Постанова

від 27.11.2018 по справі 916/308/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/308/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:p ОСОБА_1

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" - ОСОБА_2 - за довіреністю та ордером;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року, суддя Рога Н.В., м.Одеса, повний текст складено 17.08.2018 року

по справі № 916/308/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ"

про стягнення 1 434 416 грн. 78 коп.

В судовому засіданні 27.11.2018 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" 1 434 416 грн. 78 коп., в тому числі: 808 941 грн. 14 коп. - сума основного боргу, 554931 грн. 54 коп. - сума інфляційних нарахувань на суму боргу та 70 544 грн. 10 коп. - сума 3% річних, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог укладеного між сторонами договору генерального підряду від 13.05.2013 року № 5-Нр, позивачем, з метою фінансування проведення підрядних робіт, було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 14342933 грн. 27 коп. При цьому, відповідачем виконано підрядних робіт на суму 13316004 грн. 62 коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Також позивачем, з метою забезпечення проведення робіт щодо будівництва АЗС, було залучено власні матеріали на суму 217 987 грн. 51 коп., що підтверджується видатковою накладною від 22.05.2014 року № 220514. Відповідач різницю між вартістю проведених оплат та вартістю виконаних будівельних робіт, яка становить 808941 грн. 14 коп. не повернув, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом та нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року у справі №916/308/18 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі, всупереч вимог чинного процесуального законодавства України, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року у справі № 916/308/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ" про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що на підтвердження перерахування на користь відповідача грошових котів згідно з договором позивач надав суду копію довідки Публічного акціонерного товариства Банк інвестиції та заощаджень від 08.02.2017 року № 54, яка судом була визнана неналежним та недопустимим доказом проведення перерахування. Проте, вказана довідка видана банком, через який здійснювався переказ коштів, містить інформацію про здійснення банківської операції: платника, отримувача, дату та суму переказу, призначення платежу. Жодними нормами чинного законодавства України не передбачено, що факт переказу грошових коштів від однієї особи в користь іншої повинен підтверджуватися виключно розрахунковими документами, в зв'язку з чим, на думку скаржника, спростовує висновок суду.

Що стосується того, що позивачем до матеріалів справи не було додано актів виконаних будівельних форми КБ-2в, складених у відповідності до умов договору та положень законодавства, а надані копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які на думку суду не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки мають розглядатись разом із актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, скаржник зазначає, що, по-перше, такі акти не є обов'язковими до застосування, а по-друге, (КБ-3) є документом, який узагальнює акт (КБ-2в), а наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт повністю відповідають положенням чинного законодавства та фіксують факт виконання господарської операції з проведення підрядних робіт згідно з договором підряду від 05.05.2014 року № 5-Нр, а тому є належними доказами по справі.

Щодо вартості підрядних робіт скаржник зазначає, що в п. 3.2 договору генерального підряду від 30.05.2013 року №5-Нр зазначено, що вартість робіт є динамічною (приблизною) і може підлягати коригуванню за обов'язковим погодженням сторін, на підтвердження чого позивачем, за відсутності додаткових угод, якими б сторони погодили зміну вартості робіт, суду першої інстанції було надано копії довідок форми КБ-3, які є довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрати. На основі даного документу здійснювалась оплата за виконані роботи, тобто здійснюючи оплату на основі даних документів, на думку скаржника, і надавалась згода.

Таким чином, наявність довідок форми КБ-3, які засвідчують вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також факт оплати за виконані роботи, що засвідчується довідкою Публічного акціонерного товариства Банк інвестиції та заощаджень від 08.02.2017 року № 54, підтверджують узгодження сторін щодо зміни вартості робіт.

Також скаржник зауважує, що 12.02.2015 року між позивачем та відповідачем підписано протокол загальної звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СФТ", згідно з яким відповідачем підтверджено, що заборгованість останнього на користь позивача становить 1503920,70 грн.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі № 916/308/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року, справу призначено до судового розгляду.

У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/308/18 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за ОСОБА_2 від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 року колегією суддів у складі головуючого судді Ярош А.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. справу № 916/308/18 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відео конференції, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, направлені за юридичною адресою відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СФТ (Генеральний Підрядник) було укладено договір генерального підряду від 30 травня 2013 року №5-Нр, за умовами якого Генеральний Підрядник зобов`язався за завданням Замовника на свій ризик з залученням власних матеріалів, та матеріалів наданих Замовником, вартість яких включена у договірну ціну по договору, виконати комплекс робіт з будівництва автозаправочного комплексу (АЗК М6) з рестораном (Об'єкт) за адресою: а/д Київ-Одеса км.459 (ліворуч), масив №5 Нерубайська с/р Біляївського району Одеської області та монтажу обладнання згідно проектної документації Замовника в межах погодженої договірної ціни на проведення робіт та ввести збудований об'єкт спільно з Замовником в експлуатацію, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт.

