Рішення

від 27.11.2018 по справі 904/4594/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4594/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе", с. Вишневе Криничанського району Дніпропетровської області

про стягнення 58000,00 грн

за відсутності у судовому засіданні представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

11.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення боргу у сумі 58000,00 грн, з посиланням на неналежне виконання умов договору поставку № 02/07-18, укладеного між сторонами 02.07.2018.

Ухвалою від 16.10.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 22.10.2018 було перенесено розгляд справи на 27.11.2018 у зв'язку з відпусткою судді Воронько В.Д..

Позивач не забезпечив участі свого представника у засіданні суду, але 26.11.2018 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності останнього та подав докази надання адвокатських послуг.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документах. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення, що повернулись від відповідача, про вручення останньому поштової кореспонденції суду, а тому є всі підстави вважати, що відповідач був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи у суді. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 02/07-18 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає навантажувач зерна ПЗУ - 110 за ціною, кількістю та в асортименті, зазначеним в рахунку і накладний, (далі - товар), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар обмовляється в рахунку і накладний.

Форма оплати - 20% передоплати за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого рахунку, решта 80% протягом 14 днів після передоплати (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони домовились, що поставку товару здійснює постачальник зі складу (м. Олександрія, Кіровоградська область) після 20% передоплати.

02.07.2018 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000104 без замовлення на суму 135000,00 грн за навантажувач зерна ПЗУ - 110 в кількості 1 шт..

Відповідачем 05.07.2018 здійснено оплату 20% вартості товару в розмірі 27000,00 грн.

Тож, 06.07.2018 на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткової накладної № РН-000090 на суму 135000,00 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач лише частково оплатив товар, що підтверджується наступними платежами:

- 05.07.2018 на суму 27000,00 грн;

- 03.08.2018 на суму 10000,00 грн;

- 04.08.2018 на суму 20000,00 грн;

- 11.09.2018 на суму 10000,00 грн;

- 21.09.2018 на суму 10000,00 грн.

З огляду на що неоплачена сума поставленого товару залишилася у розмірі 58000,00 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та останнім не оспорений.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За отриманий товар відповідач мав здійснити повну оплату протягом 14 днів після передоплати, тобто не пізніше 19.07.2018, але не виконав взятих на себе договірних зобов'язань, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 58000,00 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Разом з тим, у позовній заяві позивач до складу судових витрат, які просить покласти на відповідача, відносить витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, розглянувши які суд зазначає наступне.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджено наявність договору про надання правничої допомоги № 73 від 08.10.2018, а також ордеру серії ДП № 1496/006 від 22.10.2018 на надання правової допомоги ТОВ "ТПГ Агропром" у господарському суді Дніпропетровської області адвокатом ОСОБА_1.

В позовній заяві позивачем зазначено, що його витрати на правничу допомогу складають 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Частинами 5 та 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Будь - яких заперечень чи зауважень щодо розміру судових витрат відповідачем не надано.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката за цією позовною заявою складає 5000,00 грн за надані послуги: підготовки для подання позовну до суду та підготовки позовної заяви щодо стягнення з ТОВ "Агрофірма "Вишневе" заборгованості в рамках договору поставки № 02/07-18 від 02.07.2018.

На підтвердження понесених витрат позивачем додано до справи платіжне доручення № 815 від 08.10.2018 про сплату 5000,00 грн за договором про надання правничої допомоги № 73 від 08.10.2018 та акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг від 09.10.2018.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача повністю у сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Вишневе; ідентифікаційний код 30012544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" (м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 3, прим. 10; ідентифікаційний код 38678095) основний борг у сумі 58000,00 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.11.2018.

Суддя ОСОБА_2