Постанова

від 03.10.2018 по справі 823/584/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 823/584/16 (К/9901/36670/18)

Провадження № 11-672апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді -доповідача Золотнікова О. С. ,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айова (далі - ТОВ Айова )

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (у складі колегії суддів Бабенко К. А., Кузьменко В. В., Степанюк А. Г.)

у справіЧеркаського окружного адміністративного суду

за позовом ТОВ Айова

доТальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Тальнівське РУЮ), Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Тальнівська райдержадміністрація)

треті особи:

1) ОСОБА_3

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс плюс )

провизнання протиправним і скасування рішення

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. 20 травня 2016 року ТОВ Айова звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівського РУЮ, Тальнівської райдержадміністрації, треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ ВП Імпульс плюс , в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського РУЮ від 22 лютого 2016 року № 28277721.

2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ Айова зазначило про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка перебувала у його користуванні на підставі договору оренди, укладеного ним з ОСОБА_3 20 травня 2006 року на 10 років. 01 вересня 2006 року цей договір зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах ), про що внесено запис № 040679300250 у Державний реєстр земель. Проте відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив наявності/відсутності суперечностей між заявленим ТОВ ВП Імпульс плюс правом на користування земельною ділянкою ОСОБА_3 та вже зареєстрованими правами інших осіб на цю земельну ділянку, чим допустив подвійну державну реєстрацію речового права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 20 травня 2006 року між ОСОБА_3 як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, що знаходиться в адмінмежах Корбиново-Гребельської сільської ради (далі - договір оренди від 20 травня 2006 року). В оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,40 га. Договір укладено на 10 років, підписано сторонами та зареєстровано у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 вересня 2006 року № 040679300250.

4. 15 вересня 2015 року між ОСОБА_3, як орендодавцем, та ТОВ ВП Імпульс плюс , як орендарем, укладено договір оренди землі №142, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться на території Корбиново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (далі - спірна земельна ділянка).

5. У період дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, державний реєстратор прийняв рішення від 22 лютого 2016 року № 28377721 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28377721, права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ ВП Імпульс плюс на підставі договору оренди землі № 142 від 15 вересня 2015 року.

6. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Тальнівського РУЮ Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 лютого 2016 року № 28377721 у період дії договору оренди землі № 142 від 15 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди спірної земельної ділянки, за ТОВ ВП Імпульс плюс , податковий номер 34150627.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. При цьому суд врахував відсутність доказів про недійсність (нечинність) договору оренди землі від 20 травня 2006 року, укладеного між ТОВ Айова та ОСОБА_3, та дійшов висновку про те, що державний реєстратор, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншою юридичною особою (ТОВ ВП Імпульс плюс ), не переконався у наявності та дійсності вже зареєстрованого речового права позивача на вказану земельну ділянку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

9. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

10. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом вирішення цього спору є право оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим він не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, 02 лютого 2017 року ТОВ Айова подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року.

Рух касаційної скарги

12. Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

13. На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ) касаційна скарга передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Ухвалою від 31 травня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв касаційну скаргу ТОВ Айова до свого провадження та ухвалою від 05 червня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Ухвалу мотивовано тим, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

15. За правилами частини шостої статті 346 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIIIсправа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16. Ухвалою від 21 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу та призначила до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що у цій справі розглядається спір про право оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим він не належить до юрисдикції адміністративних судів.

18. Скаржник вважає, що цей спір виник між суб'єктом владних повноважень (державним реєстратором) та юридичною особою щодо прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію речового права з порушенням норм чинного законодавства. Також ТОВ Айова стверджує, що поза увагою апеляційного суду залишилась судова практика, викладена у постановахВерховного Суду України від 29 вересня 2015 року та 15 листопада 2016 року у справах № 802/37191, 825/1287/15-а відповідно, розглянутих у порядку адміністративного судочинства.

Доводи інших учасників справи

19. Відповідач та треті особи відзивів на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань .

21. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

22. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

23. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин з позивачем.

25. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

26. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

27. У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у іншої особи.

28. Так, у раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

29. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від того, чи буде залучений до участі у справі в якості відповідача орендодавець (фізична особа).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

30. Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIIIсуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 цього ж Кодексу).

32. Оскільки судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення повно і всебічно досліджено фактичні обставини справи та правильно застосовано законодавство під час її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ТОВ Айова без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням процесуального права.

Щодо судових витрат

33. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 139 КАС України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 345 , 349, 35 0, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айова залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі № 823/584/16 (К/9901/36670/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. І. Данішевська І. В. Саприкіна

О. Р.Кібенко О. М. Ситнік

В.С. Князєв О. С . Ткачук

Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич

Н. П. Лященко О. Г. Яновська

Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформлено суддею Кібенко О. Р.

Повний текст постанови підписано 27листопада 2018 року.