Відповідно до п.3.1 договору вартість робіт Генерального підрядника встановлюється договірною ціною без урахування вартості матеріалів, устаткування, наданого Замовником для використання та встановлення на об'єкті, передбаченому даним Договором і складає 5000000 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). При цьому, сторони домовилися, що вартість робіт, визначена у п.3.1 даного договору є динамічною (приблизною) і може підлягати коригуванню за обов'язковим погодженням сторін у випадках, передбачених чинним законодавством по фактичній вартості після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт на майданчику (п.3.2 договору).

За умовами п.3.3. договору зміна вартості робіт узгоджується сторонами шляхом укладання відповідної Додаткової угоди до даного договору, яка з моменту підпису уповноваженими представниками сторін являється невід'ємною частиною договору.

Розділом 4 договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Генерального підрядника згідно Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті . Розрахунки між сторонами здійснюються окремо по кожному об'єкту наступним чином:- сума в розмірі 10% від вказаної в п.3.1 перераховується на розрахунковий рахунок Генерального підрядника як авансовий платіж -сума в розмірі орієнтовно 60% від вартості робіт Генерального підрядника перераховується поетапно, проміжними платіжками на підставі прийнятих ОСОБА_2 виконаних робіт відповідно до форми КБ-2в та довідки про вартість КБ-3 у розмірі, що вказана в даній довідці як проміжний платіж протягом 20 банківських днів з моменту підписання відповідного акту; - остаточний розрахунок - орієнтовно 30% від вартості робіт Генерального підрядника здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Генерального підрядника протягом 35 днів з дати підписання останнього ОСОБА_2 виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість КБ-3.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3 договору).

При цьому, сторони встановили, що строк виконання всіх підрядних робіт і здачі об`єкта Замовнику по даному договору становить: дата початку робіт - 01 червня 2013 року, дата закінчення робіт - 10 листопада 2013 року (п.5.1 договору).

Позивач зазначив, що на виконання договору, з метою фінансування проведення підрядних робіт ним перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 14342933 грн. 27 коп., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства Банк інвестиції та заощаджень від 08.02.2017 року № 54. При цьому, відповідачем виконано підрядних робіт на суму 13316004 грн. 62 коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Крім того, позивач зазначає, що з метою забезпечення проведення робіт щодо будівництва АЗС відповідачем залучено власні матеріали на суму 217987 грн. 51 коп., що підтверджується видатковою накладною від 22.05.2014 року №220514, тому на думку позивача, різниця між вартістю проведених оплат та вартістю виконаних будівельних робіт становить 808941 грн. 14 коп., що і є сумою заборгованості, яка , з урахуванням положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, має бути стягнута з відповідача.

В обґрунтування наявності заборгованості позивач зазначив, що 12 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю СФТ підписано протокол загальної звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача складає 1503920 грн. 70 коп. Позивач зазначає, що вказана сума включає також заборгованість за договором генерального підряду від 30.05.2013 року №5-НР. Пунктом 5 даного протоколу сторонами погоджено, що відповідач повинен здійснити розрахунки терміном 30 календарних днів з моменту підписання даного протоколу.

Позивач вважає, що відповідачем розрахунки за договором генерального підряду від 30.05.2013 року №5-НР в повному обсязі не були проведені, у зв'язку з чим наявна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю СФТ перед позивачем, з урахуванням чого Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП вважає наявним порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань і 3 % річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зазначений договір, в силу ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З укладеного між сторонами договору вбачається, що строк виконання всіх підрядних робіт і здачі об`єкта Замовнику по даному договору становить:

дата початку робіт - 01 червня 2013р.,

дата закінчення робіт - 10 листопада 2013р. (п.5.1 договору).

При цьому в матеріалах справи відсутні додаткові угоди щодо продовження строків виконання робіт та щодо порядку перерахування грошових коштів або інші документи на підтвердження погодження відповідних змін. Також позивачем не було надано ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду документів на підтвердження допущення відповідачем порушення умов договору, а також документи, на підставі яких позивач продовжував перерахування коштів відповідачу після закінчення строку виконання підрядних робіт.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з наявних у справі матеріалів неможливо встановити, у якому саме порядку сплачував грошові кошти позивач та чи допускав порушення умов договору відповідач.

Так, позивачем до матеріалів справи взагалі не надано актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, складених у відповідності до умов договору та положень законодавства, скріплених печатками сторін та підписаних повноваженими представниками, тоді як надані позивачем до матеріалів копії Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за листопад 2013 року, за лютий 2014 року, за травень 2014 року, за грудень 2014 року не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки такі довідки мають розглядатися разом із актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Також позивачем не обґрунтовано надання Довідок за лютий 2014 року, за травень 2014 року, за грудень 2014 року з урахуванням положень п.5.1 договору, де вказано, що дата початку робіт - 01 червня 2013 року, дата закінчення робіт - 10 листопада 2013 року.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що з наданих до матеріалів справи копій Довідок взагалі неможливо встановити чи містять вони підписи представників обох сторін, а також неможливо перевірити повноваження таких представників.

Південно-західний апеляційний господарський суд не приймає до уваги копію видаткової накладної від 22.05.2014 року №220514, надану позивачем на підтвердження використання відповідачем матеріалів на суму 217987 грн. 51 коп., так як в самій накладній міститься посилання на договір від 05.05.2014 року №05-Нр, тоді як підставою даного позову є договір генерального підряду від 30.05.2013 року №5-Нр.

Протокол загальної звірки взаєморозрахунків, де вказано, що заборгованість відповідача станом на 11.02.2015 року складає 1503920 грн. 70 коп. не є належним доказом у справі через те, що у протоколі не вказано за яким саме договором наявна у відповідна заборгованість перед позивачем, сума заборгованості за протоколом не співпадає з сумою, заявленою у позовній заяві. У даному протоколі визначено, що перерахунок мав бути здійснений терміном 30 календарних днів з моменту його підписання, при цьому сторонами не надано доказів на підтвердження існування заборгованості на момент звернення до Господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, судова колегія не приймає до уваги копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОЙЛ ГРУП від 08.02.2018 року, де вказано, що у Товариства з обмеженою відповідальністю існує заборгованість у сумі 1503920,70 грн., яка складається з заборгованості у сумі 808941,14 грн. за договором генерального підряду від 30.05.2013 року № 5-НР, заборгованості у сумі 642383,14 грн. за договором поставки від 04.06.2013 року № 2Щ, заборгованості у сумі 52596,42 грн. за актами приймання-передачі/видатковими накладними без укладання договорів, оскільки дана довідка підписана в односторонньому порядку самим позивачем і означені суми не підтверджено іншими належними доказами у справі.

Отже, вартість підрядних робіт, заявлена позивачем до стягнення, документально не підтверджена та не доведена. Також позивачем не надано доказів надання підрядником замовнику повідомлення про готовність до передання робіт за договором, підписання актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

Судова колегія на підставі умов договору та ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що позивач не підтвердив належними доказами, що ним виконані роботи погоджені сторонами в спеціалізації №4 до договору, а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача їх оплати у сумі 808941 грн. 14 коп.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором генерального підряду від 30 травня 2013 року №5-Нр не підтверджено належними і допустимими доказами у справі, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних також не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, № 5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

Рішення Господарського суду Одеської області у даній справі відповідає принципу обґрунтованості судового рішення у розумінні практики Європейського Суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду першої інстанції.

Зокрема, судовою колегією розглянуті і відхилені доводи апеляційної скарги про те, що неправомірно не враховано судом першої інстанції того, що на підтвердження перерахування позивачем на користь відповідача грошових котів згідно з договором було надано копію довідки Публічного акціонерного товариства Банк інвестиції та заощаджень від 08.02.2017 року № 54, виходячи з наступного.

До позовної заяви додано копію довідки Волинського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень від 08.02.2017 року №54, де вказано про перерахування грошових коштів контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю СФТ за період з 05.11.2012 року по 15.01.2014 року 45 платежами, призначення платежу, починаючи з 05.06.2013 року вказано: комплекс робіт по будівництву зг.дог. 5-Нр від 30.05.13 .

З даної довідки вбачається, що позивач протягом 6 місяців здійснював перерахування відповідачу коштів у різних сумах на виконання договору.

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки-даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пп. 2.1. - 2.4. Положення).

Для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, що діяв до 01.01.2014 року та примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 року під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт встановлені Національним стандартом ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

Пунктом 4.2 договору генерального підряду від 30.05.2013 року № 5 НР визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються окремо по кожному об'єкту наступним чином:- сума в розмірі 10% від вказаної в п.3.1 перераховується на розрахунковий рахунок Генерального підрядника як авансовий платіж -сума в розмірі орієнтовно 60% від вартості робіт Генерального підрядника перераховується поетапно, проміжними платіжками на підставі прийнятих ОСОБА_2 виконаних робіт відповідно до форми КБ-2в та довідки про вартість КБ-3 у розмірі, що вказана в даній довідці як проміжний платіж протягом 20 банківських днів з моменту підписання відповідного акту; - остаточний розрахунок - орієнтовно 30% від вартості робіт Генерального підрядника здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Генерального підрядника протягом 35 днів з дати підписання останнього ОСОБА_2 виконаних робіт форми КБ-2 в та довідки про вартість КБ-3.

З огляду на те, що суми, зазначені у вказаній довідці банку не співпадають з сумою авансу у відповідності до умов договору, судова колегія вважає, що підставою для задоволення позову мають бути ОСОБА_2 виконаних робіт форми КБ-2, довідки про вартість КБ-3, платіжні доручення, оформлені належним чином, які будуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Водночас копія довідки Волинського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень від 08.02.2017 року № 54 без вищезазначених інших документів, не може вважатись належним первинним документом проведених господарських операцій.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем дана довідка надана тільки в копії і оригінал такої довідки не надавався ані місцевому господарському суду, ані апеляційному господарському суду.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про те, що наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки оскаржуване рішення містить висновки, які визнаються судовою колегією законними та обґрунтованими.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року у справі №916/308/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2018 року у справі №916/308/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписаний 28.11.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4