Рішення

від 27.11.2018 по справі 826/16275/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/16275/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська академія індустрії моди

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Українська академія індустрії моди (далі також - ТОВ Українська академія індустрії моди , позивач) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі також - МЕРТ, відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 2748 від 04 березня 2016 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

2) зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно провести кваліфікаційну експертизу заявки № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг та прийняти рішення про реєстрацію знака.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв'язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність відмови у реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг з огляду на безпідставність доводів Державної служби інтелектуальної власності України про те, що заявлене позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з словесними та комбінованими знаками, про які було зазначено в оскаржуваному рішенні.

За час розгляду справи відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву або будь-якого іншого документу, з якого можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2016 року державним підприємством Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) було складено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. № 2748, яким встановлено, що заявлене позивачем позначення не відповідає умовам надання правової охорони.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що для всіх послуг 35, 41 класів заявлене позначення є схожим настільки, що його можна сплутати:

1) з словесними знаками FASHION WEEK (свідоцтво № 116102 від 25 грудня 2009 року, заявка № m 200806901 від 10 квітня 2008 року), ТИЖДЕНЬ МОДИ (свідоцтво № 118473 від 25 лютого 2010 року, заявка № m 200806904 від 10 квітня 2008 року) та комбінованими знаками UKRAINIAN FASHION WEEK (свідоцтво № 107110 від 25 травня 2009 року, заявка № m 200713624 від 16 серпня 2007 року та свідоцтво №167588 від 11 березня 2013 року, заявка № m 201200856 від 23 січня 2012 року) раніше зареєстрованими в Україні на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю ТИЖДЕНЬ МОДИ , м. Київ, (UA) щодо споріднених послуг;

2) з словесним знаком Неделя моды (свідоцтво України № 42736 від 16 серпня 2004 року, заявка № m 2002119410 від 05 листопада 2002 року), раніше зареєстрованим на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю АДАРИС , м. Київ, (UA) щодо споріднених послуг.

04 березня 2016 року вказаний висновок був затверджений начальником управління правового забезпечення промислової власності Державної служби інтелектуальної власності України Шатовою І.О. При цьому, у самому висновку зазначено, що він, після затвердження Державною службою інтелектуальної власності України, набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака і таке рішення може бути оскаржене у порядку, визначеному статтею 15 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо питання поширення юрисдикції адміністративного суду на розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7, 19 ч. 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Беручи до уваги наведене, враховуючи заявлені в межах даної справи позовні вимоги, які по своїй суті є вимогами щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, прийнятого ним в межах здійснення публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зобов'язання його вчинити дії, суд вважає, що розгляд даної справи має здійснюватись саме в порядку адміністративного судочинства.

Наведене підтверджується, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2018 року по справі № 910/9450/16, якою було закрито провадження за позовом ТОВ Українська академія індустрії моди про визнання недійсним рішення Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 2748 від 04 березня 2016 року, оскільки такий спір, як встановив суд, підлягає розгляду саме адміністративним судом.

Суду відома позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 804/629/16 про те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та отримання заявником відповідних свідоцтв і патентів, подальше оспорювання правомірності набуття таких прав на вказані об'єкти мають вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Разом з тим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація знака для товарів і послуг за позивачем здійснена не була, що свідчить про те, що ним не було набуто прав на вказаний об'єкт інтелектуальної власності, з урахуванням наведених вище правових висновків, суд вважає, що даний спір не стосується захисту права власності на товарні знаки та не пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, тобто цивільного права. Таким чином він підлягає розгляду саме адміністративним судом.

Щодо вирішення по суті заявлених позивачем вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 статті 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг

Згідно з ч. 1 статті 5 вказаного Закону, правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Водночас, відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 10 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Так, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 585 від 23 серпня 2016 року було ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності, а на відповідача покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Тобто, станом на час розгляду даної адміністративної справи саме відповідач є Установою в розумінні вимог Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, в тому числі, з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

З оскаржуваного рішення вбачається, що саме встановлена схожість з іншими вже зареєстрованими знаками стало підставою для його прийняття.

Так, частиною 1 статті 10 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, зокрема, що експертиза позначення проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.

Згідно з преамбулою Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 (далі - Правила), такі правила розроблені відповідно до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг і визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг .

Відповідно, при проведенні експертизи (дослідження) позначень необхідно керуватись як приписами Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , так і вимогами Правил.

Зміст застосованого в ч. 3 статті 6 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг формулювання позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати розкривається в абз. 2 п. 4.3.2.4. Правил, згідно з яким позначення вважається схожим, настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Таким чином, для визнання позначень (знаків) схожими до ступеню сплутування необхідно, щоб у них були певні спільні тотожні або подібні елементи, які дозволяють асоціювати одне позначення з іншим в цілому, навіть за наявності різниці в інших елементах.

Водночас, оскільки відповідно до вимог статті 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг знак, це позначення, за яким, товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, такі спільні елементи порівнюваних позначень, які дозволяють асоціювати їх одне з іншим, мають бути здатними відрізняти товари та послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб - тобто здатними виконувати основну функцію знака для товарів і послуг - розрізняльну.

В свою чергу, як вбачається з оскаржуваного рішення, спільними подібними елементами в складі позначенню ODESSA FASHION WEEK за заявкою № m 2015 08991 та протиставлених йому в рішенні знаків інших осіб FASHION WEEK за свідоцтвом № 116102, ТИЖДЕНЬ МОДИ за свідоцтвом 118473, UKRAINIAN FASHION WEEK за свідоцтвами №№107110, 167588, Неделя моды за свідоцтвом №42736 є словосполучення тиждень моди , наведене українською мовою - ТИЖДЕНЬ МОДИ , а також англійською - FASHION WEEK та російською - Неделя моды .

Відповідно до ч. 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2017 року встановлено, що знак для товарів і послуг FASHION WEEK за свідоцтвом України №116102 складається лише з позначення, що є загальновживаним термінам відносно такої послуги 35 класу МКТП, як влаштовування і проводіння конкурсів і показів мод на комерційні або рекламні потреби та таких послуг 41 класу МКТП, як Влаштовування і проводіння ...шоу-показів мод; телевізійні і радіопередачі, тематика яких пов'язана з модою; підготовування, організація і проводіння показів мод; інформування щодо різноманітних культурних і розважальних заходів, пов'язаних з модою . З цієї ж підстави вказаним рішенням Господарського суду міста Києва було визнано недійсним стосовно вказаних вище, пов'язаних зі сферою моди, послуг 35 та 41 класів МКТП свідоцтво України № 116102 на знак FASHION WEEK , що є одним зі знаків, протиставлених позначенню за заявкою № m 2015 08991 в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що такий, окремо взятий елемент протиставлених знаків, як словосполучення FASHION WEEK / ТИЖДЕНЬ МОДИ / Неделя моды , не здатен вирізнити товари і послуги одного виробника від іншого, оскільки в силу свого загальновживаного характеру, не може викликати асоціації лише з одною конкретною особою.

Крім того, при вирішенні даної справи суд бере до уваги наявний в матеріалах справи висновок судового експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності № 13639/16-53/2185-2190/18-53 від 07 лютого 2018 року складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ). В результаті дослідження судовим експертом було виявлено, що схожість до ступеню сплутування між позначенням ODESSA FASHION WEEK та знаками для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 107110, 113781, 113782, 116102, 118473, 167588 відсутня.

Як вбачається зі змісту дослідження, судовий експерт брав до уваги те, що словосполучення FASHION WEEK є сталим, загальновживаним виразом, використання якого не може бути заборонено.

Так, у вказаному висновку, серед іншого, зазначається, що порівнювані позначення збігаються за наявністю тотожного (за фонетичними та семантичними знаками) словесного елементу FASHION WEEK , яке повністю входить в інше позначення, проте в цілому самі позначення не тотожні та несуть різні відтінки семантичних значень: Одеський тиждень моди та тиждень моди . Розрізняються Тижні моди лише за локальним місцем проведення на території тієї чи іншої держави, в даному випадку, за локальним місцем проведення на території України. Враховуючи, що позначення Fashion Week (Тиждень Моди) є сталим виразом, що позначає дійство, подію, шоу, як явище у фешн-індустрії без додаткових пояснень і уточнень, не ідентифікує певного надавача послуг, то саме завдяки вказанню локального місця надання послуг (наприклад, ODESSA FASHION WEEK , LVIV FASHION WEEK , Dnepr Fashion Weekend, Lutsk Fashion Weekend, MB Kiev Fashion Days, Kiev Fashion Days тощо) та додатковим позначенням, розрізняються послуги одних осіб на території України від таких самих або споріднених послуг інших осіб.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що висновок ДП Український інститут інтелектуальної власності про те, що позначення за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 116102, 118473, 107110, 167588, 42736 не відповідає Правилам та Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

А тому, відповідно, прийняте на підставі вказаного висновку рішення вих. № 2748 від 04 березня 2016 року не може вважатись таким, що відповідає вимогам законодавства, що дає суду підстави вважати обґрунтованими позовні вимоги ТОВ Українська академія індустрії моди про визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно провести кваліфікаційну експертизу заявки № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг та прийняти рішення про реєстрацію знака, суд зазначає наступне.

Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, визначено поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під такими повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. А тому, враховуючи наведене вище обґрунтування протиправності відмови в реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, безперечно правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, який передбачає прийняття рішення про реєстрацію відповідного знаку для товарів і послуг.

Наведена позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, сформованою, зокрема, за наслідком розгляду справи № 816/591/15-а (постанова від 27 лютого 2018 року).

Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм КАС України суд приходить до висновку про те, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію відповідного знаку для товарів і послуг за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Разом з тим, суд враховує, що Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг передбачає проведення експертизи заявки перед прийняттям рішення про реєстрацію знака. При цьому, оскільки вказаний Закон передбачає, що заявка подається відповідачу, саме МЕРТ є уповноваженим на здійснення організації проведення такої експертизи, яка виконується закладом експертизи.

Таким чином, в даному випадку задоволення позовної вимоги саме шляхом зобов'язання МЕРТ організувати повторне проведення кваліфікаційної експертизи заявки № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг та прийняти за її наслідком рішення про реєстрацію знака, буде вважатись дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. А тому саме вказаним шляхом підлягає задоволенню друга позовна вимога ТОВ Українська академія індустрії моди .

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача виключно понесені ним судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн. (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань МЕРТ.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Українська академія індустрії моди (65031, місто Одеса, вулиця Паркова, 77, квартира 34; код ЄДРПОУ 38226170) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 2748 від 04 березня 2016 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України організувати повторне проведення кваліфікаційної експертизи заявки № m 2015 08991 від 15 червня 2015 року на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг та прийняти за її наслідком рішення про реєстрацію знака.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Українська академія індустрії моди понесені останнім судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк