Постанова

від 21.11.2018 по справі 640/2060/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 640/2060/18

провадження № 22-ц/818/142/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, ТОВ Водсервіс-Харків ,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ТОВ Водсервіс-Харків до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року, ухвалене суддею Золотарьвої З.І. в залі суду в м. Харкові,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ТОВ Водсервіс-Харків звернулися до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалися на те, що ОСОБА_1 є власником (засновником) ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ . Підприємство здійснює свою діяльність з вересня 2014 року. Під час проведення загальних зборів засновників ТОВ від 06.04.2015 року, оформленим протоколом № 1-04/15 від 06.04.2015 року прийнято рішення про призначення на посаду директора ОСОБА_2 На підставі наказу № 3-к від 07.04.2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора. З метою організації діяльності підприємства ТОВ в особі директора ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку № 057/2015 від 21.05.2015 року з ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК з метою здійснення розрахунково-касових операцій за поточним рахунком клієнта ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ . На виконання вказаного договору систему Клієнт-Банк було встановлено на робочому місці директора підприємства ОСОБА_2 та згенеровано з банком за допомогою електронного цифрового підпису, належного ОСОБА_2 Послуга з SMS-повідомлення надається Банком на мобільний телефон, належний директору ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ ОСОБА_2 01.01.2018 року ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ в особі директора ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з ОСОБА_3, на підставі якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг із ведення бухгалтерського та податкового обліку, в обсязі та на умовах, визначених Договором у відповідності до вимог чинного законодавства України. На підставі вказаного договору, директором ОСОБА_2, ОСОБА_3 надані повноваження щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства. На підставі наданих повноважень, ОСОБА_3 із використанням Системи Клієнт-Банк 31.01.2018 року було сформовано три платіжних доручення: платіжне доручення № 1617 від 31.01.2018 року на суму 100 000, 00 грн., платіжне доручення № 1619 від 31.01.2018 року на суму 105 236, 00 грн., платіжне доручення № 1620 від 31.01.2018 року на суму 105 235, 98 грн. з метою перерахування з розрахункового рахунку ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ грошових коштів на картку клієнта ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_5 із призначенням платежу хознужди . Після сформування вказаних платіжних доручень за допомогою послуги з SMS-повідомлення Банком на мобільний телефон, належний директору ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ ОСОБА_2, його повідомлено про можливість проведення зазначених розрахункових операцій. У зв'язку з тим, що жодних заперечень, щодо неможливості проведення зазначеної операції Банку не надійшло, з розрахункового рахунку ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , відкритого у ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК перераховано на картку клієнта ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_5 із призначенням платежу хознужди грошові кошти на загальну суму 310 471, 98 грн. Свої дії щодо безпідставного перерахування коштів з розрахункового рахунку підприємства, ОСОБА_3, якій на підставі договору, надані повноваження щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства та директор ОСОБА_2, обґрунтовують начебто фактом введення їх в оману співробітниками ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК . Проте, жодних аргументованих підтверджень ними не надано. Таким чином, має місце факт перерахування грошових коштів, які належать ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , без належних на те правових підстав на адресу невідомої особи, тим самим, спільними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заподіяно шкоду ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , власником якого він є, матеріальну шкоду на загальну суму 310471,98 грн. Будь-які, зобов'язання цивільно-правового або господарського-правового характеру між підприємством та ОСОБА_5 відсутні. Відшкодувати завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку відповідачі відмовляються.

