Рішення

від 15.11.2018 по справі 2140/1307/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1307/18 09 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Інк" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Інк" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2018 р. :

№ НОМЕР_1, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток - 3176096,0 грн. та штрафної санкції 794024,0 грн.;

№ НОМЕР_2, яким визначено грошові зобов'язання з ПДВ - 359741,0 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 89935,35 грн.;

№ НОМЕР_3, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1443724,0 грн.;

№ НОМЕР_4, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 2122169,0 грн. та застосовано штрафну санкцію 530542,25 грн.;

№ НОМЕР_5, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 153631,0 грн.

Ухвалою від 16.08.18р. відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 03.10.18 р..

У підготовчому судовому засіданні 03.10.2018р. оголошено перерву до 12.10.2018р. для надання відповідачем додаткових доказів.

Ухвалою від 12.10.2018р. за клопотанням позивача для надання суду додаткових доказів продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів, оголошено у підготовчому судовому засіданні перерву до 26.10.2018р.

Ухвалою суду від 26.10.2018р. закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 09.11.2018р.

У судовому засіданні 09.11.2018р. оголошена перерва до 14.11.2018р.

14 листопада 2018р. суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі.

15 листопада 2018р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної перевірки господарської діяльності позивача контролюючим органом складений акт від 28.02.2018 року №44/21-22-14-01/36922673. Акт перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.04.2018 р. №№ НОМЕР_2, № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, № НОМЕР_3, № НОМЕР_1. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» . Стверджує, що під час проведення перевірки відповідач не з'ясував усіх обставин господарської діяльності позивача та його контрагентів, висновки акту перевірки не відповідають дійсності, є лише припущеннями ревізорів. Усі зауваження, викладені у акті перевірки, стосуються не позивача, а його контрагентів, разом із тим, ревізор, викладаючи ці висновки у акті перевірки використовував лише бази даних ДФС, а не результати перевірок або зустрічних звірок щодо ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» . Усі господарські операції реально відбулись та призвели до змін активів позивача, придбаний товар (олія соняшникова) використана у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку, що також залишилось поза увагою перевірки.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов повністю.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що за результатами планової виїзної документальної перевірки контролюючий орган встановив факт нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» , що стало підставою для прийняття спірних ППР. Актом перевірки встановлено, що ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» не мали реальної можливості поставити позивачу товар у задекларованих обсягах. У даних підприємств відсутнє власне або орендоване майно для виробництва або зберігання олії, відсутні трудові ресурси. У товарно-транспортних накладних про переміщення товару від ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» до позивача пунктами навантаження зазначені адреси, за якими розміщені об'єкти нерухомого майна, що не належать ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» та не перебувають у їх користуванні. Також дані підприємства або їх контрагенти фігурують у кримінальних провадженнях, по яких проводяться досудові розслідування за фактом ухилення від сплати податків. Вважають висновки акту перевірки достовірними, а спірні ППР - законними.

Із зазначених підстав представники відповідача просять відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

ТОВ «ВЛАДА ІНК» (код ЄДРПОУ 36922673) зареєстровано Суворовським районним управлінням юстиції у місті Херсоні 09.03.2010 за номером запису: 1 500 102 0000 000634.

У період з 01.02.2018р. по 21.02.2018р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ „Влада Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складений акт від 28.02.2018 № 44/21-22-14-01/36922673.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ВЛАДА ІНК» :

1. п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 „Зобов'язання» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 в результаті чого:

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, за загальну суму 1443724,0 грн., у тому числі: 3 квартали 2017р. в сумі 1443724,0 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3176096 грн., у тому числі: 2016р. на суму 1906007,0 грн., 3 квартали 2017р. на суму 1270089,0 грн.

2. п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 359741 грн., у тому числі: серпень 2017р. на суму 359741,0 грн.;

- завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в періоді, що перевірявся на загальну суму 2122169,0 грн., у тому числі: травень 2016р. на суму 4383,0 грн., серпень 2016р. на суму 1193950,0 грн., вересень 2016р. на суму 338780,0 грн., жовтень 2016р. на суму 585056,0 грн.;

- завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153631,0 грн. в тому числі: вересень 2017р. 153631,0 грн.» .

