Рішення

від 20.11.2018 по справі 906/729/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/729/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Василюк М.М., адвокат - договір №Ю-17/6 про надання правової допомоги від 01.08.2017р,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (с.Торчин, Коростишівський район, Житомирської області)

до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (с.Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас" (м. Київ),

про стягнення 254000,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Горбулівської сільської ради про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 254000,00грн та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.08.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2018р, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Інвіктас" та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.10.2018р, зокрема, підготовче засідання відкладено на 29.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2018р.

20.11.2018р на адресу господарського суду надійшли додаткові пояснення по суті справи від 20.11.2018р з доданими документами.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2018р позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях від 29.10.2018р, просив позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, просив прийняти до розгляду додаткові подані пояснення по суті справи від 20.11.2018р з доданими до них доказами, які врахувати при вирішенні спору, посилаючись на неможливість подачі обґрунтованих доказами заперечень в підготовчому засіданні. Представник позивача зазначив, що поданими поясненнями та документами підтверджується, що на території Горбулівської сільської ради рахувалось станом на 11.12.2017р 420 га земель відумерлої спадщин, тобто 95 земельних ділянок, однак точну кількість земельних ділянок та їх площу неможливо встановити. Також вказав, що дані обставини під час підготовчого засідання були позивачу відомі, однак позивач письмово їх надати не міг, оскільки відповідачем пояснення були наведені в засіданні 29.10.2018р.

Додаткові пояснення по суті справи від 20.11.2018р з доданими документами подані представником після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст.114 ГПК України).

Частиною 2 статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.2018р було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2018р.

Враховуючи основні засади (принципи) господарського судочинства, серед яких, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд враховує, що представником позивача заява в порядку ст.119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку ним подана не була, неможливість подачі вказаних документів в підготовчому засіданні позивачем не доведена, у зв'язку з чим суд не визнає поважними, вказані позивачем причини пропуску строку подання доказів та не приймає нові докази, подані представником позивача після переходу судом до розгляду справи по суті, а тому додаткові пояснення по суті справи від 20.11.2018р з доданими документами суд приєднує до матеріалів справи та залишає без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника у розписці від 29.10.2018р (а.с.176). Також відповідач у листі №332 від 24.09.2018р просив розглядати справу без участі його представника (а.с.45).

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000230380329 про вручення 01.11.2018р третій особі рекомендованого листа (а.с.188).

З огляду на те, що неявка в засідання суду представників відповідача та третьої особи не перешкоджають розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 22.12.2016р Горбулівською сільською радою прийнято рішення "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки власники, яких померли" (а.с.123).

Пунктом 3 рішення 12 сесії Горбулівської сільської ради "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки, власники яких померли", вирішено керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, №44, ст.747 заключити договір оренди та передати ТОВ "Гор.Інвест Агро" земельні ділянки на збереження з метою подальшого обробітку та недопущення погіршення їх стану до витребування пайовиками, земельні ділянки, які не знаходяться в оренді, в кількості 200 паїв (на полях 1,3,4,5,6,7,8,9,13,14,15,17,19,20,22,23,24,25,26,27,28,29) загальною площею 714,45 га терміном на 1 рік з оплатою 6% грошової оцінки землі на рахунок сільської ради.

В подальшому, 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою (орендодавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (орендар/позивач) підписано договір оренди землі (далі-договір) (а.с.124-125).

Згідно п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 714 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації та на коефіцієнт 1,756 становить 445,38грн за га (пункт 6 договору).

У пункті 9 договору передбачено, що договір укладено на один рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (на аналогічний строк).

Згідно з п.10 договору орендна плата вноситься орендарем в розмірі 318000,00 гривень, а саме виходячи з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за повний рік в грошовій формі, шляхом видачі грошових коштів, орендодавцю через касу орендаря.

Відповідно до пункту 17 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту 18 договору, цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (46 пункт договору).

03.01.2017р між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, відповідно до п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення терміном на один рік, або до моменту появи спадкоємця (а.с.122).

Відповідно до п.2 акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 03.01.2017р, цільове призначення земельних ділянок: переданих орендареві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки розташовані на території Горбулівської сільської ради, поза межами населеного пункту.

Акт прийому-передачі земельних ділянок є невід'ємною частиною договору оренди землі від 03.01.2017 року, акт складено в двох примірниках.

Питання щодо визнання договору оренди землі від 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017р було предметом розгляду у справі №906/118/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2018р у справі №906/118/18 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визнання договору оренди землі від 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017р. Вказане рішення набрало законної сили 07.08.2018р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову у справі №906/118/18 суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017 року є неукладеним, а тому перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 254000,00грн, отримані Горбулівською сільською радою без достатніх правових підстав.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" у лютому 2018р зверталось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Горбулівської сільської ради про визнання договору оренди землі від 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2018р у справі №906/118/18 у задоволенні зазначеного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову судом встановлено, що договір оренди землі від 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а саме: кадастрових номерів та матеріалів щодо місця розташування земельних ділянок, в ньому лише зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 714 га (п.2 договору). У зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017р не містив такої істотної умови договору оренди як об'єкт оренди, суд незважаючи на фактичне виконання сторонами його умов, визначив даний договір як неукладений.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що факт виконання сторонами умов договору оренди земельної ділянки від 03.01.2017р підтверджується поясненнями сторін та поданими до матеріалів справи №906/118/18 документами. Зокрема, в позовній заяві від 19.02.2018р про визнання договору оренди землі поновленим, а також в заяві про забезпечення позову №1 від 19.02.2018р у справі №906/118/18 ТОВ "Гор.Інвест Агро" зазначило, що на виконання договору оренди землі позивач сплачував орендну плату Горбулівській сільській раді; ним здійснювались поліпшення земельних ділянок, а також те, що протягом використання земельних ділянок за договором оренди земельної ділянки від 03.01.2017р будь-яких заперечень від Горбулівської сільської ради не надходило; земельна ділянка площею 714га знаходиться у користуванні позивача, а так як відповідач не звертався щодо повернення зазначеної земельної ділянки, то зазначена земельна ділянка не була повернута відповідачу через ухилення останнього від її повернення.

У відзиві від 24.09.2018р на позов відповідач вказав, що позов у даній справі не визнає, оскільки землі були в користуванні (а.с.45).

До матеріалів справи надано також акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 03.01.2017р, який згідно з пунктом 5, є невід'ємною частиною договору оренди. В акті зазначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею - 714га, що розташовані на території Горбулівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Доказів повернення позивачем відповідачу за актом про повернення вказаних земельних ділянок матеріали справи не містять. В судовому засіданні 20.11.2018р представник позивача зазначив, що акт повернення позивачем відповідачу земельних ділянок, переданих за актом приймання-передачі від 03.01.2017р не складався.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем плати за користування землею, що підтверджується платіжними дорученнями: №39 від 14.04.2017р на суму 60000,00грн, №172 від 13.12.2017р на суму 20000,00грн, №154 від 30.11.2017р на суму 2000,00грн, №6 від 22.09.2017р на суму 47500,00грн, №90 від 30.10.2017р на суму 17000,00грн, №116 від 10.11.2017р на суму 26500,00грн, №153 від 30.11.2017р на суму 28000,00грн, №40 від 14.02.2018р на 26500,00грн, №87 від 07.03.2018р на суму 26500,00грн, а також банківськими виписками від 10.11.2017р, від 30.11.2017р, від 13.12.2017р, від 22.09.2017р, від 30.10.2017р, від 30.11.2017р (а.с.67-84), листом Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області №254/10/0.6090622 від 10.04.2018р (а.с.85), листом №294 від 27.10.2017р та №139 від 12.02.2018р (а.с.126-127).

Посилаючись на встановлення у рішенні від 10.07.2018р у справі №906/118/18 факту відсутності між сторонами договірних відносин, позивач вказує, що перераховані ним грошові кошти у сумі 254000,00грн, отримані Горбулівською сільською радою без достатніх правових підстав, а відтак, підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

У відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Обов'язковою підставою застосування положень ст.ст.1212, 1214 ЦК України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами й правочином.

За положеннями ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до статті 96, 206 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Слід зазначити, що внаслідок прийняття Горбулівською сільською радою рішення від 22.12.2016р "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки, власники яких померли", підписання сторонами договору оренди землі від 03.01.2017р та передачі за актом прийому-передачі земельної ділянки від 03.01.2017р в користуванні позивача перебувала земля площею 714га.

Зважаючи на те, що, як встановлено судом у справі №906/118/18, договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017 є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся, а тому не можна вважати вказаний договір підставою зобов'язань між сторонами, тобто, регулюються існуючі між сторонами зобов'язання не умовами даного договору.

Разом з тим, між сторонами фактично виникли правовідносини, за якими відповідач передав позивачу у користування землю (нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, власники яких померли до витребування правонаступниками), а позивач прийняв землю у користування, а тому в силу закону останній як землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, використання землі в Україні є платним ст.ст.96, 206 ЗК України). Таким чином, зобов'язання, яке виникло між сторонами з самого факту прийому-передачі землі у користування, виконано не однією стороною, а саме, позивачем, шляхом перерахування коштів за фактичне користування землею, а також зустрічно й іншою стороною - відповідачем, шляхом передачі землі у користування позивачу.

Отже, твердження позивача у позові у даній справі стосовно того, що за відсутності договору між сторонами перераховані ним грошові кошти у сумі 254000,00грн отримані Горбулівською сільською радою без достатніх правових підстав, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки підставою перерахування коштів сільській раді є безпосередньо й сам факт прийому-передачі земель у користування позивачем від відповідача, при цьому, платежі здійснювались позивачем саме за час фактичного користування ним земельною ділянкою.

Право використання землі споживається в процесі надання такого права, "можливість використання майна" фізично повернути не можна, оскільки використання майна є безповоротним. Відтак, оскільки грошові кошти сплачувались відповідачем за час фактичного використання переданої відповідачем позивачу землі, останній безпідставно вимагає повернення відповідачем грошових коштів як таких, що сплачені за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Вказані витрати позивача не можуть бути віднесені до безпідставно набутих відповідачем коштів.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, спірні у справі кошти в сумі 254000,00грн були перераховані як плата за користування нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, що виключає посилання позивача про те, що спірні кошти були набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та про необхідність застосування до даних правовідносин положення ст.1212 ЦК України.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини справи та аналіз чинного законодавства, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, відтак, позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача заявленої суми безпідставно набутих коштів в розмірі 254000,00грн у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 207, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (Житомирська область, Коростишівський район, с.Торчин, вул.Якубовського, 12, ідентифікаційний код 38284337) до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (Житомирська область, Черняхівський район, с.Горбулів, вул.Травнева, 1, ідентифікаційний код 04344216) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас" (м.Київ, вул.Сирецька, буд.33, ідентифікаційний код 39848243) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.11.18

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)

4 - третій особі - ТОВ "Інвіктас" (04073, м. Київ, вул.Сирецька, 33) (рек. з пов.).