Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/11605/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/11605/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" до Фізичної особи-підприємця Костіна Віктора Миколайовича простягнення 34 248,72 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.І. Представники сторін: від позивача:Яворський С.М. від відповідача:Пономаренко В.М. ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Костіна Віктора Миколайовича про стягнення 34 248,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 12.12.2017 згідно платіжного доручення №568 було помилково перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 32 040,00 грн. Проте, незважаючи на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" з листом про повернення помилково перерахованих коштів, Фізичною особою-підприємцем Костіним Віктором Миколайовичем станом на дату звернення із даним позовом спірну суму коштів не повернуто, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн", посилаючись на приписи ст.ст. 387, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача спірну суму коштів. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційній витрати у розмірі 2 208,72 грн. та 3% річних у розмірі 711,11 грн., нараховані за період з 13.12.2017 по 28.08.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкрито провадження у справі №910/11605/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 27.09.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2018 відкладено судове засідання на 18.10.2018 з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та надання йому можливості підготувати свої пояснення по суті справи.

18.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання не менш ніж на два тижні у зв'язку з перебуванням Костіна В.М. на лікарняному, на підтвердження чого до даного клопотання відповідачем долучено листок непрацездатності серії АДХ №312671.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 задоволено клопотання ФОП Костіна В.М. та відкладено судове засідання на 08.11.2018.

30.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, згідно якого ФОП Костін В.М. заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що 12.12.2017 між сторонами було укладено договір №2, яким передбачалось надання відповідачем позивачу в оренду транспортного засобу. На підставі вказаного договору ФОП Костіним В.М. було виставлено рахунок-фактури №СФ-0000008 від 13.12.2017, який був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн", а відтак сплачені позивачем кошти у розмірі 32 040,00 грн. не є такими, що помилково сплачені.

05.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" звертає увагу суду, що ФОП Костіним В.М. не надано копії договору №2 від 12.12.2017 та інших доказів, які б свідчили про реальне надання в оренду відповідача транспортного засобу.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2018 відкладено судове засідання на 22.11.2018 у зв'язку з неявкою представника позивача.

В судове засідання, призначене на 22.11.2018, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, у судових засіданнях, в яких здійснювалась фіксація технічними засобами, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" повідомив, що менеджер Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" звернувся до бухгалтера позивача із проханням здійснити перерахування коштів Фізичній особі-підприємцю Костіну Віктору Миколайовичу, проте після оплати було виявлено, що менеджер не погодив із керівництвом позивача здійснення такої проплати.

Представник відповідача у судове засідання 22.11.2018 з'явився, надав суду для долучення до матеріалів справи копії Договору оренди автомобіля №30.11.2017 від 30.11.2017, акту приймання-передачі від 30.11.2017, письмову згоду Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Сервіс" на укладення ФОП Костіним В.М. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" угоди про передання в суборенду автомобіля від 12.12.2017, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000994 від 30.12.2017. Представник позивача проти позову заперечував, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2018 вирішено надані представником відповідача докази не прийняті до розгляду та не враховувати їх при вирішенні спору у відповідності до приписів ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі докази подані відповідачем із пропуском встановленого господарським процесуальним законом строку.

У судовому засіданні 22.11.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Костіну Віктору Миколайовичу кошти у розмірі 32 040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №568 від 12.12.2017 з призначенням платежу - оплата за оренду транспортного засобу згідно Договору №2 від 12.12.2017 без ПДВ.

26.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" звернулось до Фізичної особи-підприємця Костіна Віктора Миколайовича з вимогою вих. №235 від 26.07.2018 про витребування майна (грошових коштів) із чужого незаконного володіння, яка була одержана відповідачем 28.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303913772108. Згідно наведеної вимоги позивач вказував, що помилково здійснив перерахування 13.12.2017 коштів у розмірі 32 040,00 грн. та просив відповідача їх повернути.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про повернення помилково сплаченої, на думку позивача, спірної суми коштів, ТОВ "Інтелекшуал Констракшн" звернулось до господарського суду міста Києва із даним позовом, в якому просить суд на підставі ст.ст. 387, 1212, 1214 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 32 040,00 грн., а також нараховані за неналежне виконання ФОП Костіним В.М. у період з 13.12.2017 по 28.08.2018 грошових зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 2 208,72 грн. та 3% річних у розмірі 711,11 грн.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи надані у засіданнях пояснення представників сторін, прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на наступне.

Нормою статті 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В той же час, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Тобто, предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника (ст. 389 Цивільного кодексу України) не можуть бути предметом віндикації.

Гроші - не є індивідуально визначеним майном. Це речі, визначені родовими ознаками, а відтак позивачем в частині обґрунтування своїх позовних вимог нормою ст. 387 Цивільного кодексу України обрано невірний спосіб захисту.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016.

Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов'язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи (платіжного доручення №568 від 12.12.2017) спірна сума коштів була набута відповідачем в якості оплати позивачем за оренду транспортного засобу за Договором №2 від 12.12.2017.

На питання суду яким чином позивачу було відомо реквізити відповідача, якщо останній не укладав з ним договорів, представник позивача повідомив, що його менеджером було передано на оплату бухгалтеру рахунок відповідача без погодження із керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн". Дані пояснення представника відповідача зафіксовані у технічному записі судових засідань.

Отже, фактично позивачем визнається укладення з ФОП Костіним В.М. правочину, на підставі якого було перераховано спірну суму коштів відповідачу.

Ненадання тексту Договору №2 від 12.12.2017 не нівелює укладання відповідного правочину у спрощеній формі шляхом виставлення рахунку та його оплату позивачем.

В той же час, навіть якщо у даному випадку мало місце порушення працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" корпоративної практики здійснення розрахунків з контрагентами, то дані обставини не є підставою для висновку про відсутність правових підстав для перерахування коштів відповідачу та спростовують твердження позивача про помилковість здійснення перерахунку ФОП Костіну В.М. коштів у розмірі 32 040,00 грн.

Щодо твердження позивача про неукладеність між сторонами договору, то суд їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки, по-перше, здійснюючи оплату за оренду транспортного засобу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" повинне було знати за оренду якого саме автомобіля ним здійснюється оплата.

По-друге, як вбачається з платіжного доручення №568 від 12.12.2017 саме на виконання договору оренди транспортного засобу №2 від 12.12.2017 позивачем було перераховано відповідачу кошти за користування таким транспортним засобом.

В той же час, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №3-502гс15 від 23.09.2015, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками повного або часткового виконання його сторонами. Оплата орендного платежу є обов'язком орендаря за договором та свідчить про часткове виконання такого договору.

Отже, із наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представника позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" виконано свої зобов'язання з оплати оренди транспортного засобу, що виключає правомірність висновку щодо неукладеності між сторонами оренди.

Про обґрунтованість таких висновків суду, зокрема, свідчить неможливість представника позивача пояснити бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" щодо повернення, як стверджує позивач, помилково сплачених коштів (з 13.12.2017 по 26.07.2018, тобто більш ніж 7 місяців).

Однак такі дії позивача пояснюються відповідачем тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/2994/18 задоволено позовні вимоги пов'язаної із відповідачем особи (не заперечується сторонами факт пов'язаності) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Сервіс" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Сервіс" 82 996,91 грн. - пені, 20 900,60 - інфляційних втрат, 1,00 грн. - штрафу.

З огляду на ненаведення позивачем інших причин не вжиття ним заходів щодо повернення спірної суми коштів протягом більш як 7 місяців після дати їх фактичного перерахунку та зважаючи, що вимога позивача про повернення спірної суми коштів була направлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" через 2 дні після ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/2994/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" коштів на користь пов'язаної із ФОП Костіним В.М. особи, суд погоджується з твердженням відповідача, що подача даного позову зумовлена наведеними обставинами, а не необхідністю повернення безпідставно сплачених коштів.

Попри наведене, суд констатує, що позивачем не доведено помилковість перерахунку ним відповідачу спірної суми коштів (уповноважений працівник надав рахунок на оплату, рахунок було сплачено) та не спростовано доводів ФОП Костіна В.М. про перерахування коштів у розмірі 32 040,00 грн. в якості оплати за оренду транспортного засобу на підставі укладеного сторонами договору, в той час як наявне в матеріалах справи платіжне доручення №568 від 12.12.2018 із зазначенням призначення платежу та неможливість представника позивача пояснити наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" реквізитів відповідача (п/р, ідентифікаційного коду, назви банку) спростовують такі твердження. Позивачем також не надано доказів того, що платіж було вчинено без дозволу керівника або іншої уповноваженої на укладання правочинів особи, а за загальним правилом проведення платіжних операцій - банк виконує платіжне доручення за волевиявленням уповноваженої особи платника.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, посилання позивача у позові на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів суперечать представленим самим же позивачем документам та повідомленим представником в судовому засіданні обставинам, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім згідно домовленостей сторін (виникнення договірних відносин) в рахунок оплати за оренду транспортного засобу, у зв'язку з чим кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012(3-69г12) та постанові №6-88цс13 від 02.10.2013.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів та стягнення інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих за невиконання відповідачем свого обов'язку з їх повернення, не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання, матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" до Фізичної особи-підприємця Костіна Віктора Миколайовича про стягнення 34 248,72 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові повністю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3; ідентифікаційний код 40226536) до Фізичної особи-підприємця Костіна Віктора Миколайовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення 34 248,72 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекшуал Констракшн".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 28.11.2018.

Суддя Р.В. Бойко