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки, подав заперечення на нього до ГУ ДФС у Херсонській області.

Листом ГУ ДФС у Херсонській області №5012/10/21-22-14-01 від 19.04.2018 року відповідно до якого, заперечення на акт від 28.02.2018;року № 44/21-22-14-01/36922673 залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2018р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, № НОМЕР_3, № НОМЕР_1.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими ППР звернувся до ДФС України з відповідною скаргою, яка рішенням від 21.06.2018 року №21173/6199-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи спірні ППР незаконними, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Висновки відповідача про заниження суми доходу та відповідне заниження суми податку на прибуток, а також завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку на додану вартість ґрунтуються на визнанні контролюючим органом нереальними господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» щодо поставки останніми олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку у перевірений період.

У межах господарської операції позивача із зазначеними контрагентами контролюючий орган дослідив виконання договорів поставки та додаткових угод, зазначивши, що договорами та специфікаціями визначені вид товару, що поставлявся, строки та умови поставок, кількість товару, його вартість, умови оплати.

Акт перевірки містить перелік видаткових і податкових накладних, виписаних за результатами господарських операцій позивача із ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» , перелік товарно-транспортних накладних із зазначенням перевізників та замовників перевезення, також зазначено про відображення даних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивача як надходження товару та списання його у виробництво, розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі.

Разом із тим, незважаючи на відсутність будь-яких зауважень до оформлення первинної бухгалтерської документації позивача та його контрагентів, податковий орган стверджує про нереальність зазначених господарських операцій ТОВ «ВЛАДА ІНК» із ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» з наступних підстав.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між ТОВ «Влада Інк» та ПП „Вайзен Ц» , відповідач у акті перевірки зазначає, що посадовими особами ПП „Вайзен Ц» були керівник та головний бухгалтер: ОСОБА_5 Податкова адреса платника податків: Україна, , 03142, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Академіка Кримського, буд. 4-А.

Основний вид діяльності - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Згідно АС „Податковий блок» встановлено, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) ПП „Вайзен Ц» за 2 квартал 2016 року , 3 квартал 2016 року та 4 квартал 2016 року, чисельність працівників за основним місцем роботи становить 1 особа, директор ОСОБА_5 та по „157» ознака - дохід, виплачений самозайнятій особі - 3 особи.

Відповідно до наданих до перевірки ТТН встановлено, що автомобільні перевізники ФОП Ламеко, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Оптсервіс - Ойл» не подавали до податкового органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) та не задекларовано виплати фізичним особам - водіям, зазначеним у ТТН.

Відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження олії соняшникової нерафінованої є м. Кіровоград, вул. Олександрійська, 87 та Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, с.Новоградівка, вул. Молодіжна, 71 А, 71 Б, податкова адреса ПП „Вайзен Ц» - м. Київ, Святошинський р-н, вул. Академіка Кримського, буд.4-А, попередня адреса (на момент здійснення взаємовідносин) - м. Кіровоград, вулиця Генерала Родимцева, буд.100 - А.

Згідно інформаційної бази Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна податковим органом не встановлено правового зв'язку ПП „Вайзен Ц» із об'єктами нерухомого майна, розміщеними за адресами, зазначеними у ТТН як пункти навантаження реалізованого товару. Згідно даних ЄРПН у ПП „Вайзен Ц» відсутні взаємовідносини із власниками зазначених об'єктів нерухомого майна.

Також перевіркою встановлено, що згідно з ЄРПН ПП „Вайзен Ц» протягом відповідного періоду документувало придбання олії соняшникової від постачальника ТОВ „Борисфен-Груп-ЛТД» , при цьому постачальник ТОВ „Борисфен-Груп-ЛТД» документує придбання товарів, відмінних від реалізованих, що свідчить про неможливість реалізації олії соняшникової для ТОВ „ОСОБА_6 ІНК» , так як походження її не встановлено.

Крім того, встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32016120010000079 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.204, ч.3 ст.212 КК України. Предметом даного розслідування є також ухилення від сплати ПДВ директором ПП «Вайзен Ц» .

На підставі викладеного ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про те, що перевіркою не встановлено фактичне походження олії соняшникової нерафінованої, зазначеної в номенклатурі податкових накладних, зареєстрованих ПП „Вайзен Ц» на адресу контрагента - покупця ТОВ „Влада Інк» , перевіркою не підтверджено реальність переміщення товарів від ПП „Вайзен Ц» до ТОВ „Влада Інк» за червень, липень вересень, жовтень 2016 року вищевказаними авто перевізниками, тобто ТОВ «Влада Інк» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП «Вайзен Ц» .

Судом досліджена первинна бухгалтерська документація, складена за результатами господарських операцій між позивачем і ПП «Вайзен Ц» та встановлено наступне.

Так, між вказаними підприємствами укладений договір поставки №160/5-ц від 28.06.2016р. за умовами якого Постачальник (ПП «Вайзен Ц» ) зобов'язується передати у визначені строки у власність Покупця, а Покупець (ТОВ «Влада Інк» ) - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого ґатунку на умовах передбачених цим Договором. Згідно п.1.3 цього ж договору кількість продукції в кожній партії узгоджуються сторонами в Специфікації на кожну партію продукції, що є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка товару відбувалась протягом червня, липня, вересня, жовтня 2016 року.

За результатами господарських операцій складені видаткові накладні, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту. Перевезення товару відбувалось за рахунок продавця та оформлене ТТН.

В бухгалтерському обліку дані операції відображено наступним чином: Дт 201 Кт 631 на суму 10588928,14 грн.; Дт 23 Кт 201 на суму 10588928,14 грн.; Дт 6442 Кт 631 на суму 2117725,63 грн.; Дт 631 Кт 311 на суму 12706713,77 грн.; Сальдо на кінець періоду 0,00 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі.

Станом на 31.12.2016 року згідно наданого суб'єктом господарювання аналізу рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинам з ПП „ВАЙЗЕН Ц» дебіторська/ кредиторська заборгованість відсутня.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 „Сировина і матеріали» за період з 01.91.2015 по 30.09.2017 товар, оприбуткований від ПП „ВАЙЗЕН Ц» обліковувався на бухгалтерському рахунку 201 „Сировина і матеріали» та списаний у 2016 році на виробництво олії соняшникової рафінованої дезодорованої, бухгалтерський запис Дт 231 Кт 201.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та зафіксовані у акті перевірки.

Із досліджених судом документів та аналізу пояснень представників відповідача слідує, що фактично контролюючим органом не встановлено жодних недоліків первинної бухгалтерської документації або її невідповідність вимогам чинного законодавства. Безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником контролюючий орган обґрунтовує неможливістю встановити факт придбання товару Приватним підприємством «Вайзен Ц» у контрагента ТОВ „Борисфен-Груп-ЛТД» , його подальшого переміщення до позивача та наявністю кримінального провадження №32016120010000079.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, виходячи із наступного.

Неможливістю встановити факт придбання товару ПП «Вайзен Ц» у його контрагента ТОВ „Борисфен-Груп-ЛТД» податковий орган робить виключно на підставі аналізу баз даних ДФС.

Суд відмічає, що ні до проведення перевірки позивача, ні під час її проведення не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача ПП «Вайзен Ц» , не було також звернення до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

Податковий орган лише обмежився надісланням до ГУ ДФС у м. Києві у день складення акту перевірки запиту про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин позивача із ПП «Вайзен Ц» від 28.02.2018р. № 1160/7/21-22-14-06-16.

Разом із тим, не погодившись із висновками перевірки, позивач звернувся до свого контрагента ПП «Вайзен Ц» листом про надання відповідних пояснень та підтверджуючих документів.

У листі-відповіді від 24.10.2018р. ПП «Вайзен Ц» (т. 3 а.с. 72-75) повідомило, що у період червень, липень, вересень, жовтень 2016 року відвантаження позивачу олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку здійснювалось за адресою заводу - виробника, відповідно: 1) Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, с. Новоградівка, вул. Молодіжна, 71 А, 71 Б; 2) м. Кіровоград. вул. Олександрійська, 87.

Транспортування олії здійснювалося спеціалізованим транспортом (масловозами) наданим відповідними перевізниками (ТОВ Фірма БСМ , ТОВ Оптсервіс-Ойл , ФОП Ламеко, ТОВ БЄЛ Транс , ФОП ОСОБА_6, ТОВ Укрмаслоімпекс ) за рахунок ПП ВАЙЗЕН Ц , що було документально оформлено у відповідності до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, були укладені відповідні договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Реєстрація податкових накладних в ЕРПН відбулася у визначені податковим законодавством терміни, податкові зобов'язання на відвантажений товар покупцю - ТОВ ОСОБА_6 інк були включені до податкової декларації з податку на додану вартість ПП ВАЙЗЕН Ц відповідно за червень, липень, вересень, жовтень 2016 р.

Кожна партія товару супроводжувалася посвідченнями якості підприємства-виробника.

Відповідно до відомостей, які вказані у посвідченнях якості, виробником олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку, відповідно, є ТОВ Хрещатий Вимір (код ЄДРПОУ 40272205) та ТОВ МАСТ-ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39308751), які надали належно засвідчені копії дозвільних документів для виробництва рослинних олій.

Вищезазначені об'єми олії соняшникової були виготовлені на умовах укладених договорів переробки соняшнику на давальницьких умовах, відповідно: Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П2-2806/16/1 від 28.06.2016 р. між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД (Замовник), Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1-0306/16 від 24.06.2016 р. між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД (Замовник); Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1-0206/16 від 27,06.2016 р. між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ПП Вайзен Ц (Замовник); Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1- 0109/16 від 28.09.2016 р. між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Мерідіан Пром (Замовник).

Відповідно до умов вищезазначених договорів на переробку, Виконавець переробив давальницьке насіння соняшника, з якого було виготовлено готову продукцію - олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого ґатунку та макуху соняшникову. Право власності на виготовлену продукцію належить відповідно Замовнику, згідно договору на переробку.

На підтвердження походження товару до листа надані належним чином завірені копії договорів на переробку соняшнику на давальницьких умовах, договори із автоперевізниками, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи умов виробництва олії соняшникової та партій олії соняшникової.

ПП Вайзен Ц також повідомило, що повний пакет первинної бухгалтерської документації за період діяльності ПП Вайзен Ц 2015-2016р.р був вилучений під час обшуку прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області (протокол обшуку від 10.03.2017р.).

Станом на дату надання цієї відповіді, документи не були повернені ПП ВАЙЗЕН Ц та знаходяться в СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Проте, до вилучення первинних документів, на ПП Вайзен Ц надходили запити від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Влада Інк за липень 2016 року та вересень 2016 року, стосовно чого ПП Вайзен Ц надало контролюючому органу всю необхідну інформацію та її документальне підтвердження.

ПП Вайзен Ц надало копії запитів та відповідей з переліком переданих первинних документів.

Окрім цього ГУ ДФС у місті Києві також було повідомлено про вилучені документи та про поточне місце їх знаходження листом № 81 від 11.04.2018 року.

Усі зазначені обставини господарської діяльності позивача та його контрагента не були досліджені податковим органом, що свідчить про неповноту перевірки.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ „Інтер Зерно» суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між вказаними підприємствами контролюючий орган стверджує, що відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження олії соняшникової нерафінованої є Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36, податкова адреса ТОВ „Інтер Зерно» Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, пл. Щербицького, буд.8 офіс 71.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у ТОВ „Інтер Зерно» відсутнє власне нерухоме майно, земельні ділянки.

В свою чергу, згідно інформаційної бази Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що власником майна, яке знаходиться за адресою м. Пологи, вул. Ломоносова, 36 є ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» , щодо якого ТОВ „Інтер Зерно» не декларує придбання послуг послуг з оренди складських приміщень, зберігання олії соняшникової навантаження та розвантаження олії, переробку соняшника на олію тощо

Крім того, згідно наданого ТОВ „Інтер Зерно» до контролюючого органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємства встановлено, що за даними фінансового звіту основні засоби відсутні.

ТОВ „Інтер Зерно» відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ), за 3 квартал 2017 року задекларовано 1 особу - директора підприємства ОСОБА_7

Згідно податкової інформації встановлено, ТОВ „Інтер Зерно» відсутнє за податковою адресою: АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено, що згідно з ЄРПН ТОВ „Інтер Зерно» у липні та серпні 2017 року документувало придбання олії соняшникової нерафінованої від постачальників ТОВ „Мрія-К» (код 19491182) та ТОВ „Петрол Групп» (код 38751756).

ТОВ „Мрія-К» відсутнє за податковою адресою. Співробітниками СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС 02.11.2017 розпочато досудове розслідування кримінального провадження №32017100110000090 від 02.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України та відібрано пояснення у засновників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ „Мрія-К» .

Враховуючи викладені обставини ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про нереальність господарських операцій між ТОВ «Влада Інк» та контрагентом-постачальником ТОВ «Інтер Зерно» .

Судом досліджена первинна бухгалтерська документація, складена за господарською операцією ТОВ «Влада Інк» та ТОВ «Інтер Зерно» та встановлено наступне.

Так, між вказаними підприємствами укладений договір поставки №0407/17-1 від 04.07.2017 р. за умовами якого Постачальник (ТОВ «Інтер Зерно» ) зобов'язується поставити (передати) Покупцю в обумовлені Договором строки олію соняшникову нерафіновану, а Покупець (ТОВ «Влада Інк» ) зобов'язується прийняти Продукцію та сплатити постачальнику її вартість. Згідно п.2.2 цього ж договору вартість кожної окремої партії продукції та ціна одиниці продукції узгоджується сторонами в додатковій угоді. При цьому, сторони домовилися, що в ціну одиниці (однієї тони) продукції включається ціна навантаження (завантаження) такої одиниці продукції в транспортний засіб.

Поставка товару відбувалась протягом липня, серпня 2017 року.

За результатами господарських операцій складені видаткові накладні, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту. Перевезення товару відбувалось за рахунок позивача та оформлене ТТН.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено наступним чином: Дт 201 Кт 631 на суму 8 091 016,24 грн.; Дт 231 Кт 201 на суму 8 091 016,24 грн.; Дт 6442 Кт 631 на суму 1 618 203,24 грн.; Дт 631 Кт 311 на суму 8 439 725,89 грн.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі.

Згідно наданої ТОВ „ВЛАДА ІНК» до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 „Сировина і матеріали» встановлено, що олію соняшникову нерафіновану, придбану від ТОВ «Інтер Зерно» , що обліковувалось на бухгалтерському рахунку 201, списано у 2017 році у виробництво, бухгалтерський запис Дт 231 Кт 201.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та зафіксовані у акті перевірки.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не встановлено жодних недоліків первинної бухгалтерської документації або їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

За результатами дослідження вказаних документів та аналізу пояснень представників відповідача, судом встановлено, що фактично безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником контролюючий орган обґрунтовує неможливістю встановити факт придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Зерно» у контрагента ТОВ «Мрія-К» та наявністю кримінального провадження №32017100110000090 від 02.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України стосовно ТОВ «Мрія-К» .

Заперечуючи проти доводів відповідача про нереальність вказаної господарської операції позивач повідомив суду, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановою від 12 грудня 2017 року у справі № 804/7675/17 (набрала законної сили 02.02.2018р.) задоволено позов ТОВ Інтер-Зерно до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Як встановлено судом, 04.07.2017 року між ТОВ ІНТЕР ЗЕРНО (постачальник) та ТОВ ОСОБА_6 ІНК (покупець) укладено договір поставки № 0407/17-1. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцю в обумовлені договором строки олію соняшникову нерафіновану, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити постачальнику її вартість. … Факт поставок товарів підтверджується видатковими, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

З урахуванням порушень встановлених судом, ДФС були зареєстровані податкові накладні у взаємовідносинах між ТОВ Інтер Зерно та ТОВ Влада Інк , у реєстрації яких було протиправно відмовлено. В рамках даної справи ТОВ Інтер Зерно як позивач довів, а суд визнав, укладення та виконання зобов'язань між ТОВ Інтер Зерно та ТОВ Влада Інк щодо поставки олії соняшникової нерафінованої на підставі договору поставки № 0407/17-1.

Підставою для висновків контролюючого органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Веладіс» у вересні 2017р. щодо поставки олії соняшникової стали аналогічні обставини.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що транспортування олії соняшникової нерафінованої від ТОВ „Веладіс» задокументовано на підставі ТТН, згідно яких встановлено, що пункт навантаження є м. Суми, Білопільський шлях, 55, а податкова адреса ТОВ „Веладіс» - АДРЕСА_2.

В свою чергу, згідно інформаційної бази Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що за адресою: м. Суми, Білопільський шлях, 55 знаходиться нежитлова будівля, яка належить ВАТ „Сумисортнасіннєовоч» .

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ТОВ „Веладіс» протягом вересня 2017р. не документувало взаємовідносини з ВАТ „Сумисортнасіннєовоч» з оренди складських приміщень, зберігання соняшника та олії соняшникової нерафінованої.

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ТОВ „Веладіс» взагалі не документувало придбання олії соняшникової, відсутні послуги з переробки насіння соняшника, зберігання соняшника та олії соняшникової від контрагентів-постачальників.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у ТОВ „Веладіс» відсутнє власне нерухоме майно, земельні ділянки.

Згідно наданого ТОВ „Веладіс» до контролюючого органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємства встановлено, що за даними фінансового звіту основні засоби відсутні.

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2017 року у ТОВ „Веладіс» кількість працівників складає - 2 особи , в т.ч. 1 особа директор ОСОБА_10, друга особа працює з 05.09.2017 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з ЄРПН ТОВ „Веладіс» у вересні 2017 року документувало придбання товару від постачальників з номенклатурою: соняшник, автовимикач, килими, калькулятор, лампа, лист, мішок, муфта, насос, папір, піддони, пшениця, сорго, ручка, труба, фарба, табурет, канцелярські приладдя, що не відповідає задекларованим податковим зобов'язанням з реалізації товарів для ТОВ „Влада Інк» , а саме: олія соняшникова нерафінована.

Крім того, за інформацією ГУ ДФС у Сумській області встановлено, що в ході розслідування кримінального провадження №32016130580000022 ліквідовано міжрегіональний «конвертаційний» центр, який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість та мінімізації податкових зобов'язань, а також конвертації безготівкових грошових коштів у готівку. В ході відпрацювання встановлені підприємства, що входили до складу транзитно-конвертаційної групи, в тому числі ТОВ „Веладіс» (код 40878737, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві) та ТОВ «Рівер КС» (код 41372915, Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області).»

Судом досліджена первинна бухгалтерська документація, складена за господарською операцією ТОВ «Влада Інк» та ТОВ „Веладіс» та встановлено наступне.

Так, між вказаними підприємствами укладений договір поставки № 269/19-н від 20.09.2017 р. за умовами якого Постачальник (ТОВ „Веладіс» ) зобов'язується поставити (передати) Покупцю в обумовлені Договором строки олію соняшникову нерафіновану, а Покупець (ТОВ «Влада Інк» ) зобов'язується прийняти Продукцію та сплатити постачальнику її вартість. Згідно п.2.2 цього ж договору вартість кожної окремої партії продукції та ціна одиниці продукції узгоджується сторонами в додатковій угоді. При цьому, сторони домовилися, що в ціну одиниці (однієї тони) продукції включається ціна навантаження (завантаження) такої одиниці продукції в транспортний засіб.

Поставка товару відбувалась протягом вересня 2017 року.

За результатами господарських операцій складені видаткові накладні, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту. Перевезення товару відбувалось за рахунок позивача та оформлене ТТН.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено наступним чином: Дт 201 Кт 631 на суму 408760,0 грн.; Дт 231 Кт 201 на суму 408760,0 грн.; Дт 6442 Кт 631 на суму 81752,0 грн.; Дт 631 Кт 311 на суму 817666,52 грн.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі.

Згідно наданої ТОВ „ВЛАДА ІНК» до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 „Сировина і матеріали» встановлено, що олію соняшникову нерафіновану, придбану від ТОВ „Веладіс» , що обліковувалось на бухгалтерському рахунку 201, списано у вересні 2017 року у виробництво, бухгалтерський запис Дт 231 Кт 201.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та зафіксовані у акті перевірки.

За результатами дослідження вказаних документів та аналізу пояснень представників відповідача, судом встановлено, що фактично безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником контролюючий орган обґрунтовує неможливістю встановити факт придбання товару ТОВ „Веладіс» та наявністю кримінального провадження №32016130580000022 .

На спростування доводів відповідача про неможливість поставки ТОВ „Веладіс» олії соняшникової у вересні 2017 року позивачем надані копії документів, отримані від ТОВ „Веладіс» .

Відповідно до договору обладнання № 32 від 01.09.2017р., укладеного між орендодавцем ТОВ Промислово виробниче підприємство Стандарт та орендарем ТОВ „Веладіс» останній отримав у користування обладнання для виготовлення олії, у тому числі олійноекстракційні лінії холодного віджиму та ємкості горизонтальні.

Відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень № 34 від 01.09.2017р., укладеного між орендарем ТОВ Промислово виробниче підприємство Стандарт та суборендарем ТОВ „Веладіс» останній отримав у користування приміщення для здійснення господарської діяльності загальною площею 540 кв.м за адресою: м. Суми, Білопільський шлях, 55.

Суд відмічає, що саме дана адреса вказана у ТТН як адреса навантаження товару.

З аналізу акту перевірки та зафіксованих у ньому порушень слідує, що в акті контролюючим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, натомість досліджена господарська діяльність контрагентів-постачальників та їх контрагентів-постачальників.

Таким чином, дослідивши надані сторонами письмові докази судом встановлено, факти придбання товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Також суд звертає увагу, що придбаний у вищезазначених контрагентів-постачальників товар має безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентами ПП „Вайзен Ц» , ТОВ „Інтер Зерно» , ТОВ „Веладіс» , натомість позивачем надана первинна документація з якої слідує, що вищезазначені господарські операції мали реальний характер.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази судом встановлено підтвердження фактів придбання товарів (послуг) та оплати їх вартості. Позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Суд звертає увагу на те, що податковим органом при проведенні перевірки не досліджувався подальший рух товарів, які були предметом договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами-постачальниками.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17 та Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

Нереальність господарських операцій між вказаними вище суб'єктами господарювання контролюючий орган здебільшого обґрунтовує фактом внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та неможливістю ідентифікувати у первинних бухгалтерських документах посадових осіб, які здійснювали господарські операції тому, вважаючи, що підписи на вказаних документах недійсні, відповідач стверджує, що ці документи не мають статусу первинного.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Слід зазначити, що представниками відповідача не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрало законної сили відносно будь-якого з контрагентів позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

В даному випадку посилання податкового органу на внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння контрагентами-постачальниками позивача злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України є безпідставними, оскільки, а ні на час здійснення спірних господарських операцій, а ні на час проведення податкової перевірки а ні на час розгляду і вирішення даної справи відсутній обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагентів у здійсненні фіктивного підприємництва,.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача слідує, що посадові особи податкового органу, аналіз фінансово господарської діяльності позивача зробили на підставі баз даних ДФС, не аналізуючи безпосередньо господарську діяльність контрагентів позивача.

Наслідком цього стало неможливість спростування відповідачем тих доводів та доказів, що надані позивачем під час розгляду справи, отримані останнім у своїх контрагентів.

Відтак акт перевірки містив припущення, ґрунтовані на суб'єктивних думках ревізорів та посадових осіб інших органів щодо контрагентів позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Окремо суд звертає увагу на те, що зустрічні перевірки по контрагентам-постачальникам позивача проведені не були. Натомість відповідачем, у день складання акту перевірки позивача направлено запит до ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотриманням податкового законодавства, на що надана відповідь лише 20.04.2018р. Таким чином, вказана відповідь не була покладена в основу висновків акта перевірки, що фактично підтверджує суб'єктивний характер висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зроблені ревізором за результатами аналізу баз даних.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу Підприємства.

Доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за придбані товари (надані послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 ПК України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу.

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об'єктом оподаткування, згідно ст.185 ПК України є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання товарів, висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд-

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.04.2018р. №0001441422.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.04.2018р. №0001451422.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.04.2018р. №0001461422.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.04.2018р. №0001471422.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.04.2018р. №0001481422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 130047,94 грн. на користь ТОВ "Влада Інк" (код ЄДРПОУ 36922673).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 листопада 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.1