У зв'язку із чим, з урахуванням уточнених позовних вимог просили: стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ТОВ Водсервіс-Харків з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку матеріальну шкоду у розмірі 310471,98 грн.; стягнути судовий збір у розмірі 3457,40 грн. з відповідачів на користь позивачів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, ТОВ Водсервіс-Харків - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ Водсервіс-Харків матеріальну шкоду в сумі 310471 грн. 98 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції, та закрити провадження у справі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач жодним чином не довів, а суд помилково вважав встановленою ту обставину, що СМС повідомлення надходили на мобільним номер ОСОБА_2 та він мав фактичну можливість за допомогою цієї опції впливати на проведення розрахункових операцій. Між тим, номер телефону, зазначений в договорі № 057/2015 банківського рахунку ніколи не належав жодному з відповідачів. Також посилаються на те, що провадження у справі було відкрито із порушенням правил підсудності, оскільки фактична і юридична адреса ТОВ Водсервіс-Харків - 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, б.13, літ. Б-2 за територіальністю не відноситься до Київського районного суду м. Харкова. Також вказують на те, що суд першої інстанції, призначаючи справу до розгляду за правилами спрощеного провадження, відніс дану справу до справ незначної складності без достатнього врахування підстав, передбачених ч. 3 ст. 274 ЦПК України. Також матеріали справи не містять жодного процесуального документа про визнання ТОВ Водсервіс-Харків позивачем у справі чи прийняття заяви про зміну позовних вимог, чи про об'єднання в одне провадження вимог. Фактично суд об*єднав пов'язані між собою вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства та порушив правила юрисдикції та розглянув спір, який належить до юрисдикції господарського суду. Звертають увагу на те, що факт заподіяння шкоди відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до теперішнього часу не встановлений та позивачем не доведений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, із виписки з ЄДРЮО та ФОП та Статуту від 05.01.2018 вбачається, що власником (засновником) ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , код ЄДРПОУ 39376690, з 03.09.2014 є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1. Підприємство здійснює діяльність з оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; Роздрібної торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Технічного випробування та дослідження тощо.

На підставі наказу № 3-к від 07.04.2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ з окладом згідно штатного розкладу.

З метою організації діяльності підприємства ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ в особі директора ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку №057/2015 від 21.05.2015 року з Публічним акціонерним товариством КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК з метою здійснення розрахунково-касових операцій за поточним рахунком клієнта ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ .

01.01.2018 року ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ в особі директора ОСОБА_2 (замовник) укладено договір про надання послуг з ОСОБА_3 (виконавцем), на підставі якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг із ведення бухгалтерського та податкового обліку, в обсязі та на умовах, визначених Договором у відповідності до вимог чинного законодавства України. Згідно умов зазначеного договору Виконавець надає Замовнику послуги із забезпечення дотримання на підприємстві (в установі, організації) Замовника встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання в установлені строки фінансової звітності згідно з вимогами чинного законодавства України; організації контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій Замовника; організації бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності Замовника й контролю за економічним використанням матеріальних, фінансових ресурсів Замовника, тощо. Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 28.02.2018 (п. 6.1 договору). Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за результати надання послуг замовнику, передбачених цим договором (п. 5.3 договору).

Таким чином, на підставі вказаного договору ОСОБА_3 надані повноваження щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ .

31.01.2018 року ОСОБА_3 із використанням системи Клієнт-Банк було сформовано три платіжних доручення: платіжне доручення № 1617 від 31.01.2018 року на суму 100000,00 грн., платіжне доручення № 1619 від 31.01.2018 року на суму 105236,00 грн., платіжне доручення № 1620 від 31.01.2018 року на суму 105235,98 грн. з метою перерахування з розрахункового рахунку ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ грошових коштів на картку клієнта ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_5 із призначенням платежу хознужди .

Сторони не оспорюють, що будь-які зобов'язання цивільно-правового або господарського-правового характеру між ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ та ОСОБА_5 відсутні.

В результаті безпідставного перерахування грошових коштів ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ зазнало майнової шкоди в розмірі 310471,98 грн.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За умовами договору банківського рахунку №057/2015 від 21.05.2015 року Банком, за дорученням клієнта, проводиться комплекс послуг з розрахунково-касового та інформаційного обслуговування поточного рахунку, в тому числі, за допомогою Системи Клієнт-Банк (стаття 6 договору).

На підставі п. 6.2.1 - 6.2.4 договору вказану систему Клієнт-Банк було встановлено на робочому місці директора підприємства ОСОБА_2 та згенеровано з банком за допомогою електронного цифрового підпису, належного ОСОБА_2, що також підтверджується актом прийому-передачі документів та засобів інформації для встановлення системи Клієнт-Банк від 21.05.2015, актом генерації ідентифікатора ПК від 21.05.2015.

Згідно з п. 6.4.1 договору банк приймає до виконання лише ті електронні документи, які зашифровані відповідно до програмного забезпечення, встановленого на робочому місці клієнта, та містять діючий електронний цифровий підпис клієнта.

Клієнт зобов'язується забезпечити збереження засобів електронного цифрового підпису з метою уникнення їх псування, втрати, використання не уповноваженими особами (п. 6.4.3 договору).

Клієнт забезпечує обмеження доступу до Системи Клієнт-Банк з боку сторонніх осіб. Сторона, яка втратила контроль за використанням засобів електронного цифрового підпису негайно повідомляє про це іншу сторону 9п. 6.4.5 договору).

Відповідальність за належне оформлення розрахункових та/або інших документів, що можуть надаватися клієнтом в Банк, за допомогою системи клієнт-банк та використання ЕЦП, повністю покладається на клієнта (п. 6.4.6 договору).

Судом встановлено, що ОСОБА_2, не забезпечив збереження електронного цифрового підпису, передав його для використання ОСОБА_3, яка не є особою, уповноваженою на розпорядження коштами ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ .

Крім того, на підставі укладеного договору, клієнту ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ надаються послуги SMS-повідомлення , а саме послуги з інформування Клієнта про прийняття Банком від Клієнта по каналу зв'язку системи Клієнт-Банк розрахункового документу на здійснення видаткової операції. Послуга з SMS-повідомлення надається Банком на мобільний телефон НОМЕР_2 (п. 6.6 договору).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що телефонний номер НОМЕР_2 ніколи не належав ОСОБА_2, оскільки згідно додатку № 1 до договору банківського рахунку №057/2015 від 21.05.2015 року саме ОСОБА_2 вказав зазначений номер для отримання СМС повідомлень.

З протоколу позачергових зборів засновників ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ від 26.02.2018 вбачається, що 09.02.2018 ОСОБА_2 надав заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням, тобто 26.02.2018 договір з ОСОБА_2 та ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ розірвано за бажанням працівника; Наказом №15-к від 27.02.2018 призначено директором ОСОБА_6

Відповідачі наполягають на тому, що їх вина у безпідставному перерахуванні коштів відсутня оскільки щодо ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ вчинено злочин.

Однак, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

На підтвердження відсутності вини відповідачів представником надані заяви до Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.02.2018 та витяг з ЄРДР.

Зазначеним доказам суд першої інстанції надав вірну оцінку.

Так, з витягу з ЄРДР від 18.02.2018 за №12018220490000681 вбачається, що розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України за заявою потерпілого ОСОБА_2 з приводу того, що 01.01.2018 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 310471,98 грн., які належали ТОВ Водсервіс-Харків .

В заявах про вчинення злочину в порядку ст. 214 КПК до Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.02.2018, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що 31.01.2018 р. близько 10 години, на міський телефон НОМЕР_3 надійшов дзвінок. Відповівши на дзвінок, ОСОБА_3 повідомили, що турбує служба моніторингу платежів ПАТ Креді Агріколь Банка , оскільки прийшов платіж від ОСОБА_5 з призначенням платежу Зарплата , та пояснили, що необхідно відкоригувати призначення платежу, і надали інструкції, що саме необхідно було зробити. Жодних підозр у ОСОБА_3 не виникло, оскільки дзвонили, нібито, з ПАТ Креді Агріколь Банка . Всього було близько 4 телефонних дзвінків від шахрайки. Кожен раз розмова була довгою. особа говорила, які необхідно робити дії і зобов'язувала ОСОБА_3 залишатися весь час на зв'язку і не відключатися. Все це тривало з невеликими перервами з приблизно з 10 до 13-14 годин. Потім дзвінки припинилися. Близько 16-ї години ОСОБА_3 занепокоїлася, що не відбувається зарахування грошей, а в клієнт-банку ОСОБА_3 побачила тільки списання коштів. В той час ОСОБА_3 одразу подзвонила в банк, де повідомили, що були дзвінки на мобільний телефон працівника банку від невідомої особи, яка представилась від ОСОБА_3 . Дана особа попросила про скасування платежу та просила про необхідність швидко провести іншій платіж на прохання директора - ОСОБА_2.

З відповідей слідчого від 21.03.2018 та Витягу з ЄРДР від 18.02.2018 вбачається, що підозру у вчиненні вказаного злочину за фактом заволодіння майном шахрайським шляхом нікому не пред'явлено; досудове розслідування триває; будь-які інші особи за фактом шахрайських дій з боку ОСОБА_5 на теперішній час до відділу поліції не надходили.

Отже, до теперішнього часу не встановлено осіб, винних заволодінні коштами ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , а самі по собі факти звернення відповідачів до правоохоронних органів, відомості зазначені у витязі з ЄРДР та відповіді слідчого не свідчать про відсутність вини відповідачів у спричиненні шкоди ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ .

Колегія суддів вважає, що шкода ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ завдана спільними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Так, ОСОБА_2 не забезпечив збереження електронного цифрового підпису, передав його для використання ОСОБА_3, яка не є особою, уповноваженою на розпорядження коштами ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ , а остання перерахувала кошти особі за відсутності будь-яких правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За змістом зазначених норм спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов'язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату.

Колегія суддів вважає, що шкода в розмірі 310471,98 грн. є неподільним результатом дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому вони повинні нести солідарну цивільно-правову відповідальність.

Відповідачі вважають, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в силу п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах - підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо наведених у апеляційній скарзі доводів про порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції апеляційний суд виходить з такого.

У ч.1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим при визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком як боржники.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що позов про відшкодування шкоди заявлено власником ТОВ Водсервіс-Харків - ОСОБА_1, поданим в інтересах цієї юридичної особи та самим ТОВ Водсервіс-Харків - до ОСОБА_2, як до посадової особи цього товариства, повноваження якої припинені - про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями та бездіяльністю такої посадової особи.

Однак ці вимоги заявлені також і до ОСОБА_3, яка не є посадовою особою товариства, а надавала послуги із ведення бухгалтерського та податкового обліку за договором про надання послуг від 01.01.2018 року, за умовами якого погодилася нести повну майнову відповідальність за результати надання таких послуг.

Судом встановлено, що шкоду в розмірі 310471,98 грн. завдано спільними діями відповідачів, отже, в силу ч. 1 ст. 1190 ЦК України відповідачі несуть солідарну відповідальність перед ТОВ Водсервіс-Харків .

Колегія суддів вважає, що вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до посадової особи товариства ОСОБА_2, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_3 яка несе солідарну з ОСОБА_2 відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18 та від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову та обґрунтовано розглянув спір у порядку цивільного судочинства.

Представник відповідачів вважає, що справа не підсудна Київському районному суду м. Харкова, оскільки фактичною і юридичною адресою ТОВ Водсервіс-Харків є - м. Харків, вул. Плеханівська, б.13, літ. Б-2, що відноситься до територіальної юрисдикції іншого суду.

Між тим, згідно ч. 6 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що на час спричинення збитків юридичною адресою ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ було зареєстровано м. Харків, вул. Дружби Народів, 207 кв. 46, що за терироріальністю віднесено до Київського району м. Харкова.

Про непідсудність справи за територіальністю Київському районному суду м. Харкова в суді першої інстанції відповідачі не заявляли.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження судом першої інстанції вирішено у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Отже відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідачі звертають увагу на те, що уточнена позовна заява, в якій співпозивачем було зазначено ТОВ ВОДСЕРВІС-ХАРКІВ прийнята судом з порушенням норм процесуального права.

Однак таких порушень норм процесуального та матеріального права, які б призвели до неправильного вирішення спору колегією суддів не встановлено.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 92, 115, 1166, 1190 ЦК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна