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2016 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року було скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 відмовлено.

29 січня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір міни земельних ділянок, який посвідчений приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області

ОСОБА_8, за умовами якого ОСОБА_5 поміняв земельну ділянку, площею 3,6102 га надану йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Семенівської сільської ради Каховського району, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії

НОМЕР_2 виданого на підставі рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року № 2-535/08 на належну ОСОБА_9 земельну ділянку площею 3,7370 га. (а.с. 27 - 28).

29 вересня 2016 року ОСОБА_6 написав заяву в якій він повідомив, що прийняв рішення розподілити належну йому земельну ділянку на підставі договору міни від 29 січня 2016 року, площею 3,6102 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району на одинадцять земельних ділянок, для цього замовив розробку технічної документації із землеустрою (а.с. 47).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 3,6102 га, наданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_6, що розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району вказана земельна ділянка поділена на 11 земельних ділянок, а саме: ділянки 1-10 площею 0,01000 га (загальна 0,10000 га), ділянка 11 площею 3,5102 га.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 84779689 від 11 квітня

2017 року спірна земельна ділянка як об'єкт нерухомого майна 05 жовтня 2016 року була закрита у зв'язку з її поділом (а. с. 207-208).

Згідно із статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 4 ЦПК України 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У порушення цих норм законодавства, суди не встановили, на які саме ділянки було розподілено спірну земельну ділянку, чи відповідають утворені після поділу одинадцять земельних ділянок земельній ділянці

ОСОБА_1, які їхні кадастрові номери та за ким вони зареєстровані. Тобто суди, не встановивши всіх фактичних обставин справи, не сприяли всебічному і повному їх з'ясуванню.

Крім того, позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що спірна ділянка вибула з її володіння поза її волею, що відповідно до

статті 388 ЦК України є підставою для витребування майна у добросовісного набувача, тобто вимога містила віндикаційний характер. Отже, позивачем обрано належний спосіб захисту порушених прав та законних інтересів.

Ураховуючи викладене, передчасним є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову щодо витребування майна із чужого незаконного володіння з тих підстав, що спірна земельна ділянка була закрита у зв'язку з її поділом, а, отже, ділянка щодо якої заявлено позов відсутня в натурі. Суди не встановили, які саме новоутворені земельні ділянки розташовані в межах земельної ділянки, яка є у власності ОСОБА_1 відповідно до державного акта, не встановили їх кадастрові номери, межі кожної новоутвореної земельної ділянки зі спірної ділянки, не навели мотивів відхилення доводів ОСОБА_1 про неможливість витребування цього нерухомого майна, власником якого є остання.

Таким чином, у порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди: не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Ураховуючи викладене, ухвалюючи судові рішення, суди неправильно застосували норми матеріального права, порушивши норми процесуального права, не повністю встановили фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення спору, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 10 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта