Постанова

від 28.02.2019 по справі 906/729/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Справа № 906/729/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Василюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 20.11.2018 суддею Кравець С.Г. у м.Житомирі, повний текст складено 28.11.2018 у справі № 906/729/18

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро"

до Горбулівська сільська рада Черняхівського району Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіктас"

про стягнення 254000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Горбулівської сільської ради про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 254000,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2018 № 906/118/18 відмовлено в позові ТОВ "Гор.Інвест Агро" до Горбулівської сільської ради про визнання договору оренди землі від 03.01.2017 укладеним та поновленим на новий строк. При цьому суд виходив з того, що договір оренди землі від 03.01.2017 є неукладеним. Однак, на виконання умов даного договору позивачем протягом 2017-2018 років було перераховано відповідачу кошти на загальну суму 254000,00 грн. З огляду на встановлення в рішенні суду від 10.07.2018 факту відсутності між сторонами договірних відносин, отримані відповідачем кошти в сумі 254000,00 грн. вважаються набутими без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.11.2018 у справі № 906/729/18 в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами фактично виникли правовідносини, за якими відповідач передав позивачу у користування землю (нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, власники яких померли до витребування правонаступниками), а позивач прийняв землю в користування. Тому в силу закону останній як землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, оскільки використання землі в Україні є платним (ст.ст. 96, 206 ЗК України). Таким чином, зобов'язання яке виникло між сторонами з самого факту прийому-передачі землі у користування, виконано не однією стороною (позивачем) шляхом перерахування коштів за фактичне користування землею, а також зустрічно й іншою стороною (відповідачем) шляхом передачі землі в користування. Отже твердження позивача про те, що за відсутності договору між сторонами, перераховані ним грошові кошти в сумі 254000,00 грн. отримані відповідачем без достатніх правових підстав, суперечать фактичним обставинам справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, третьою особою - ТОВ "Інвіктас" подано апеляційну скаргу від 24.12.2018, в якій скаржник просить останнє скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2018 у справі № 906/118/18 встановлено, що умови договору оренди земельної ділянки від 03.01.2017 та запропонована позивачем редакція додаткової угоди фактично не визначають об'єкта оренди, оскільки містять лише загальну площу всіх земельних часток без індивідуального визначення земельної ділянки (земельних ділянок) як об'єкта цивільних прав. Розроблення технічної документації щодо земельних ділянок, які надавались в оренду позивачеві за договором та в подальшому залишилися невитребуваними правонаступниками померлих власників паїв, з матеріалів справи також не вбачається. За таких обставин, договір оренди є неукладеним, оскільки не містить такої істотної умови договору оренди як об'єкт оренди.

Відтак, апелянтом звертається увага, що не зазначення в договір оренди істотної умови щодо об'єкту оренди землі, унеможливлює встановлення факту передачі предмету оренди землі, його ідентифікацію на місцевості та подальше використання зазначених земельних ділянок. Тому твердження суду першої інстанції про фактичне користування землею не відповідає матеріалам справи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи апеляційної скарги з аналогічних підстав. Вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими. Просить апеляційну задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. Явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

За умовами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2016 Горбулівською сільською радою прийнято рішення "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки власники, яких померли" (а.с.123).

Пунктом 3 рішення 12 сесії Горбулівської сільської ради "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки, власники яких померли", вирішено керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, №44, ст.747 заключити договір оренди та передати ТОВ "Гор.Інвест Агро" земельні ділянки на збереження з метою подальшого обробітку та недопущення погіршення їх стану до витребування пайовиками, земельні ділянки, які не знаходяться в оренді, в кількості 200 паїв ( на полях 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 17, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ) загальною площею 714, 45 га терміном на 1 рік з оплатою 6% грошової оцінки землі на рахунок сільської ради.

В подальшому, 03.01.2017 між Горбулівською сільською радою (орендодавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (орендар/позивач) підписано договір оренди землі (далі-договір) (а.с.124-125).

Згідно п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 714 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації та на коефіцієнт 1,756 становить 445,38 грн за га (пункт 6 договору).

У пункті 9 договору передбачено, що договір укладено на один рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (на аналогічний строк).

Згідно з п.10 договору орендна плата вноситься орендарем в розмірі 318000,00 гривень, а саме виходячи з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за повний рік в грошовій формі, шляхом видачі грошових коштів, орендодавцю через касу орендаря.

Відповідно до пункту 17 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту 18 договору, цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (46 пункт договору).

03.01.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, відповідно до п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення терміном на один рік, або до моменту появи спадкоємця (а.с.122).

Відповідно до п.2 акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 03.01.2017, цільове призначення земельних ділянок: переданих орендареві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки розташовані на території Горбулівської сільської ради, поза межами населеного пункту .

Акт прийому-передачі земельних ділянок є невід'ємною частиною договору оренди землі від 03.01.2017 року, акт складено в двох примірниках.

Питання щодо визнання договору оренди землі від 03.01.2017 між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017р було предметом розгляду у справі №906/118/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2018р у справі №906/118/18 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" до Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визнання договору оренди землі від 03.01.2017р між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017р. Вказане рішення набрало законної сили 07.08.2018р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову у справі №906/118/18 суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017 року є неукладеним, а тому перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 254000,00грн, отримані Горбулівською сільською радою без достатніх правових підстав.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду спору прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відмови позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" у лютому 2018 зверталось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Горбулівської сільської ради про визнання договору оренди землі від 03.01.2017 між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" укладеним та поновленим на новий строк - 1 (один) рік з 12.02.2018 року в редакції додаткової угоди №1 та визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції позивача від 12.02.2018 року до договору оренди землі від 03.01.2017.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2018р у справі №906/118/18 у задоволенні зазначеного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову судом встановлено, що договір оренди землі від 03.01.2017 між Горбулівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області та ТОВ "Гор.Інвест Агро" не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а саме: кадастрових номерів та матеріалів щодо місця розташування земельних ділянок, в ньому лише зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 714 га (п.2 договору). У зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017 не містив такої істотної умови договору оренди як об'єкт оренди, суд незважаючи на фактичне виконання сторонами його умов, визначив даний договір як неукладений.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції підставно відмічено, що факт виконання сторонами умов договору оренди земельної ділянки від 03.01.2017 підтверджується поясненнями сторін та поданими до матеріалів справи №906/118/18 документами. Зокрема, в позовній заяві від 19.02.2018 про визнання договору оренди землі поновленим, а також в заяві про забезпечення позову №1 від 19.02.2018р у справі №906/118/18 ТОВ "Гор.Інвест Агро" зазначило, що на виконання договору оренди землі позивач сплачував орендну плату Горбулівській сільській раді; ним здійснювались поліпшення земельних ділянок, а також те, що протягом використання земельних ділянок за договором оренди земельної ділянки від 03.01.2017 будь-яких заперечень від Горбулівської сільської ради не надходило; земельна ділянка площею 714га знаходиться у користуванні позивача, а так як відповідач не звертався щодо повернення зазначеної земельної ділянки, то зазначена земельна ділянка не була повернута відповідачу через ухилення останнього від її повернення.

Разом з цим, місцевий господарський суд відзначив, що в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 03.01.2017, який є невід'ємною частиною договору оренди. В акті зазначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею - 714га, що розташовані на території Горбулівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Доказів повернення позивачем відповідачу за актом про повернення вказаних земельних ділянок матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем плати за користування землею, що підтверджується платіжними дорученнями: №39 від 14.04.2017р на суму 60000,00грн, №172 від 13.12.2017р на суму 20000,00грн, №154 від 30.11.2017р на суму 2000,00грн, №6 від 22.09.2017р на суму 47500,00грн, №90 від 30.10.2017р на суму 17000,00грн, №116 від 10.11.2017р на суму 26500,00грн, №153 від 30.11.2017р на суму 28000,00грн, №40 від 14.02.2018р на 26500,00грн, №87 від 07.03.2018р на суму 26500,00грн, а також банківськими виписками від 10.11.2017р, від 30.11.2017р, від 13.12.2017р, від 22.09.2017р, від 30.10.2017р, від 30.11.2017р (а.с.67-84), листом Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області №254/10/0.6090622 від 10.04.2018р (а.с.85), листом №294 від 27.10.2017р та №139 від 12.02.2018р (а.с.126-127).

Як правомірно вказано судом першої інстанції, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

У відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Обов'язковою підставою застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами й правочином.

За положеннями ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до статті 96, 206 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Судом вірно зазначено, що внаслідок прийняття Горбулівською сільською радою рішення від 22.12.2016р "Про заключення договорів оренди на земельні ділянки, власники яких померли", підписання сторонами договору оренди землі від 03.01.2017р та передачі за актом прийому-передачі земельної ділянки від 03.01.2017р в користуванні позивача перебувала земля площею 714га.

При цьому, у справі №906/118/18 судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 03.01.2017 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а тому не можна вважати вказаний договір підставою зобов'язань між сторонами. Відповідно, існуючі між сторонами зобов'язання регулюються не умовами даного договору.

Разом з цим суд першої інстанції підставно вказав, що між сторонами фактично виникли правовідносини, за якими відповідач передав позивачу у користування землю (нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, власники яких померли до витребування правонаступниками), а позивач прийняв землю в користування. Тому в силу закону останній як землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, оскільки використання землі в Україні є платним (ст.ст. 96, 206 ЗК України). Таким чином, зобов'язання яке виникло між сторонами з самого факту прийому-передачі землі у користування, виконано не однією стороною (позивачем) шляхом перерахування коштів за фактичне користування землею, а також зустрічно й іншою стороною (відповідачем) шляхом передачі землі в користування.

З огляду на вказане суд дійшов правомірного висновку, що посилання позивача в даній справі на те, що за відсутності договору між сторонами перераховані ним грошові кошти у сумі 254000,00 грн. отримані Горбулівською сільською радою без достатніх правових підстав, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки підставою перерахування коштів сільській раді є безпосередньо й сам факт прийому-передачі земель у користування позивачем від відповідача.

Судом вірно відмічено, що право використання землі споживається в процесі надання такого права, "можливість використання майна" фізично повернути не можна, оскільки використання майна є безповоротним. Відтак, оскільки грошові кошти сплачувались відповідачем за час фактичного використання переданої відповідачем позивачу землі, останній безпідставно вимагає повернення відповідачем грошових коштів як таких, що сплачені за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Вказані витрати позивача не можуть бути віднесені до безпідставно набутих відповідачем коштів.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, спірні у справі кошти в сумі 254000,00 грн. були перераховані як плата за користування нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, а їх безпосереднє використання стверджувалось самим позивачем під час розгляду справи № 906/118/18, останнє виключає посилання позивача про те, що спірні кошти були набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та про необхідність застосування до даних правовідносин положення ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2018 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіктас" від 24.12.2018 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року у справі №906/729/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/729/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "07" березня 2019 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.