Рішення

від 19.11.2018 по справі 473/3409/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3409/18

РІШЕННЯ

іменем України

"19" листопада 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,

за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - Оборотова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаттор про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаттор про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, загальною площею 3,95 га (складається з земельних ділянок площею: 1,4887 га; 0,1444 га; 2,2170 га; 0,0974 га), яка розташована в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.05.2008 року між позивачем та ТОВ Авіаттор був укладений договір оренди вищевказаних земельних ділянок строком на десять років. Даний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі 06.08.2012 року.

Разом з тим, отримавши від орендаря примірник договору оренди землі, позивачем було встановлено, що ТОВ Авіаттор в одноособовому порядку зменшив площу земельної ділянки, яка є об'єктом спірного договору, змінив розмір орендної плати (підписаний позивачем договір оренди містить виправлення, вчинені від руки, в частині визначенні площі земельної ділянки, розміру орендної плати, що не було узгоджено з власником земельної ділянки в передбаченому законом порядку).

Крім того, наданий на реєстрацію примірник договору оренди земельної ділянки відрізняється від примірнику договору оренди, наявного в орендаря (зазначені спірні умови договору оренди виправлень не містять, проте не відповідають волевиявленню позивача на час його підписання).

Посилаючись на наведені обставини та порушення своїх прав, позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12.10.2018 року представник відповідача подав відзив на позов ОСОБА_3, в якому зазначав, що спірний договір, відповідно до Закону України Про оренду землі містить всі необхідні істотні умови, які відповідають волевиявленню та внутрішній волі позивача, а також спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним (передача належної позивачу земельної ділянки в оренду та отримання орендної плати). Водночас, враховуючи недоцільність використання всіх належних позивачу земельних ділянок, були внесені виправлення в договорі щодо площі об'єкта оренди, що не потягло за собою зменшення розміру орендної плати. Навпаки остання була збільшена. Обумовлені зміни були попередньо узгоджені з позивачем. При цьому, затримка в реєстрації договору оренди земельної ділянки була зумовлена змінами в законодавстві щодо створення, визначення повноважень органів, які за законом мали право здійснювати реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Посилаючись на вказані обставини, відсутність порушення прав позивача, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

22.10.2018 року представник позивача надала відповідь на відзив, в якому остання, не заперечуючи щодо початку дії договору з дати його реєстрації, вказувала на безпідставність тверджень сторони відповідача про відповідність умов договору щодо об'єкта оренди та розміру орендної плати волевиявленню та внутрішній волі позивача.

23.10.2018 року представником відповідача надано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому останній надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити.

При цьому представники сторін надали пояснення, аналогічні викладеним у процесуальних заявах на адресу суду.

Заслухавши показання свідка ОСОБА_5, яка надала показання щодо узгодження між сторонами істотних умов договору, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, загальною площею 3,95 га (складається з земельних ділянок площею: 1,4887 га; 0,1444 га; 2,2170 га; 0,0974 га), яка розташована в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданого 26.10.2004 року Вознесенською райдержадміністрацією Миколаївської області (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401101119).

01.05.2008 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ Авіаттор договір оренди земельної ділянки за НОМЕР_2 строком на десять років, який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі 06.08.2012 року за № 482200004005420 (щодо земельної ділянки площею 1,4887 га), № 482200004005421 (щодо земельної ділянки площею 2,2170 га).

Відповідно до умов даного договору орендар набув право на особисте використання для сільськогосподарських потреб об'єкта оренди: земельної ділянки загальною площею 3,71 (земельної ділянки площею 1,4887 га; земельної ділянки площею 2,2170 га); та зобов'язався щорічно до 30 грудня поточного року сплачувати орендну плату в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, з урахуванням індексації, що становить 1 400 грн. 00 коп., а після припинення дії договору - повернути ділянку орендодавцю.

В договорі узгоджені й інші умови.

При цьому, як вбачається з примірника договору оренди, наданого відповідачем, він містить виправлення, вчинені від руки, в частині площі об'єкта оренди: замість 3,95 га (що складається з чотирьох належних позивачу земельних ділянок) вказано 3,71 га (що фактично становить загальну площу двох земельних ділянок: 1,4887 га та 2,2170 га), а також розміру орендної плати: замість 1 302 грн. 16 коп. вказано 1 400 грн. 00 коп. Обумовлені виправлення засвідчені печаткою відповідача та вчинені до його реєстрації.

Виходячи з наведеного, позивач вказувала на невідповідність зазначених умов договору її волевиявленню, оскільки мала на меті передачу в оренду всіх земельних ділянок, що призвело, в свою чергу, до отримання орендної плати в меншому розмірі, ніж вона розраховувала.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання спірного договору оренди недійсними, суд виходить з наступного.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ч.1 ст. 14 даного закону договір оренди землі укладається в письмовій формі та оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Отже, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Як зазначалося вище та не заперечувалося позивачем, між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки за НОМЕР_2 від 01.05.2008 року, який був зареєстрований у передбаченому законом порядку 06.08.2012 року, строком на 10 років. За умовами даного договору, сторони в процесі узгодження істотних його умов, досягли згоди, в тому числі щодо об'єкта договору, розміру орендної плати, остаточно визначивши площу земельної ділянки, що передається в оренду - 3,71 га, плату за користування нею - 1 400 грн. 00 коп. Доказів, що позивач не погодила обумовлені умови матеріали справи не містять.

Водночас, при запереченні факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, обов'язок доказування (доведення) певних обставин покладається на особу, яка його оспорює або заперечує. Тобто, саме позивач ОСОБА_3 повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, з дотриманням положень ст.ст. 76-78,81 ЦПК України, ч.1 ст. 218 ЦК України.

Зазначених вимог позивачем дотримано не було. Зокрема, ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів щодо відсутності вільного волевиявлення на укладення договору оренди землі за вищевказаними умовами.

Крім того, є безпідставним посилання позивача щодо зменшення розміру орендної плати в зв'язку з зменшенням площі земельної ділянки, що була передана в оренду, оскільки відповідних доказів на підтвердження зазначеного надано не було.

Таким чином, підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного договору недійсним, не встановлено. Не є такою обставиною, в розумінні ст.ст. 203,215 ЦК України й внесення виправлень у договір, що були здійснені до його державної реєстрації. Також, відмінність в оформленні перших сторінок примірників договорів оренди, що за змістом є ідентичними, не впливає на дійсність договору та не дозволяє дійти висновку про невідповідність умов спірного договору внутрішній волі позивача.

В силу положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають. Відповідачем про понесення судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 259, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаттор про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя Л.В. Лузан